Рішення № 90594973, 20.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Справа № 160/5426/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладеній у листі від 20.03.2020 року № 107/03.6-22 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 06.03.2020 року за № 18-122вих20 без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки від 06.03.2020 року № 18-122вих20.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є пенсіонером органів прокуратури з лютого 2010 року, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, яку призначено на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми заробітної плати. 06.03.2020 року позивачем від прокуратури Дніпропетровської області отримано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 06.03.2020 року за №18-122вих20. 18.03.2020 року вона звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії на підставі означеної довідки та у зв`язку із ухваленим рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697Л/ІІ зі змінами, яким було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, за результатами розгляду заяви відповідач відмовив у такому перерахунку у зв`язку з тим, що перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсії можливо проводити у разі врегулювання Верховною Радою України цього питання та після підвищення заробітної плати прокурорським працівникам не раніше 13.12.2019 року. Позивач не погоджується з рішенням відповідача про відмову перерахунку пенсії, вважає його протиправним, оскільки відсутність нормативного документу і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавляти позивача гарантованого Конституцією і Законом України «Про прокуратуру» права на перерахунок пенсії, встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв`язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яких зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована. Прогалина в правовому регулюванні відносин є юридичним дефектом, для усунення означених прогалин має використовується аналогія закону або права. Позивач вважає можливим у спірних відносинах застосувати Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008 р. №45 та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 р. №22-1. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та відновити порушене право.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/5426/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

11.06.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 року «7-р(ІІ) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VIІ. Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 року № 1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. При цьому, пунктом 7 постанови №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Станом на 05.06.2020 року Кабінетом Міністрів України не визначено порядок проведення перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, тому підстави для перерахунку пенсії за вислугу років з використанням наданої довідки про складові заробітної плати на посаді прокурора від 06.03.2020 року № 18-122вих. 20 відсутні. Таким чином, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р (II) 2019 перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій можливо проводити у разі врегулювання Верховною Радою цього питання та після підвищення заробітної плати прокурорським працівникам не раніше 13.12.2019 року. З огляду на зазначене, позивач не має право на перерахунок пенсії.

До відзиву відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі №560/2120/20.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі: розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі. Отже, наведене є правом, а не обов`язком суду.

З урахуванням викладеного, а також доводів відповідача в обґрунтування заявленого клопотання, суд вважає, що клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 15.02.2010 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90% від заробітної плати станом на 15.02.2010 року.

Згідно з довідкою про доходи № 5202 5722 1720 1969, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.04.2020 року, розмір щомісячної пенсії позивача у 2019 році склав 10850,40 грн., у 2020 році (січень-березень) - 10850,40грн.

18.03.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії за №629.

До заяви додала довідку прокуратури Дніпропетровської області від 06.03.2020 року №18-122вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, видану на ім`я позивача відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», за нормами, чинними на 06.09.2017 року.

Листом від 20.03.2020 року за вих.№107/03.6-22 позивачу повідомлено про відмову у перерахунку пенсії.

В обґрунтування такого рішення у листі від 20.03.2020 року за вих.№107/03.6-22 відповідачем зазначено, що Другим сенатом Конституційного Суду України від 13.12.2019 року прийнято рішення №7-р(ІІ) 2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VIІ. Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 року № 1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. При цьому, пунктом 7 постанови №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Таким чином, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р (II) 2019 перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій можливо проводити у разі врегулювання Верховною Радою цього питання та після підвищення заробітної плати прокурорським працівникам не раніше 13.12.2019 року. Підстав для перерахунку немає.

З вказаної відповіді видно, що відповідачем по суті розглянуто заяву ОСОБА_1 про перерахунок її пенсії та встановлено відсутність права у позивача на такий перерахунок.

Пунктом 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що вказана відмова у перерахунку пенсії позивача на підставі її заяви та довідки від 06.03.2020 року №18-122вих20, яка викладена у листі від 20.03.2020 року за вих.№107/03.6-22, за своїм змістом є рішенням суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Вважаючи відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років протиправною, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (пункти 6, 14).

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Як встановлено судом, пенсію позивачу призначено за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90% від заробітної плати станом на 15.02.2010 року (ця обставина визнається сторонами).

За приписами частин 1 та 2 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції чинній на момент призначення позивачу, пенсії, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в редакції станом на час призначення позивачу, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

У подальшому до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ вносились зміни, проте такі стосувались порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Так, 08.07.2011 року прийнято Закон №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011 року, яким внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, в редакції Закону №3668-VI, пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

27.03.2014 року прийнято Закон №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014 року, крім деяких положень, яким, в тому числі внесено зміни статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІ, а саме: цифри «80» замінено цифрами «70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014 року.

Так, згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, в редакції Закону №1166-VII, пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

28.12.2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII).

Так, згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, в редакції Закону № 76-VIII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Також Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ викладено у такій редакції:

«Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

14.10.2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015 року.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Законом України від 02.03.2015 року №213-VІІ (далі - Закон № 213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в частину 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 15 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» із змінами, внесеними законами України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідні положення кореспондовані і в Законі України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI із змінами, внесеними законами України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» цей Закон набирає чинності з 01.01.2017 року.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

У Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 2010 року та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом №1789-ХІІ, із розрахунку 90% складових заробітної плати.

Судом враховано, що до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ законодавцем неодноразово вносились зміни, проте вони стосувались порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені частинами 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком. Відповідне положення наразі містяться у частині 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ.

Суд зазначає, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної їй пенсії (яке мало місце у 2010 році), при визначенні розміру пенсії при перерахунку не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України №3668-VI від 08.07.2011 р., №1166-VII від 27.03.2014 р., №76-VІІІ від 28.12.2014 р., №213-VІІ від 02.03.2015 р. та №1697-VІІ від 14.10.2014 р., не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 року № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина 1 статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, з урахуванням посадового окладу, надбавки за класний чин, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу з таємними документами, надбавки за виконання особливо важливої роботи, щомісячної премії, матеріальної допомоги, та без обмеження максимального розміру пенсії, оскільки внесені зазначеними Законами зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках та обмеження максимального розміру пенсії стосувалися порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Щодо посилання пенсійного органу на невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, суд зазначає наступне.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У вказаному рішенні Верховний Суд звернув увагу на те, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.

Поряд із тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У своєму рішенні від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Таким чином, позивач у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)2019 набула право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься в статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року №2136-VIII.

Відтак, з 13.12.2019 року Закон №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Як встановлено судом, позивач звернулася до пенсійного органу з відповідною заявою про перерахунок пенсії в березні 2020 року тобто після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19), долучивши довідку від 06.03.2020 року №18-122вих20.

З довідки прокуратури Дніпропетровської області від 06.03.2020 року №18-122вих20 встановлено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розмір заробітної плати (грошового забезпечення) з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 року за відповідною (прирівняної) посадою заступника прокурора становить:

- посадовий оклад - 8500,00 грн.;

- надбавка за класний чин -2400,00 грн.;

- надбавка за вислугу років (30%) - 2550,00 грн.;

- надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 1275,00 грн.;

- інші щомісячні надбавки, доплати (надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 90%) - 12105 грн.;

- премія (60%) - 16098 грн.;

- матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) 3577,3 грн., 3577,3 грн.;

- усього - 50082,66 грн.

Доказів недійсності вказаної довідки відповідачем не надано. Відтак, вказана довідка є належним та достатнім доказом розміру заробітної плати працівника прокуратури за аналогічною посадою та саме на підставі такої довідки має бути проведений перерахунок пенсії позивача.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не спростовується відповідачем, вказана довідка долучена позивачем до заяви про перерахунок пенсії.

Проте, відповідачем не здійснено перерахунку пенсії позивача, а відмовлено у такому перерахунку рішенням, яке викладене у листі від 06.03.2020 року №18-122вих20.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років у розмірі 90% від середньомісячної заробітної плати згідно з довідкою прокуратури Дніпропетровської області від 06.03.2020 року №18-122вих20 з підстав відсутності врегулювання на законодавчому рівні питання порядку перерахунку. У спірних відносинах щодо порядку проведення перерахунку мають застосовуватись саме приписи статті 50-1 Закону №1789-ХІІ з урахуванням порядку виконання Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р (ІІ)/2019, визначеного у тексті самого рішення.

При цьому, суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.01.2019 у справі №820/2462/17, від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15.05.2019 у справі №640/20317/16а, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, оскільки перерахунок пенсії здійснюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Оскільки позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 18.03.2020 року, то, враховуючи викладене, перерахунок здійснюється з 01.04.2020 року.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 №1155, яка набула чинності 16.01.2020 та згідно з якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України, суд не приймає до уваги.

Пунктом 7 такої постанови установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру», відтак не може бути застосована для перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов`язує державу та її органи правом, зобов`язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.

Суд враховує, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Водночас, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №. 30985/96).

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня2001року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі « Копецький проти Словачини»).

У цих правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством тобто є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним рішення відповідача, оформленого листом від 20.03.2020 року №107/03.6-22, про відмову у перерахунку пенсії, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу на підставі довідки від 06.03.2020 року №18-122вих20, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячного заробітку, починаючи з 01.04.2020 року, без обмежень максимального розміру пенсії, та виплатити різницю в пенсії, з урахуванням фактично виплаченої пенсії.

Позовні вимоги в частині зобов`язання здійснити виплату різниці суми разово, однією сумою, задоволенню не підлягають, оскільки в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою, а позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, тому судові витрати в розмірі 1261,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 20.03.2020 року №107/03.6-22, про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 06.03.2020 року №18-122вих20, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячного заробітку, починаючи з 01.04.2020 року, без обмежень максимального розміру пенсії, та виплатити різницю в пенсії, з урахуванням фактично виплаченої пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп. відповідно до квитанції № 22139 від 13.05.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський