Рішення № 90617332, 22.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2020Справа № 910/5976/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО»

про стягнення 397 345, 19 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 217 532, 32 грн., з яких: 207 674, 62 грн - основний борг, 8 195, 52 грн - пеня та 1 662, 18 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 280919-01/1г від 28.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 12.05.2020), яка за своїм змістом також є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивачем наведено обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних за прострочення оплати товару, в результаті чого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 216 968, 37 грн., з яких 207 674, 62 грн - основний борг, 8 127, 43 грн - пеня та 1 166, 32 грн - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Крім того, суд визнав подану заяву про усунення недоліків, яка за своїм змістом також є заявою про зменшення розміру позовних вимог такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 216 968, 37 грн., яка складається з: 207 674, 62 грн - основний борг, 8 127, 43 грн - пеня та 1 166, 32 грн - 3 % річних.

05.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 382 487, 66 грн - основного боргу, 12 801, 67 грн - пеня та 2 055, 86 грн - 3 % річних.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим приймає її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 397 345, 19 грн., яка складається з: заборгованість за договором поставки поставки № 280919-01/1г від 28.09.2019 у розмірі 382 487, 66 грн., пені у сумі 12 801, 67 грн., 3 % річних у розмірі 2 055, 86 грн.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.05.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою: «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання п/в».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.05.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 18.05.2020, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 18.07.2020, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. у період з 08.07.2020-21.07.2020 перебував у відпустці, тож рішення у даній справі винесено 22.07.2020.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (далі - покупець) укладено договір поставки № 280919-01/1г, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлень покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Згідно п. 5.4. договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок протягом 45 календарних днів з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата, зазначена представником покупця у видатковій накладній на поставку вказаного товару в момент його отримання (п. 5.4.1. договору).

За умовами п. 8.2.1. договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (п. 9.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 604 220, 76 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0007443 від 03.12.2019 на суму 69 414, 72 грн, №РН-0007627 від 10.12.2019 на суму 2 033, 64 грн, №РН-0007810 від 17.12.2019 на суму 31 635, 12 грн, №РН-0007811 від 17.12.2019 на суму 87 939, 96 грн, №РН-0007988 від 24.12.2019 на суму 15 009, 12 грн, №РН-0000203 від 14.01.2020 на суму 18 121, 44 грн, №РН-0000359 від 21.01.2020 на суму 22 206, 60 грн, №РН-0000536 від 28.01.2020 на суму 17 005, 44 грн, №РН-0000537 від 28.01.2020 на суму 12 835, 20 грн, №РН-0000720 від 04.02.2020 на суму 19 799, 40 грн, №РН-0000901 від 11.02.2020 на суму 25 148, 40 грн, №РН-0001093 від 18.02.2020 на суму 19 440, 00 грн, №РН-0001284 від 25.02.2020 на суму 20 352, 84 грн., №РН-0001441 від 03.03.2020 на суму 27 370, 80 грн, №РН-0001545 від 09.03.2020 на суму 28 612, 08 грн, №РН-0001584 від 16.03.2020 на суму 29 224, 20 грн, №РН-0001613 від 24.03.2020 на суму 74 852, 04 грн, №РН-0001658 від 07.04.2020 на суму 59 645, 64 грн, №РН-0001673 від 14.04.2020 на суму 23 574, 12 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, а також товарно-транспортними накладними.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 75 000, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІППО» утворилась заборгованість у розмірі 529 220, 76 грн.

Між тим, 28.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг № 280919-01/2г, відповідно до якого сторони декларують, що діяльність виконавця не обмежується лише придбанням продукції у замовника, але й, зокрема, полягає і у наданні послуг на користь продавця.

Відповідно до п. 1.1. договору, під терміном продукція сторони домовились розуміти товари, які закуповуються виконавцем у відповідності до договору поставки № 280919-01/1г від 28.09.2019.

Під терміном послуги сторони домовились розуміти створення виконавцем умов, спрямованих на збільшення обсягів закупівлі та подальшої реалізації продукції кінцевим споживачем в торгівельних закладах (п. 1.2. договору).

Згідно п. 4.5. договору, у випадку існування між сторонами взаємної заборгованості (замовника - по сплаті вартості наданих послуг згідно даного договору, а виконавцем - за отриманий товар, згідно договору поставки № 280919-01/1г від 28.09.2019) виконавець вправі застосувати залік зустрічних однорідних (платіжних) вимог, тобто одноособово зменшити суму, що належить до сплати замовнику за товар на суму вартості наданих замовнику послуг. Замовник і виконавець узгодили, що зарахування проводиться виконавцем одноособово протягом 10 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, про що він повідомляє замовника через надсилання заяви про зарахування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору про надання послуг № 280919-01/2г від 28.09.2019 були надані послуги на загальну суму 146 733, 10 грн., а позивачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 19671 від 31.12.2019 на суму 12 000, 00 грн., № 18782 від 31.12.2019 на суму 10 301,63 грн, № 18783 від 31.12.2019 на суму 4 120, 65 грн, № 18784 від 31.12.2019 на суму 16 482, 60 грн, № 365 від 31.01.2020 на суму 20 650, 00 грн, № 884 від 31.01.2020 на суму 3 508, 43 грн, № 885 від 31.01.2020 на суму 1 403, 37 грн, № 886 від 31.01.2020 на суму 5 613, 49 грн, № 366 від 29.02.2020 на суму 20 650, 00 грн, № 2253 від 29.02.2020 на суму 2 800, 00 грн, № 2876 від 29.02.2020 на суму 4 237, 03 грн, № 2877 від 29.02.2020 на суму 1 694, 81 грн, № 2878 від 29.02.2020 на суму 6 779, 26 грн, № 4165 від 31.03.2020 на суму 12 804, 73 грн, № 4163 від 31.03.2020 на суму 8 002, 95 грн, № 4164 від 31.03.2020 на суму 3 201, 19 грн, № 6502 від 30.04.2020 на суму 4 160, 98 грн, № 5603 від 30.04.2020 на суму 1 664, 40 грн, № 5604 від 30.04.2020 на суму 6 657, 58 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копія у матеріалах справи).

Тож, з урахуванням п. 4.5 договору про надання послуг № 280919-01/2г від 29.09.2019 відповідно до приписів ст. 601 Цивільного кодексу України між сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 146 733, 10 грн на підставі заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

- № ГП000000159 від 20.01.2020 на суму 42 904, 88 грн в оплату наданих послуг для ТОВ «КФ «ДЕСНА» протягом грудня 2019 року;

- № ГП000000649 від 25.02.2019 на суму 31 175, 29 грн в оплату наданих послуг для ТОВ «КФ «ДЕСНА» протягом січня 2020 року;

- № ГП000000947 від 26.03.2020 на суму 36 161, 10 грн в оплату наданих послуг для ТОВ «КФ «ДЕСНА» протягом лютого 2020 року;

- № ГП000001122 від 21.04.2020 на суму 24 008, 87 грн в оплату наданих послуг для ТОВ «КФ «ДЕСНА» протягом березня 2020 року;

- № ГП000001640 від 29.05.2020 на суму 12 482, 96 грн в оплату наданих послуг для ТОВ «КФ «ДЕСНА» протягом квітня 2019 року.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на 02.06.2020 сума основного боргу відповідача за поставлений товар згідно договору № 280919-01/1г від 28.09.2019 з урахуванням сплачених коштів у сумі 75 000, 00 грн та проведених заліків зустрічних однорідних вимог у розмірі 146 733, 10 грн становить 382 487, 66 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялася вимога № 1/15 від 15.04.2020, в якій позивач просив погасити заборгованість за поставлений товар на підставі договору № 280919-01/1г від 28.09.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 16.04.2020.

Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 382 487, 66 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 801, 67 грн - пені за загальний період з 18.01.2020 по 01.06.2020 окремо по кожній видатковій накладній та 2 055, 86 грн - 3 % річних за період з 18.01.2020 по 01.06.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 280919-01/1г від 28.09.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 604 220, 76 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0007443 від 03.12.2019 на суму 69 414, 72 грн, №РН-0007627 від 10.12.2019 на суму 2 033, 64 грн, №РН-0007810 від 17.12.2019 на суму 31 635, 12 грн, №РН-0007811 від 17.12.2019 на суму 87 939, 96 грн, №РН-0007988 від 24.12.2019 на суму 15 009, 12 грн, №РН-0000203 від 14.01.2020 на суму 18 121, 44 грн, №РН-0000359 від 21.01.2020 на суму 22 206, 60 грн, №РН-0000536 від 28.01.2020 на суму 17 005, 44 грн, №РН-0000537 від 28.01.2020 на суму 12 835, 20 грн, №РН-0000720 від 04.02.2020 на суму 19 799, 40 грн, №РН-0000901 від 11.02.2020 на суму 25 148, 40 грн, №РН-0001093 від 18.02.2020 на суму 19 440, 00 грн, №РН-0001284 від 25.02.2020 на суму 20 352, 84 грн., №РН-0001441 від 03.03.2020 на суму 27 370, 80 грн, №РН-0001545 від 09.03.2020 на суму 28 612, 08 грн, №РН-0001584 від 16.03.2020 на суму 29 224, 20 грн, №РН-0001613 від 24.03.2020 на суму 74 852, 04 грн, №РН-0001658 від 07.04.2020 на суму 59 645, 64 грн, №РН-0001673 від 14.04.2020 на суму 23 574, 12 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, а також товарно-транспортними накладними.

Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 75 000, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками, крім того між сторонами проведено заліків зустрічних однорідних вимог на суму 146 733, 10 грн, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІППО» утворилась заборгованість у розмірі 382 487, 66 грн.

Згідно п. 5.4. договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок протягом 45 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи п. 5.4. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату поставленого товару протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, тож:

- за видатковою накладною №РН-0007443 від 03.12.2019 строк оплати настав 17.01.2020 та починаючи з 18.01.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0007627 від 10.12.2019 строк оплати настав 24.01.2020 та починаючи з 25.01.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0007810 від 17.12.2019 строк оплати настав 31.01.2020 та починаючи з 01.02.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0007811 від 17.12.2019 строк оплати настав 31.01.2020 та починаючи з 01.02.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0007988 від 24.12.2019 строк оплати настав 07.02.2020 та починаючи з 08.02.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0000203 від 14.01.2020 строк оплати настав 28.02.2020 та починаючи з 29.02.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0000359 від 21.01.2020 строк оплати настав 06.03.2020 та починаючи з 07.03.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0000536 від 28.01.2020 строк оплати настав 13.03.2020 та починаючи з 14.03.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0000537 від 28.01.2020 строк оплати настав 13.03.2020 та починаючи з 14.03.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0000720 від 04.02.2020 строк оплати настав 20.03.2020 та починаючи з 21.03.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0000901 від 11.02.2020 строк оплати настав 27.03.2020 та починаючи з 28.03.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0001093 від 18.02.2020 строк оплати настав 03.04.2020 та починаючи з 04.03.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0001284 від 25.02.2020 строк оплати настав 11.04.2020 та починаючи з 12.04.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0001441 від 03.03.2020 строк оплати настав 17.04.2020 та починаючи з 18.04.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0001545 від 09.03.2020 строк оплати настав 23.04.2020 та починаючи з 24.04.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0001584 від 16.03.2020 строк оплати настав 30.04.2020 та починаючи з 01.05.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0001613 від 24.03.2020 строк оплати настав 07.05.2020 та починаючи з 08.05.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0001658 від 07.04.2020 строк оплати настав 22.05.2020 та починаючи з 23.05.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за видатковою накладною №РН-0001673 від 14.04.2020 строк оплати настав 29.05.2020 та починаючи з 01.06.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 280919-01/1г від 28.09.2019 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 382 487, 66 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 801, 67 грн - пені за загальний період з 18.01.2020 по 01.06.2020 окремо по кожній видатковій накладній та 2 055, 86 грн - 3 % річних за період з 18.01.2020 по 01.06.2020.

За умовами п. 8.2.1. договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за поставлений товар, суд встановив, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 801, 67 грн - пені за загальний період з 18.01.2020 по 01.06.2020 окремо по кожній видатковій накладній та 2 055, 86 грн - 3 % річних за період з 18.01.2020 по 01.06.2020.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1051, 00 грн судового збору сплаченого за подачу заяви про забезпечення позову, суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» про вжиття заходів забезпечення позову -відмовлено, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код - 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «ДЕСНА» (вул. Садова, буд. 39, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100, ідентифікаційний код - 32995681) 382 487 (триста вісімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 66 коп. - заборгованості, 12 801 (дванадцять тисяч вісімсот одну) грн 67 коп. - пені, 2 055 (дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 86 коп. - 3 % річних та 5 960 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 18 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков