Рішення № 90601398, 13.07.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4358/19

2/214/1216/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 липня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Джемерчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який надалі уточнив та згідно уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України у відшкодування матеріальних збитків 6003 грн. 34 коп., які складаються з: 5003 грн. 34 коп. - сума недоплаченої страхової виплати та 1000 грн. - витрати на евакуацію транспортного засобу; та компенсацію моральної шкоди у розмірі 9500 грн.; стягнути з ОСОБА_3 матеріальні збитки у сумі 27298 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 4000 грн., а також стягнути з відповідачів у рівних частинах судові витрати по справі: 5000 грн. - витрати на надання правової допомоги, 1150 грн. - збитки на проведення авто-товарознавчої експертизи, а також витрати зі сплати судового збору. В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач є власником автомобіля «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 08.11.2018 року на перехресті Дніпропетровського шосе та вул. Телевізійна в м. Кривому Розі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача та автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а сам позивач отримав легкі тілесні ушкодження. Постановою слідчого Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 28.03.2019 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР №12019040230000496 від 13.03.2019 року було закрито, а матеріали справи направлено начальнику Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі для вирішення питання щодо притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.п. 1.5, 2.9 (а), 12.3 ПДР України. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.04.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєному 08.11.2018 року ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Внаслідок вказаної ДТП позивач поніс матеріальних збитків. Так, 06.12.2018 року експертом МТСБУ Сарокуровим А.О. було проведено оцінку шкоди, заподіяної в результаті ДТП, за висновком якого визначено суму збитків у розмірі 75265 грн., що становить ринкову вартість транспортного засобу «ВАЗ 21114» до ДТП, оскільки відновлювальний ремонт значно її перевищує та становить 208746 грн., тому проведення ремонту є недоцільним. Із визначеною експертом сумою позивач згоден. Між тим, відповідач ОСОБА_3 на момент ДТП не мав діючого полісу, оскільки є учасником бойових дій та звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності шляхом укладення договору страхування. 10.11.2018 року позивач звернувся до МТСБУ із повідомленням про настання страхового випадку. Також, 07.12.2018 року на адресу МТСБУ позивачем було направлено заяву про виплату страхового відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП. Вдруге вимогу про виплату страхового відшкодування позивач направив на адресу МТСБУ 13.05.2019 року. З відповіді на вимогу про виплату страхового відшкодування від 24.05.2019 року позивач дізнався, що МТСБУ було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування лише в сумі 40251 грн. 78 коп., з якою позивач не згоден. Так, згідно Звіту про оцінку майна №002/УС-19 від 07.07.2019 року, ринкова вартість транспортного засобу позивача після ДТП становить 30010 грн. Позивач вважає, що з урахуванням сплачених страхових сум, з відповідача МТСБУ підлягає стягненню не виплачена сума страхового відшкодування у вигляді матеріальних збитків у сумі 6003 грн. 34 коп. з яких: 5003 грн. 34 коп. - сума недоплаченої страхової виплати (з розрахунку 75265 грн. 12 коп. збитки - 40251 грн. 78 коп. сплачене відшкодування - 30010 грн. залишкова вартість) та 1000 грн. - сума витрачена на евакуацію транспортного засобу. Разом з тим, у зв`язку з пошкодженням здоров`я та отриманням під час ДТП забію та саден голови позивач був оглянутий лікарем та йому було надано першу медичну допомогу. Так, позивач отримав стрес, хвилювання, фізичний біль, що спричинило моральні страждання та хвилювання, через що останній оцінює розмір компенсації моральної шкоди в сумі 10000 грн., що становить 5% від регламентної виплати, яку має в межах страхового відшкодування сплатити МТСБУ.

Крім того, позивач зазначає, що в результаті ДТП йому заподіяно також інші збитки, які має компенсувати особа винна в ДТП. Так, через знищення автомобіля, позивач був вимушений зберігати його на автомобільній стоянці до вирішення спірного питання, вартість зберігання якого в загальному розмірі становить 3108 грн. Окрім того, через специфіку роботи, яка вимагає щоденного пересування автомобілем, позивач вимушений був винаймати автомобіль у ФОП ОСОБА_5 , за що було сплачено загальну суму 24190 грн. Зазначені суми позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 . Також, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 , як особи винної у ДТП, моральну шкоду, яка виникла через порушення звичного укладу життя, необхідності витрачати кошти та зусилля для його улаштування, вирішення робочих моментів, спричинених неможливістю користуватись власним транспортним засобом. Під час зіткнення позивач переніс нервовий стрес, хвилювання та фізичний біль у зв`язку з отриманим пошкодженням здоров`я. Усі ці обставини, пов`язані із ДТП завдали йому глибокі моральні страждання. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 4000 грн. та просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 .

Позивач та його представник до судового засідання не з`явились, представник позивача надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, до суду не з`явився, надав пояснення на уточнену позовну заяву, в яких зазначив про незгоду із позовними вимогами через наступне. Так, за дорученням МТСБУ спеціалістом ТОВ «АК «Укравтоекспертиза» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу та надано Звіт про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу, який був визначений у розмірі 75265 грн. 12 коп., як ринкова вартість автомобіля до ДТП. Посилаючись на п.30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідачем було сплачено позивачеві різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Оскільки чинним законодавством не визначено яким чином буде визначена ця різниця, відповідачем на програмній платформі для розміщення оголошень про оцінку транспортних засобів та іншого майна з можливістю їх продажу ТОВ «Аудатекс України» було розміщено оголошення щодо продажу автомобіля позивача та найвищою пропозицією була ціна 35013 грн. 34 коп. Отже, відповідачем було визначено розмір регламентної виплати в розмірі 40251 грн. 78 коп. (75265 грн. 12 коп. - 35013 грн. 34 коп. = 40251 грн. 78 коп.). Відповідач також зазначає, що під час складення Звіту про оцінку майна №093214/4358-19-18 від 30.11.2018 року, з яким погоджується як позивач так і відповідач, курс долара до гривні був визначений станом на день ДТП, тобто 08.11.2018 року, проте при складанні додаткового Звіту №002/УС-19 про визначення ринкової вартості автомобіля після ДТП курс долара до гривні визначено станом на 07.07.2019 року. Отже, при визначенні розміру регламентної виплати МТСБУ виходило саме з дати складання первинного Звіту, що відповідає Методиці автотоварознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Також, представник відповідача зазначає, що позивач не звертався до МТСБУ та не надавав оригінал квитанції про понесені ним витрати у розмірі 1000 грн., пов`язаних з евакуацією транспортного засобу. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що оскільки позивач зазначав, що отримані ним ушкодження є незначними та відмовився від проведення судово-медичної експертизи, відтак останнім не доведено факт заподіяння шкоди здоров`ю, не доведено факт заподіяння йому також моральної шкоди, якщо він не зазнав ушкодження здоров`я. Щодо витрат на послуги адвоката, витрат пов`язаних з проведенням автотоварознавчої експертизи, МТСБУ наголошує, що жодних прав позивача не порушувало, у зв`язку з чим не було необхідності звертатись до адвокату та суду та відповідно нести витрати. Зазначені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн. відповідач вважає значно завищеними, а виходячи з відсутності необхідності звернення до суду із вимогами до МТСБУ, взагалі безпідставними.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник також до суду не з`явились, представник відповідача надав до суду заяву, в які просив розглянути справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позову. Разом з тим, представник відповідача надав до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 27298 грн. матеріальних збитків є безпідставними, необґрунтованими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. Також, представник відповідача зазначив, що враховуючи період та глибину переживань позивача, відсутність будь-якого розрахунку, моральна шкода у розмірі 4000 грн. є явно завищеною. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, позивач є власником автомобіля «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.10).

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.11.2018 року провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито, матеріали справи передано органу досудового розслідування для прийняття рішення відповідно до вимог ст.ст. 283, 284 КПК України (а.с.19).

Постановою слідчого Криворізького ВП ГУПН в Дніпропетровській області від 28.03.2019 року кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12019040230000496 від 13.03.2019 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, копії матеріалів направлено начальнику управління патрульної поліції у м. Кривому Розі ДПП для притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог п.п. 1.5; 2.9 (а); 12.3 ПДР України (а.с.24-25).

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.04.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП за участю керованого ним автомобіля та автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , яка відбулась 08.11.2018 року, та на відповідача накладено адміністративне стягнення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с.20).

Згідно Звіту про оцінку майна №002/УС-19 від 07.07.2019 року, утилізаційна вартість (ринкова вартість після ДТП) автомобіля «ВАЗ-21114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату складання звіту становить 30010 грн. (а.с.54-70). За проведення оцінки позивачем сплачено 1150 грн. (а.с.70).

Згідно квитанції №887956 від 08.11.2018 року позивачем також сплачено 1000 грн. за послуги з евакуації пошкодженого транспортного засобу (а.с.17).

Згідно повідомлення про прийняте рішення від 24.05.2019 року, МТСБУ було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 відшкодування шкоди, пов`язаної із пошкодженням транспортного засобу «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 40251 грн. 78 коп. (а.с.28).

Згідно довідки КЗ «Криворізька МКЛ №2», 08.11.2018 року ОСОБА_1 звертався до травмпункту КЗ «Криворізька МКЛ №2» ДОР» з приводу травм, отриманих під час ДТП, де був оглянутий лікарем та йому було призначено лікування (а.с.23).

Відповідно до наданих квитанцій, позивачем за послуги стоянки автомобіля за періоди 08.11.2018 року - 31.11.2018 року, 01.01.2019 року - 12.05.2019 року сплачено загальну суму у розмірі 3108 грн. (а.с.21).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 28.03.2019 року позивачем ФОП ОСОБА_5 за оренду автомобіля з 08.01.2019 року по 28.03.2019 року було сплачено 16390 грн. та згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 09.05.2019 року - за оренду автомобіля з 28.03.2019 року по 09.05.2019 року також сплачено 7800 грн. (а.с.21 зворот, 22).

Згідно Договорів оренди від 17.09.2018 року, 03.09.2018 року, 11.09.2018 року, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , відповідно, позивач надав зазначеним суб`єктам підприємницької діяльності в оренду автомати для приготування кави та інших напоїв та, згідно умов договору, зобов`язався здійснювати обслуговування наданого в оренду обладнання та поставляти інгредієнти для приготування кави та кавових напоїв (а.с.78-86, 87-95, 96-104).

Згідно матеріалів страхової справи №54418, заведеної за випадком, що стався 08.11.2018 року, позивач 10.11.2018 року звернувся до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та 07.12.2018 року із заявою про відшкодування оціненої шкоди. 13.05.2019 року позивач вдруге звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування. Страховий поліс на транспортний засіб за реєстраційним номером НОМЕР_2 відсутній, оскільки ОСОБА_3 є учасником бойових дій та відноситься до пільгової категорії громадян. Згідно Звіту про оцінку майна 093/МУ-18 від 06.12.2018 року оціночна вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 75265 грн. 12 коп. Вартість відновлювального ремонту становить 208746 грн. 43 коп. Згідно платіжного доручення №938284 від 23.05.2019 року Моторним (транспортним) страховим бюро України перераховано ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно наказу №4944 від 23.05.2019 року в сумі 40251 грн. 78 коп. (а.с.109-139).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пункт 13.1 ст. 13 Закону передбачає, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Крім того, відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.п. 7.17-7.19 Методики автотоварознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ. У разі наявності даних щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані за вартість утилізації КТЗ, що оцінюється, може прийматися ціна продажу зазначеного аналогічного КТЗ.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством чітко не визначена процедура визначення різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, тому суд не вбачає порушень з боку МТСБУ щодо розрахунку розміру регламентної виплати в розмірі 40251 грн. 78 коп., яка була сплачена позивачеві у повному обсязі. Відтак, суд уважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача МТСБУ недоплаченої суми страхової виплати у розмірі 5003 грн. 34 коп. необґрунтована та недоведена належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає. Разом з тим, суд уважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача МТСБУ витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1000 грн., оскільки таке відшкодування передбачено ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивача компенсації моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пунктом 24.1 ст. 24 Закону передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Так, згідно письмових доказів, наявних в матеріалах справи, позивач під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019040230000496 від 13.03.2019 року зазначав, що отримані ним під час ДТП травми вважає незначними та відмовився від проходження судово-медичної експертизи (а.с.166, 167-168). Також позивачем надано довідку з травмпункту КЗ «Криворізька МКЛ №2» ДОР», до якого останній звертався 08.11.2018 року з приводу травм, отриманих під час ДТП. Позивач був оглянутий лікарем та йому було призначено медикаментозне лікування (а.с.23). Проте, суд уважає, що така довідка не підтверджує перебування потерпілого на лікуванні у зв`язку ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП. Інших доказів перебування на лікуванні, понесення витрат у зв`язку із перебуванням на лікуванні, придбання ліків, лікування в домашніх умовах тощо, позивачем до суду не надано. Так само, як таких доказів не було надано до МТСБУ, що підтверджується повідомленням МТСБУ про прийняте рішення від 24.05.2019 року. Доказів направлення зазначених у повідомленні документів на адресу МТСБУ позивачем також не надано. Таким чином, суд уважає відсутнім обов`язок МТСБУ у відшкодуванні позивачеві моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я, у зв`язку із чим у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з МТСБУ компенсації моральної шкоди у розмірі 9500 грн. належить відмовити.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.п. г п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону, тобто у тому числі учасниками бойових дій.

При цьому, статтею 1194 ЦК України передбачено, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої особою, що застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що кореспондується із правовою позицією Верховного суду України, викладеною у п. 72 Постанови Верховного суду України від 04.07.2018 року у справі 755/18006/15ц, відповідно до якої відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Виходячи з вищевикладеного, позовна вимога щодо стягнення на користь позивача витрат на зберігання пошкодженого автомобіля на автомобільній стоянці повинна бути пред`явлена до МТСБУ та лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілому, така вимога у вигляді різниці пред`являється до винної особи.

Разом з тим, суд критично ставиться до наданих позивачем у якості доказів договорів оренди, укладених з фізичними особами-підприємцями, також квитанцій на сплату ФОП Конторер грошових коштів за оренду автомобіля, оскільки такі не підтверджують необхідності використання позивачем через специфіку його роботи автомобілю та використання автомобілю орендованого у ФОП Конторер у робочих цілях.

Таким чином, враховуючи викладене, суд уважає необґрунтованою та не доведеною належними, достатніми та допустимими доказами вимогу позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальних збитків в сумі 27298 грн., тому у задоволенні цієї вимоги суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пункти 2,3 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Що в свою черго також кореспондується із роз`ясненнями, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За загальним правилом особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, тому поряд із компенсацією матеріальної шкоди позивач має право на компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Можливою є, зокрема грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом`якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

Так, постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.04.2019 року встановлено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини доказуванню не підлягають. Таким чином, суд приходить до висновку, що вина відповідача ОСОБА_3 у скоєному ДТП під час якого пошкоджено автомобіль позивача повністю підтверджується належними доказами.

Суд погоджується із доводами позивача, що внаслідок пошкодження транспортного засобу, він зазнав страждання та стрес. Крім того, втративши можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом, позивач змушений був змінити звичний ритм життя, докладати додаткових зусиль задля його організації, витрачати кошти, зусилля та додатковий час на улаштування робочих моментів, витрачати час та зусилля для звернення до органів поліції, суду, страхової компанії, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім`ю та роботу.

Отже, враховуючи вказані обставини, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі, оскільки такий розмір моральної шкоди буде відповідати обставинам справи, характеру і глибині моральних страждань позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості. Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не призводить до його збагачення, при встановлених обставинах становитиме достатню справедливу сатисфакцію.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд розподіляє витрати по справі наступним чином: витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. - порівну по 2500 грн. з кожного відповідача; витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи у розмірі 1150 грн. суд залишає за позивачем, оскільки вказана експертиза проводилась на замовлення позивача та у задоволенні вимоги про стягнення недоплаченої страхової виплати судом відмовлено; витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. суд розподіляє пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: стягнути з МТСБУ 49 грн. 56 коп. та з ОСОБА_3 98 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Методикою авто товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: м. Київ, бул. Русанівський, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1000 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 49 грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 грн.; витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 98 грн. 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.