Рішення № 90598696, 27.07.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року м. Мукачево Справа №303/3309/20

2/303/1328/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Мукачівської міської ради

про визнання права власності на самочинне будівництво,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання за нею права власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,00 м.кв (далі - Квартира).

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами щодо наявності у позивача всіх правових підстав для визнання за нею права власності на прибудову, що знаходиться на виділеній у власність земельній ділянці.

Аргументуючи свою позицію щодо необхідності задоволення судом заявлених позовних вимог, позивач зазначила, що їй на праві власності належить Квартира. На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2013 їй виділено у володіння та користування частину земельної ділянки, що перебуває у спільній власності мешканців будинку АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 27.05.1999 року №131 їй надано дозвіл на проведення часткового внутрішнього перепланування квартири. На протязі 2008-2009 років нею без відповідного дозвільного документу було здійснено реконструкцію квартири та частини горища, яке знаходиться над квартирою, а також веранди та комори. У технічній документації визначено статус прибудови під літ «А», площею 7,4 кв.м. як «самочинне». У зв`язку з наведеним, існує об`єктивна перешкода, яка не дає можливості ввести реконструйовану будівлю в експлуатацію.

Позивач наголосила також на тому, що проведена реконструкція не порушує прав інших осіб та проведена з дотриманням усіх державних архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Нормативно правовою підставою для задоволення позовних вимог зазначені положення ст.ст. 376 Цивільного кодексу України.

Від уповноваженого представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі. При цьому вирішення позовних вимог було залишено на розсуд суду.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З урахуванням п. 1 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є його визнання.

2. Не оспорюється учасниками судового процесу той факт, що предметом спору, тобто матеріально - правовим об`єктом з привиду якого заявлено позов є нерухоме майно, а саме Квартира.

Фактичні дані по справі свідчать про те, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 48,30 кв.м, з підвалом площею 14,40 кв.м (копія договору дарування від 1 квітня 1999 року).

З даних державного акту серії ЯЛ №243141 з додатками вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить співвласникам квартир на праві спільної сумісної власності, в тому числі і позивачу.

В свою чергу, на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 лютого 2013 року (справа №0707/142/2012) ОСОБА_1 було виділено у володіння та користування частину земельної ділянки (56,30 кв.м.), що перебуває у спільній сумісній власності мешканців на АДРЕСА_1 .

Також позивачу було дозволено провести часткове внутрішнє перепланування квартири №3 , без зміни основних конструкцій (витяг з рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 27 травня 1999 року №131).

Дані Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об`єкта (житлова квартира №3, з прибудовою, літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 ) свідчать про те, що стан стрічкових, бутобетонних фундаментів - задовільний, міцність та цілісність не порушена. Деформація основ та фундаментів - відсутні. Стан зовнішніх несучих стін та перегородок зведених з цеглин глиняної повнотілої - задовільний, цілісність та жорсткість конструкції - не порушена, відхилень стін в вертикальній площині - не виявлено, цілісність штукатурного шару внутрішніх поверхонь стін та стін фасадів - не порушена. Стан перекриття - задовільний. Цілісність та жорсткість дерев`яних конструкцій та залізобетонного монолітного перекриття підвалу - не порушена. Обстежена будівля забезпечена справними внутрішніми інженерними мережами. Обстежена квартира з прибудовою, літ А» самочинно влаштованою відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Оснвоні положення», щодо проектування та зведення житлових будинків. Прибудова, літ. А» до квартири №3 влаштована з дотриманням вимог ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». Подальша безпечна експлуатація Квартири можлива без підсилення несучих та огороджуючих конструкцій об`єкту.

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд застосовує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

За статтею 43 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Поряд з цим, фактичний наліз норм Цивільного кодексу України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб, а можливість виникнення права власності за рішенням суду на нерухоме майно передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Згідно із частинами першою та другою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

На підставі частини п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, у випадках установлених законом, зокрема частиною п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України, самочинне будівництво є правопороджуючим юридичним фактом, який є підставою для набуття права власності.

Об`єкти самочинного будівництва - це вид нерухомого майна з притаманними йому фізичними ознаками, але з особливим правовим режимом.

Об`єкти самочинного будівництва, з урахуванням того, що вони є проміжним результатом будівельної діяльності та мають тимчасовий характер, є об`єктами цивільних прав: або у вигляді речей, тобто будівельних матеріалів, або у вигляді повноцінного об`єкта нерухомого майна в разі набуття права власності на об`єкт самочинного будівництва.

За результатами судового розгляду справи встановлено, що позивач набувши у власність нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та будучи співвласником земельної ділянки, на якій це майно розташоване, а також отримавши дозвіл від міської ради на часткове внутрішнє перепланування квартири, провела реконструкцію будівлі.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на Квартиру, позивач посилається на положення статті 376 Цивільного кодексу України.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи та можливість застосування до спірних правовідносин статті 376 Цивільного кодексу України, суд виходить також з наступного.

При розгляді справ, пов`язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Суд не може брати на себе функції компетентних державних чи самоврядних органів. Звертатися до суду з метою узаконення, незалежно від формулювання позовних вимог, зацікавлена особа може лише після звернення в установленому порядку до компетентного органу та наявності доказів що вже існує спір між заявником та цим органом про право (власності).

З доданого позивачем до позовної заяви повідомлення управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 12.04.2019 №313/1007-3.7 вбачається, що її звернення щодо реєстрації декларації готовності об`єкта до експлуатації залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що технічний паспорт та документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку не засвідчені в установленому законом порядку.

Отже, наведене свідчить про відсутність факту порушення прав позивача та, як наслідок, необхідність їх судового захисту, оскільки звернення ОСОБА_1 до компетентного органу для оформлення своїх прав на вказане вище майно не розглядалося по суті, а позивач, не позбавлена можливості вирішення вказаного питання в майбутньому, шляхом надання засвідчених в установленому порядку документів.

Крім того, правила статті 376 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані при вирішенні справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках різних житлових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема статтею 383 ЦК та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власників квартир.

Правова позиція відносно вищевказаного висновку міститься в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі № 306/2140/17.

Таким чином, приймаючи до уваги фактичні обставини справи на предмет їх відповідності вищевказаним приписам матеріального права, зокрема правової конструкції, передбаченої ст. 376 Цивільного кодексу України, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 43, 124, 129, 1291 Конституції України, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

4. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Мукачівська міська рада (89600, м. Мукачево, пл.Духновича, 2, код ЄДРПОУ: 38625180).

Суддя В.В. Кость