Рішення № 90617388, 28.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2020Справа № 910/6459/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК "Технокомплект"», м. Київ

до Комунального підприємства «Київпастранс», м. Київ

про стягнення 70 799,57 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК "Технокомплект"» (далі - ТзОВ «ТК "Технокомплект"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс»/відповідач) про стягнення 70 799,57 грн, у тому числі: 68 763,12 грн - основного боргу, 276,79 грн - 3% річних та 1 759,66 грн - пені, внаслідок неналежного виконання умов договору №52.19-62 від 04.02.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.05.2020 позовну заяву ТзОВ «ТК "Технокомплект"» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

26.05.2020 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.05.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК "Технокомплект"» (далі - постачальник) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (далі - покупець) укладено договір №52.19-62, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю «Кріпильні деталі» код 44530000-4 за ДК 021:2015 (засоби кріпильні, болти, гвинти, цвяхи, шайби, шплінти), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в Специфікації (додаток №1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 1, встановлено, що сума цього договору визначається згідно зі специфікацією (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 2 502 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 500 400,00 грн, разом ціна договору становить 3 002 400,00 грн з ПДВ.

У відповідності до п. 4.1. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

В п. 5.2. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремленні підрозділи КП «Київпастранс», перелік яких визначається у додатку №4 до цього договору. При цьому, транспортування товару проводиться за кошти постачальника, і вартість такої поставки входить в ціну договору.

Згідно п. 5.3. договору поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації (додаток №1 до договору) виходячи з їх виробничої необхідності.

Відповідно до п. 7.3. договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

На виконання умов цього договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 68 763,12 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 4383 від 04.12.2019 на суму 39 852,00 грн, № 62 від 14.01.2020 на суму 25 620,72 грн та № 188 від 22.01.2020 на суму 3 290,40 грн.

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач неодноразово звертався до позивача з вимогами сплатити заборгованість за поставлений товар. Проте відповідач заборгованість не погасив, відповіді на вимоги не надав.

Отже, оскільки відповідачем заборгованість за поставлений товар згідно умов договору №52.19-62 від 04.02.2019 не погашена, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з КП «Киїпастранс» заборгованості в розмірі 68 763,12 грн, пені в сумі 1 759,66 грн та 3% річних в розмірі 276,79 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір №52.19-62 від 04.02.2019, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних № 4383 від 0.12.2019, № 62 від 14.01.2020 та № 188 від 22.01.2020, проте в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у КП «Киїпастранс» виникла заборгованість в сумі 68 763,12 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у відповідності до п. 4.1. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що КП «Київпастранс» порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 68 763,12 грн.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 759,66 грн та 3% річних в розмірі 276,79 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до п. 7.3. договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Водночас, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, відповідно заявлені вимоги про стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов`язаних з наданням правової допомоги, суд відзначає таке.

Як вбачається із позовних матеріалів, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

У відповідності до положень ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем надано договір про надання правової допомоги №010117 від 01.01.2017, укладений між Адвокатом - Апонащенко Сергієм Станіславовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ''Технокомплект''», акт приймання-передачі наданих послуг від 08.05.2020 на суму 6 000,00 грн, рахунок-фактуру № 08/05/2020 від 08.05.2020 на суму 6 000,00 грн, платіжне доручення № 2355 від 08.05.2020 на суму 6 000,00 грн.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем надано суду належні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості у розмірі 6 000,00 грн, тому заявлена вимога підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК "Технокомплект"» задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, місто Київ, Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК "Технокомплект"» (03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, будинок 34, корпус 4; ідентифікаційний код 24185151) 68 763 (шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят три) грн 12 коп. - заборгованості 1 759 (одну тисячу сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 66 коп. - пені, 276 (двісті сімдесят шість) грн 79 коп. - 3% річних, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення».

Суддя В.В. Бондарчук