Рішення № 90595096, 27.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року Справа № 160/6683/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2020 р., до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 18.05.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до "Порядку виплати допомоги на дітей фізичним особам- підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку" № 329 від 22.04.2020 року;

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року про призначення допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників податку;

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради призначити з 15 травня 2020 року ОСОБА_1 допомогу на дитину, як фізичній особі-підприємцю, яка обрала спрощену систему оподаткування і належить до першої та другої групи платників податку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає рішення від 18.05.2020 року про відмову у призначенні допомоги на дитину, як фізичній особі-підприємцю, яка обрала спрощену систему оподаткування і належить до першої та другої групи платників єдиного податку, є незаконною, та порушує її право на одержання на період карантину та на один місяць після дати його відміни виплату допомоги на дітей фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку, що встановлено Постановою Кабінету Міністрів України № 329 від 22 квітня 2020 року «Деякі питання соціальної підтримки сімей з дітьми».

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/6683/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С.

Частиною 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.07.2020 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовною заявою та вважає хибними доводи позивача, що у ньому вказані. За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у наданні державної допомоги згідно п. 6 Порядку №329, оскільки доньці позивача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на момент звернення виповнилося 10 років. З огляду на що, відповідач вважає, що не має правових підстав для призначення спірної допомоги.

Під час розгляду справи судом враховані положення Постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. (зі змінами та доповненнями) та введені цією нормою карантинні заходи на всі території країни.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування і належить до другої групи платників єдиного податку.

Позивач має доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження (повторне) серії НОМЕР_1 від 22.03.2018 р.).

15.05.2020 р. позивач звернулась до управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради з заявою про призначення допомоги на дитину, як фізичній особі-підприємцю, яка обрала спрощену систему оподаткування і належу до першої та другої групи платників єдиного податку у відповідності до Порядку №329 з відповідним пакетом документів.

Заява зареєстрована за №27537.

29.05.2020 р. позивач звернулась до управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради з заявою про надання відповіді на заяву від 15.05.2020 р., оскільки відповіді не отримала.

Листом управління праці та соціального захисту населення м.Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 03.06.2020 р. №227/0/22-20 надало відповідь на звернення позивача від 29.05.2020 р., в якій повідомило про відмову у призначенні допомоги на дитину, про що долучені повідомлення від 19.05.2020 р. та рішення органу соціального захисту від 18.05.2020 р.

У вказаних рішенні та повідомленні вказано, що позивач не має права на даний вид допомоги відповідно до п. 6 Порядку №329.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що підставою для відмови слугувало те, що дитина позивача на момент звернення її матері за призначенням допомоги мала 10-річний вік, а Порядком №329 передбачено надання допомоги до досягнення такого віку.

Отже, предмет розгляду даної адміністративної справи становить наявність або відсутність правових підстав для призначення позивачу допомоги на дитину згідно з положеннями Порядку №329 та правомірність відмови органу соціального захисту у призначенні такої допомоги з підстав досягненням дитини 10-річного віку на момент звернення.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси

та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до Конституції України гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей, забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", абзацем 5 статті 1 якого визначено, що роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Статтею 5 зазначеного Закону на органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника) покладений обов`язок призначення та виплати всіх видів державної допомоги сім`ям з дітьми.

З метою посилення соціального захисту сімей з дітьми на період вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Кабінет Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України № 329 від 22 квітня 2020 року «Деякі питання соціальної підтримки сімей з дітьми» запроваджено на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та на один місяць після дати його відміни виплату допомоги на дітей фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку.

Умови призначення і виплати допомоги на дітей фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку (далі - допомога на дітей) визначені у затвердженому вказаною Постановою Кабінету Міністрів України Порядку виплати допомоги на дітей фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку (наалі - Порядок №329).

Так, пунктом 3 Порядку №329, допомога на дітей призначається і виплачується фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку, які:

сплатили єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за усі місяці 2019 року або протягом усіх місяців 2019 року після державної реєстрації фізичної особи - підприємця; або

зареєструвалися як фізичні особи - підприємці у січні - березні 2020 р.; або

отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу та звільнені від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Допомога на дітей призначається і виплачується також фізичним особам - підприємцям, які до березня 2020 р. (включно) перейшли на спрощену систему оподаткування та обрали першу або другу групу платників єдиного податку.

Допомога на дітей фізичним особам - підприємцям, зазначеним в абзацах третьому та четвертому цього пункту, які звернулися за її призначенням у травні - червні 2020 р., призначається та виплачується починаючи з травня 2020 року.

Допомога на дітей призначається і виплачується громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні (п. 4 Порядку №329).

Призначення і виплата допомоги на дітей здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання фізичної особи - підприємця (далі - заявник).

Допомога на дітей за місцем проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги проводиться органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем (п. 5 Порядку №329).

У відповідності до п.14 Порядку №329, документи, необхідні для призначення допомоги на дітей, розглядаються органом соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви з усіма необхідними документами.

Перевірка належності фізичної особи - підприємця до першої або другої групи платників єдиного податку проводиться органом соціального захисту населення з використанням даних з Реєстру платників єдиного податку.

Про призначення допомоги на дітей чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження такого рішення орган соціального захисту населення видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення, у тому числі в електронній формі (у разі подання заяви та документів в електронній формі).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача від 15.05.2020 р. відповідачем було винесене Рішення від 18.05.2020 р. про відмову у наданні допомоги на дитину, оскільки позивач не має на неї права у відповідності до п. 6 Порядку №329.

При цьому, суд звертає увагу, що чіткої підстави відмови позивачу у наданні допомоги на дитини у рішенні не зазначено. Відповідач обмежився лише посиланнями на п. 6 Порядку №329.

Так, в п.6 Порядку №329 вказано, що допомога на дітей призначається на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та на один місяць після дати його відміни одному з батьків (опікуну), з яким постійно проживає дитина, на кожну таку дитину до досягнення нею 10 річного віку (включно) у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідних вікових груп станом на 1 січня 2020 р., і виплачується щомісяця за повний місяць.

У разі досягнення шестирічного віку дитиною, на яку виплачується допомога на дітей, її розмір переглядається з урахуванням відповідного розміру прожиткового мінімуму з наступного місяця.

Тобто даним пунктом визначені певні умови призначення допомоги, в тому числі обмеження віком дитини.

Станом на дату звернення позивача із заявою про призначення допомоги на дитину (15.05.2020 р.), доньці позивача ОСОБА_2 виповнилося 10 років ( дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що у відповідності до вимог п. 6 Порядку №329 вказує на дотримання меж граничного віку для призначення даного виду допомоги (до досягнення 10-річного віку (включно)).

Доводи відповідача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6. з моменту досягнення донькою позивача 10-річного віку, сплив строк на отримання допомоги на дитину фізичним особам-підприємцям, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються положеннями п. 6 Порядку №329, адже вказана норма має чітке визначення «до досягнення 10-річного віку (включно)», з чого випливає право на призначення допомоги дітям, які мають в тому числі вік у 10 повних років, зі сплином якого право на отримання даного виду допомоги припиняється.

Відповідач в заперечення вимог позову звертає увагу лише на прийменник «до» у вказаній нормі (п.6 Порядку №329), буквальне трактування чого фактично означає про відсутність права на отримання допомоги на дитину з моменту досягнення нею 10-річного віку, не зважаючи на застереження «(включно)», що прямо суперечить положенням п. 6 Порядку №329.

З огляду на що, відмова у призначенні допомоги з наведених відповідачем у відзиві підстав суд вважає неправомірними.

Інші підстави відмови відсутні.

Згідно п.п.7-8 Порядку, допомога на дітей призначається з місяця звернення і виплачується через установи уповноважених банків відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636).

Для призначення допомоги на дітей заявник подає/надсилає органу соціального захисту населення заяву за формою згідно з додатком у паперовій або електронній формі із зазначенням рахунка в установі уповноваженого банку та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені у пунктах 9 і 10 цього Порядку.

Перелік документів, що подаються у паперовій формі визначені у п. 9 Порядку №329, в п. 10 Порядку №329 міститься перелік документів, що подаються в електронній формі.

Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні допомоги на дитину у відповідності до п. 6 Порядку №329 як фізичній особі підприємцю другої групи платників податку, у зв`язку із чим, враховуючи відсутність інших підстав для відмову окрім тих, що були досліджені під час судового розгляду справи, суд вважає достатніх підстав для задоволення позову у обраний позивачем спосіб захисту.

Таке рішення не є втручання суду у дискреційні повноваження органу соціального захисту населення та матиме наслідком остаточне вирішення спору по суті.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи правомірність відмови в у призначенні спірної допомоги перед судом не доведена.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В порядку розподілу судових витрат за наслідками розгляду даної справи документально підтверджені судові втрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити;

Визнати незаконним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 18.05.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до "Порядку виплати допомоги на дітей фізичним особам- підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку" № 329 від 22.04.2020 року;

Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року про призначення допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників податку;

Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради призначити з 15 травня 2020 року ОСОБА_1 допомогу на дитину, як фізичній особі-підприємцю, яка обрала спрощену систему оподаткування і належить до першої та другої групи платників податку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконавчого комітету Новомосковської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова