Рішення № 90595082, 27.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року Справа № 160/6461/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 30.03.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області підготувати відносно ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , висновок про призначення одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ і поліції та прийняти рішення про призначення та виплату такої допомоги у розмірі, визначеному статтею 99 Закону України "Про Національну поліцію".

В обґрунтування вимог позову позивач вказує, що відповідач, розглядаючи його заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності, пов`язаної із захворюваннями, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та пов`язаними з проходженням служби в поліції, підійшов до її розгляду та розгляду доданих до неї документів занадто формалізовано. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови йому у призначенні даної одноразової грошової допомоги протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та спростовуються доданими до позову письмовим доказами.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/6461/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 16.06.2020 р.

Частиною 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

10.07.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, оскільки інвалідність позивачу встановлено за наявності захворювання, яке одержано під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, а не внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час участі в антитерористичній операції або захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, що виключає застосування до спірних відносин ст.97 Закону України «Про Національну поліцію». Також відповідач заперечує проти розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують надання професійної правової допомоги і понесення заявлених фактичних витрат та їх розміру.

Судом під час розгляду даної справи враховані положення постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» та впровадження низки заходів на виконання рішення уряду відносно даного питання.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 01.11.1993 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ МВС, з 07.11.2015 р. по 11.02.2020 р. в ГУНП в Луганській області.

Наказом № 136 о/с від 10.02.2020 полковника поліції ОСОБА_1., заступника начальника Головного управління - начальника кримінальної поліції Національної поліції в Луганській області з 11.02.2020 р. було звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.2 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію», з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 28 років 05 місяців 01 день, в пільговому обчисленні 39 років 03 місяці 23 дні.

04.02.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності, пов`язаної із захворюваннями, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та пов`язаними з проходженням служби в поліції.

30.03.2020 р. відповідачем складено Висновок про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги. Причиною відмови у призначенні одноразової грошової допомоги Відповідачем зазначена відсутність у статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Листом від 30.03.2020 р. №2240/111/22/05-20 Головне управління Національної поліції в Луганській області, розглянувши подані позивачем документи, відмовило у виплаті одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з тим, що інвалідність позивачу встановлено на підставі захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а не під час проходження служби в поліції, як це передбачено у ст. 97 даного Закону.

Отже, визначальним при розгляді даної справи по суті є встановлення наявності та/або відсутності права у позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності під час проходження служби в національній поліції.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 4 пункту 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, у разі: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій визначений Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 11 січня 2016 року №4 (надалі - Порядок №4).

Згідно з положеннями розділу ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання ОГД є, у разі встановлення поліцейському інвалідності, - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії. ОГД у разі втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України «Про Національну поліцію», особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.

Згідно з п.1 Розділу ІІІ Порядку №4, формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (надалі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України. ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України. Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України. Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України. Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.

Відповідно до п.3 Розділу 3 Порядку №4, заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Згідно із п.5 Розділу 3 Порядку №4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

В п.1 Розділу 4 Порядку №4 вказано, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Так, п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): 1) інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; 2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; 3) причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, зокрема, у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Судом встановлено, що відповідно до п.11 свідоцтва про хворобу № 4/2020 від 30.01.2020 набуті позивачем захворювання одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та пов`язані з проходженням служби в поліції.

Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 30.02.2020 р. № 577 та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.03.2020 серії 12 ААБ № 142868 позивачу встановлена II група інвалідності з 02.03.2020 р., а також визначено, що причиною інвалідності є захворювання, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Враховуючи, що позивач брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, виконуючи службові обов`язки в період проходження служби в ОВС МВС України та в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області - одержане ним захворювання є таким, що пов`язане з проходженням служби в поліції.

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №005825 від 03.03.2020 р. про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 70%.

Таким чином, позивач був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України №580-VIII. Зв`язок захворювання позивача та встановлення йому інвалідності з проходженням служби в поліції підтверджується свідоцтвом про хворобу № 4/2020 від 30.01.2020 р. та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 142868 з 02.03.2020 р. на строк до 01.04.2021 р.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджено, що позивач з 02.03.2020 р. набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», з огляду на що Висновок ГУНП в Луганській області від 30.03.2020 р. суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При обранні способу захисту порушеного права суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд також виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи висновки суду про протиправність висновку Головного управління Національної поліції в Луганській області про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності, а також те, що інші підстави відмови у виплаті спірної грошової допомоги відсутні, суд вважає, що наявні підстави для зобов`язання відповідача підготувати Висновок про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію», що у сукупності задоволених позовних вимог буде достотнім для належного та ефективного відновлення порушених прав позивача.

Разом з тим, в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату такої допомоги, слід відмовити через те, що рішення про призначення допомоги відповідачем не приймалося, права та законні інтереси позивача таким рішенням порушені не були, а відтак вимоги щодо зобов`язання його прийняття суд вважає передчасними.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.

Таке рішення, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Так, судом враховуються положення п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. по справі «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А). Так, Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається зі змісту позову, позивачем заявлено попередню суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Проте, жодних доказів на підтвердження понесення позивачем заявленої суми витрат під час судового розгляду справи не надано. З огляду на що суд вважає такі витрати не підтвердженими та такими, що стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;

Визнати протиправним та скасувати Висновок Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 30.03.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області підготувати відносно ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , висновок про призначення одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ і поліції у розмірі, визначеному статтею 99 Закону України "Про Національну поліцію";

В іншій частині позову, - відмовити.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова