Рішення № 90596901, 27.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 р. № 520/6603/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін), які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;

- зобов`язати військову частину 9951 (Харківський прикордонний загін) здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, здійснити виплату суми перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України по серпень 2017 року. Також зазначив, що при звільненні позивача з військової служби, відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за невикористані за 2015-2017 років дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з позовом, однак судове рішення ще не набрало законної сили. Таку компенсацію відповідач добровільно виплатив позивачеві 13.03.2020 року. Проте, відповідач при нарахуванні такої компенсації, виходив з грошового забезпечення, без включення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Ухвалою суду від 29.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

Копії ухвал про відкриття спрощеного провадження надіслані та вручені сторонам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач проти позову заперечував, надав через канцелярію суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач на час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством, та вказав, що місячна грошова додаткова винагорода не входить до місячного грошового забезпечення. Відтак відповідачем своєчасно та у повному обсязі здійснено відповідну виплату, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом начальника Харківського прикордонного загону від 03.08.2017 року № 327-ОС «По особовому складу» було припинено контракт, звільнено в запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 .

Згідно матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.08.2015 року (а.с. 6).

При звільненні позивача з військової служби, відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за невикористані за 2015-2017 років дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі №520/11160/19, яке не набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03 серпня 2017 року. Зобов`язано Харківський прикордонний загін (військова частина 9951) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03 серпня 2017 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що відповідач добровільно виплатив позивачеві компенсацію 13.03.2020 року у сумі 17901,49 грн., про що було повідомлено листом від 03.04.2020 року № 11/3478.

З врахуванням вищевикладеного та встановлених під час розгляду справи обставин, суд зазначає, що чинним законодавством України, яке регулює соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Аналогічна правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.05.2019 у справі № 820/5285/17.

За результатами розгляду вищевказаної справи, позивач звернувся до суду щодо нарахування йому грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 рр., з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, не погоджуючись з тим, що йому не було проведено відповідачем грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 рр., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03 серпня 2017 року, звернувся до суду з позовом.

14 березня 2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив повідомити в рахунок якої заборгованості 13.03.2020 року Харківським прикордонним загоном було перераховано грошові кошти у сумі 21039,18 грн. (а.с. 12).

Листом від 03.04.2020 №11/3478 відповідач повідомив позивача, що Харківським прикордонним загоном було перераховано кошти 13.03.2020 року в сумі 21039,18 грн. в рахунок погашення заборгованості за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (17901,49 грн.) та індексації грошового забезпечення (3137,69 грн.) без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с. 13).

Не погодившись з вказаними діями (бездіяльністю) відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Суд зауважує, що даним судовим розглядом надається оцінка складових грошового забезпечення, з якого виходив відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 рр.

Також суд зауважує, що виходячи з матеріалів справи, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 рр., виходив з грошового забезпечення, без урахуванням щомісячних додаткових видів винагороди.

Так, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Склад грошового забезпечення визначений положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно матеріалів справи, під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією грошового атестату № 114 ОСОБА_1 (а.с. 17).

Крім того, суд зазначає, що п. 37.13 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, яка діяла на час спірних правовідносин, розрахунок грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки, визначеної в пунктах 37.5 та 37.6 цієї Інструкції, та грошової компенсації, визначеної в пунктах 37.9-37.11 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася.

Отже, враховуючи положення чинного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій військової частини 9951, яка полягала у нездійсненні перерахунку ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017 року.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне для належного захисту прав позивача зобов`язати військову частину 9951 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017 року та здійснити виплату суми перерахунку з урахуванням виплаченої суми, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін), які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

Зобов`язати військову частину 9951 (Харківський прикордонний загін) здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 та здійснити виплату суми перерахунку, з урахуванням виплаченої суми.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин