Рішення № 90606390, 22.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10609/17

Номер провадження 2/522/4366/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

22 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Полегеньком В.С.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.04.2011 року в розмірі 79701,21грн. та судових витрат у розмірі 1600,00грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.04.2011 року відповідач стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримала картку «Універсальна». 20.11.20013 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну картку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої відповідач отримала кредит у розмірі 5000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначає, що зобов`язання за кредитним договором ним виконані, в підтвердження чого надав виписку по рахунку відповідача, за якою, остання отримала грошові кошти від банку шляхом зняття готівки в банкоматі.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, тому розмір заборгованості за кредитним договором станом на 23.05.2017 року складає 79701,21грн., які складаються з заборгованості за кредитом в розмірі 7360,81грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 65068,1грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3000грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 3771,49грн.

Відповідач надав суду відзив в якому заперечує проти позову, просить відмовити в задоволенні в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідно з якою просить суд розглянути справу за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.04.2011 року відповідач ОСОБА_1 , як клієнт банку підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримала платіжну картку «Універсальна».

20.11.2013 року відповідачу було переоформлено платіжну картку на «Універсальна Gold» із зазначенням кредитного ліміту у сумі 5000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Додатково позивач надав до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, витяг з Тарифів обслуговування карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, а також довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льотного періоду», яка підписана відповідачем 18.04.2011 року.

Відповідач в анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що її заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Судом встановлено, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у «ПриватБанку», підпису відповідача не містять. Підпис відповідача міститься на копії довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000044087138 від 18.04.2011 року.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач отримав кредит в сумі 7360,81грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

За розрахунком позивача, станом на 23.05.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 79701,21грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 7360,81 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 65068,91грн., заборгованості за пенею та комісією - 3000,00грн., а також штрафу (фіксована частина) - 500,00грн., штрафу (процентна складова) - 3771,49грн.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі, в період часу з 20.11.2013 року до 24.03.2014 року нею було отримано лише 4 888,00грн., які протягом часу з 22.11.2013 року до 21.10.2014 року нею були сплачені банку шляхом поповнення карткового рахунку на загальну суму 8900,00грн. (22.11.2013 року - 500,00грн.; 16.12.2013 року - 500,00грн.; 23.12.2013 року - 450,00грн.; 30.12.2013 року - 500,00грн.; 20.01.2014 року - 800,00грн. та 430,00грн.; 22.01.2014 року - 800,00грн.; 27.01.2014 року - 350,00грн.; 18.02.2014 року - 820,00грн.; 25.02.2014 року - 500,00грн.; 23.03.2014 року - 1 000,00грн.; 24.04.2014 року - 800,00грн.; 27.04.2014 року - 250,00грн.; 28.06.2014 року - 200,00грн.; 15.07.2014 року - 500,00грн.; 21.10.2014 року - 500,00грн.), що перевищує отриману нею суму на 4012,00грн. Заперечує укладання з позивачем кредитного договору № б/н від 18.04.2011 року. Просить суд при вирішенні спору застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1-2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві відповідача від 18.04.2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у анкеті-заяві відповідача, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Разом з тим, у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 18.04.2011 року вбачається посилання на базовий розмір процентної ставки 3% на місяць (36% на рік). А також на неустойку за порушення або прострочення виконання зобов`язання зі сплати щомісячного платежу до 25 числа місяця наступного за звітним.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

В даному випадку до вказаних правовідносин не можливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.04.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Довідка про ознайомлення з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку плати за використання кредитних коштів будучи носієм інформації про розмір та строк щомісячних платежів, про розмір відповідальності у разі порушення термінів виконання зобов`язання, разом з тим не містить конкретизовані відомості про точний розмір використаних відповідачем кредитних коштів, точний розмір встановлення та зміни розміру кредитного ліміту, про строки кредитування (інформацію про строк дії виданих кредитних карт) і тому не може бути належним і достатнім доказом погодження сторонами умов кредитного договору.

Як зазначено у виписці по рахунку відповідача, останньою протягом 20.11.2013 року з карткового рахунку були здійснені витратні операції на загальну суму 7367,04грн. В подальшому, ОСОБА_1 поповнила картковий рахунок протягом часу з 22.11.2013 року по 21.10.2014 року на загальну суму 7850,00грн., які банком спрямовані на погашення процентів за рахунок кредиту.

Тобто, вказана позивачем заборгованість (використані відповідачем кошти банку) без урахування процентів та неустойки, повністю поглинається фактично виплаченими позивачем коштами.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 634 ЦК України договір приєднання може бути укладено шляхом приєднання однією зі сторін до запропонованих умов, які встановлені іншою стороною у формулярах або інших стандартних формах. При цьому сторона, яка приєднується до них не може запропонувати свої умови договору.

За ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Суд вважає за неможливе застосувати до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.04.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.06.2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, суд без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, а також Тарифи банку, дії відповідача з підписання заяви про приєднання не можна розцінювати як приєднання до стандартної (типової) форми договору приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України.

Посилання позивача на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку плати за використання кредитних коштів будучи носієм інформації про розмір та строк щомісячних платежів, про розмір відповідальності у разі порушення термінів виконання зобов`язання, не містить конкретизованих відомостей про точний розмір використаних відповідачем кредитних коштів, точний розмір встановлення та зміни розміру кредитного ліміту, про строки кредитування (інформацію про строк дії виданих кредитних карт) і тому не може бути належним і достатнім доказом погодження сторонами умов кредитного договору.

За таких обставин, суд вважає що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в як заборгованості за тілом кредиту в сумі 7360,81грн., яка погашена відповідачем, так і заборгованості про процентам за користування кредитом в сумі 65068,91грн., заборгованості з пенею та комісією в сумі 3000,00грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500,00грн., штрафу (процентна складова) 3771,49грн.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

У спірних правовідносинах при укладанні договору з відповідачем, позивач не дотримався вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ про повідомлення позивача про умови кредитування, та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі № 14-131цс19.

У зв`язку із реєстрацією ІНФОРМАЦІЯ_1 шлюбу, відповідач ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 29.01.2019р.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 27.07.2020 року.

Суддя А.В.Науменко

22.07.20