Ухвала суду № 90598974, 22.06.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/2018/20

Провадження № 2-з/311/19/2020

22.06.2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року Суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., розглянувши заяву Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Кузьміної А.С., про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

19.06.2020 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, та в якому просять: 1) стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 702,00 Євро, що еквівалентно 20 638,8 гривень відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 18.07.2019 року, на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (пр..Перемоги, 14, м.Київ, 03135, ЄДРПОУ39816845) на розрахунковий рахунок: UA528999980313151216000008003, отримувач - УК в Олександрівському районі м.Запоріжжя (22160100) ЄДРПОУ: 38025440, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); 2) стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь прокуратури Запорізької області в особі Енергодарської місцевої прокуратури (адреса: вул.Молодіжна, 3, м.Енергодар, 71503, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у розмірі 2102,00 гривень.

19.06.2020 року до Василівського районного суду Запорізької області одночасно з позовом надійшла заява заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Кузьміної А.С., про забезпечення позову у вищевказаній справі. В обґрунтування поданої заяви Заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Кузьміна А.С. зазначає, що Енергодарською місцевою прокуратурою пред`явлено до Василівського районного суду Запорізької області позовну заяву в інтересах держави в особі Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 20638,80 гривень, що еквівалентно 702,00 Євро. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ОСОБА_1 на праві власності зареєстрована квартира загальною площею 93,6 кв.м., яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 . Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, Енергодарська місцева прокуратура зазначає, що до постановлення рішення у справі ОСОБА_1 можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокурора. Відомості про наявність рахунків ОСОБА_1 , їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, відсутні, що свідчить про можливість ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду. У подній заяві вказують, що накладення арешту на майно ОСОБА_1 є єдиним заходом забезпечення позову. ОСОБА_1 самостійно не вжито заходів по внесенню плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що може свідчити про ухилення останнього від матеріальної відповідальності. Отже, вважають, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 суми матеріальної шкоди та судових витрат у випадку задоволення позовних вимог місцевої прокуратури. У зв`язку з чим звертаються до суду з даною заявою про забезпечення позову, в якій просять: 1) накласти арешт на квартиру загальною площею 93,6 кв.м., яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 160303323209) та зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 ; 2) стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь прокуратури Запорізької області в особі Енергодарської місцевої прокуратури (адреса: вул.Молодіжна, 3, м.Енергодар, 71503, розрахунковий рахунок ІІА438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у розмірі 1051,00 гривень.

Вивчивши заяву заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Кузьміної А.С. про забезпечення позову, проаналізувавши зміст позовних вимог, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з предметом спору, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, оглянувши матеріали позовної заяви, давши оцінку вказаним підставам забезпечення позову, вважаю, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності з ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно роз`яснень, наданих в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину, а також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Аналізуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З доданих до заяви доказів судом встановлено, що підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Харченко Ю.Г. за реєстровим номером № 1335, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира загальною площею 93,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, яка сформована станом на 17.06.2020 року за № 212930168. Та з даної Інформаційної довідки також вбачається, що вказаний об`єкт нерухомого майна є предметом Договору іпотеки від 17.12.2015 року та суб`єктом обтяження є: ОСОБА_2 .

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, серед іншого заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Тобто, для обґрунтування забезпечення позову повинна бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається зі змісту п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину, а також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що прокурор звернувся до суду з позовними вимогами в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області з приводу стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Доказів, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, в обґрунтування співмірності заявлених вимог щодо забезпечення позову та вартості майна, що підлягає арешту, суду не надано.

Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення відповідачем ОСОБА_1 дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна або передачу у користування належного відповідачу майна,

Разом з тим, наявність самого по собі позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Крім того, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та без надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 17.10.2018 року, по справі №183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, а тому приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Кузьминої А.С. про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Згідно п.3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО