Рішення № 90617308, 14.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2020Справа № 910/3410/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестохолдинг"

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

2. Міністерства інфраструктури України

про визнання незаконними рішень та зобов`язання вчинити дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Янчук А.В. (адвокат);

від відповідача-1 не з`явилися;

від відповідача-2 Ігнатенко Т.Б. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 14.07.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача-2, що повне рішення буде складено 28.07.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

05 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестохолдинг" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 05.03.2020 року до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (відповідач-1) та Міністерства інфраструктури України (відповідач-2), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

1. визнати незаконними:

1.1 рішення Міністерства інфраструктури України, викладене у листі від 22.11.2019 року № 3689/16/14-19, про відмову в передачі в оренду нерухомого майна загальною площею 573 кв.м., що належить до державної власності, перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та розміщене на першому і третьому поверхах пасажирського терміналу "Б" (інв. №47578), а саме: частини приміщення № 78, площею 225,0 м2 - для розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; частини приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; частини - зміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; частини приміщення № 78, площею 30,0 м2 - для розміщення магазину безмитної торгівлі, який буде здійснювати продаж продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів, який також буде здійснювати видачу продукції пасажирам затриманих рейсів; 5 (п`яти) частин приміщення № 78, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; 2 (двох) частин приміщення № 226, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; частини приміщення № 2, площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; частини приміщення № 297 площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів;

1.2 рішення конкурсної комісії про скасування конкурсу на право оренди нерухомого майна загальною площею 573 кв.м., що належить до державної власності, перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та розміщене на першому і третьому поверхах пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578), а саме: частини приміщення № 78, площею 225,0 м2 - для розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; частини приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; частини приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; частини приміщення № 78, площею 30,0 м2 - для розміщення магазину безмитної торгівлі, який буде здійснювати продаж продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів, який також буде здійснювати видачу продукції пасажирам затриманих рейсів; 5 (п`яти) частин приміщення № 78, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; 2 (двох) частин приміщення № 226, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; частини приміщення № 2, площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; частини приміщення № 297 площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів, яке викладене в протоколі № 2 від 02.12.2019;

- наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 02.12.2019 року № 276 "Про скасування наказу від 28 жовтня 2019 року № 150 "Про затвердження результатів вивчення попиту та прийняття рішення про проведення конкурсу на право оренди державного майна" (зі змінами);

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях провести процедуру укладення договору оренди державного майна загальною площею 573 кв.м., що належить до державної власності, перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та розміщене на першому і третьому поверхах пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578), яке складається з: частини приміщення № 78, площею 225,0 м2 - для розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; частини приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; частини приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; частини приміщення № 78, площею 30,0 м2 - для розміщення магазину безмитної торгівлі, який буде здійснювати продаж продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів, який також буде здійснювати видачу продукції пасажирам затриманих рейсів; 5 (п`яти) частин приміщення № 78, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; 2 (двох) частин приміщення № 226, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; частини приміщення № 2, площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; частини приміщення № 297 площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення є незаконними, порушують права та інтереси ТОВ "Рестохолдинг", тоді як ТОВ "Рестохолдинг" вчинило всі необхідні та передбачені законом дії, які вимагаються для проведення процедур з передачі державного майна в оренду та розраховувало на проведення та участь у конкурсі на право оренди об`єкта оренди, який мав бути оголошений РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях після вивчення попиту на об`єкт оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3410/20, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.04.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, підготовче засідання у даній справі, призначене на 07.04.2020 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року підготовче засідання призначено на 14.05.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, підготовче засідання відкладено на 09.06.2020 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 09.06.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/3410/20 до судового розгляду по суті на 30.06.2020 року.

В судовому засіданні 30.06.2020 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 14.07.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судове засідання 14.07.2020 року не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, Фонд державного майна України розмістив на своєму офіційному сайті перелік потенційних об`єктів оренди, включаючи нерухоме майно, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Одним з таких потенційних об`єктів оренди є нерухоме майно загальною площею 573,00 м2, що перебуває на балансі Аеропорту та розміщене на першому і третьому поверхах пасажирського терміналу «D» (інв. №47578), а саме:

- частина приміщення № 78, площею 225,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- частина приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- частина приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- частина приміщення № 78, площею 30,0 м2 - для розміщення магазину безмитної торгівлі, який буде здійснювати продаж продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів, який також буде здійснювати видачу продукції пасажирам затриманих рейсів;

- 5 (п`ять) частин приміщення № 78, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів;

- 2 (дві) частини приміщення № 226, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; частина приміщення № 2, площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів;

- частина приміщення № 297 площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів.

Цей перелік є публічним, розміщений на сайті Фонду державного майна України та доступний за посиланням - http://www.spfu.gov.ua/ua/rent-obj/spf-rent-facilities.html.

Інформація про об`єкт оренди також розміщена на сайті Фонду державного майна України та доступна за посиланням - http://www.spfu.gov.ua/ua/rent-obj/spf-rent-facilities.html&min_squere=1194&max_squere=1195.

ТОВ «Рестохолдинг» виступило ініціатором оренди вищевказаного нерухомого майна, шляхом звернення до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області із відповідною заявою від 26.06.2019 року № 26/06/19-1 про передачу в користування об`єкту оренди.

Листом від 02.07.2019 року № 45-08-2944 РВ ФДМУ по Київській області матеріали щодо оренди об`єкта оренди були надіслані до Міністерства інфраструктури України, як органу управління майном Аеропорту.

Як стверджує позивач, Міністерство інфраструктури України в 15-денний строк не розглянуло матеріали щодо оренди об`єкта оренди, отже в силу законодавства погодило укладення договору за принципом мовчазної згоди і повторне звернення за отриманням згоди законодавством не передбачено.

РВ ФДМУ по Київській області у газеті «Відомості приватизації» від 31.07.2019 року № 31 (1259) розмістило інформацію про оголошення конкурсу з відбору суб`єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення незалежної оцінки об`єктів оренди.

ТОВ «Рестохолдинг», як ініціатор оренди об`єкта оренди, оплатило вартість послуг з незалежної оцінки, що підтверджується квитанцією (дублікат) № 0.0.1448457983.1 від 27.08.2019 року на суму 14 000,00 грн.

Наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 року № 5, РВ ФДМУ по Київській області перетворено в Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке почало свою діяльність з 17.09.2019 року, як це визначено в наказі Фонду державного майна України від 16.09.2019 року № 935 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

У газеті «Відомості Приватизації» від 09.10.2019 року № 41 (1269) РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях розмістило оголошення про намір передати об`єкт оренди в оренду.

Листом від 18.10.2019 року № 18/10/19-1 ТОВ «Рестохолдинг» надіслало на адресу РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях заяву про намір орендувати об`єкт оренди.

Наказом від 28.10.2019 року № 150 РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях затверджено результати вивчення попиту на об`єкт оренди та прийнято рішення про проведення конкурсу на право оренди об`єкта оренди та утворено конкурсну комісію.

Листом від 07.11.2019 року № 45-02/01-646 РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулось до Міністерства інфраструктури України із запитом про надання згоди на передачу в оренду об`єкта оренди.

Листом від 22.11.2019 року № 3689/16/14-19 Міністерство інфраструктури України повідомило РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про те, що не погоджує передачу в оренду об`єкта оренди, якщо його не буде поділено на окремі об`єкти оренди.

В листі від 04.12.2019 року № 50- 02/01-1131 РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повідомило ТОВ «Рестохолдинг» про скасування конкурсу на право оренди об`єкта оренди. Підставою для скасування конкурсу на право оренди є відмова Міністерства інфраструктури України у передачі об`єкта оренди в оренду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Міністерства інфраструктури України про непогодження передачі в оренду об`єкта оренди та рішення РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про скасування конкурсу на право оренди об`єкта оренди є незаконними, оскільки не відповідає Закону України «Про оренду державного та комунального майна», порушує права та інтереси ТОВ «Рестохолдинг», як ініціатора оренди об`єктів оренди, який очікував на завершення всіх процедур передачі майна в оренду у законний спосіб, а саме шляхом оголошення та проведення конкурсу на право оренди об`єкта оренди.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що скасовуючи проведення конкурсу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях діяло в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, тому посилання позивача, що рішення про скасування конкурсу прийняте не орендодавцем є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що лист Мінінфраструктури від 22.11.2019 року № 3689/16/14-19 безпосередньо стосується прав та інтересів РВ ФДМ, якому цей лист адресовано та який зобов`язаний цей лист урахувати під час визначення умов договору оренди. Водночас означений акт індивідуальної дії безпосередньо не стосуються жодних прав, свобод та інтересів ТОВ «Рестохолдинг», оскільки не породжує/не змінює/не припиняє правовідносин між Міністерством та цим суб`єктом господарювання, як і не породжує/не змінює/не припиняє правовідносин між Міністерством та іншими потенційними орендарями. Відповідно у рамках спірних правовідносин відсутні обставини, які б вказували на порушення прав, свобод та інтересів ТОВ «Рестохолдинг», за захистом яких заявлено позовну вимогу про скасування листа Мінінфраструктури від» 22.11.2019 року № 3689/16/14-19, що є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги, оскільки потреба позивача у такому судовому захисті відсутня; спірне протокольне рішення конкурсної комісії про скасування конкурсу та спірний наказ РВ ФДМ від 02.12.2019 року № 276 «Про скасування наказу від 28 жовтня 2019 року № 150 «Про затвердження результатів вивчення попиту та прийняття рішення про проведення конкурсу на право оренди державного майна» (зі змінами)» є такими, що ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому позовні вимоги про визнання незаконним вказаних спірних актів задоволенню не підлягають; беручи до уваги той факт, що РВ ФДМ не провів конкурс на право оренди групи з 8 (восьми) об`єктів нерухомого майна загальною площею 573 м2, що перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль» та розміщене на першому та третьому поверхах пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), який оголошено наказом РВ ФДМ від 28.10.2019 року № 150 (зі змінами), очевидно вбачається, що задоволення судом вимоги ТОВ «Рестохолдинг» про зобов`язання РВ ФДМ провести процедуру укладення договору оренди державного майна не забезпечить гарантованої участі позивача у вказаному конкурсі, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Спеціальним законом, що регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що перебуває у державній та комунальній власності, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити про передачу майна в оренду в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 згаданого Закону.

У разі надходження до орендодавця заяви про оренду, зокрема, нерухомого майна, орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2019 року ТОВ «Рестохолдинг» звернулося до РВ ФДМУ по Київській області із заявою № 26/06/19-1 про передачу в оренду нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», а саме:

- частина приміщення № 78, площею 225,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- частина приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- частина приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- частина приміщення № 78, площею 30,0 м2 - для розміщення магазину безмитної торгівлі, який буде здійснювати продаж продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів, який також буде здійснювати видачу продукції пасажирам затриманих рейсів;

- 5 (п`ять) частин приміщення № 78, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів;

- 2 (дві) частини приміщення № 226, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; частина приміщення № 2, площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів;

- частина приміщення № 297 площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів.

Листом від 02.07.2019 року № 45-08-2944 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях матеріали щодо оренди об`єкта оренди були надіслані до Міністерства інфраструктури України, як органу управління майном Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

В листі від 19.08.2019 № 2385/16/14-19 Міністерство інфраструктури України проінформувало Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо забезпечення проведення конкурсів на право оренди об`єктів з однією чи пов`язаною метою використання та необхідність дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

З матеріалів справи слідує, що 09.10.2019 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у газеті «Відомості Приватизації» № 41 було опубліковано оголошення про намір передати об`єкт оренди в оренду, яке перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Судом встановлено, що 18.10.2019 року на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшла заява позивача № 18/10/19-1 про оренду, в якій позивач повідомив про намір орендувати державне нерухоме майно:

- частина приміщення № 78, площею 225,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- частина приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- частина приміщення № 78, площею 150,0 м2 - для розміщення кафе, барів, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- частина приміщення № 78, площею 30,0 м2 - для розміщення магазину безмитної торгівлі, який буде здійснювати продаж продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів, який також буде здійснювати видачу продукції пасажирам затриманих рейсів;

- 5 (п`ять) частин приміщення № 78, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів;

- 2 (дві) частини приміщення № 226, кожна площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів; частина приміщення № 2, площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів;

- частина приміщення № 297 площею 2,0 м2 - для розміщення автоматів з продажу гарячих, холодних напоїв та супутніх товарів.

Термін дії договору - 10 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 року № 906 затверджено Порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна (надалі - Порядок), який визначає процедуру проведення конкурсу на право оренди державного майна, зокрема цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого майна (будівель, споруд, нежитлових приміщень) та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває у державній власності.

Відповідно до п.п. 2,3 Порядку, конкурс на право оренди об`єкта (надалі - конкурс) оголошується орендодавцем. Конкурс проводить конкурсна комісія (надалі - комісія), що утворюється орендодавцем. Комісія може бути утворена для проведення конкурсу щодо групи об`єктів, які належать до сфери управління одного органу, уповноваженого управляти державним майном.

Так, наказом від 28.10.2019 року № 150 «Про затвердження результатів вивчення попиту та прийняття рішення про проведення конкурсу на право оренди державного майна» Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях затверджено результати вивчення попиту на право оренди державного нерухомого майна, щодо яких надійшли заяви, прийнято рішення про проведення конкурсу на право оренди об`єкта оренди та утворено конкурсну комісію.

06.11.2019 року конкурсна комісія провела засідання щодо визначення умов та строку проведення конкурсу на право оренди об`єкта оренди, оформлене протоколом № 1, в ході якого представник Міністерства інфраструктури України зазначив, що комісія має право звертатись до органу управління майном за консультаціями і запропонував комісії звернутись до Міністерства із запитом про надання згоди на укладення договору оренди або відмову в його укладенні.

08.11.2019 року за вх. № 42762/0/7-19 до Міністерства інфраструктури України надійшов лист від 07.11.2019 року № 45-02/01-646 «Про надання висновків щодо можливості оренди об`єкта державної власності» Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (на підставі заяви ТОВ «Рестохолдинг») з проханням про розгляд в найкоротший термін питання можливості передачі в оренду державного майна та надання висновків щодо умов договору оренди, із зазначенням можливих обмежень щодо мети використання об`єкта оренди, а також підтвердження, що майно не підпадає під критерії заборони до передачі в оренду, які встановлені вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, 08.11.2019 року за вх. № 42760/0/7-19 до Міністерства інфраструктури України надійшов лист від 07.11.2019 року № 45-02/01-645 «Про надання висновків щодо можливості оренди об`єкта державної власності» Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (на підставі заяви ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз») з проханням про розгляд в найкоротший термін питання можливості передачі в оренду державного майна та надання висновків щодо умов договору оренди, із зазначенням можливих обмежень щодо мети використання об`єкта оренди, а також підтвердження, що майно не підпадає під критерії заборони до передачі в оренду, які встановлені вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості)

Зі змісту підпункту 63 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України вбачається, що згідно покладених на Мінінфраструктури завдань Міністерство здійснює відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року № 265 «Питання управління Міністерством інфраструктури об`єктами державної власності» Державне підприємство «Міжнародний аеропорт "Бориспіль» включено до Переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінінфраструктури (додаток 1 до розпорядження).

Відповідно до Статуту державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 06.10.2017 № 340, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засновано на державній власності та належить до сфери управління Міністерство інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» унормовано, що законодавство про управління об`єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об`єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності.

Суб`єктами управління об`єктами держаної власності згідно зі статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» також є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Відповідно до пунктів 11, 30 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Отже, з системного аналізу вищенаведених положень Закону України «Про управління об`єктами державної власності» вбачається, що саме Міністерство інфраструктури України наділене правом на надання орендодавцям об`єктів державної власності згоди на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди з метою забезпечення ефективного використання орендованого майна.

У відповідь на вищезазначений лист від 07.11.2019 року № 45-02/01-646, Міністерство інфраструктури України листом від 22.11.2019 року № 3689/16/14-19 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, що сформовані за заявами ТОВ «Рестохолдинг» та ТОВ «Преміум Авіа Солюшинз» групи об`єктів оренди не відповідають вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, у зв`язку з чим звернуто увагу на можливість передачі в оренду виключно об`єктів, сформованих відповідно до мети використання, площі та місцезнаходження. Крім того, у цьому ж листі зазначено про те, що у випадку не врахування Фондом викладеної у цьому листі позиції, Міністерство не погоджує передачу цього майна в оренду.

Крім того, у згаданому вище листі від 22.11.2019 року № 3689/16/14-19 Міністерство інфраструктури України, як уповноважений орган, який здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням об`єктів державного майна, зокрема майна ДП «МА «Бориспіль», повідомило, що сформовані об`єкти оренди мають бути розформовані за критерієм щодо одного об`єкту оренди, отже передача в оренду державного майна можлива за умови роз`єднання на окремі об`єкти оренди відповідно до мети використання, площі та місцезнаходження.

Відтак, з наведеного вище слідує, що Міністерство інфраструктури України, як уповноважений орган, який здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням об`єктів державного майна, відповідно до покладених на нього в пункті 30 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» обов`язків, може або погодити, або не погодити передачу державного майна в оренду.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п. 35 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна проведення конкурсу до затвердження його результатів може бути скасовано орендодавцем за пропозицією конкурсної комісії у разі коли, уповноважений орган управління об`єктом оренди відмовив у передачі майна в оренду і повідомив про це рішення орендодавцю.

З матеріалів справи слідує, що на засіданні конкурсної комісії 02.12.2019 року було прийняте рішення, оформлене протоколом № 2, відповідно до п. 35 Порядку про скасування проведення конкурсу з підстав непогодження Міністерством інфраструктури України передачі державного майна в оренду.

В частині позовних вимог про визнання незаконним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 02.12.2019 року № 276 "Про скасування наказу від 28 жовтня 2019 року № 150 "Про затвердження результатів вивчення попиту та прийняття рішення про проведення конкурсу на право оренди державного майна" суд зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтувано його суперечність актам цивільного законодавства, наслідком чого стало порушення цивільних прав або інтересів позивача.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях провести процедуру укладення договору оренди державного майна суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки вони є похідними від вимог про визнання незаконними рішення Міністерства інфраструктури України, викладене у листі від 22.11.2019 року № 3689/16/14-19 та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 02.12.2019 року № 276 "Про скасування наказу від 28 жовтня 2019 року № 150 "Про затвердження результатів вивчення попиту та прийняття рішення про проведення конкурсу на право оренди державного майна".

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу відповідачами.

За таких обставин, оскільки позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів відповідачами, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.07.2020р.

Суддя О.В. Котков