Ухвала суду № 90597268, 23.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

23 липня 2020 року м. Київ № 826/5470/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши заяви представника позивача про: поновлення провадження у справі; зміну предмету позову; заміну відповідача

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства доходів і зборів України

про визнання нечинним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить :

- визнати нечинним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів зборів України від 16.03.2015 № 191-0;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у м. Києві, а у разі завершення ліквідації ГУ Міндоходів України у м.Києві на момент прийняття судом рішення - на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві;

- зобов`язати Міністерство доходів і зборів України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої пунктом 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади";

- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої пунктом 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" з Єдиного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", а також з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України за Інтернет-адресою http://lustration.minijust.gov.ua;

- зобов`язати Міністерство доходів і зборів України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- зобов`язати Міністерство доходів і зборів України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5470/15 та призначено попереднє судове засідання на 14.05.2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 року зупинено провадження у справі № 826/5470/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України про скасування наказу, поновлення на публічній службі до розгляду Конституційним Судом України об`єднаного конституційного провадження за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади" та за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

02.07.2020 від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі та 10.07.2020 від позивача надійшла заява про заміну відповідача у справі.

Також 22.07.2020 від позивача надійшла заява про зміну (доповнення) предмета позову, в якій останній просить :

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів від 6.03.2015 № 191-О, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у м. Києві.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у м. києві Державної податкової служби України, або на рівнозначній посаді в органах Державної податкової служби України.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України:

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів, враховуючи, що середня заробітна плата позивача за один робочий день в січні-лютому 2015 року склала 1201 грн., а сума середнього заробітку ОСОБА_1 за 1332 дні вимушеного прогулу (станом на 15.07.2020) складає 1 599 732 грн.;

- нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду України страхові внески (єдиний соціальний внесок), пов`язані з виплатою заробітної плати, за період вимушеного прогулу;

подати до органу Пенсійного фонду України та відповідного органу Держаної податкової служби України скореговані відомості про помісячні суми заробітку ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу та сплачені за нього страхові внески;

- внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис про поновлення на роботі з моменту неправомірного звільнення.

4. Зобов`язати Міністерство доходів і зборів України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої пунктом 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

При вирішенні вказаних вище заяв суд виходить з наступного.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» за №2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, з дня набрання чинності нової редакції КАС України, тобто з 15.12.2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Питання поновлення провадження у справі врегульовано статтею 237 КАС України, згідно з якою провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.

20 листопада 2014 року Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини 1, пунктів 2, 13 частини 2, частини 3 статті 3 Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII Закону України «Про очищення влади».

25 грудня 2014 року Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) частини 3 статті 4 Закону України «Про очищення влади» положенням статті 38, частини 2 статті 61, частини 1 статті 62 Конституції України.

Також, 20 січня 2015 року 47 народних депутатів України звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 3, 6 статті 1, частин 1, 2, 3, 4, 8 статті 3, пункту 2 частини 5 статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII Закону України «Про очищення влади».

Ухвалою від 01.04.2015 року Перша колегія Конституційного Суду України об`єднала провадження за вищевказаними конституційними поданнями в одне конституційне провадження.

При цьому, станом на 19.05.2020 відсутня офіційна інформація щодо розгляду Конституційним Судом України вищезазначеної справи, об`єднаної в одне конституційне провадження.

Суд зауважує, що провадження у даній справі було зупинено 27.11.2015 до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства за зверненням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», а саме до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України.

Однак, рішення з цього приводу Конституційним Судом України до цього часу не прийнято.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 Конституції України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали про зупинення провадження у справі) закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 1997 року № 8-зп/1997).

У зазначені конституційні положення були внесено зміни Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016.

З урахуванням цих змін, за приписами частин першої, другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.

Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом`якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи (стаття 58 Конституції України; Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що у разі прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади» за наслідками розгляду конституційного подання та конституційної скарги останні втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, тобто, на майбутнє.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 03.10.2018 у справі №824/260/16-а.

У свою чергу, 17.10.2019 Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) прийнято рішення у справі «Полях та інші проти України» (заяви №№ 58812/15, 53217/16, 56099/16, 23231/18 та 47749/18), яка стосувалась звільнення п`яти державних службовців згідно із Законом про очищення (люстрацію) влади 2014 року.

За наслідками розгляду справи «Полях та інші проти України» ЄСПЛ дійшов висновку про порушення, в тому числі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, розглядаючи справу перших трьох заявників як скаргу на тривалість внутрішнього судового розгляду, який тривав понад чотири з половиною роки на одному рівні юрисдикції, включаючи провадження в Конституційному Суді про конституційність Закону про люстрацію, ЄСПЛ констатував, що специфіку судочинства в Конституційному Суді потрібно враховувати при розгляді питання тривалості провадження у справах заявників, однак цей фактор не надає повне пояснення затримки судового розгляду в таких справах.

Як зазначив ЄСПЛ, Верховний Суд попросив терміново розглянути питання про конституційність Закону про люстрацію, a Уряд не показав, що інші нагальні справи Конституційного Суду мають перевагу. 3 липня 2017 року на рівні Конституційного Суду не відбулося ні жодних суттєвих подій, поза межами обговорень, ні переконливих пояснень того, чому встановлені законом строки розгляду зазначеного питання були перевищені.

3 огляду на вказане, ЄСПЛ дійшов висновку, що тривалість провадження у справах перших трьох заявників не може вважатися розумною, і відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання засобів судового захисту. Він також постановив, що було порушено право трьох заявників на судовий розгляд у розумні строки.

Зважаючи, що спірні правовідносини у справі №826/5470/15 виникли у 2015 році, а отже розгляд Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої та восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ не створює об`єктивної неможливості для розгляду по суті справи, а отже суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача та необхідності поновлення провадження у справі.

Крім того, суд зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 "Про утворення Державної фіскальної служби", створено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Пункт 2 вказаної постанови установив, що "Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок)".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р забезпечено здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізацією державної податкової політики.

Як вбачається з відомостей, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна фіскальна служба України перебуває в стані припинення.

Таким чином, Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) є правонаступником Міністерства доходів і зборів України та підлягає заміні на підставі поданої заяви.

Керуючись положеннями ст. ст. 9, 72-80, ч. 1 ст. 237, ст.ст. 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Поновити провадження у справі.

Прийняти до розгляду зміни позовних вимог та розглядати справу з урахуванням змінених позовних вимог.

Замінити відповідача Міністерство доходів і зборів України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) на її правонаступника Державну податкову службу України (ЄДРПОУ - 43005393, м. Київ, Львівська площа, буд. 8).

Призначити попереднє судове засідання на 03.09.2020 о 15:00 год.

Попереднє судове засідання відбудеться в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресом: м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1, блок Б, зал судового засідання № 32.

Викликати у попереднє судове засідання учасників справи/їх представників.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р.О. Арсірій