Вирок № 90612097, 27.07.2020, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1985/19

Провадження №1-кп/743/10/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Павленко О.В., при секретарі Воєдило О.В.,

з участю: прокурорів Авраменка А.А., Рубіса М.О., Коломійця Д.С., потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Куліша В.Г., обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого - адвоката Бредюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки кримінальне провадження, внесене 18.08.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120192700000000405 відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, невійськовозобов`язаного, з незакінченою вищою освітою, інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , 18.08.2019 о 19 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Ріпки-Городня, в напрямку від с. Буянки до смт. Ріпки, на 3 км + 906,6 м, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка сталась, не зреагував на її зміну, а саме, появу на проїзній частині велосипедиста ОСОБА_3 , яка рухалась у попутному напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив на неї наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми голови: в потиличній ділянці наявний крововилив в м`які тканини голови; по випуклим поверхням лівої тім`яної, скроневої та потиличної долей, по випуклим поверхням тім`яної та потиличної долей справа та по міждольовим поверхням наявні субарахноїдальні крововиливи; закритої травми шийного відділу хребта: синець в ділянці 7-го шийного хребця; крововиливів в м`які тканини шиї; крововиливів під оболонки спинного мозку; крововиливів в тканину спинного мозку; закритої травми грудей: множинних дрібних синців в ділянці кута лівої лопатки; садна в ділянці внутрішнього краю правої лопатки; переломів тіл обох лопаток; переломів ребер; перелому правої ключиці; ділянок забою правої нирки; рідкої крові об`ємом 500 мл в правій плевральній порожнині; розривів пристінкової плеври справа; закритої травма живота: крововиливи в жирові капсули по задніх поверхнях обох нирок. Весь наведений комплекс тілесних ушкоджень має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла на місці події.

Причиною смерті ОСОБА_3 є висхідний набряк головного мозку, що став наслідком закритої травми шийного відділу хребта з забоєм спинного мозку.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну), п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди, та знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали (смерть ОСОБА_3 ).

Вищевказані дії ОСОБА_2 , а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_3 підлягають кваліфікації як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та дав наступні покази. 18 серпня 2019 року з друзями поїхав в с. Буянки Ріпкинського району збирати картоплю. Попрацювавши, близько 19 години виїхали до смт. Ріпки. Протягом дня він не вживав ні алкоголю, ні будь - яких препаратів, які впливають на швидкість реакції. В автомобілі на пасажирському сидінні знаходився його знайомий ОСОБА_4 , а позаду ще троє пасажирів. Дорога, по якій він рухався, є двосторонньою, але не має обочини, оскільки з обох боків заросла акацією. Незважаючи на вечірній час, було світло, видимість була добра, але будь - кого із учасників руху на дорозі він не бачив. Через те, що він рухався в бік сонця, яке сідало, він змушений був опустити козирок, щоб сонце не сліпило очі. Швидкість у автомобіля була близько 60 км на годину. Під час руху автомобіля, на його думку, через нерівність асфальтового покриття, автомобіль похитнуло, на кілька секунд йому засліпило очі і в цей момент він відчув удар з правого боку автомобіля. Злякавшись, почав зупинятися. Вийшовши на дорогу, побачив тіло на відстані приблизно 60 метрів ближче до правого краю обочини. Коли підійшов зрозумів, що збив велосипедиста - жінку. Оскільки вона не рухалась, а він не знав які в неї травми, та якої допомоги вона потребувала, вирішив її не чіпати, щоб не нашкодити. До нього підійшли люди, що їхали з ним в машині. Викликали швидку та поліцію. Лікарі, що прибули на місце повідомили, що жінка померла. Чому не побачив цю жінку на дорозі, пояснити не зміг. В скоєному щиро кається. Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди визнає в повному обсязі. В частині стягнення моральної шкоди визнає частково, покладається на розсуд суду. Додав, що намагався частково відшкодувати збитки ще на досудовому розслідуванні через свого адвоката, але потерпілий прийняв лише 1 тисячу доларів США, а поштові перекази отримувати відмовився. Просить пробачення у потерпілого та суворо не карати.

Крім визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні за результатом безпосереднього дослідження доказів, поданих стороною обвинувачення.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що загибла є його матір`ю. 18.08.2019 близько 20 години йому зателефонувала сестра та повідомила, що його маму збила машина. Через 20 хвилин після повідомлення він прибув на місце ДТП, де побачив автомобіль з включеним аварійним світлом, а неподалік лежала його мати. За життя його мама працювала вчителькою, завжди дотримувалась правил дорожнього руху. Смертю матері йому спричинені не тільки моральні страждання, а й матеріальна шкода, а саме витрати на поховання та поминальні обіди. Всього витрачено 13251,50 грн. Моральна шкода, яку він оцінює у 500000 грн, проявилася у стражданнях, пов`язаних зі смертю матері.

Неповнолітній свідок ОСОБА_4 суду показав, що 18.08.2019 близько 19 години після роботи на городі в с. Буянки, він та ОСОБА_6 на автомобілі ОСОБА_2 поверталися в смт. Ріпки. ОСОБА_2 був за кермом автомобіля, він сидів на правому пасажирському сидінні, ОСОБА_6 та ще двоє - чоловік та жінка - позаду. На вулиці було світло, сідало сонце, яке світило в лобове скло автомобіля. Швидкість руху була приблизно 60 км на годину. Оскільки вздовж дороги були кущі, ОСОБА_2 з`їхав ближче до середини дороги. Зненацька він побачив силует ближче до правого краю дороги, після чого відразу відбувся удар з правого боку автомобіля. Вони зупинилися і на відстані близько 30 - 40 м побачили жінку, яка лежала на дорозі, з правої сторони проїжджої частини майже біля кущів акації, неподалік від неї лежав велосипед. Про всі обставини ДТП він розповів також при проведенні слідчого експерименту з його участю.

При проведенні слідчого експерименту з участю неповнолітнього свідка ОСОБА_4 , останній розповідав про всі вищевказані обставини та показував на місці, де відбулося ДТП.(т. 1 а.150-156 суд. справи)

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_6 показав, що 18.08.2019 він їхав в автомобілі ЗАЗ під керуванням ОСОБА_2 з с. Буянки до смт. Ріпки. Він сидів на задньому сидінні, де також сиділи ще чоловік та жінка. На передньому пасажирському сидінні був ОСОБА_4 . В якийсь момент шляху відчувся удар з правого боку автомобіля. Коли зупинилися, виявилося, що машиною збили жінку. Особисто він нічого не бачив, оскільки в лобове скло світило сонце, він був втомлений, а тому на дорогу не дивився, майже весь час спав.

З досліджених судом письмових доказів, наданих стороною обвинувачення встановлено наступне.

З витягу з ЄРДР № 12019270000000405 від 18.08.2019 та рапорту помічника чергового Ріпкинського ВП встановлено, що до чергової частини Ріпкинського ВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області надійшло повідомлення від ОСОБА_12 про те, що 18.08.2019 на автодорозі поза межами населеного пункту приблизно о 19 год. 40 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ р.н. НОМЕР_1 рухаючись у напрямку смт. Ріпки здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , яка рухалась в попутному напрямку. Внаслідок ДТП потерпіла отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці. ( т. 1 а. 84, 85 суд. справи)

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.08.2019 встановлено, що об`єктом огляду була автодорога Ріпки - Городня, 3 км +906,6 м. Дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 5,3 м. До проїжджої частини примикають: праворуч та ліворуч чагарники у вигляді кущів акації. Далі за чагарниками праворуч та ліворуч - лісосмуга. Автомобіль ЗАЗ 110307, р. н. НОМЕР_1 на проїзній частині на смузі руху в напрямку смт. Ріпки; велосипед «ARDIS» номер рами НОМЕР_2 в чагарнику біля правого краю проїзної частини в напрямку смт. Ріпки. При огляді встановлено пошкодження правої блокфари, переднього бамперу та лобового скла на автомобілі. На велосипеді: пошкодження та деформація заднього колеса та заднього брудозахисного щитка. До протоколу додано план - схему та ілюстровану фототаблицю. (т. 1 а. 88-97 суд.справи)

З висновків інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №320 від 30.08.2019 встановлено, що на момент огляду несправностей в робочій гальмівній системі автомобіля ЗАЗ 110307, р.н. НОМЕР_1 , які б перебували у причинному зв`язку з описаною дорожньо - транспортною пригодою, не виявлено. На момент експертного огляду технічних несправностей в системі рульового керування автомобіля ЗАЗ 110307, р.н. НОМЕР_1 , які б перебували у причинному зв`язку з описаною дорожньо - транспортною пригодою, не виявлено.

Як видно з висновків інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно - трасологічні дослідження» № 321 від 04.09.2019 первинний контакт автомобіля марки ЗАЗ 110307 р.н. НОМЕР_1 та велосипеда «ARDIS» номер рами НОМЕР_2 відбувся між правою частиною переднього бамперу автомобіля марки ЗАЗ та заднім колесом велосипеда на відстані близько 31?35 см від правого бокового габариту автомобіля та на відстані близько 40 см від рівня опорної поверхні. В момент первинного контакту кут між поздовжньою віссю велосипеда по відношенню до повздовжньої осі автомобіля знаходився в межах 0°?5° в горизонтальній площині проти ходу умовної годинникової стрілки, що розкритий у напрямку ліворуч від поздовжньої осі автомобіля. Первинний контакт між автомобілем та велосипедом відбувся у поздовжньому напрямку на деякій відстані перед (напрямок руху в бік смт. Ріпки) початком сліду тертя на проїзній частині металевих частин велосипеду та у поперечному напрямку на відстані близько 1,7 м від лінії дорожньої розмітки, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків. (т.1 а. 140-149 суд. справи)

Висновками експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо - транспортних пригод» № 396 від 24.10.2019, за умови дорожньої ситуації, викладеної в ухвалі про призначення експертизи, рухаючись зі швидкістю 70 км/год, водій автомобіля ЗАЗ 110307, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , має технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 з вказаного в ухвалі моменту виникнення перешкоди для руху. В дорожній ситуації, що викладена в ухвалі про призначення експертизи, дії водія ОСОБА_2 регламентовані вимогами п.п. 12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п.1.10) Правил дорожнього руху. В дорожній ситуації, що викладена в ухвалі про призначення експертизи, дії водія ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди.

З висновку судовї медичної експертизи № 843 від 19.08.2019 вбачається, що у ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження:

-закрита травма голови: в потиличній ділянці наявний крововиливв м`які тканини голови; по випуклим поверхням лівої тім`яної, скроневої та потиличної долей, по випуклим поверхням тім`яної та потиличної долей справа та по міждольовим поверхням наявні субарахноїдальні крововиливи;

-закрита травма шийного відділу хребта: синець в ділянці 7-го шийного хребця; крововиливи в м`які тканини шиї; крововиливи під оболонки спинного мозку; крововиливи в тканину спинного мозку;

-закрита травма грудей: множинні дрібні синці в ділянці кута лівої лопатки; садно в ділянці внутрішнього краю правої лопатки; переломи тіл обох лопаток; переломи ребер; перелом правої ключиці; ділянки забою правої нирки; рідка кров об`ємом 500 мл в правій плевральній порожнині; розриви пристінкової плеври справа;

-закрита травма живота: крововиливи в жирові капсули по задніх поверхнях обох нирок.

Оскільки утворення тілесних ушкоджень в процесі дорожньо - транспортної пригоди ( в тому числі в якості велосипедиста) являє собою єдиний травматичний процес, оцінка ступеня тяжкості цих тілесних ушкоджень проводилась в цілому. Весь наведений комплекс тілесних ушкоджень утворився від дії тупих предметів за механізмом: садна - тертя, синці - удар (удар - тиснення), переломи - удар, утворився незадовго до настання смерті, та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Враховуючи характер тілесних ушкоджень та їх локалізацію експерт дійшов висновку, що напрямок «травмуючої сили» був ззаду-наперед. Причиною смерті ОСОБА_3 став висхідний набряк головного мозку, що став наслідком закритої травми шийного відділу хребта з забоєм спинного мозку. Смерть ОСОБА_3 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_2. ( т. 1 а.115-120 суд. справи)

Отже, на переконання суду, вищевказані докази є належними та допустимими, у своїй сукупності узгоджуються між собою, і є достатніми вважати доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України поза розумним сумнівом та можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_2 доведена у зазначеному обсягу пред`явленого обвинувачення і він повинен нести відповідальність за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, суд, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 є раніше не судимим, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується фактично позитивно, є інвалідом 3 групи з дитинства.

Крім того судом враховується і психічне ставлення обвинуваченого ОСОБА_2 до скоєного правопорушення, а також його поведінка після вчиненого. Так, обвинувачений неодноразово в судових засіданнях просив вибачення у потерпілого та його родичів, розкаювався у вчиненому, частково відшкодував завдані злочином збитки, що підтверджується розпискою потерпілого від 29.10.2019 про отримання 1 тисячі доларів США. З наданих суду фіскальних чеків, видно, що ОСОБА_2 намагався ще відшкодувати шкоду в більшому розмірі, надіславши через поштові перекази 30000 грн на ім`я потерпілого, однак останній відмовився від отримання коштів з особистих міркувань.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 є визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Таким чином, оцінивши вищезазначені дані про особу, відсутність обтяжуючих та наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, а також безпосередньо обставини кримінального правопорушення з точки зору їх суспільної небезпеки, психічне ставлення обвинуваченого до своїх протиправних дій, а також те, що злочин вчинено з необережності, висновок органу пробації, думки потерпілого щодо призначення покарання на розсуд суду, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому достатнім для виправлення ОСОБА_2 буде покарання в межах санкції частини 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, але ближче до мінімальної межі санкції статті зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд виходить з того, що неуважне ставлення ОСОБА_2 до визначених Правилами дорожнього руху України обов`язків водія призвело до непоправних наслідків у вигляді смерті людини. В зв`язку з цим, суд вважає, що призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами буде справедливим і достатнім для виправлення і попередження вчинення ОСОБА_2 інших кримінальних правопорушень.

Крім того, у даному кримінальному провадженні потерпілим заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 513251,50 грн. Судом, в якості другого відповідача, залучено страхову компанію ПАТ «НАСК «Оранта».

Цивільний відповідач - обвинувачений ОСОБА_2 позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, в частині моральної шкоди частково.

Представник цивільного відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» в судове засідання не з`явився, але надіслав суду заяву, зі змісту якої вбачається, що позовні вимоги не визнаються. Суть заперечень представника відповідача зводиться до того, що одним з документів, які необхідно подати до страхової для отримання страхового відшкодування є в даному випадку вирок суду, яким буде встановлено вину ОСОБА_2 . Таким чином, у ПАТ «НАСК Оранта» відсутні підстави для виплати потерпілим страхового відшкодування до ухвалення вироку суду, а відтак відсутній спір, оскільки відповідачем - страховою компанією не порушувалися права потерпілих.

При вирішенні цивільного позову потерпілого суд виходить з наступного.

Причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2 та заподіянням матеріальної (витрати на поховання) і моральної шкоди позивачу підтверджено матеріалами справи.

Поряд з цим, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_13 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9558260 від 14.02.2019.

Питання цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка була застрахована у передбаченому законом порядку, регулюються ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування» та положеннями ЦК України.

Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 ЗУ «Про страхування»).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 ЗУ «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті, відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Все зазначене вказує на те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик бере на себе виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування.

У даному випадку сума (розмір) страхового відшкодування регулюється положеннями ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно п. 27.3 вказаної норми закону, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Також, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Враховуючи, що цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено до двох відповідачів, одним з яких є страхова компанія, питання щодо відшкодування потерпілому заподіяної моральної та матеріальної шкоди вирішується судом з урахуванням вищезазначених норм закону, не зважаючи на те, що у позові ставиться питання про її стягнення тільки з обвинуваченого.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди ( витрат на поховання), суд враховує, що у відповідності до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Фіскальним чеком від 20.08.2019, товарними чеками № 8253, №8254 від 20.08.2019 та довідками від 21.08.2019 № 8, від 11.11.2019 б/н підтверджено витрати, пов`язані саме з похованням померлої ОСОБА_3 та облаштуванням місця її поховання на загальну суму 6283,50 грн.

Отже, матеріальна шкода (витрати на поховання) у вказаній сумі підлягає стягненню зі страхової компанії, оскільки її заявлений розмір не перевищує лімітів, встановлених п. 27.4 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Решта позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки ці витрати пов`язані з відшкодуванням витрат на поминальний обід, який проводиться вже після поховання померлого.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого, суд виходить із вимог ст.ст. 23, 1166, 1168, 1187 ЦК України та роз`яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, за яких було спричинено моральну шкоду потерпілому - цивільному позивачу, ступінь вини відповідача, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань цивільного позивача, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого та наслідків, що наступили, той факт, що потерпілий безповоротно втратив матір, переніс страждання, пов`язані зі смертю матері та її похованням, і продовжує нести ці душевні страждання, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, враховуючи, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, суд, також і з врахуванням майнового стану відповідача, який є інвалідом 3 групи, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_1 в сумі 150 000 грн.

Що стосується обсягу цивільно-правової відповідальності обвинуваченого, а саме його обов`язку відшкодувати потерпілому моральну шкоду, суд виходить з того, що її розмір визначається як різниця між страховою виплатою, що підлягає стягненню зі страхової компанії в частині відшкодування моральної шкоди, та розміром моральної шкоди визначеним судом.

Згідно матеріалів страхової справи, до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування за заподіяння моральної шкоди звернулись чоловік загиблої ОСОБА_14 , донька - ОСОБА_15 та син - ОСОБА_1 , який визнаний у кримінальному провадженні потерпілим.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 2020 рік визначено в сумі 4723 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення зі страхової компанії ПАТ «НАСК «Оранта» на користь цивільного позивача (потерпілого) ОСОБА_1 18 892 грн - моральної шкоди (12:3х4723).

Решта визначної судом суми моральної шкоди - 131108 грн підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог цивільного позивача ОСОБА_1 слід відмовити.

Процесуальні витрати обвинуваченим ОСОБА_2 сплачені в повному обсязі до судового розгляду справи, що підтверджується фіскальними чеками від 29.10.2019.

Речовими доказами слід розпорядитися в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покласти наступні обов`язки:

- повідомляти органи пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів пробації;

- періодично з`являтися для реєстрації до органів пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 131108 (сто тридцять одну тисяч сто вісім) грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 6283 (шість тисяч двісті вісімдесят три) грн. 50 коп. та 18892 (вісімнадцять тисяч вісімсот девяносто дві) грн в рахунок завданої моральної шкоди, а всього стягнути з ПАТ «НАСК ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 25175 (двадцять пять тисяч сто сімдесят пять) грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Після набрання вироком суду законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2019 року, на автомобіль ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед марки «ARDIS» номер рами НОМЕР_2 .

Речові докази: велосипед марки «ARDIS» номер рами НОМЕР_2 , правий черевик ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 ; автомобіль ЗАЗ 110307 , реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_2 .

На вирок може бути подано апеляцію до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Суддя О.В. Павленко