Рішення № 90618369, 28.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2020 р. Справа № 120/2710/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Стягайла О.П.,

представника відповідача: Паламарчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в :

22.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 03.02.2014 року державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41766150 з примусового виконання виконавчого листа №212/6768/2012, виданого 21.01.2014 року Ленінським районним судом м. Вінниці.

19.05.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 97055,93 гривень.

01.10.2014 року матеріали виконавчого провадження № 41766150 передано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області головному державному виконавцю ОСОБА_2

23.03.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчуком В.В. винесено постанову №41766150 про стягнення витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 405,68 грн.

23.03.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчуком В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

25.03.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61638049 з примусового виконання постанови № 41766150 від 11.02.2014 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 97055,93 грн.

Позивач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для стягнення з нього виконавчого збору, оскільки виконавчі дії зі стягнення заборгованості ним не вчинялися, а заборгованість у виконавчому провадженні № 41766150 погашено добровільно, шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача.

Вищевикладене зумовило позивача звернутись з цим позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчуком В. В. № 61638049 від 25.03.2020 року на виконання постанови №41766150 від 11.02.2014 року.

Ухвалою суду від 26.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахування особливостей провадження визначених ст. 287 КАС України. Розгляд справи призначено на 28.07.2020 року. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 41766150 та № 61638049.

27.07.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що 03.02.2014 року державним виконавцем згідно ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 04.11.2010 із змінами та доповненнями, який діяв на момент відкриття виконавчого провадження) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 10.02.2014 року.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 04.11.2010 із змінами та доповненнями, який діяв на момент відкриття виконавчого провадження) У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувана та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувана. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Враховуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», 11.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10 % від суми що підлягає стягненню за виконавчим документом.

В ході провадження виконавчих дій, з метою звернення стягнення на заставне майно державним виконавцем здійснено опис та арешт заставного майна боржника, а саме: житлового будинку з прибудовою та спорудами, площею 228,4 м.кв. в тому числі житловою 152,6 м.кв та земельну діляку площею 0,0467 га, кадастровий помер - 0510136600:073:0100, що розташовані м. Вінниця, вул. Вишенька, 10.

Зазначив, що прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» унеможливило звернення стягнення на іпотечне майно боржника.

Також, державним виконавцем звернуто стягнення на транспортний засіб боржника, а саме: причіп марки ПА 004 синього кольору, 2007 р.в., ДНЗ НОМЕР_1 ., який було реалізовано на електронних торгах та кошти від реалізації перераховано стягувачу в сумі 3909,73 грн. Також накладався арешт на кошти на рахунках боржника. Отже твердження позивача, що державним виконавцем не вживались дії примусового характеру є хибним.

03.03.2020 року на адреса Відділу надійшла заява ОСОБА_3 разом із ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 212/6768/2012 від 16.04.2019, якою замінено стягувача у виконавчому провадженні № 41766150 , а саме ПАТ "Комерційний банк "Надра" на фізичну особу ОСОБА_3 . Також в заяві стягувач зазначив, що станом на лютий 2020 року боржник ОСОБА_1 розрахувався з новим стягувачем ОСОБА_3 у повному обсязі.

23.03.2020 року на підставі заяви стягувача виконавче провадження № 41766150 завершено згідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» про що винесено відповідну постанову, копії якої надіслано сторонам виконавчого провадження.

Пунктом 2 вищевказаної постанови зазначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 41766150 від 11.02.2014 в сумі 97055,93 грн. не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження зареєструвати в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, який підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

25.03.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61638049 з примусового виконання постанови № 41766150 від 11.02.2014 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 97055,93 грн.

Представник відповідача вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61638049 із виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №41766150 від 11.02.2014 року вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

27.07.2020 року на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2020 року представником відповідача надано матеріали виконавчого провадження № 41766150 та № 61638049.

У судовому засіданні 28.07.2020 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково вказав на невідповідність суми, що підлягає стягненню як виконавчий збір, з урахуванням коштів, що були стягнуті за наслідком реалізації заставного майна.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

В провадженні Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області перебувало виконавче провадження №41766150 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Вінниці №212/6768/2012 від 21.01.2014 року, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ комерційний банк «Надра» кредитну заборгованість за договором №89/МК/2007/ЦВ-840 в розмірі 121509 доларів 77 центів, що еквівалентно 970559,29 грн. та суми судового збору в розмірі 3219 грн.

03.02.2014 року державним виконавцем, згідно ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою надано боржнику строк для добровільного виконання рішення до 10.02.2014 року.

11.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, що становить 97055,93 грн.

24.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.

24.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

28.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про припинення розшуку.

28.03.2014 року державним виконавцем здійснено опис та арешт заставного майна боржника, а саме: житлового будинку з прибудовою та спорудами, площею 228,4 м.кв., земельну ділянку площею 0,0467 га, кадастровий помер - 0510136600:073:0100, що розташовані АДРЕСА_2 .

11.04.2014 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

01.10.2014 року матеріали виконавчого провадження № 41766150 передано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області головному державному виконавцю ОСОБА_2

08.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження.

21.04.2016 року відповідачем винесено постанову про припинення розшуку майна боржника.

18.05.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

09.06.2016 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника.

05.04.2018 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника.

12.04.2018 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

23.11.2018 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 1741,30 грн.

23.11.2018 року державним виконавцем звернуто стягнення на транспортний засіб боржника, а саме: причіп марки ПА 004 синього кольору, 2007 р.в., ДНЗ НОМЕР_1 ., який реалізовано на електронних торгах за 6042 грн., з яких 3909,73 грн. перераховано стягувачу.

11.01.2019 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника.

03.03.2020 року на адреса відповідача надійшла заява ОСОБА_3 разом із ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 212/6768/2012 від 16.04.2019, якою замінено у виконавчому провадженні № 41766150 стягувача ПАТ "Комерційний банк "Надра" на фізичну особу ОСОБА_3 . Також у заяві зазначено, що станом на лютий 2020 року боржник ОСОБА_1 , розрахувався з новим стягувачем ОСОБА_3 у повному обсязі, у зв`язку із чим, стягувач просив закінчити виконавче провадження.

11.03.2020 року державним виконавцем замінено сторону виконавчого провадження, а саме ПАТ «Комерційний банк «Надра» на фізичну особу ОСОБА_3

23.03.2020 року на підставі заяви стягувача виконавче провадження № 41766150 завершено, згідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» про що винесено відповідну постанову.

Пунктом 2 цієї Постанови зазначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 41766150 від 11.02.2014 в сумі 97055,93 грн. не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження зареєструвати в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, який підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

25.03.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61638049 з примусового виконання постанови № 41766150 від 11.02.2014 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 97055,93 грн.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020 року № 61638049 з виконання постанови від 11.02.2014 року у ВП №41766150 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606 в редакції чинного Закону станом на час відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа виданого Ленінським районним судом м. Вінниці № 212/6768/2012 від 21.01.2014 року) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вже встановлено судом, 03.02.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці № 212/6768/2012 від 21.01.2014 року, якою боржнику надано строк для його добровільного виконання до 10.02.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606 уразі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

11.02.2014 року державним виконавцем, в порядку ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10 % від суми що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Аналізуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору відповідають приписам частини 1 статті 28 Закону №606.

Додатково слід наголосити, що станом на час вирішення цієї справи, постанова від 11.02.2014 року про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 10% суми, що підлягала стягненню, що еквівалента 97055,93 грн., є чинною, боржником у порядку та строки визначенні Законом №606 не оскаржувалась.

05.10.2016 року набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404 (далі - Закон № 1404), згідно з яким примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 3 статті 40 Закону 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 4 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Системний аналіз вищевикладеного дає підстави для обґрунтованого висновку, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

При цьому, якщо постанова про стягнення виконавчого збору винесена, однак, виконавчий збір не стягнуто, вона не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, на підставі якого, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації.

Враховуючи те, що виконавче провадження № 41766150 закінчено на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 та виконавчий збір не стягнуто, тобто постанова про стягнення виконавчого збору від 11.02.2014 року, яка є виконавчим документом в розумінні положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, залишилась не виконана, дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також слід вказати, що відповідно до п.7 Розділу XIII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону 1404, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Тобто, положення попереднього Закону № 606 застосовується не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється в тому числі шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Разом з тим, ч.1 ст. 40 Закону 1404 говорить, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

В даному випадку, виконавча дія з закінчення виконавчого провадження здійсненна в порядку визначеному Законом 1404, який вказує, що у разі закінчення виконавчого провадження, всі вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення скасовуються, крім витрат виконавчого провадження. При цьому, в силу положень пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про стягнення виконавчого збору, є виконавчим документом, що підлягає виконанню в порядку встановленому Законом №1404.

Додатково слід вказати, що Закон №606 в редакції чинній до втрати чинності положень цього Закону містив аналогічну норму, що визначала обов`язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, після завершення основного виконавчого провадження в разі, якщо виконавчий збір не стягнуто (ч. 7 ст. 28 Закону №606).

Суд вважає безпідставними посилання позивача на можливість застосування до спірних правовідносинах висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18, оскільки правовідносини у справі №2540/3203/18 виникли до внесення змін до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" від 03.07.2018, які набрали чинності 28.08.2018. Крім того, в межах розгляду справи №2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку правомірності постанови про стягнення виконавчого збору, в той час як предметом розгляду цієї справи є постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Посилання позивача на невідповідність суми, що підлягає стягненню як виконавчий збір, з урахуванням коштів, що були стягнути за наслідком реалізації заставного майна, також спростовуються матеріалами виконавчого провадження.

Так, відповідно до запису, здійсненого відповідно до п.22 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, на виконавчому листі №212/6768/2012 виданому 21.01.2014 року Ленінським районним судом м. Вінниці, вказано, що: "23.03.2020 року закінчено згідно п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", залишок суми боргу 0,00 грн., стягнуто 390,97 грн. виконавчого збору, залишок боргу по виконавчому збору 96664,96 грн.".

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частинами першою та другою КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020 року №61638049, а відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 43316784).

Рішення у повному обсязі виготовлено 28.07.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович