Вирок № 90608429, 27.07.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/4195/20

провадження № 1-кп/415/1107/20

ВИРОК

Іменем України

"27" липня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лисичанськ Луганської області, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, незаміжньої, не є особою з інвалідністю, не працюючої, раніше судимої: 23 червня 2020 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.357, ч. 3 ст. 357 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Пухкало О.О.

обвинуваченої ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2020 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебувала в квартирі АДРЕСА_2 , де вона разом з потерпілою ОСОБА_2 та іншими особами розпивала спиртні напої. В цей час ОСОБА_1 побачила, що ОСОБА_2 залишила свій мобільний телефон в під`їзді будинку розташованого, за адресою: АДРЕСА_3 , між четвертим та третім поверхом та, керуючись раптово виниклим умислом на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрала майно ОСОБА_2 , а саме: мобільний телефон марки «Tecno mobil», модель «Рор 2 F (BІF)» в корпусі золотого кольору, вартістю 1224 гривні 23 копійки, згідно висновку експерта №19/113/9/1-654е від 20.05.2020.

Після чого, ОСОБА_1 , зникла з місця скоєння кримінального правопорушення з вищевказаним викраденим майном та розпорядилася ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 1224 гривні 23 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

22 червня 2020 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебувала в гостях в квартирі АДРЕСА_4 , де вона разом з потерпілим ОСОБА_3 та іншими особами розпивала спиртні напої. В цей час ОСОБА_1 побачила, що ОСОБА_3 залишив свій мобільний телефон в залі квартири та, керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрала належний ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Grand Prime» модель «SM-G530H» в корпусі сірого кольору, вартістю 1000 гривень 00 копійок, згідно висновку експерта №19/113/9/1-775е від 24.06.2020.

Після чого, ОСОБА_1 , зникла з місця скоєння кримінального правопорушення з вищевказаним викраденим майном та розпорядилася ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 1000 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальних актах, визнала повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовилась. Відповідаючи на питання суду зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 18 травня 2020 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, більш точний час не пам`ятає, вона перебувала в квартирі АДРЕСА_2 , де разом з потерпілою ОСОБА_2 та іншими особами розпивала спиртні напої. Побачивши, що ОСОБА_2 залишила свій мобільний телефон в під`їзді будинку, між четвертим та третім поверхом, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, вона таємно викрала мобільний телефон «Tecno mobil» в корпусі золотого кольору, який належить ОСОБА_2.

22 червня 2020 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, вона перебувала в гостях в квартирі АДРЕСА_4 , де разом з потерпілим ОСОБА_3 та іншими особами розпивала спиртні напої. Побачивши, що ОСОБА_3 залишив свій мобільний телефон в залі квартири, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, викрала належний ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Samsung» в корпусі сірого кольору.

У скоєному щиро розкаялась, свою вину усвідомила, зробивши для себе належні висновки, вибачалась за вчинене. Викрадене майно повернуто потерпілим, просила суд надати їй шанс на виправлення та не позбавляти її свободи.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила суд розглядати дане кримінальне провадження за її відсутністю. Претензій матеріального характеру не має, викрадене майно їй повернуто, покарання просила призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю. Претензій матеріального характеру не має, викрадене майно йому повернуто, покарання обвинуваченій ОСОБА_1 просив призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинувачену ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, повністю доведена, а її дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суди повинні виходити з класифікації кримінальних правопорушень (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів;

- особу винної, яка не працює, не є особою з інвалідністю, має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, раніше судима;

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття, характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінальних правопорушень, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялась та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінила свої дії, зауважила на тому, що готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Суд не визнає в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченої - вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння, оскільки згідно обвинувального акту, така обтяжуюча покарання обставина, стороною обвинувачення ОСОБА_1 не висувалася, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 138/2748/18 (51-6252км19).

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про особу обвинуваченої, яка раніше судима, за місцем постійного проживання характеризується негативно, на час вчинення кримінальних правопорушень не працювала, єдиного джерела доходів не мала, з урахуванням обставин вчинення нею кримінальних правопорушень, а також кількості епізодів злочинної діяльності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки остання вчинила умисні, в тому числі корисливі кримінальні правопорушення проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів. З огляду на вищевикладене, підстав для призначення обвинуваченій менш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченої, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, визнання вини та щире каяття винної, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченої після вчинення кримінальних правопорушень, яка під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надала змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчинених кримінальних правопорушень, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, враховуючи думку потерпілих, які просили призначити покарання обвинуваченій на розсуд суду, викрадене майно повернуто останнім, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

У зв`язку з тим, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальні правопорушення, викладені у даному вироку, до постановлення вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 23 червня 2020 року, яким останню було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.357, ч. 3 ст. 357 КК України та призначено остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 остаточного покарання, суд вважає за необхідним застосувати положення ч.4 ст.70 КК України, призначивши обвинуваченій остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не пред`явлені, у зв`язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-775е від 24.06.2020 (а.с. 26-30 т. І), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 25 т. І), складає 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп. та судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-654е від 20.05.2020 (а.с. 20-23 т. ІІ), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 19 т. ІІ), складає 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп., а всього на загальну суму 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 05 коп. - підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

- мобільний телефон марки «Tecno mobil», модель «Рор 2 F (BІF)» в корпусі золотого кольору, який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 25 червня 2020 року (а.с.32 том ІІ), та розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с.31 том ІІ),- підлягають поверненню власнику - потерпілій ОСОБА_2 ;

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Grand Prime» модель «SM-G530H» в корпусі сірого кольору, який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 25 червня 2020 року (а.с.31 том І), та розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 (а.с.32 том І),- підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_3 .

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Лисичанського міського суду від 23 червня 2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначити обвинуваченій ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-775е від 24.06.2020, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп. та судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-654е від 20.05.2020, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп., а всього на загальну суму 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 05 коп., (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Tecno mobil», модель «Рор 2 F (BІF)» в корпусі золотого кольору, який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 25 червня 2020 року, та розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 ,- повернути - потерпілій ОСОБА_2 ;

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Grand Prime» модель «SM-G530H» в корпусі сірого кольору, який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 25 червня 2020 року, та розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 ,- повернути власнику - потерпілому ОСОБА_3 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та направити потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова