Рішення № 9061112, 12.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.10 р.                     Справа № 9/25                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автошина-Сервіс”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-дон”, м.Донецьк

про стягнення 18318грн.27коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Яценко О.В. – представник (за довіреністю №09-04 від 09.04.2010р.);

від відповідача: не з`явився.

З 18.03.2010р. о 14год.55хв.

по 18.03.2010р. о 16год.50хв. та з

12.04.2010р. о 15год.00хв. по

12.04.2010р. о 16год.45хв. у

судовому засіданні оголошено

перерву згідно ст.77

Господарського процесуального

кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автошина-Сервіс”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-дон”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 18318грн.27коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14500грн.00коп., пені в розмірі 3407грн.50коп. та процентів за користування грошовими коштами в розмірі 410грн.77коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р., видаткову накладну №РН-0000538 від 18.11.2009р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЖ №086331 від 18.11.2009р., банківські виписки, претензію вих.№25/12-03 від 25.12.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н від 03.03.2010р., відповідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем факту здійснення спірної поставки на підставі договору купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4987143 Товариство з обмеженою відповідальністю „Грінко-дон”, м.Донецьк станом на 29.01.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

03.03.2010р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог б/н від 03.03.2010р., відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 17469грн.86коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 13950грн.00коп., пені в розмірі 3407грн.50коп. та 3% річних в розмірі 112грн.36коп.

Крім того, 17.03.2010р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог б/н від 09.03.2010р., відповідно з якою останній зазначає, що між сторонами виникли господарсько-майнові відносини на підставі видаткової накладної №РН-0000538 від 18.11.2009р., тобто правовідносини сторін є позадоговірними. У зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 14847грн.11коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 13950грн.00коп., 3% річних в розмірі 129грн.51коп. та інфляційних витрат в розмірі 767грн.60коп.

18.03.2010р. відповідачем надані заперечення на заява про уточнення позовних, згідно з якою останній проти вказаної заяви заперечує.

Остаточно позивач змінив позовні вимоги (протокол судового засідання від 12.04.2010р.) згідно заяви б/н від 12.04.2010р., відповідно з якою останній зазначає, що правовідносини сторін за видатковою накладною №РН-0000538 від 18.11.2009р. виникли на підставі договору купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15710грн.29коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 13400грн.00коп., пені в розмірі 1246грн.31коп., 3% річних в розмірі 172грн.15коп. та інфляційних витрат в розмірі 891грн.83коп.

Суд розглядає змінені позовні вимоги з урахуванням заяви б/н від 12.04.2010р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

17.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Автошина-Сервіс”, м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грінко-дон”, м.Донецьк укладений договір купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р., відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується протягом всього строку дії договору за замовленням покупця відвантажувати, а покупець (відповідач) зобов`язується приймати та сплачувати вартість товару, в кількості та якості згідно супровідних документів, на умовах даного договору. Асортимент (номенклатура) та ціна постачає мого товару наведені в додатку №1, який є невід`ємною частиною даног7о договору (п.1.1 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на суму 26800грн.00коп., що підтверджує видатковою накладною №РН-0000538 від 18.11.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі „отримав(ла)” та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЖ №086331 від 18.11.2009р. (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Наразі, наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000538 від 18.11.2009р. не містить безпосереднього посилання на договір купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної вище поставки є саме договір купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р., оскільки з наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що при здійснені часткових оплат відповідач підставою оплати зазначав договір купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р.

Крім того, зазначений у видатковій накладній товар відповідає товару, обумовленому додатком №1 до договору договір купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р.

Одночасно, оскільки з наданих позивачем у судовому засіданні 12.04.2010р. пояснень вбачається, що між сторонами не укладалось інших договорів в період дії договору купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р., а відповідачем не доведено суду існування інших договорів, крім договору договір купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р., тому виходячи з системного аналізу наведених вище обставин, суд вважає, що надана позивачем видаткова накладна є належним та допустимим доказом здійснення передачі відповідачу товару саме за договором договір купівлі-продажу №Т-17/11-09 від 17.11.2009р. та прийняття цієї продукції останнім.

На сплату отриманої за видатковою накладною №РН-0000538 від 18.11.2009р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №СФ-001557 від 17.11.2009р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Докази направлення вказаного рахунку на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що рахунок-фактура №СФ-001557 від 17.11.2009р. наданий відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткової накладної №РН-0000538 від 18.11.2009р., оскільки зазначена видаткова накладна містить посилання на відповідний рахунок-фактуру та вона підписана уповноваженим представником відповідача без заперечень. Будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідного рахунку не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено. Крім того, при здійснені часткових оплат за поставлений товар, підставою здіснення оплати відповідачем зазначено рахунок-фактуру №СФ-001557 від 17.11.2009р.

Відповідно до п.4.6 договору, оплата відпущених товарів здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 6 (шести) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за видатковою накладною №РН-0000538 від 18.11.2009р. товару є 24.11.2009р.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам закону, вартість отриманого товару оплатив частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, у зв`язку з чим станом на 12.04.2010р. у останнього виникла заборгованість в розмірі 13400грн.00коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих.№25/12-03 від 25.12.2009р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар. Як зазначено позивачем, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 13400грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 13400грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автошина-Сервіс”, м. Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13400грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача пені в розмірі 1246грн.31коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що за кожен день прострочення зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов`язання або простроченої суми за кожен день прострочення.

Одночасно, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищезазначеного пункту договору з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, позивачем нарахована пеня в розмірі 1246грн.31коп. за період прострочення з 24.11.2009р. по 12.04.2010р. (з урахуванням здійснених часткових оплат).

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1246грн.31коп. та встановлено, що його розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв”язку з чим, з огляду на прострочення оплати товару, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 172грн.15коп. та інфляційні витрати в розмірі 891грн.83коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 172грн.15коп. та інфляційні витрати - 891грн.83коп. за період прострочення з 24.11.2009р. по 12.04.2010р. (з урахуванням здійснених часткових оплат).

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 172грн.15коп. та інфляційних витрат в розмірі 891грн.83коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, , 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Автошина-Сервіс”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-дон”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 15710грн.29коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 13400грн.00коп., пені в розмірі 1246грн.31коп., 3% річних в розмірі 172грн.15коп. та інфляційних витрат в розмірі 891грн.83коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-дон” (за адресою: вул.Лабутенко, 14, м. Донецьк, 83023, р/р 2600510687511 в ДОФ АКБ УСБ м.Донецьк, МФО 334011, код ЄДРПОУ 33671231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автошина-Сервіс” (за адресою: проспект Тичини, 4, н/п102-А, м. Київ, 03098, р/р 26001037467700 в АКІБ „УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32204083) суму основного боргу в розмірі 13400грн.00коп., пеню в розмірі 1246грн.31коп., 3% річних в розмірі 172грн.15коп. та інфляційні витрати в розмірі 891грн.83коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 157грн.10коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 202грн.40коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 12.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя