Ухвала суду № 90599839, 21.07.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3572/20

Провадження № 1-кп/461/462/20

УХВАЛА

21.07.2020 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді Радченка В.Є.

за участю:

секретаря Кузьмича В.В.

прокурора Мішкурова К.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Маріловцевої Н.О.

при розгляді у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 – ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

21.07.2020 р. в провадження судді Галицького районного суду м. Львова Радченка В.Є. надійшло кримінальне провадження № 12020140050001262 від 03.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального прпаовопорушення, передбаченого ч.3 ст.15-ч.2 ст.190 КК України та у відкритому викрадені чужого майна (грабежі), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

21.07.2020 р. прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. В клопотанні прокурор зазначив, що в останнього відсутні міцні соціальні зв`язки (відсутність місця роботи та навчання), відсутні законні джерела заробітку. Тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень свідчать про наявність ризиків, передбачених п.1ч.1 ст.177 КПК України та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а також ризику вчинення інших кримінальних правпорушень.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Пояснили, що прокурором порушено терміни подачі такого клопотання, оскільки прокурор не подав за 10 днів дане клопотання. Просили застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки в останнього на утриманні двоє неповнолітніх дітей та він працює.

Заслухавши учасників кримінального провадження суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 183 КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорущень, передбачених ч. 3 ст.15 - ч.2 ст.190, ч.1 ст.186 КК України, які відносяться до категорії нетяжких злочинів, відповідно до вимог ст.12 КК України. Строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду. При цьому суд враховує, що в обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки, оскільки ОСОБА_1 не має законних джерел заробітку, неодружений, дітей на утриманні не має.

Твердження стороною захисту про те, що у ОСОБА_1 є на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не знаходять свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження цього.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 перевірена слідчим суддею під час обрання останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В судовому засіданні суд не має процесуальної можливості і повноважень перевірити ці докази та обґрунтованість підозри. Належність та допустимість доказів буде перевірена судом під час судового засідання, про що суд зробить відповідні висновки в остаточному процесуальному рішенні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Прокурор довів, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, які відносяться до нетяжких злочинів та може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в останнього відсутні законні джерела заробітку та тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушеннях.

Сукупність вищеперелічених ризиків є вагомою та не може бути усунута у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченої, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити. Відсутні підстави для задоволення клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки жодних підтверджуючих документів щодо офіційного працевлаштування ОСОБА_1 сторона захисту не надали, Крім цього, відсутні підтверджуючі документи, щодо наявність на утриманні ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей.

Альтернативний запобіжний захід у виді застави, який обраний ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06 квітня 2020 року продовжує діяти.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» до 20.09.2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя В.Є.Радченко