Рішення № 90595012, 20.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Справа № 160/6184/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. за участі секретаря судового засіданняКандиби Ю.О. за участі: позовач - не з`явився відповідач - Терпеливець М.М. представник відповідача - Коробов І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ доОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Національної академії внутрішніх справ з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить:

стягнути з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ вартість витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 29 400 грн. 58 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 21.01.2014 №10о/с Відповідача звільнено з ОВС за порушення дисципліни згідно з п. 64 "є" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ". Відповідно до п. 2.3.6. Договору, Відповідач зобов`язався у разі звільнення з ОВС по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п. 3 Договору відшкодувати у повному обсязі фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Однак, заборгованість у розмірі 29 400 грн. 58 коп до теперішнього часу відповідачем у добровільному порядку не відшкодована, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Щодо строку звернення до суду зазначили, що частиною другою ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно, для позивача, строк на звернення до адміністративного суду починається с дня отримання ухвали Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 205/3479/15-ц, а саме з 13.02.2020 року. Просили позовну заяву задовольнити, справу розглянути за відсутності представника позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06 липня 2020 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06 липня 2020 року відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що вимога про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у рахунок відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням його у навчальному закладі як у позасудовому так і у судовому порядку є безпідставною, оскільки умови, за яких таке зобов`язання може настати, ніколи не мали місце бути. Відповідно до п. 2.3.6. Договору № ДП-40 обов`язок відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням курсанта у навчальному закладі настає у таких випадках: відрахування з навчального закладу. Така обставина не наставала у правовідносинах між сторонами Договору № ДП-40. ОСОБА_2 успішно закінчив навчання у навчальному закладі, а тому ця умова договору не підлягає застосуванню, а отже не настають відповідні наслідки щодо відшкодування витрат на утримання ОСОБА_2 ; звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору. Підставами для відшкодування фактичних витрати, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком, згідно з п. З Договору № ДП-40, до якого відсилає п. 2.3.6. цього ж договору, є: відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (п. 3.2.); дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв`язку з відрахуванням особи з Київського національного університету внутрішніх справ та звільненням з органів внутрішніх справ: за власним бажанням без поважних причин; через неуспішність; порушення дисципліни (п. 3.1). Підстави, передбаченої п. 3 Договору № ДП-40 про розірвання договору позивач не зазначав у позові і вона не могла мати місце, оскільки ОСОБА_2 ніколи не перебував на посадах начальницького складу в ОВС. Також вважає, що у позивача, як навчального закладу відсутнє право вимоги відшкодування. При цьому ОСОБА_2 зазначив, що він почав працювати з 21.06.2011, а закінчив 21.01.2014, тобто відпрацював після закінчення навчального закладу в органі ОВС 2 роки і 7 місяців, а отже не дослужив лише 5 місяців до обумовленого Договором № ДП-40 3-річного строку. Тому несправедливе стягувати з відповідача грошові кошти за весь час навчання, а не у відповідному розмірі до не дослуженої частини 3-річного строку, та недотримався балансу приватного і суспільного інтересів. Також відповідач вказав, що позивач не дотримався досудового порядку врегулювання спору.

Розгляд справи було відкладено на 20 липня 2020 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив позов задовольнити, справу розглянути за відсутністю представника позивача.

Відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що у травні 2015 року Національна академія внутрішніх справ звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.

Позов обґрунтовано тим, що з 01 вересня 2007 року ОСОБА_2 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 1709-р «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» Київський національний університет внутрішніх справ реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ.

04 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір № Дп-40 про підготовку фахівця у КНУВС. Відповідно до договору відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

З 01 вересня 2007 року по 17 червня 2011 року відповідно до умов договору, відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг.

Наказом Національної академії внутрішніх справ від 17 червня 2011 року №464 відповідачу присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» та видано диплом спеціаліста. Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов договору відповідача направлено для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Дніпропетровській області. Таким чином, навчальним закладом умови договору виконано у повному обсязі.

Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 21 січня 2014 року № 10 о/с відповідача звільнено з ОВС за порушення дисципліни. За цієї умови, відповідно до п. 2.3.6. договору відповідач зобов`язався відшкодувати витрати пов`язані з утриманням у навчальному закладі. Вартість витрат пов`язаних з утриманням його у навчальному закладі становить 29 400, 58 грн. Із сумою витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі відповідача ознайомлено. Грошові кошти від відповідача до Національної академії внутрішніх справ не надходили. Просили стягнути з відповідача вартість витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 29 400, 58 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2016 року позов Національної академії внутрішніх справ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ вартість витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у розмірі 29 400,58 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2016 року скасовано. Провадження у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі закрито. Вирішено питання про розподіл судових витрат.що наказом начальника Національної академії.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 року визначено, що справи щодо відшкодування витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевказані обставини та невідшкодування в добровільному порядку витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, позивач звернувся до адміністративного суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд, беручи до уваги наведене вище, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 56 ЗУ "Про вищу освіту" від 17.01.2002 (чинного на момент існування правовідносин), випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Відповідно до п. 2.3.6. Договору, Відповідач зобов`язався у разі звільнення з ОВС по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п. 3 Договору відшкодувати у повному обсязі фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення з ОВС за порушення дисципліни.

Відповідно до п. 4.1. Договору, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Відповідно до п. 4.2. Договору, у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з п. 4.4. Договору, у разі відмови Особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку.

Обов`язок відшкодування витрат за навчання у разі дострокового звільнення було закріплено у Типовому договорі затвердженому Наказом МВС України від 14.05.2007 № 150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України", чинному на момент навчання Відповідача.

На даний час, обов`язок укладення договору про здобуття освіти у ВНЗ які здійснюють підготовку поліцейських передбачено наказом МВС від 01.03.2017 № 173 Про затвердження Типової форми Контракту про здобуття освіти у ВНЗ із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, відповідно до якого, особа, яка укладає Контракт про здобуття освіти з ВНЗ які здійснюють підготовку поліцейських, зобов`язується у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати МВС України витрати, пов`язані з утриманням у ВНЗ, відповідно до п. 4 ст. 74 ЗУ "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч. 6 ст. 18 ЗУ "Про міліцію" (в редакції на момент існування правовідносин), особи начальницького складу ОВС, які звільняються із служби протягом з трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відшкодування витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у разі дострокового звільнення передбачено ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" відповідно до якого, особи, які навчаються за державним замовленням у ВНЗ, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 ч. 1 ст. 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 ч. 1 ст. 77 цього Закону, відшкодовують МВС України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному КМУ.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 21.01.2014 №10 о/с «По особовому складу» Відповідача звільнено з ОВС за порушення дисципліни згідно з п. 64 "є" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

Відповідачем не надано до суду доказів оскарження, скасування чи внесення змін до наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 21.01.2014 №10о/с «По особовому складу».

Таким чином, матеріали справи свідчать про звільнення відповідача зі служби в поліції відбулось у зв`язку з порушенням дисципліни.

При цьому слід враховувати, що правомірність прийняття Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області наказу від 21.01.2014 №10 о/с не входить до предмету доказування по даній справі.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену ним у постанові від 26 лютого 2020 року у справі N 813/293/17, що Закон N 565-XII та Порядок N 313 зобов`язує особу начальницького складу органів внутрішніх справ, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі МВС України, у разі її звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у такому закладі.

Судом встановлено, що на момент навчання Відповідача діяв Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затверджений Постановою КМУ від 01.03.2007 №313. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку відшкодування, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

На теперішній час діє Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок відшкодування), затверджений Постановою КМУ від 12.04.2017 № 261.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Розрахунок витрат на утримання осіб у ВНЗ здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.

Порядком відшкодування передбачено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Згідно з довідками-розрахунками витрат, пов`язаних з утриманням рядового міліції, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії внутрішніх справ за період 2007-2011 роки в сумі 29400,58 грн.

З огляду на викладене, ураховуючи, що відповідач звільнений зі служби в Національній поліції за порушення дисципліни до закінчення трирічного строку, що відповідачем не заперечувалось, з моменту закінчення ним вищого навчального закладу, де він навчався за державним замовленням, а доказів повторного прийняття на службу в поліцію або відшкодування позивачу понесених витрат судам обох інстанцій не надано, суд приходить до висновку, що відповідач повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у вищому навчальному закладі.

Доводи відповідача про те, що він не перебував на посаді начальницького складу, є безпідставні та спростовуються наказом від 21.01.2014 року № 10 о/с. Так, пунктом 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, чинного на час правовідносин, та на підставі якого Відповідач проходив службу, особами начальницького складу ОВС визначено осіб, які мають звання "молодший сержант міліції" і вище. ОСОБА_2 проходив службу у званні лейтенанта міліції, тобто був офіцером ОВС і особою начальницького складу.

Суд не приймає доводи відповідача про відсутність у позивача законних підстав вимагати відшкодування витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, оскільки відповідно до Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом від 14.02.2008 № 62, вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС. Згідно з п. 9.1. Положення № 62, фінансування ВНЗ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування МВС та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством. Відповідно до п. 9.9. Положення № 62, бюджетні асигнування та надходження спеціального фонду не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням відповідно до вимог чинного законодавства. Пунктом 9.10. Положення № 62 передбачено, що ВНЗ самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відповідно до кошторису, що затверджується МВС. Тобто, розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки фахівців органів внутрішніх справ є навчальний заклад.

Враховуючи вищевикладене, відповідач будучи обізнаним під час підписання Договору про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання договору, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, інших доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у вищому військовому навчальному закладі, в межах заявлених позовних вимог, суду не надав.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Беручи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судовий збір на користь Національної академії внутрішніх справ стягненню із відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 257 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національної академії внутрішніх справ (Код ЄДРПОУ - 08751177) вартість витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 29 400 грн. 58 коп. (двадцять дев`ять тисяч чотириста гривень 58 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев