Вирок № 90597688, 17.07.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9585/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.

прокурора Сагайдачної С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Борбата С.В.

потерпілої ОСОБА_2 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12018050150001263 від 31 травня 2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ, Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 своїми необережними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за наступних обставин.

30 травня 2018 року приблизно о 17 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 маючи посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В», керуючи автомобілем марки «PEUGEOT 206 SEDAN XR1.4Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині вул. Леваневського в м. Бахмут Донецької області, з боку вул. Виноградна, в напрямку вул. Ювілейна, зі швидкістю приблизно 66-68 км/год, наближаючись до перехрестя вул. Леваневського-Крайня, на якому йому потрібно було їхати прямо. В той самий час по вул. Леваневського з боку вул. Ювілейна в напрямку вул. Виноградна, у зустрічному для водія ОСОБА_1 напрямку, керуючи велосипедом марки «FORMULA MAGNUM» рухалась малолітня ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Та в ході руху, малолітня ОСОБА_2 , наблизившись до перехрестя вулиць Леваневського-Крайня, не виконавши вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», та п. 16.13 Правил дорожнього руху України, згідно якого «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч», почала здійснювати маневр повороту вліво відносно напрямку свого руху на вул. Крайню, виїжджаючи на смугу руху водія ОСОБА_1 , що сформувало необхідні умови для настання дорожньо-транспортної пригоди.

В той самий час, водій ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно якого « У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год», та вимоги підпункту «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно якого «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, …», що сформувало одну з умов для настання дорожньо-транспортної пригоди, діючи необережно, із злочинною недбалістю, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен і міг їх передбачити, рухаючись зі швидкістю, яка перевищувала максимально дозволену, побачивши малолітню ОСОБА_2 , яка виконувала маневр повороту вліво відносно напрямку свого руху, виїжджаючи при цьому на його смугу руху, прийняв міри до гальмування, в процесі якого скоїв зіткнення з велосипедом марки «FORMULA MAGNUM», під керуванням малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому правої великогомілкової кістки в середній третині та правої малогомілкової кістки в нижній третині, які потребують для одужання строк більш 21-го дня, та у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного злочину за викладених обставин на початку розгляду визнав частково, також зазначив, що позовні вимоги прокурора визнає, також зазначив, що він не згодний з тим, що їхав з недопустимою швидкістю, оскільки він їхав до 60 км/год не більше, у подальшому в повному обсязі визнав свою вину, а позовні вимоги потерпілої щодо моральної шкоди визнав у розмірі 5000 грн.

Так, допитана під час судового розгляду неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що вона навчається у 8 класі, що наразі відбувається у суді вона розуміє. Пояснила, що вона їхала на велосипеді по вул. Леваневського по дорозі за 50 см до бордюри, коли почала повертати на вул. Крайня побачила машину світлого кольору, машина також гальмувала, вона зіткнулася правою стороною об машину. Також пояснила, що вона їхала позаду тролейбусу, коли вона повертала дивилась по сторонам, машин не бачила. ОСОБА_1 їхав на зустріч, через тролейбус вона не побачила повний круг обзору. Вона багато разів їздила по тій дорозі, водій машини вийшов та її підтримував, на велосипеді є маленький комп`ютер, який показував швидкість 15-16 км/год. Коли вона повертала, вона не знає яка була швидкість, але коли зупинився тролейбус вона також зупинялась, до тролейбусу була достатньо велика відстань, приблизно десь 2 метри було до тролейбусу коли вона повертала. Вона приблизно показувала працівникам поліції як усе це відбулося. Вона боком вдарилася, впала на капот машини, велосипед відлетів. Також зазначила, що вона керує велосипедом достатньо нормально.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 суду пояснив, що його донька всі питання розуміє, по її показам він згодний. Також надав у останньому судовому засіданні заяву, в якій зазначив, що від позовних вимог майнового характеру він відмовляється та просить стягнути з обвинуваченого на їх користь моральну шкоду, яку він оцінив у 50000 грн.

Так, допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_4 пояснив, що обвинувачений не є йому родичем. 30 травня 2018 року точний час він вже не пам`ятає, він знаходився у свого товариша ОСОБА_3 у магазині «Домашнем», прибігли сусіди з вулиці і сказали, що збили дівчинку, хтось з сусідів прибіг і сказав, вони дуже товаришують з сім`єю ОСОБА_5 , що збили їх дівчинку, через 20 секунд він вже був на місці ДТП, дівчинка ОСОБА_2 , у неї була вивернута нога, вона була в свідомості, він попросив у водія ОСОБА_1 подушку або щось м`яке, він підстелив ОСОБА_2 під ногу і відразу ж викликав швидку допомогу і поліцію, швидка приїхала дуже швидко, через пів години приїхала поліція, рядом з дівчинкою лежав велосипед, який був погнутий у двох місцях. Автомобіль сірого кольору, номера автомобіля він вже не пам`ятає, марку також не пам`ятає, обвинувачений не втікав, відразу повідомив, що він водій машини.

Так, допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_6 пояснив, що обвинуваченого він не знає, раніше він його не бачив. Пояснив, що він здавав металолом у той день, але він нічого не бачив, адресу не пам`ятає.

Так, допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_7 пояснив, що 20 червня 2018 року ним по даній справі була проведена експертиза, також зазначив, що існує спеціальна методика, яка використовується для проведення такого роду експертиз, також зазначив, що водій побачивши небезпеку зобов`язаний гальмувати. Окрім того зауважив, що обвинувачений у той день їхав зі швидкістю 66-68 км/год. Він оцінював дії водія при цьому швидкість велосипедиста не потрібна була для виведення формули даного ДТП, формулу при наявності тормозного шляху вираховується по видаленню та гальмуванню. Якби обвинувачений їхав при дозволеній швидкості, тобто якщо він би не перевищив швидкість, то ДТП можна було уникнути. Доля провини велосипедистки у даному ДТП є і велика. Також зазначив, що наявність тролейбусу у даному випадку не впливає на його висновки.

Крім показів обвинуваченого, потерпілої, експерта та свідків у судовому засіданні безпосередньо досліджені інші докази, надані сторонами.

З витягу з кримінального провадження № 12018050150001263, вбачається, що 31 травня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, що 30 травня 2018 року приблизно о 17 годині 30 хвилин на перехресті вул. Леваневського-Крайня в м. Бахмут Донецької області трапилось зіткнення автомобіля марки «PEUGEOT 206 SEDAN XR1 .4Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 з велосипедом марки «FORMULA MAGNUM» під керуванням малолітньої ОСОБА_2 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження.

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 травня 2018 року на перехресті вул. Леваневського-Крайня в м. Бахмут Донецької області, було встановлено та детально описано місце та час вчинення ОСОБА_1 злочину, до протоколу додано схему, та фото таблицю, на якій зображено загальний знімок місця ДТП - ділянки проїжджої частини вул. Леваневського в м. Бахмут Донецької області, з боку вул. Виноградна, з відображеними слідами гальмування автомобіля марки «PEUGEOT 206 SEDAN XR1.4Е», знімок задньої частини автомобіля марки «PEUGEOT 206 SEDAN XR1 .4Е», знімок пошкодженої передньої частини автомобіля марки «PEUGEOT 206 SEDAN XR1.4Е», загальний знімок місця ДТП - ділянки проїжджої частини вул. Леваневського в м. Бахмут Донецької області, з боку вул. Ювілейна, знімок пошкодженого велосипеда марки «FORMULA MAGNUM».

Відповідно до висновку експерта № 185 від 19 липня 2018 року, на підставі даних огляду неповнолітньої ОСОБА_2 , вивченні представлених мед документів і у відповідь на поставлені питання, прийшов до наступних висновків: закритий осколковий перелом правої великогомілкової кістки в середній третині та правої малогомілкової кістки в нижній третині утворилися в результаті дії тупого предмета (-тів), якими могли бути виступаючі частини кузова автомобіля, що рухався, або частин велосипеду, та які потребують для одужання строк більш 21-го дня, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (згідно п.1.5, п.2.2.1, п.2.2.2, «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року). Вказані в мед документах садна правого плеча та правої гомілки при дачі висновку не враховувались з огляду на те, що в наданих меддокументах не вказані: точна локалізація, характер, форма та розміри (згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року). Не виключена можливість, що тілесні ушкодження виявлені у малолітньої ОСОБА_2 , а саме: закритий осколковий перелом правої великогомілкової кістки в середній третині та правої малогомілкової кістки в нижній третині могли утворитися при вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді.

З висновку № 2019, 2020 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної і авто технічної експертизи від 20 червня 2018 року вбачається, що проведені діагностичні дослідження свідчать про те, що органи управління автомобіля «PEUGEOT 206 SEDAN XR1.4Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 - гальмова система, рульове управління, ходова частина та зовнішні світлові прилади, як на момент огляду, так і до події знаходились в працездатному стані і могли виконувати задані функції з управління автомобілем. В умовах даної події сліду гальмування 21.55 м по проїзній частині, відповідала швидкість руху автомобіля «PEUGEOT 206 SEDAN XR1.4Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 , значення якої знаходилося в межах Vб=66? 68 км/г. Враховуючи зафіксовану на схемі до протоколу огляду місця ДТП слідові інформацію, з точки зору трасології ймовірне місто наїзду автомобіля марки «PEUGEOT 206 SEDAN XR1.4Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 на велосипед марки «FORMULA MAGNUM» розташувалось на відстані 14.7 м від початку слідів гальмування автомобіля. В умовах даної дорожньо-транспортної обстановці водій автомобіля «PEUGEOT 206 SEDAN XR1 .4Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності вимог п. 12.4, підпункту «б» пункту 12.9 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У розглянутій дорожній обстановці водій автомобіля «PEUGEOT 206 SEDAN XR1 .4Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзд на велосипедиста шляхом належного виконання нормативних вимог п.12.4, підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху України. Належні дії водія велосипеда марки «FORMULA MAGNUM» ОСОБА_2 в даному випадку слід класифікувати стосовно до вимог п.10.1 та п. 16.13, а також п. 6.1 розділу 6 «Вимог до велосипедистів» Правил дорожнього руху України. У розглянутій дорожній обстановці, в діях водія автомобіля PEUGEOT 206 SEDAN XR1.4Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.12.4, підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху, які знаходились в причинному зв`язку із подією, яка настала. В діях водія велосипеда марки «FORMULA MAGNUM» ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 та п.16.13 Правил дорожнього руху, які знаходились в причинному зв`язку із подією, яка настала.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Відповідно до ч. 3 вказаної статті з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до вимог статті 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

За змістом статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання та інше. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною 1 статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право на справедливий суд, яке передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому частиною 2 вищевказаної статті Конвенції встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Більше того, в справі «Барбера і Мессегуе Хабард проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 2 статті 6 вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості (у редакції на момент вчинення злочину, а саме в редакції КК України 2008 року).

Як обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд, відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, враховує щире каяття ОСОБА_1 .

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України судом не встановлені.

Також, судом враховано, що ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, не працює.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, обставини по справі, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, його щире каяття, вину потерпілої в даній ДТП, приймаючи до уваги, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у наркологічному диспансеру, міському психоневрологічному диспансері. Також думку представника потерпілої ОСОБА_3 , який просив суворо не карати обвинуваченого, та приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, можливо без ізоляції його від суспільства і що найбільш правильним, справедливим, та корисним буде призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції 2008 року) буде достатнім та необхідним для виправлення та попередження скоєння обвинуваченим нових злочинів.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на наступне.

Зі змісту п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання, зокрема за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

З урахуванням того, що позбавлення права керування транспортними засобами за ч. 1 ст. 286 КК України не є обов`язковим додатковим покаранням, беручи до уваги позитивні дані про особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілих та прокурора, суд вважає, що застосування такого додаткового покарання не є необхідним і буде надто суворим.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрат, пов`язаних з лікуванням та утриманням потерпілої ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі управління охорони здоров`я Бахмутської міської ради Донецької області в особі: КЗОЗ Бахмутської центральної районної лікарні Донецької області на суму 23295,51 грн. у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від даного кримінального правопорушення підлягає задоволенню в повному обсязі та стягненню з обвинуваченого ОСОБА_8 , так як його вина у вчиненні ним злочину і завданні його діями тілесних ушкоджень потерпілій середньої тяжкості доказана у судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 55 Конституції України закріплене право на судовий захист від протиправних посягань. Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено в п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості спричинених наслідків представнику потерпілої ОСОБА_3 , а саме те, що умисними діями обвинуваченого спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження його малолітній дитині - ОСОБА_2 , пережиті ними моральні страждання з цього приводу, також виходячи з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Немає вартості життю людини, а тому моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину душевних страждань представника потерпілого як батька малолітньої потерпілої, яка постраждала в наслідок неправомірних дій обвинуваченого та керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, визнає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь представника потерпілого у покриття такої шкоди суму в розмірі 10000 грн., і ця сума буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, а тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати по даній кримінальній справі за проведення комплексної судової автотехнічної експертизи № 2019, 2020 від 20 червня 2018 року в сумі 4576 грн. підлягають стягненню з винного ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349,368,370,374,376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень без позбавлення права керувати транспортним засобами.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі управління охорони здоров`я Бахмутської міської ради Донецької області в особі: КЗОЗ Бахмутської центральної районної лікарні Донецької області (вул. Сибірцева, 15, м. Бахмут, р/р НОМЕР_3 , банк: ГУДКСУ в Донецькій області м. Бахмут, МФО 834016, КОД ЕДРПОУ 01990217 на КЕКВ 2220) витрати на лікування та утримання потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 23295 (двадцять три тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень 51 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Речові докази, а саме: автомобіль марки «PEUGEOT 206 SEDAN XR1.4E» реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишити у веденні законного володільця ОСОБА_1 , велосипед марки FORMULA MAGNUM - залишити у веденні законного володільця законного представника потерпілої ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення комплексної судової автотехнічної експертизи № № 2019, 2020 від 20 червня 2018 року в сумі 4576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя