Ухвала суду № 90613023, 24.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7914/20

Провадження №: 2/755/3837/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, клопотання представника відповідача про забезпечення судових витрат у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

у с т а н о в и в:

04.06.2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

22.07.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву за підписом його представника, у змісті якого також міститься клопотання про забезпечення судових витрат. Сторона відповідача просить суд вжити заходів забезпечення судових витрат відповідача шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 14100,00 грн. Вимоги клопотання мотивовано тим, що відповідач у зв`язку з розглядом даної справи поніс судові витрати, зокрема, на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 14100,00 грн. Посилаючись на положення ст.ст. 133-135, 137 ЦПК України представник відповідача зазначає, що сторона вважає за необхідне клопотати перед судом про зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку з розглядом справи (забезпечення витрат на правову допомогу). В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що позивач у позовній заяві зазначив своє місце проживання у м. Києві, однак дійсний факт проживання за цією адресою документально не підтверджений, а згідно відомостей ЄДР ЮО, ФОП та ГО стосовно ТОВ «НВКФ «Донбас-Термо» адресою засновника товариства ОСОБА_1. є: АДРЕСА_1. Згідно копії паспорту позивача, що знаходиться в матеріалах справи, адресою його реєстрації є: АДРЕСА_1 . При цьому, з 2014 року м. Макіївка є окупованою територією та не контролюється владою України. Відомостей про наявність на території України майна, яке належить позивачу, за рахунок якого можливо буде у майбутньому стягнути присуджені судом судові витрати, у сторони відповідача відсутні. Крім того, представник посилається на те, що заявлений позов є не тільки безпідставним по суті, а й завідомо безпідставним для позивача, що вказує на фактичне зловживання ним своїм правом на позов. Такий висновок випливає з обставин, відомих відповідачу, а саме те, що подання цього позову здійснене позивачем свідомо, але не за власною волею, а на вказівку колишнього бізнес-партнера відповідача ОСОБА_3 , з метою вчинити психологічний та майновий тиск та відповідача, з тим, щоб останній відмовився від своїх претензій на виконання ОСОБА_3 досягнутих домовленостей, що викладені в угоді від 31.05.2019 року.

Суд вивчивши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що клопотання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 135 ЦПК України, суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії паспорту позивача, останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Положеннями п. 2 ч. 4 ст. 135 ЦПК України не передбачено виключень стосовно місця реєстрації позивача на тимчасово окупованій території України. Отже, незалежно від того чи знаходиться зареєстроване місце проживання позивача на тимчасово окупованій території, закон вказує лише на відсутність зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на всій території України, як на підставу для можливого вжиття заходів забезпечення судових витрат.

Крім того, вказаною нормою цивільного процесуального закону визначено, що лише сукупність двох обставин передбачених п. 2 ч. 4 ст. 135 ЦПК України може бути підставою для застосування судом заходу забезпечення судових витрат відповідача.

Натомість стороною відповідача не надано жодних доказів на підтвердження відсутності у позивача майна, що знаходиться на території України, а лише вказано, що такі відомості у відповідача відсутні.

За змістом ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Вирішуючи клопотання сторони відповідача про забезпечення судових витрат суд не вдається до оцінки підставності або безпідставності позову по суті, не надає оцінки доказам у контексті обставин справи.

Жодних даних, які б свідчили про те, що позивач вже звертався з аналогічним позовом до цього відповідача з тих же підстав та з тим самим предметом позову матеріали справи та матеріали поданого представником відповідача клопотання не містять. Отже, процесуальне зловживання правом на позов не підтверджено.

Посилання сторони відповідача на те, що позов поданий позивачем не з власності волі, під тиском, будь-якими належними, достатніми та достовірним доказами не підтверджено, в то же час рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 135, 353-355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання представника відповідача про забезпечення судових витрат у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 24.07.2020 року.

Суддя -