Ухвала суду № 90594998, 06.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 липня 2020 року Справа № 160/3263/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №0012665540 від 14.02.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій просить: - визнати протиправним та скасувати рішення №0012665540 від 14.02.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі якого до позивача застосовано штраф у розмірі 150 677,61 грн та нараховано пеню у розмірі 753,39 грн. за період з 22.10.2019 року по 22.10.2019 року на загальну суму 151 431,00 грн. Позивач вважає, що своєчасно за вересень 2019 року, тобто до 20.10.2019 року, перерахувало кошти по єдиному внеску, що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 634 від 04.10.2019 року, 635 від 04.10.2019 року, 655 від 16.10.2019 року, 673 від 16.10.2019 року, 672 від 16.10.2019 року 683 від 17.10.2019 року, 692 від 18.10.2019 року, 690 від 18.10.2019 року, 691 від 18.10.2019 року та 693 від 18.10.2019 року, хоча й на помилковий рахунок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № UА 788799980000037195201020473 код ЄДРПОУ 43145015 (Дніпровський район). Разом з тим, позивач звертає увагу, що допущена помилка підприємством не свідчить про не сплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому підлягли перерахуванню на відповідні рахунки, відкритті на ім`я ДФС в Казначействі. До того ж ця помилка самостійно виявлена підприємством та вжито відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю, а саме підприємством подано відповідну заяву від 22.10.2019 року за вих. №00.02.0168 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Таким чином, спірне рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірності та є підставою для скасування.

Крім того, позивач звертає увагу стосовно строків оскарження даного рішення в судовому порядку посилаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України та Податкового кодексу України, згідно яких вважає, що дана позовна заява подана в строки визначені п.56.19 ст.56 ПК України та ч.4 ст.122 КАС України (в місячний строк), оскільки оскаржуване рішення отримано підприємством 20.02.2020 року, що підтверджується відміткою про його отримання.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що стосовно КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» прийнято рішення №0012665540 від 14.02.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№2464) за період з 22.10.2019 року по 22.10.2019 року на загальну суму 151 431 грн. Дане рішення податковий орган вважає таким, що прийнято згідно до норм чинного законодавства та на підтверджених документально порушеннях, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Від позивача також надійшла відповідь відзив на позовну заяву, в якій приведені доводи, аналогічні за змістом змісту позовної заяви, а також зазначено, що відповідач не навів достатніх доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого податковим органом рішення, а тому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.03.2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам встановленим статтями 161 КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 17.04.2020 року на адресу суду надійшла заява з додатками від позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року відкрито провадження у справі №160/3263/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Дослідивши матеріали справи суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправним та скасування рішення №0012665540 від 14.02.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач з даним позовом до суду звернувся засобами поштового зв`язку 19.03.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Згідно преамбули Закону України №2464 цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у п.2 ч.1 ст.1 ЗУ №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 2 ЗУ №2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями ч.2 ст.2 ЗУ №2464 передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями п.3? ч.1 ст. 1 ЗУ №2464 є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 6 ЗУ №2464 платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення податкового органу та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно абз.1, 2, 4 ч.4 ст.25 ЗУ №2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону №2464-VI суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, згідно яких платник єдиного внеску може оскаржити вимогу (рішення) контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня отримання в адміністративному чи судовому порядку.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.01.2019 у справі №802/983/18-а, постанові від 17.07.2019 у справі №0740/1050/18 та постанові від 12.02.2020 у справі №480/1192/19.

Так, судом встановлено, що позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження, проте отримавши 20.02.2020 року рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0012665540 від 14.02.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, звернувся до адміністративного суду із даним позовом лише 19.03.2020 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач звернувшись до суду лише 19.03.2020 року із даним позовом про скасування рішення № 0012665540 від 14.02.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки позивач міг оскаржити таке рішення до 02.03.2020 року включно.

Суд критично ставиться до тверджень позивача стосовно норм статті 56 ПК України щодо строків оскарження рішення при розгляді даної справи, оскільки п.1.1 ст.1 ПК України, зазначає, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п.41.1 ст.41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Більш того, п.1.3 ст.1 ПК України, визначає, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строк звернення до адміністративного суду протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України не застосовується.

Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Отже, як встановлено судом, позивач не звернувся до суду в 10-денний термін для оскарження рішення №0012665540 від 14.02.2020 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у строк до 02.03.2020р. включно, як це встановлено законом, а надав позов пізніше 19.03.2020р. (засобами поштового зв`язку), не маючи на те ґрунтовних та об`єктивних причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів оскаржуваним рішенням у встановлені строки звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

У рішенні від 21.02.1975 року у справі Голдер проти Великої Британії Європейський суд з прав людини закріпив правило, що п.1 ст.6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Водночас, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі Мельник проти України зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Як вбачається з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Белле проти Франції Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та переслідувати легітимну мету, враховуючи розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

При цьому, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Також суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Крім того, у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України роз`яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Доказів неможливості для своєчасного звернення до суду із відповідним позовом у строки, встановлені абз.2 п.14 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачем не надано, а також будь-яких об`єктивних перешкод для реалізації такого права не зазначено.

Як вбачається з матеріалів справи, під час відкриття провадження по даній справі, судом була врахована заява позивача про поновлення пропущеного строку із посиланням на місячний строк звернення до суду із даним позовом, викладеної в позовній заяві на підставі п.56.19 ст.56 ПК України та ч.4 ст.122 КАС України, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 27.04.2020р. провадження по справі було відкрито.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду врегульовано статтею 123 КАС України.

Відповідно до приписів ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що підстави, вказані ним у заяві про поновлення пропущеного строку із посиланням на місячний строк звернення до суду із даним позовом, викладеної в позовній заяві є неповажними.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» (51914, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул.Тритузна, 168, ЄДРПОУ 032130551) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова