Рішення № 90595147, 22.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Справа № 160/5344/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпропетровської митниці ДФС, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Дніпропетровської митниці ДФС №№ UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "Омега" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпропетровської митниці ДФС електронні митні декларації та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема, контракт, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, коносаменти та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірні рішення коригування митної вартості товару є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 22.05.2020 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 07.07.2020 року допущено заміну сторони у справі № 160/5344/19 з Дніпропетровської митниці ДФС України на правонаступника - Дніпровську митницю Держмитслужби

06.07.2020 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" митних декларацій № UA110150/2019/200248 від 06.12.2019 р., № UA110150/2019/250176 від 06.12.2019 р., № UA110150/2019/250207 від 06.12.2019 р., № UA110130/2019/250522 від 09.12.2019 р., № UA110130/2019/250523 від 09.12.2019 р., № UA110130/2019/250528 від 09.12.2019 р., № UA110130/2019/252587 від 23.12.2019 р., № UA110130/2019/252022 від 19.12.2019 р., № UA110130/2019/252032 від 19.12.2019 р., № UA110130/2019/252632 від 24.12.2019 р., № UA110130/2019/252591 від 24.12.2019 р., № UA110130/2019/252924 від 26.12.2019 р., а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, спірні рішення про коригування митної вартості товарів є цілком обґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

09.07.2020 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що надані документи у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості. Відповідач при винесенні рішень про коригування митної вартості та у ході прийняття таких рішень порушила вимоги Митного кодексу України щодо застосування методів визначення митної вартості, оскільки застосування другорядного методу визначення митної вартості не обґрунтовано. Отже відмова митниці у визнанні митної вартості з урахуванням доданих документів є необґрунтованою, а також є втручанням в зовнішньоекономічну діяльність та порушення принципу свободи підприємницької діяльності.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (м. Дніпро) та компанією Biberciler Ic Dis Gida Maddeleri Pazarlama Ticaret Limited Sirketi, (Турція) укладено контракт № F/148 від 15.05.2019 року на поставку товару: свіжі фрукти і овочі, згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних специфікаціях до цього контракту.

Згідно з п.п.3.1 контракту, оплата кожної партії товару здійснюється в далар. США в формі банківського переказу на рахунок продавця в натспуного порядку, якщо інше не зазначено в рахунку (інвойсі): покупець оплачує 100% суми зазначеної в інвойсі як передплату.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Строки поставки і відвантаження кожної партії товару узгоджуються сторонами у специфікаціях або додатках до контракту; на умовах FCA Мерсін, Турція та/або DAP Київ, Україна, та/або DAP Дніпро, Україна, якщо інше не обумовлено в специфікації і/або інвойсі (п.п. 4.1, 4.2 контракту).

З метою митного оформлення товарів ТОВ "Омега" до Дніпропетровської митниці ДФС України подано електронні митні декларації:

- № UA110150/2019/250207 від 06.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 13940,00 доларів США (0,68 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 12/1 від 27.11.2019 р.,

- № UA110150/2019/250176 від 06.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 13940,00 доларів США (0,68 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 13 від 28.11.2019 р.,

- № UA110150/2019/250146 від 06.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 13940,00 доларів США (0,68 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 14 від 28.11.2019 р.,

- № UA110130/2019/250522 від 09.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14350,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 15 від 02.12.2019 р.,

- № UA110130/2019/250523 від 09.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14350,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 16 від 02.12.2019 р.,

- № UA110130/2019/250528 від 09.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14350,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 17 від 02.12.2019 р.,

- № UA110130/2019/252587 від 23.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14965,00 доларів США (0,73 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 21 від 12.12.2019 р.,

- № UA110130/2019/252032 від 19.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14965,00 доларів США (0,73 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 22 від 12.12.2019 р.,

- № UA110130/2019/252022 від 19.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14965,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 23 від 12.12.2019 р.,

- № UA110130/2019/252591 від 23.12.2019 р. на товар «цитрусові, свіжі лимону сорту Meyer, врожаю 2019 року, вагою 20400 кг, вартістю 15708,00 доларів США (0,77 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 24 від 16.12.2019 р.,

- № UA110130/2019/252632 від 24.12.2019 р., на товар «цитрусові, апельсини солодкі свіжі, врожаю 2019 року, вагою 20400 кг, вартістю 14280,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 28 від 16.12.2019 р.,

- № UA110130/2019/252924 від 26.12.2019 р. на товар «цитрусові, апельсини солодці свіжі, врожаю 2019 року, вагою 20400 кг, вартістю 14280,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 29 від 18.12.2019 р.

На підтвердження митної вартості товару ТОВ "Омега" надано до митного органу: зовнішньоекономічний контракт № F/148 від 15.05.2019 року, специфікації на кожну партію товару, рахунки - фактури (інвойси), пакувальні листи, фітосанітрані сертифікати, міжнародні санітарні сертифікати.

Митна вартість товару підприємством визначена за основним методом - за ціною договору.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням, зокрема: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на повідомлення митного органу ТОВ "Омега" повідомлено про безпідставність вимог про надання додаткових документів та неможливість надання додаткових документів.

Дніпропетровською митницею ДФС прийняті рішення про коригування митної вартості: UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року, якими до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод.

Обставини прийняття вказаних рішень є ідентичними, а саме: відповідно до пункту 1.2 контракту від 15.05.2019 року №F/148 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. У наданих до митного оформлення комерційних рахунках відсутні посилання на специфікацію, згідно якої сформована оцінювана партія товару. Згідно умов специфікації та інвойсу: 100% оплата згідно інвойсу протягом 14 днів з дня вивантаження товару на склад покупця, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару не надано.

У експортних деклараціях зазначена рахунок-фактура з відповідним кодом документу, який не надано до митного оформлення. Враховуючи вид доставки вантажу, документального підтвердження морського ланцюгу транспортування не надано. Згідно відомостей митної декларації країни відправлення вартість партії товару відрізняється від статистичної вартості товару на кордоні Туреччини.

Поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах DAP м.Дніпро (Україна). За умов поставки товарів DAP продавець передає товар перевізнику чи іншій особі, в узгодженому місці (Дніпро), та, що продавець повинен укласти договір про перевезення та понести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення. Враховуючи відомості митної декларації країни відправлення, витрати на транспортування від кордону Туреччини до Дніпра склали 1/3 вартості всієї партії товару. Враховуючи зазначене наявні сумніви у економічній доцільності імпорту зазначеної партії товарів або існування інших домовленостей між сторонами контракту, які не заявлені до митного оформлення.

За наслідком прийняття рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З метою випуску товарів у вільний обіг позивачем було подано до Дніпропетровської митниці ДФС нові ВМД, відповідно, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом з відповідною сплатою до бюджету митних платежів.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає таке.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що у наданих до митного оформлення комерційних рахунках відсутні посилання на специфікацію, згідно якої сформована оцінювана партія товару. У експортних деклараціях зазначена рахунок-фактура з відповідним кодом документу, який не надано до митного оформлення. Враховуючи вид доставки вантажу, документального підтвердження морського ланцюгу транспортування не надано. Згідно відомостей митної декларації країни відправлення вартість партії товару відрізняється від статистичної вартості товару на кордоні Туреччини. Враховуючи відомості митної декларації країни відправлення, витрати на транспортування від кордону Туреччини до Дніпра склали 1/3 вартості всієї партії товару, що викликає сумніви у економічній доцільності імпорту зазначеної партії товарів або існування інших домовленостей між сторонами контракту, які не заявлені до митного оформлення.

Проте такі зауваження, що викладені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (комерційні рахунки, експортні декларації, митна декларація країни відправлення) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Відсутність у митній декларації країни відправлення певних реквізитів не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з конкретною доставкою. Митна декларація країни відправлення містить дані про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування про кількість та ціну товару, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в поданих до митного оформлення документах. До того ж, не надання до митного оформлення невизначеного документу з відповідним кодом, зважаючи на те, що відповідні рахунки-фактури надавались до митного оформлення, не впливає на числові значення складових митної вартості.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі № 809/4367/15.

Проте у спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні, а навелено лише дату на номер ЕМД, за якою здійснено коригування.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішеннями №№ UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем протиправно, отже є такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2177,76 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 56674541 від 16.03.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2177,76 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правничої допомоги № 3 від 30.03.2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «АЛМ».

Предметом договору є здійснення оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС, а саме: №UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року.

За п.1.2 договору адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту протягом строку дії цього договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін.

Додатковою угодою № 1 від 30.03.2020 року визначено, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС, а саме: №UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року, в суді першої інстанції та складає 15000 гривень.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 3 від 30.03.2020 року, додаткова угода № 1 від 30.03.2020 року, платіжне доручення № 302632541 від 01.06.2020 року.

Надані докази, на переконання суду, підтверджують, що понесені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги саме у даній справі; сума витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі підтверджено, суд дійшов висновку про наявнфість підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 139, 242-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (вул. Панікахи, 15, м. Дніпро, 49041, ІК в ЄДРПОУ 30982361) до Дніпропетровської митниці ДФС України (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49000, ІК в ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року.

Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС України (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49000, ІК в ЄДРПОУ 43350935) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (вул. Панікахи, 15, м. Дніпро, 49041, ІК в ЄДРПОУ 30982361) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2177,76 грн., відповідно до платіжного доручення № 56674541 від 16.03.2020 року, та судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко