Рішення № 90618320, 28.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2020 р. Справа № 120/2021/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф - 295461-50 від 16.04.2020 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що зареєстрований як фізична особа -підприємець, а не як особа, що здійснює професійну діяльність. Вказав, що наявність свідоцтва адвоката не є документом про державну реєстрацію діяльності та не підтверджує факт зайняття такою. Окрім того, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли така особа вже взята на облік як самозайнята особа. Також вказав, що стосовно нього не здійснювалась перевірка. За таких обставин позивач вважає вимогу, якою йому визначено суму ЄСВ як самозайнятій особі, є протиправною та просить її скасувати.

09.06.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду без виклику учасників справи.

26.06.2020 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що за позивачем рахується борг по єдиному внеску. Зазначає, що згідно реєстраційних даних ОСОБА_1 являється особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема адвоката. Відтак, позивач має сплачувати ЄСВ.

03.07.2020 р. позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого доводи представника відповідача вважає необґрунтованими. Зазначає, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли така особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно даних ITC "Податковий блок" зареєстрований 30.04.2010 року Вінницькою районною державною адміністрацією номер державної реєстрації 21490000000004576, організаційно-правова форма 910-підприємець-фізична особа, взятий на облік в Головне управління ДПС у Вінницькій області та перебуває на обліку як платник єдиного внеску .

22.08.2018 року позивачу встановлена ознака незалежної професійної діяльності - адвокат.

16.04.2020 р. у відношенні позивача контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф - 295461-50 в сумі 1029, 41 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

- фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець із 30.04.2010 року перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 4 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок №1162 не передбачає.

При цьому, як видно із матеріалів справи відповідачем самостійно встановлена позивачу ознака незалежної професійної діяльності - адвокат.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та положень пунктів 65.3 - 65.5 ст. 65 ПК України, суд вважає, що податковий орган станом на 22.08.2018 року не мав законних підстав для взяття на облік ОСОБА_1 як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат, оскільки ОСОБА_1 станом на 22.08.2018 вже був взятий на облік як самозайнята особа (з 30.04.2010 року - фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності - 63.10 - діяльність у сфері права). Крім того, суд наголошує, що позивач не подавав відповідну заяву та необхідні документи, передбачені п. 65.3 ст. 65 ПК України, а податковий орган відповідно до чинних положень ПК України не наділений повноваженнями самостійно брати на облік особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без подання такою особою відповідної заяви та документів.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач був самозайнятою особою, яка здійснювала підприємницьку діяльність, водночас маючи право здійснювати незалежну професійну діяльність, як адвокат.

Відтак враховуючи те, що як зазначено вище, відповідачем безпідставно встановлено позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності, суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування останньому єдиного внеску, як самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. А отже , спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи позивача відносно того, що вимога видається лише за наслідком перевірки, виходячи з наступного.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску, регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Пунктом 3 розділу 6 Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акту перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акту перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до пункту 4 розділу 6 Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Відповідна позиція викладена в постанові ВС від 11.09.2018 р.

Відтак, доводи позивача щодо складання вимоги лише за наслідком перевірки спростовані вище.

При вирішені цього спору суд керується також положеннями частини другої статті 77 КАС України, згідно яких, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування спірного рішення, як такого що прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. А тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі судовий збір як судові витрати, що понесені позивачем у даній справі в сумі 840, 80 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області .

Також позивач в прохальній частині просить стягнути витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 9 500 грн.

В свою чергу, представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погоджується з витратами на правову допомогу, вказує на недотримання співмірності, визначеної частиною п`ятою статті 134 КАС України, у їх встановлені, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами першою-третьою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, для відшкодування правничих витрат потрібно надати договір, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема детальний опис робіт (наданих послуг), докази їх прийняття та сплати.

Як встановлено, 27 квітня 2020 року між позивачем та адвокатом Герасимчуком С.П. укладено договір про надання послуг в галузі права № 47/20-А від 27.04.2020 р. за умовами пункту 2.1. якого "Адвокат зобов`язується надавати клієнту за його окремим дорученням наступні юридичні послуги (основні послуги) протягом строку цього Договору а) представляти клієнта з питань захисту прав та інтересів клієнта в відділах ДВС, ГУ ДПС у Вінницькій області та судах всіх інстанцій пов`язаних з захистом прав та законних."

Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Додатком до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Клієнт погоджується сплати адвокату гонорар в повному обсязі в день укладання даного Договору, в розмірі, що вказується в Додатку №1 до цього Договору (п. 4.1 Договору).

За умовами пунктів 1- 4 Додатку №1 до Договору винагорода за надання правової допомоги згідно Договору № 47/20-а від 27.04.2020 р. складає 9500 грн.

Вказаний гонорар включає в себе надання юридичних консультацій, підготовку та подання адвокатських запитів, підготовка та подання до Вінницького окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф295461-50 від 16.04.2020 р. протиправною та її скасування, представництво клієнта в суді першої інстанції.

Вказана сума не може бути зменшена.

Акт виконаних робіт Клієнт отримує після остаточного рішення по справі.

Отже як видно з Договору та додатку до нього, ними обумовлено перелік робіт/послуг, які мають бути надані адвокатом та визначено за них загальну суму гонорару.

За змістом частин першої-третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведеної норми видно, що при визначені розміру гонорару адвокат враховує витрачений на надані послуги/роботи час, а сама винагорода сплачується саме за фактично виконані роботи/надані послуги.

Як видно з детального опису, зокрема пункту 3, представником позивача зазначено про «підготовку та направлення ним адвокатських запитів, отримання відповідей, опрацювання документів -2 год.»

Слід зауважити, що таке формулювання передбачає підготовку та направлення більше ніж одного документу (адвокатського запиту), адже сполучення слів визначено у множині. Проте суду надано лише один адвокатський запит №47/20/1 від 27.04.2020 р.

За умовами Додатку №1 до Договору гонорар включає в себе представництво клієнта в суді. Однак, слід констатувати, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без виклику сторін, тобто без проведення судового засідання, яке б вимагало явку учасників судового процесу та проведення відповідної оплати.

Більш того, з аналізу процитованої вище статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", можна дійти висновку, що гонорар сплачується за фактичне виконання/надання послуг, що, в свою чергу, має бути також підтверджено шляхом підписання акту виконаних робіт, про який, до речі, йдеться у Додатку №1 до Договору. Суд окремо вказує, що у пункті 4 Додатку №1 до Договору передбачено отримання клієнтом акту виконаних робіт після остаточного рішення. Однак на підтвердження їх фактичного виконання такий доказ мав би бути наданий суду.

Як вказано у детальному описі «вартість години роботи адвоката згідно Додатку №1 до Договору № 47/20-А від 27.04.2020 р. становить 791,67 грн.». Проте, суд акцентує увагу на тому, що у наданому Додатку №1 до Договору така погодинна оплата взагалі не передбачена, а лише, як вже зазначалось, визначена загальна сума гонорару та перелік послуг, які мав би надати адвокат.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), від 28 листопада 2002 року, заява № відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи наведене вище, а також заперечення відповідача стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, суд керуючись процитованими вище нормами, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

При вирішені цього питання суд виходить з того, що не всі послуги, передбачені Додатком №1 до Договору надані, зокрема, відсутнє представництво адвоката в суді; підготовка лише одного запиту, а не два, як зазначено в «детальному описі».

Більш того, заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу 9500 грн. не співмірна з ціною позову, яка складає 1029,41 грн. та зі складністю справи, яка до такої категорії не належить. Так, суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Окрім того, не підтверджено документально факт надання послуг позивачем (клієнтом), оскільки відсутній акт приймання, підписаний обома сторонами.

Разом з цим, суд погоджується з наявністю наданих правничих послуг, що підтверджені матеріалами справи та полягають: у підготовці та направлені адвокатського запиту №47/20/1 від 27.04.2020 р., отриманні відповіді на нього, підготовці та направленні позовної заяви до Вінницького окружного адміністративного суду, підготовці та направленні до Вінницького окружного адміністративного суду відповіді на відзив.

Щодо виконання ухвали суду від 22.05.2020 р. про залишення позовної заяви без руху, то така послуга не охоплюється умовами Додатку №1 до Договору. Окрім того, за умовами пункту 2.2 Договору, в разі виникнення потреби в додаткових послугах, не передбачених п. 2.1 даного договору, клієнт надає адвокату заявку у формі листа чи повідомлення, вид юридичної послуги, потреба в якій виникла, бажаних строків виконання і гарантування оплати згідно рахунку. Заявку суду не надано.

За сукупністю наведеного , суд доходить висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню. Витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 9 500 грн. підлягають відшкодуванню частково в розмірі 4750 грн., що відповідатиме вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №Ф - 295461-50 від 16.04.2020 р.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840, 80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4750 (чотири тисячі сімсот п"ятдесят) грнивень за рахунок бюджетних асиггнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Повний текст рішення сформовано: 28.07.20 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна