Ухвала суду № 90597389, 27.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

27 липня 2020 року м. Київ №640/16386/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративні справі

за позовомПриватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1 доМіністерства юстиції Українипровизнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 АДРЕСА_1) з позовом до Міністерства юстиції України (Ідентифікаційний код юридичної особи: 00015622 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13), в якому просить суд:

- скасувати пункти 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 10 липня 2020 року № 2378/5;

- зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2020 позовну заяву приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві час для усунення недоліків позовної заяви.

Також, ухвалою суду від 22.07.2020 повернуто без розгляду заяву позивача про забезпечення позову у зв`язку з несплатою судового збору.

В подальшому, позивачем було усунуто недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Також, позивачем подано квитанцію про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову та повторно 27.07.2020 подано до канцелярії суду заяву про забезпечення позову з метою її розгляду по суті.

В заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 10.07.2020 року № 2378/5 "Про задоволення скарги" в частині блокування приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на З (три) місяці до набрання законної сили рішення суду у даній адміністративній справі та зобов`язання Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до розгляду справи.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що дії і рішення відповідача порушують права та інтереси заявника, зокрема, перешкоджають здійсненню професійної діяльності нотаріуса. Заявником зазначено, що оскаржуваним наказом його фактично позбавили можливості отримувати дохід від своєї діяльності. Заявник зазначає, що у зв`язку з тимчасовим блокуванням доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не лише суттєво обмежуються його права на здійснення професійної діяльності, а і фактично здійснюється неможливість виконання позивачем обов`язків, як роботодавця.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

За змістом частин 1-2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 квітня 2020 року у справі №580/2403/19 зазначив наступне: "…Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти".

У відповідності до ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17 зазначено наступне: "…В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам".

Таким чином, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також, вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №640/4769/19 зазначив наступне: "… заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії".

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема, зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Зазначений інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

У заяві про забезпечення позову Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_1 вказує, що пунктами 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 10 липня 2020 року №2378/5 тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці, що перешкоджає здійсненню професійної діяльності нотаріуса.

Проаналізувавши наведені доводи позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46-1 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року №3425-XII, нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру. Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 37-1 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року №1952-IV, за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Положеннями абзацу 3 частини 3 статті 37-1 вищевказаного Закону передбачено, що у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у випадку застосування тимчасового блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державні реєстратори не позбавлені права на працю та вони вправі здійснювати діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 24 квітня 2020 року у справі №160/9698/19 та від 12 лютого 2020 року у справі №824/902/19-а.

Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлено позовну вимогу про скасування пунктів 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 10 липня 2020 року № 2378/5.

Оскільки, зазначеними пунктами наказу від 10 липня 2020 року № 2378/5 тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці, суд приходить до висновку, що задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову фактично вказує на вирішення позовних вимог по суті, з огляду на тимчасовий характер даного наказу відповідача.

Аналогічна правова позицію щодо забезпечення позову вказаним позивачем шляхом, викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/4691/20.

Суд додатково звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності дій та рішень відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа