Рішення № 90618324, 21.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 липня 2020 р. Справа № 120/1374/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк В.В.

представника позивача: Западнюк Н.І.

представника відповідача: Чайки А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про: визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 14.02.2020 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-174055-51 на суму 21 030,90 грн, якою зобов`язано ОСОБА_1 на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сплатити суму вказаної недоїмки.

Позивач посилається на те, що підприємницька діяльність ним була припинена 18.04.2019 та в подальшому останнім не здійснювалась. Водночас, відповідно до запису в трудовій книжці з 16.10.2015 по даний час позивач працює на посаді художника 2-ї категорії комунального закладу "Бершадська центральна районна бібліотека". Відтак, на думку позивача, він не проводить незалежну професійну діяльність, а є найманим працівником, за якого щомісячно і в повному обсязі сплачується єдиний внесок. Окремо позивач вказує, що всупереч вимогам податкового законодавства його не було попереджено про проведення перевірки, не складено та не вручено акт перевірки.

Вважаючи протиправною винесену вимогу про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

За даним інформаційної системи органів ДПС станом на 30.04.2019 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску позивача становить 21 030,90 грн, яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань по термінах сплати: 09.02.2018 - 8448,00 грн (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік); 19.04.2018 - 2457,18 грн (I квартал 2018 року); 19.07.2018 - 2457,18 грн (II квартал 2018 року); 19.10.2018 - 2457,18 грн (III квартал 2018 року); 21.01.2019 - 2457,18 грн (IV квартал 2018 року); 19.04.2019 - 2754,18 грн (I квартал 2019 року).

Крім того, вказано, що звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем не подавались та, відповідно, єдиний внесок всупереч Закону №2464 не сплачувався.

Ухвалою суду від 08.05.2020 клопотання позивача про розгляд справи за №120/1374/20-а за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення. Натомість задоволено клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 26.05.2020 о 15:00 год., про що повідомлено сторін. Клопотання про витребування доказів вирішено розглядати в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18.05.2020 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та допущено участь ОСОБА_1 в судовому засіданні, призначеному на 26.05.2020 о 15:00 год., в режимі відеоконференції. Ухвалою постановлено позивачу до 26.05.2020 до 10:00 год. направити копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 із відомостями про зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.vn.court.gov.ua.

25.05.2020 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких, серед іншого, зазначено, що сплата єдиного внеску комунальним закладом в якому працює позивач підтверджується довідками: №364/01-9 від 14.05.2020 за період з січня 2019 року по грудень 2019 року та №364/01-9 від 14.05.2020 за період з січня 2020 року по квітень 2020 року.

Ухвалою суду від 26.05.2020 в задоволенні клопотань позивача про витребування доказів відмовлено. Витребувано у позивача відомості про суми нарахованого та сплаченого роботодавцем за ОСОБА_1 , як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць, за період з 2017 року по 2018 рік. Строк виконання даної ухвали встановлено до 10.07.2020. Судове засідання відкладено на 21.07.2020 о 14:30 год.

24.06.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, згідно із якими остання виклала свої пояснення щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Крім того, на виконання вимог ухвали суду, надала довідки з відомостями про суми нарахованого та сплаченого роботодавцем за ОСОБА_1 , як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць, за період з 2017 року по 2018 рік.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті.

Представник відповідача в ході засідання заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований Бершадською РДА Вінницької області як фізична особа - підприємець 15.08.2003, номер державної реєстрації 21481750000004416.

Позивач з 20.08.2003 перебував на обліку у Бершадській ДПІ (Бершадський район), Тростянецького управління, Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем проведено 18.04.2019.

Згідно витягу з інтегрованої картки платника податків станом на 30.04.2019 за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 рахується недоїмка у сумі 21 030,90 грн за періоди: 2017 рік - 8448 грн; 1-й квартал 2018 року - 2457,18 грн; 2-й квартал 2018 року - 2457,18 грн; 3-й квартал 2018 року - 2457,18 грн; 4-й квартал 2018 року - 2457,18 грн; 1-й квартал 2019 року - 2754,18 грн.

З огляду на наявну заборгованість, 14.02.2020 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесенено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-174055-51 на суму 21 030,90 грн, відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Не погоджуючись із нарахуванням боргу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про скасування вимоги про сплату боргу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон від 08.07.2010 № 2464-VI).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI зазначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 з 20.08.2003 по 18.04.2019 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області, як фізична особа-підприємець, а отже на нього покладався обов`язок сплачувати єдиний внесок. Втім, станом на момент прийняття оскаржуваної вимоги від 14.02.2020 за №Ф-174055-51 на суму 21 030,90 грн позивач не мав статус фізичної особи-підприємця.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз. 1 п. 3 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час порядок адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

При цьому необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в постанові від 04 грудня 2019 року в справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З матеріалів справи встановлено, що з 16.10.2015 по день прийняття вимоги про сплату боргу від 14.02.2020 за №Ф-174055-51 позивач працював на посаді художника 2-ї категорії комунального закладу "Бершадська центральна районна бібліотека" (а.с. 23). При цьому, згідно наданих довідок роботодавець нарахував та сплатив ЄСВ на заробітну плату в період з січня 2017 року по квітень 2020 року, тобто в період нарахованої заборгованості (а.с. 73-74, 97-98).

Слід також зазначити, що відомості про дохід позивача як фізичної особи-підприємця за 2017-2019 роки в матеріалах справи відсутні, а відповідач зворотнього суду не надав.

Відтак, суд бере до уваги доводи позивача про виконання обов`язку із сплати єдиного внеску його роботодавцем - комунальним закладом "Бершадська центральна районна бібліотека" і як наслідок відсутність у нього обов`язку сплати цього платежу, як фізичної особи-підприємця.

З урахуванням обставин справи відповідачем не доведено, що в 2017-2019 роках позивач отримував дохід в якості фізичної особи-підприємця, водночас, матеріалами підтверджується той факт, що платником єдиного внеску на користь ОСОБА_1 є його роботодавець - комунальний заклад "Бершадська центральна районна бібліотека".

Отже, позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем, що свідчить про обґрунтованість та законність позовних вимог.

З огляду на предмет спору у даній справі суд дійшов висновку, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та від 04 грудня 2019 року в справі №440/2149/19.

Таким чином, відповідач протиправно сформував та направив позивачу вимогу від 14.02.2020 за №Ф-174055-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21 030,90 грн.

Водночас, суд відхиляє позицію позивача, викладену в позовній заяві, а саме, що податковий орган повинен повідомити про проведення перевірки та скласти акт перевірки, який в подальшому направити платника, оскільки вказана вимога винесенена не на підставі даних документальної перевірки, а на підставі того, що платник мав на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим третього пункту (щодо надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі даних документальних перевірок), вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Як встановлено судом та вказано безпосередньо у вимозі про сплату боргу (недоїмки), вона винесена відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач в межах даних правовідносин не довів та не надав належних та достатніх доказів, які підтверджують його позицію.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши відсутність доказів суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини повністю підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Вінницькій області за №Ф-174055-51 від 14.02.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

Повний текст рішення складено: 28.07.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна