Рішення № 90617458, 23.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/920/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»

про стягнення 583 394,62грн

Суддя С.І.Чонгова

За участю секретаря судового засідання Андрух Д.В.

Представники сторін:

представник позивача: не з`явився;

представник відповідача: Рева І.Л. (начальник юридичного відділу).

СУТЬ СПОРУ: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» про стягнення 583 394,62грн, у т.ч.:

- 404 258,62грн – пені за період з 16.02.2016 по19.04.2016; з 15.03.2016 по 14.09.2016; з 15.04.2016 по 14.10.2016;

- 42 966,57грн – 3% річних за період з 16.02.2016 по19.04.2016; з 15.03.2016 по 19.12.2016; з 15.04.2016 по 17.01.2017;

- 136 169,43грн – інфляційних втрат за період з 01.03.2016 по 31.03.2016; з 01.04.2016 по 30.11.2016; з 01.05.2016 по 31.12.2016.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №1240/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 постачання природного газу в частині оплати за поставлений природний газ у січні - березні 2016 року у встановлений договором строк.

Відповідач – Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та вважає, що відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», за наявності графіка погашення заборгованості та спільного протокольного рішення, згідно яких строки виконання грошових зобов`язань до договору змінились, та беручи до уваги обставину, що підприємство не впливає на проведення розрахунків, оскільки існує алгоритм розподілу коштів.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідачем не надано доказів про включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості; на кошти сплачені на виконання спільного протокольного рішення №266 від 18.01.2017 на суму 315 357,69грн санції не нараховувалися; жодних додаткових угод до договору щодо графіку погашення заборгованості між сторонами не укладалося, також позивач зазначає, що "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 не змінює порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, а лише визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.

28.05.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2020 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №911/920/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 13.07.2020.

У підготовче судове засідання 13.07.2020 з`явилися представники обох сторін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2020 підготовче провадження закрито та призначити справу до судового розгляду по суті

Після закриття підготовчого засідання відповідачем, як додатковий доказ, надано банківський договір. Відповідач не обґрунтував причини не надання вказаного доказу у підготовчому провадженні і не заявив клопотання щодо приєднання цього доказу до матеріалів справи. Отже суд не приймає зазначений договір як доказ.

Позивач належним чином пояснення щодо своєї неявки не надав, у останньому підготовчому засіданні заявив про підтримку своїх позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (правонаступником якого є – Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (постачальник) та Комунальним пыдприэмством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницькиепломережа» (споживач) було укладено договір №1240/16-ТЕ-17 постачання природного газу.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 2310,0 тис. куб.м (п.2.1 договору).

Пунктом 3.4 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.5.1 договору, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Пунктом 5.2 договору ціна за 1000куб.м. газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ – 2%; - податок на додану вартість за ставкою – 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 1806,15грн, крім того ПДВ – 20% - 361,23грн, всього з ПДВ – 2167,38грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.8.2 договору передбачено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.12 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 31.12.2015 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.01.2016 по 31.03.2016 становить з ПДВ 2361,89грн.

18.01.2017 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації (сторона №2), Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав Хмельницьктепломережа» (сторона №3) та Національною акціонерною компанією «Нафтоказ України» (сторона остання) підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №266 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (далі - спільне протокольне рішення).

Предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Постанова Уряду від 11,01,2005 № 20 (п.1 спільного протокольного рішення)

Згідно з п.2.1 спільного протокольного рішення сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання спільного протокольного рішення .

Пунктом 2.2. спільного протокольного рішення передбачено, що Державна казначейська служба перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні №1 у сумі 613692,00 грн. з приміткою: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”.

Сторона №1 перераховує на рахунок сторони №2 кошти у сумі 613692,00грн. із записом у графі “призначення платежу": “за грудень місяць 2016 року “П" 392 900,00 грн.”; за грудень місяць 2016 року “С" 220792,00 грн." Постанова Уряду від 11.01.2005 №20" (п.2.3 спільного протокольного рішення).

Згідно з п. 2.4 спільного протокольного рішення сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів районних/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 613692,00грн, за грудень місяць 2016 року «С» 220792,00грн» Постанова Уряду від 11.01.2005 №20.

Сторона №3 перераховують стороні останній кошти у сумі 613692,00грн.,

182573,16 грн. за природний газ за 2015 рік згідно з договором від 24.11,14 №2036/15-ТЕ-17, із записом в графі “призначення платежу”: " Постанова Уряду від 11.01.2005 №20. за природний газ за 2015 рік, договір від 24,11.14 №2036/15-ТЕ-17. У тому числі ПДВ 30 428,86 грн,"

315357,69грн. за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 21.12.2015 №1240/16-ТЕ-17, із записом в графі “призначення платежу”; ” Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 21.12.2015 №1240/16-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 52559,62 грн.”

115761,15грн за природний газ 2016 року згідно з договором від 17.10.2016р та №1773/1617-ТЕ-17, із записом в графі “призначення платежу": " Постанова Уряду від 11.01.2005 №20,за природний газ за 2016 рік, договір від 17.10,2016р та №1773/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 19293,53 грн» (п.2.5 спільного протокольного рішення).

Пунктом 2.6 спільного протокольного рішення визначено, що сторона остання перераховує кошти в сумі 613692,00грн. до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

З метою реалізації цього Спільного протокольного рішення Сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний електроенергію, затвердженим наказом Міністерства промисловості України, Міністерстві фінансів України № 493 / 688 (далі - Порядок проведення розрахунків); - перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; - оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів, у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення; - забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням (п.3 спільного протокольного рішення).

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня - березня 2016 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 689 724,67грн, що підтверджується актоми приймання-передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач зазаначає, що відповідач свої обов`язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за прострочення виконання зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 2393,64грн та 3% річних у розмірі 139,09грн позивача, суд вважає його арифметично вірним.

03.11.2016 прийнятий ЗУ “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі - Закон), відповідно до ч.3 ст. 7 якого, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до термінів цього Закону, постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України", а учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як визначено ст. 2 цього Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Крім цього, прийнятий Закон розділяє поняття заборгованості за спожитий природний газ та нарахованих на таку заборгованість сум неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.

При цьому, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Опублікування вказаного Закону здійснено 29.11.2016 в газеті “Голос України” № 227, таким чином днем набрання чинності ЗУ “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” є 30.11.2016.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачем не надано доказів про включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, то списання заборгованості не підлягає застосуванню.

Так, у ст. 2 Закону визначено, що дія Закону поширюється саме на відносини із врегулювання заборгованості.

Тобто, норми Закону можуть застосовуватись до підприємств, що є учасниками таких правовідносин.

Визначення терміну "процедура врегулювання заборгованості", наведеного у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону, передбачає як заходи із зменшення та/або реструктуризації заборгованості, так і заходи щодо її списання.

Із ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону убачається, що Закон передбачає проведення взаєморозрахунків за спожитий природний газ без урахування розміру зобов`язань зі сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

З наведеного вбачається, що сплата неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних відбувається поза порядком проведення взаєморозрахунків, для яких Законом визначено особливу процедуру.

Водночас, порядок сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних не можна розглядати окремо від інших положень Закону.

У ч. 1 ст. 5 Закону визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість. Однак до такої заборгованості не враховуються суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Оскільки всі попередні статті (1, 3, 4, 5) Закону визначали умови проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, у статті 7 Закону передбачено порядок списання суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Ч. 1 ст. 7 Закону визначено реструктуризовану заборгованість, для проведення якої необхідно, щоб підприємство було включено до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).

Натомість, у ч. 3 ст. 7 Закону мова не йде про реструктуризовану заборгованість, а про заборгованість за природний газ, яка існувала та була погашена теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями до набрання чинності (цим) Законом.

Отже, до заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом не можуть бути застосовані передбачені Законом правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості), оскільки за загальним правилом (ч. 1 ст. 58 Конституції України) закон не має зворотної дії в часі.

Таким чином, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від №904/10745/16 від 29.01.2018.

Відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки".

Пунктом 1 Порядку № 217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі".

Відповідно до пункту 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

В пункті 8 Порядку № 217 зазначено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі, коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Як зазначено у пункті 12 Порядку № 217 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:

1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:

- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками);

- на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);

- на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);

- на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями;

2) затверджує реєстр нормативів;

3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи;

4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: - до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; - до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Згідно зі статтею 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Приписами статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України установлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Разом з цим, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

З цього Порядку № 20 вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивача).

Аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти: постанова Кабінет Міністрів України від 11.01.2005 № 20, постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18, від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 24.07.2019 у справі № 918/553/18, від 17.12.2019 у справі № 922/932/19.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання щодо сплати за переданий позивачем відповідачу природний газ за січень 2016 року на загальну суму 2 091 414,04грн відповідачем виконано до 20.04.2016, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками та не заперечується сторонами.

Таким чином, підлягає застосування Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, оскільки заборгованість за поставлений природний газ у січні 2016 року відповідачем була сплачена до набрання чинності Закону, а тому неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності Законом.

Судом встановлено, що за поставлений природний газ у лютому 2016 у розмірі 1 376 985,43грн відповідачем було здійснено оплату на підставі постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 та графіку погашення заборгованості погодженого міським головою Костіним Т.В. 10.10.2016, відповідне також підтверджується копіями банківских виписок наданих позивачем.

Тобто, взаєморозрахунки між сторонами здійснювалися не власними коштами відповідача, а через процедуру встановлену постановою Кабінету Міністрів України, якою передбачено, що пільги та субсидії не є коштами суб`єкта господарювання та автоматично перераховуються із спеціальних рахунків, у випадку їх надходження на рахунок позивача.

Також, як вбачається з матеріалів справи 18.01.2017 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації (сторона №2), Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав Хмельницьктепломережа» (сторона №3) та Національною акціонерною компанією «Нафтоказ України» (сторона остання) підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №266 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, підписавши яке сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18 від 18.03.2020 у справі 908/2304/18.

Таким чином відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити

Повний текст рішення складено 28.07.2020

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова