Рішення № 90594493, 27.07.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/174/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Белова С.В.

за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД",

адреса для кореспонденції, вул. Сім`ї Сосніних, 3, м. Київ, 03134

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "КОЛОС",

адреса місцезнаходження: вул. Незалежності, 103, м. Остер, Чернігівська область, 17044

про стягнення 517461,08 грн

За участю:

позивача: Блажкевич С.В. керівник юридичного відділу

відповідача: Паламарчук О.М. адвокат, посвідчення №4668/10 видане 20.10.2011

В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення 517461,08 грн. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті обладнання та його встановлення, які виникли у останнього на підставі Договору №250717 від 25.07.2017.

Рішенням суду від 13.06.2019 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення 517461,08 грн відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2019 року у справі №927/174/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2020 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2019 у справі №927/174/19, справу передано на новий розгляд.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області 03.03.2020 справу №927/174/19 передано на розгляд судді Белову С.В.

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення 517461,08 грн ( 317500,00 грн боргу, 28435,08 грн пені, нарахованої за період з 03.10.2017 по 03.10.2018, 114056,44 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованими за період з 03.10.2017 по 13.02.2019, 44447,71 грн втрат внаслідок інфляційних процесів, нарахованих за період з жовтня 2017 року по січень 2019 року, та 13021,85 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 03.10.2017 по 13.02.2019). Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті обладнання та його встановлення, які виникли у останнього на підставі Договору №250717 від 25.07.2017

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору №250717 від 25.07.2017 позивач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу обладнання для встановлення зерносушильного комплексу, здійснити його монтаж та виконати пусконалагоджувальні роботи загальною вартістю 3827500,00 грн. На виконання договору позивачем по видатковій накладній №КК-0000116 від 07.12.2017 передано відповідачу обладнання в розібраному вигляді, що також підтверджується товарно-транспортними накладними №44 від 06.09.2017, №60 від 05.10.2017, №66 від 28.10.2017, та виконано в період з жовтня по грудень 2017 року монтажні роботи, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №КК-0000023 від 15.12.2017.

При цьому позивач стверджує, що був готовий приступити до завершальної стадії - виконати пусконалагоджувальні роботи та провести навчання персоналу відповідача роботі на зерносушильному обладнанні, однак, незважаючи на неодноразові намагання позивача, проведення пробного запуску було неможливим через те, що відповідач не надав технології сушіння зерна, не забезпечив зерна в необхідній кількості для перевірки правильної роботи комплексу в тестовому режимі та подачі газу, оскільки зафіксовано пломбування газової мережі, допустив підключення шафи керування до тимчасового електроспоживання, що виключало безпечне та повноцінне керування інфраструктурою комплексу.

На думку позивача, пробний запуск був проведений відповідачем самостійно з метою порушення умов договору, а саме шляхом односторонньої зміни взятого на себе обов`язку зі сплати платежів четвертої та п`ятої черги.

Позивач зазначає, що умовами договору передбачено графік оплат:

1-ша оплата - 1170000,00 грн;

2-га оплата - 1170000,00грн через 30 днів після першої оплати;

3-тя оплата - 1170000,00грн через 55 днів після першої оплати;

4-та оплата - 158750,00 грн через 60 днів після першої оплати, перед монтажем;

5- та оплата - 158750,0 0грн. протягом 2-3 днів після наладки обладнання та пробного сушіння.

За повідомленням позивача, загальна сума сплачених відповідачем коштів становить 3510000,00 грн та фактично оплати відповідачем було здійснено таким чином:

1-ша оплата:

31.07.2017 - 500000,00грн.; 04.08.2017р. - 670000,00грн. разом = 1170000,0грн.;

2-га оплата:

04.09.2017 - 1170000,00грн.;

3-тя оплата:

28.09.2017 - 900000,00грн.; 02.10.2017 - 270000,00грн. разом = 1170000,00грн.

Загальна сума сплачених відповідачем коштів становить 3510000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач порушив обов`язок зі сплати платежів четвертої та п`ятої черги, які повинен був здійснити відповідно протягом 60-ти днів після першої оплати перед монтажем, тобто 03.10.2017, оскільки перший платіж проведено 04.08.2017) та протягом 2-3 днів після наладки і пробного сушіння, тобто 25.12.2017 (22.12.2017 + 3 дні = 25.12.2017).

Оскільки у встановлені договором строки відповідач з позивачем не розрахувався, тому за відповідачем рахується борг в заявленому до стягнення розмірі, який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також застосувати до останнього передбачені договором та законом заходи відповідальності за прострочення оплати у вигляді стягнення пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідач у відзиві не визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що самим позивачем порушено умови договору щодо строку поставки обладнання. Так відповідач стверджує, що граничною датою поставки обладнання є 03.10.2017 року, однак позивач передавав обладнання зернової сушарки "Дунаєвчанка 7" починаючи із вересня по грудень 2017 року на підставі товарно-транспортних накладних від 06.09.2017, від 05.10.2017, від 28.10.2017 та експрес-накладних ТОВ "НОВА ПОШТА" від 11.12.2017, 22.11.2017, 07.12.2017, 09.12.2017. За повідомленням відповідача, за даними поставками позивачем було надано відповідачеві видаткову накладну №КК-0000116 від 07.12.2017. Відповідач стверджує, що позивач не передав відповідачу технічну документацію, сертифікати якості, інструкції з експлуатації обладнання у момент передачі обладнання та по даний час.

Відповідач вказує, що позивач порушив строки монтажу обладнання, обумовлені п.3.7. договору, оскільки позивач зобов`язаний був здійснити монтаж протягом 12-15 днів, а фактично монтажні роботи розпочались у жовтні та тривали протягом листопада і по 25 грудня 2017 року, неодноразово припинялись та відновлювались по мірі поставки обладнання. Відповідач стверджує, що позивач неналежним чином виконав зобов`язання з монтажу обладнання, допустивши суттєві недоліки, що унеможливило пуск, наладку та експлуатацію зернової сушарки, а неодноразові звернення відповідача з вимогами передати документи на поставлене обладнання зернової сушарки та усунути недоліки, допущені під час монтажу, позивач проігнорував.

Зокрема відповідач зазначає, що 05.01.2018 комісією у складі трьох осіб було здійснено огляд змонтованої зернової сушарки "Дунаєвчанка 7" про, що складено відповідний акт, у результаті чого виявленні такі недоліки: - двигун потужністю 15кВт був у несправному стані; - стрічка норії подачі сирого зерна в сушарку встановлена невірно, була перекручена, що унеможливлювало її роботу; у завальній ямі було відсутнє регулювання подачі зерна; не встановлено програмного забезпечення; на вигрузній норії сухого зерна встановлений мотор-редуктор потужністю 2,2кВТ замість мотора-редуктора потужністю 4кВт.

Відповідач повідомляє, що оскільки позивач постійно порушував зобов`язання за договором від дня його укладення та у продовж 14 місячного строку не виконував належним чином зобов`язання, до налагоджувальних робіт та навчання персоналу взагалі не приступив, відповідач керуючись ч.2 та ч.3 ст.849 Цивільного кодексу України відмовився від договору, надіславши позивачу листа №170 від 26.12.2018, який отриманий ним 14.01.2019. В зв`язку з цим відповідач стверджує, що на підставі ч.3 ст.849 Цивільного кодексу України він звільняється від оплати за невиконані зобов`язання.

Відповідач також вказує, що твердження позивача про те, що він неодноразово намагався виконати пусконалагоджувальні роботи, однак пусконалагоджувальні роботи не були проведенні з вини відповідача та твердження позивача про те, що пробний пуск був проведений відповідачем самостійно не відповідають дійсності. За повідомленням відповідача, зернова сушарка Дунаївчанка 7 залишається не введеною в експлуатацію.

Відповідач також заперечує факт підписання акту здачі-прийняття монтажних робіт №КК-0000023 від 15.12.2017, та стверджує, що жодних актів із позивачем не підписував, оскільки має претензії щодо якості монтажних робіт.

Відповідач стверджує, що розрахунок пені не відповідає умовам договору та чинному законодавству, оскільки нарахування пені здійснено поза межами шестимісячного строку без врахування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені в один рік, а також нарахування пені в розмірі облікової ставки НБУ суперечить п.6.2. договору. Нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені по четвертій оплаті з 03.10.2017, на думку відповідача, є некоректним, оскільки має здійснюватися з 31.10.2017. Нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені на п`яту оплату, на думку відповідача, є взагалі безпідставним, оскільки на підставі ч.3 ст.849 Цивільного кодексу України відповідач звільняється від оплати за невиконанні роботи.

Позивач у відповіді на відзив стверджує, що відзив є необґрунтованим, не містить положень, доказів, обґрунтувань, які б спростовували вимоги позивача. Позивач вказує, що твердження позивача про порушення строків поставки є хибним, оскільки поставка здійснювалась в рамках договірних строків із врахуванням застережень, пов`язаних з фактичною оплатою. Так умовами договору поставки передбачено, що позивач поставляє обладнання протягом 60 днів після проведення І-ї оплати, а перший платіж проведений відповідачем 04.08.2017. При цьому позивач зазначає, що договір передбачає можливість як дострокової поставки так і поставки частинами, та надає право позивачу затримати відвантаження обладнання при порушенні покупцем графіку платежів. Позивач також спростовує твердження відповідача про неналежне виконання зобов`язання по монтажу, оскільки позиція відповідача ґрунтується на власному внутрішньому документі - акті від 05.01.2018, в свою чергу сторонами комісійно не було зафіксовано жодного випадку неналежної якості поставленого товару, його виходу з ладу чи відсутність того рівня продуктивності, що не відповідала заявленим характеристикам. Зауваження відповідача, на думку позивача, слід трактувати як одностороннє бачення та припущення, що не має жодного належним чином документально зафіксованого факту виявлених недоліків, а внутрішній документ відповідача (акт від 05.01.2018) не містить висновків експертів чи інших спеціалістів, які володіють відповідними навиками, технічним спорядженням чи спеціальними знаннями, за допомогою яких були проведені відповідні дослідження чи комплексний аналіз роботи усіх агрегатів зерносушильного комплексу чи окремих його складових.

Відповідач в запереченнях на відповідь на відзив вказує, що позивач не спростовує факту виготовлення та поставки обладнання з порушенням строків, обумовлених договором, не навів жодного порушення відповідачем зобов`язань за договором, яке б надавало право позивачеві відступити від строків виготовлення та поставки обладнання, зазначених у п.2.1. договору. Крім того, відповідач стверджує, що він повністю забезпечив підвід і подачу газу у відповідності із вимогами договору, а твердження позивача, що виконати зобов`язання з пуску зернової сушарки "Дунаєвчанка 7" та навчання персоналу він не зміг у зв`язку з тим, що відповідач не забезпечив подачі газу спростовується доказами наданими самим же позивачем, а саме доповідною службовою запискою Бордоноса С.А. від 25.11.2017, у якій останній зазначає, що зернова сушарка "Дунаєвчанка 7" повністю готова для проведення пробного запуску. Також відповідач вказує, що електромонтажні роботи виконував позивач і він же сам стверджує, що у зв`язку із встановленням ним же тимчасового електричного кабелю до шафи керування він не зміг здійснити запуск обладнання.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області у складі судді Белова С.В. від 10.03.2020 дану справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, на усій території України установлено карантин та обмежувальні заходи.

У зв`язку з цим підготовче засідання у даній справі неодноразово відкладалось, востаннє на 22.06.2020.

У письмових поясненнях від 22.06.2020 позивач зазначає, що предметом позову по цій справі є стягнення з відповідача боргу згідно укладеного Договору. В Договорі № 250717 від 25.07.2017 наступним чином визначено предмет: «Продавець поставляє, а Покупець приймає та оплачує обладнання для встановлення зерносушильного комплексу в комплектації згідно Специфікації №1, а також його монтаж та пусконаладку» та загальну вартість згідно специфікації 3827500,00 грн з яких вартість обладнання 3454500,00 грн і монтажу та пусконаладки - 373000,00 грн. Також позивач обгрунтовує свою позицію відносно природи Договору № 250717, що, на думку позивача, є договором підряду та регулююється у відповідності до параграфу 1 Глави 61 Цивільного кодексу України. Позивачем зазначено про відсутність у нього можливості вчасно здійснити всі передбачені договором дії, оскільки йому заважав відповідач, який не виконав своїх зобов`язань належним чином та вчасно. Також позивач доводить до відома суду відповідь ТОВ «Чернігівгаззбут» щодо кількості спожитого відповідачем природного газу за період грудень 2017-вересень 2019, аналіз якої, на думку позивача, дає підстави стверджувати, що придбане відповідачем у позивача обладнання - зернова сушарка Дунаєвчанка7 з теплогенератором під природний газ на 2200кВт, використовується за призначенням протягом 2018 та 2019 років.

Також 22.06.2020 позивачем заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів. Дане клопотання задоволено протокольною ухвалою суду від 22.06.2020, якою також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2020 року.

До початку розгляду справи по суті 08.07.2020 року позивачем заявлено клопотання про залучення додаткових письмових доказів. Дане клопотання задоволено протокольною ухвалою суду від 08.07.2020.

В судовому засіданні по розгляду по суті справи, яке відбулось 08.07.2020, оголошено перерву до 20.07.2020 року, також оголошено перерву з 20.07.2020 до 27.07.2020

Рішення ухвалюється судом після оголошеної перерви.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи сторін, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

25.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (позивач у справі, продавець за договором) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "КОЛОС" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір №250717 (далі по тексту - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти обладнання для встановлення зерносушильного комплексу в комплектації згідно специфікації №1, а також його монтаж та пусконаладку.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії примірника специфікації №1 від 25.07.2017, підписаної сторонами та скріпленої печатками сторін, предметом поставки є зернова сушарка Дунаєвчанка 7 з теплогенератором під природний газ на 2200кВт - 1компл.

Відповідно до п.1 специфікації №1 від 25.07.2017 вартість обладнання: 3454500грн., в тому числі ПДВ 20%: 575750,00грн.; вартість монтажу та наладки обладнання: 373000,00грн. в тому числі ПДВ 20%: 62166,67грн.; загальна вартість: 3827500,00грн. в тому числі ПДВ 20%: 637916,67грн.

В розділі 2 договору сторони узгодили умови поставки та встановили, що термін поставки комплекту обладнання, що вказане в специфікації №1: 60 днів з моменту 1-ї оплати, дострокова поставка та поставка частинами допускається (п.2.1.) Базис поставки обладнання: EXM Дунаївці, територія "Дунаєвецького ливарно-механічного заводу", з послугою навантаження (п.2.2.). Навантажувальні роботи виконує продавець, розвантаження обладнання виконує покупець біля площадки монтажу та бере його на зберігання до початку монтажу (п.2.3.). Обладнання поставляється в розібраному вигляді в монтажних елементах (п.2.4.). Документи, що супроводжують обладнання: - товарно-транспортна накладна (п.2.5.). Право власності на обладнання переходить до покупця після підписання сторонами акту прийому-передачі (п.2.6.). У разі порушення покупцем графіка платежів, продавець затримує відвантаження обладнання (п.2.7.).

В розділі 3 договору сторони узгодили умови проектування, монтажу та пусконаладки обладнання та домовились, що після отримання авансової оплати продавець в термін до 7 днів надає покупцю: - технічну документацію на газове обладнання, що буде поставлятися; - необхідну технічну інформацію на обладнання для виготовлення проектної документації (п.3.1.). Покупець замовляє та виготовляє проектну документацію на встановлення зерносушильного комплексу (п.3.2.). До початку монтажних робіт покупець зобов`язаний отримати всі дозволи, необхідні для установки предмета договору, підготувати необхідне, узгоджене сторонами електрообладнання та обладнання, пов`язане в технологічній схемі з зерносушильним комплексом (п.3.3.). Перед початком монтажних робіт покупець зобов`язаний власними силами і за свій рахунок, відповідно до проектно-технічної документації, підготувати майданчик для монтажу зерносушильного комплексу, провести всі необхідні земляні, фундаментальні, будівельні роботи, здійснити підведення електроенергії і забезпечити необхідну кількість палива (п.3.4.). Монтаж предмета договору не може бути початий до моменту надання покупцем акту приймання-здачі робіт з облаштування фундаментів у відповідності з проектом та чинними будівельними нормами (ДБН) (п.3.5.).

За 10 днів до початку монтажних робіт покупець інформує продавця про готовність об`єкта до здійснення цих робіт і відповідність виконання фундаментів майданчика монтажу з проектною документацією. Продавець зобов`язаний приступити до виконання монтажних робіт в узгоджений термін при виконанні умов пункту 3.2.1. (п.3.6.). Сторони погодили, що роботи з монтажу та налагодження обладнання, навчання персоналу покупця триватимуть 15-20 календарних днів. Безпосередньо монтаж - 12-15 днів, наладка та навчання персоналу покупця - 3-4 дні. Роботи виконуються у світлий час доби. При несприятливих погодних умовах (сильний вітер, дощ та ін.) монтажні роботи припиняються і термін виконання збільшується (п.3.7.).

Покупець власними силами і за свій рахунок у призначений продавцем термін зобов`язується: надати підйомний автокран і монтажну вишку; здійснити підведення вхідного кабелю електропостачання до шаф управління; забезпечити вільний під`їзд до фундаментів і майданчику; на час усіх робіт забезпечити безперебійне електропостачання об`єкту; провести прибирання і всі будівельні роботи, необхідні для правильної роботи обладнання; забезпечити наявність електрозварювального устаткування; підготувати та забезпечити наявність майстрів-сушильників у кількості 1-2 людини, які братимуть участь у налагодженні, будуть проходити навчання і надалі експлуатувати зерносушильний комплекс (п.3.9.).

Покупець сповіщає продавцю про виконання умов, передбачених у п.2.1.-2.3. цього договору, необхідних для початка монтажних робіт (п.3.10.). Будівельні, фундаментні та монтажні роботи виконуються згідно норм, прийнятих в Україні (п.3.11.). На час наладки обладнання і навчання персоналу, покупець надає за свій рахунок зерно в кількості, необхідній для перевірки правильної роботи зерносушильного комплексу, а також необхідну кількість потрібного палива. Під час виконання наладки продавець навчає відповідальний персонал покупця роботі на зерносушильному комплексі (п.3.12.). В цілях безпеки, до навчання персоналу покупцю забороняється запуск, випробування та експлуатація об`єкту (п.3.13.). По закінченню монтажу, налагодження та навчання персоналу, сторони підписують приймально-здавальний акт про виконання робіт (п.3.14.).

В розділі 5 договору сторони узгодили вартість договору та порядок здійснення платежів та встановили, що вартість обладнання згідно специфікації №1 становить 3827500,00грн., в тому числі ПДВ 20%: 637916,50грн. (що прирівнюється до 146508.30 доларів США по курсу 26,1248 гривень за 1 долар) (п.5.1.). Графік оплат за обладнання: 1-ша оплата 1170000,00грн.; 2-га оплата 1170000,00грн. через 30 днів після 1-ї; 3-тя оплата 1170000,00грн. через 55 днів після 1-ї; 4-та оплата 158750,00грн. через 60 днів після 1-ї перед монтажем; 5-та оплата 158750,00грн. протягом 2-3 днів після наладки обладнання та пробної сушки (п.5.2.). Моментом оплати вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.5.5.).

Відповідно до п.8.3. договору термін дії договору встановлюється з дня підписання договору і діє до " 31" грудня 2017р., а в частині фінансових розрахунків і гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника Договору №250717 від 25.07.2017, Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного Договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір №250717 від 25.07.2017 є обов`язковим для виконання сторонами.

25.07.2017 року сторонами складено Специфікацію №1 до Договору №250717 від 25.07.2017, в якій наведений перелік елементів обладнання комплекту зернової сушарки Дунаєвчанка7 з теплогенератом під природний газ на 2200кВт.

Крім того в специфікації визначено вартість обладнання: 3454500,00грн., в тому числі ПДВ 20%: 575750,00, та вартість монтажу і наладки обладнання: 373000,00грн., в тому числі ПДВ 20%: 62166,67грн. Загальна вартість становить 3827500,00грн., в тому числі ПДВ 20%: 637916,67грн.

Специфікацію підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних відносин та визначаючи норму права, яка підлягає застосуванню при вирішенні спору, суд виходить з такого:

Аналіз змісту та суб`єктного складу договору свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Крім того, відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

У розумінні наведених норм права договір підряду регулює зобов`язання з виконання робіт. Предметом договору підряду може бути будь-яка робота, в процесі виконання якої створюється результат, що передається замовнику. Закон не містить вичерпного переліку робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним є факт, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріальної форми. Робота та її результат у договорі підряду відокремлені у часі, однак тісно пов`язані між собою і становлять єдиний предмет договору підряду. Робота, що виконується, передбачає досягнення певного результату, досягти якого неможливо без роботи, яка йому передує. Єдність роботи та її результату є основною рисою предмета договору підряду.

Згідно з положеннями ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника.

Згідно ч. 2 ст. 877 ЦК України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Предметом Договору № 250717 від 25.07.2017 року визначено не процес надання послуг, а матеріальний результат, а саме: «Продавець поставляє, а Покупець приймає та оплачує обладнання для встановлення зерносушильного комплексу в комплектації згідно Специфікації №1, а також його монтаж та пусконаладку», що дає змогу зробити суду висновок , що даний Договір містить елементи договору підряду. При цьому, проаналізувавши умови Договору, суд доходить висновку, що сторонами не погоджено істотну умову договору будівельного підряду, передбачену ч. 2 ст. 877 ЦК України щодо складу і змісту проектно-кошторисної документації на виконання робіт, отже господарським судом встановлено, що за своєю правовою природою Договір №250717 від 25.07.2017 є змішаним та містить елементи договору поставки та підряду, оскільки його предметом є як оплатна передача обладнання для зерносушильного комплексу, так і матеріальний результат виконання монтажу зерносушильного комплексу та пусконалагоджувальних робіт.

За змістом ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, в п.5.2. договору сторони узгодили наступний графік оплати: 1-ша оплата 1 170 000,00 грн; 2-га оплата 1 170 000,00 грн через 30 днів після 1-ї; 3-тя оплата 1 170 000,00 грн через 55 днів після 1-ї; 4-та оплата 158 750,00 грн через 60 днів після 1-ї перед монтажем; 5-та оплата 158 750,00 грн. протягом 2-3 днів після наладки обладнання та пробної сушки.

Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

В силу ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Як свідчать умови Договору, здійснення відповідачем першого платежу не прив`язувалось до будь-яких термінів, строків або подій.

Факт здійснення відповідачем оплати першої черги підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача за 31.07.2017 - сплачено 500 000 грн, та банківською випискою з рахунку відповідача за 04.08.2017 - сплачено 670 000грн.

Відтак суд доходить висновку, що перший платіж здійснений відповідачем в повній сумі 04.08.2017, а тому, враховуючи умови п.5.2. та порядок обчислення строків, встановлений у ч.1 ст.253, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, відповідач мав здійснити другий платіж у строк до 04.09.2017 включно (оскільки останній день строк - 03.09.2017 року припадає на вихідний день - неділю), третій платіж - до 28.09.2017 включно, четвертий платіж - до 03.10.2017 включно, але перед монтажем, а здійснення п`ятого платежу залежало від наладки обладнання та проведення пробної сушки позивачем.

За повідомленням позивача відповідач фактично здійснив оплату таким чином:

1-ша оплата:

31.07.2017 - 500 000,00 грн.; 04.08.2017р. - 670 000,00грн; разом = 1 170 000,00грн;

2-га оплата:

04.09.2017 - 1 170 000,00 грн;

3-тя оплата:

28.09.2017 - 900 000,00 грн; 02.10.2017 - 270 000,00 грн; разом = 1 170 000,00грн.

Про факт сплати відповідачем грошових коштів в сумі 1170000грн. по другій черзі оплати, та 1170000грн. по третій черзі оплати позивач зазначає в позовній заяві, а також вказану обставину підтверджено представником позивача в ході розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відтак, оскільки обставина сплати відповідачем платежів, які належало сплатити в межах другої та третьої черг платежів, позивачем добровільно визнається, а тому вказана обставина звільняється від доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем належним чином виконано зобов`язання по сплаті грошових коштів першої та другої черги, сплата третього платежу проведена з порушенням строку на 3 дні.

Відповідно до п.2.1. договору обладнання, вказане в специфікації №1, має бути поставлено протягом 60 днів з моменту першої оплати.

Враховуючи порядок обчислення перебігу та закінчення строків, встановлених статтями 253, 254 Цивільного кодексу України, оскільки сума першого платежу повністю сплачена відповідачем 04.08.2017, тому позивач зобов`язаний був поставити весь комплект обладнання зерносушарки до 03.10.2017 включно.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач здійснював поставку обладнання частинами, починаючи з 06.09.2017, що підтверджується наданими позивачем копіями товарно-транспортних накладних №44 від 06.09.2017, №60 від 05.10.2017, №66 від 28.10.2017, а також копіями наданих відповідачем експрес-накладних № 59998054685930 від 11.11.2017, № 59000301395453 від 07.12.2017, № 59000297809253 від 21.11.2017, № 59000302150282 від 09.12.2017, що не заперечується жодною із сторін.

Проте, видаткова накладна № КК-0000116, яка свідчить про передачу зернової сушарки Дунаєвчанка-7 загальною вартістю 3454500,00 грн, підписана сторонами та засвідчена відбитками печаток сторін лише 07.12.2017 року.

Отже, суд доходить висновку, що фактично обладнання було поставлено позивачем лише 07.12.2017, а не 03.10.2017, як встановлено п.2.1. договору. Відтак позивач виконав свої зобов`язання з порушенням встановленого договором строку.

В п.5.1. договору сторонами передбачено, що вартість обладнання згідно зі специфікацією №1 становить 3827500,00 грн, в тому числі ПДВ 20%: 637916,50 грн.

Як вбачається із специфікації №1 від 25.07.2017 до договору №250717 від 25.07.2017, сторонами визначено окремо вартість обладнання - 3 454 500,00 грн та вартість монтажу і наладки обладнання - 373 000,00 грн, що складає загальну вартість 3 827 500,00 грн.

Загальна сума, сплачена відповідачем у період з 31.07.2017 по 02.10.2017, становить 3510000,00 грн. Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем 02.10.2017 повністю сплачено вартість обладнання (згідно специфікації №1). Переплата відповідача, після оплати обладнання, станом на 02.10.2017 року становить 55500,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів здійснення платежу четвертої черги у розмірі 158750,00 грн. Здійснення п`ятого платежу відповідачем в розмірі 158750,00 грн залежало від наладки обладнання та проведення пробної сушки позивачем.

Всього відповідачем не сплачено по договору 317500,00 грн. Дану суму позивач й просить стягнути з відповідача.

Як встановлено судом вище, до спірних правовідносин судом застосовуються умови чинного законодавства, що регулюють відносини підряду.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Проте згідно графіку оплат, що погодили сторони Договору № 250717 від 25.07.2017 року, четвертий платіж мав бути здійснений відповідачем до 03.10.2017 включно, але перед монтажем, а строк сплати п`ятого платежу пов`язаний із датою закінчення наладки обладнання та пробної сушки, що свідчить про те, що сторонами в Договорі № 250717 від 25.07.2017 року був встановлений інший порядок проведення розрахунків.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно матеріалів справи, листом від 09.10.2017 року відповідач просив позивача приступити до монтажу, після чого, як визнається відповідачем, приступив до виконання зобов`язань, зокрема здійснив монтаж обладнання.

Отже враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача станом на 04.10.2017 року, згідно договору № 250717 від 25.07.2017 року, виник обов`язок по сплаті позивачу платежу четвертої черги в повному розмірі у сумі 158750,00 грн. Позовні вимоги в даній частині мають бути задоволені.

Щодо платежу п`ятої черги, строк сплати якого пов`язаний із закінченням позивачем наладки обладнання та пробної сушки, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.2 Договору № 250717 від 25.07.2017, сторони погодили, що п`ята оплата в розмірі 158750,00 грн здійснюється відповідачем протягом 2-3 днів після наладки обладнання та пробної сушки.

Відповідно до п.3.14 Договору № 250717 від 25.07.2017 року, сторони погодили, що по закінченню монтажу, налагодження та навчання персоналу, сторони підписують приймально-здавальний акт про виконання робіт. Отже, Акт приймання-передачі робіт, підписаний сторонами, є допустимим доказом виконання підрядних робіт.

Відповідно до ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

В силу ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що основними обовґязками замовника є сплата ціни роботи та прийняття виконаної роботи. Обидва обовґязки тісно повґязані між собою, оскільки, за загальним правилом, замовник зобовґязаний оплатити виконану роботу після її остаточної здачі, але за умови, що робота виконана належним чином і в строк.

Отже, заявляючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача п`ятої черги оплати в розмірі 158750,00 грн, позивач має довести виконання ним робіт з наладки обладнання та пробної сушки належним чином та відповідної якості.

Згідно ст 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Позивачем, в якості доказів виконання підрядних робіт, 22.06.2020 року подано суду ряд письмових доказів, зокрема і належним чином завірену копію листа №77 від 13.12.2018 року та докази його надсилання відповідачу. Згідно листа, 14.12.2018 року позивач повторно надіслав відповідачу примірники Акту здачі-прийняття робіт №КК-0000023 від 15.12.2017 підписані позивачем та видаткову накладну № КК-0000116 від 07.12.2017 для підписання.

Дослідивши копію Акту здачі-прийняття робіт №КК-0000023 від 15.12.2017, що міститься в матеріалах справи, суд встановив, що в даному акті зазначено, що виконавцем (позивачем у справі) були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору № 250717 від 25.07.2017 року: монтаж обладнання, автоматизація (без пробної сушки та навчання) на суму 247995,00 грн (сума без ПДВ). Виконання інших робіт не можливе в зв`язку з відсутністю технології чищення зерна, пломбування, подачі газу на пальник та тимчасової подачі живлення до шафи керування. Також в зазначеному Акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

В письмових поясненнях позивача від 22.06.2020 року останній посилається на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 26.04.2018 року у справі № 913/1397/16, згідно до якої відповідно до положень ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта, визнані судом обґрунтованими. Відповідачем не ставилися вимоги про визнання спірного акту недійсним, як того вимагають приписи ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України і такими вони в судовому порядку не визнані, а тому відповідачем не доведено факт невиконання Позивачем підрядних робіт.

Суд звертає увагу, що вище встановлено правову природу Договору №250717 від 25.07.2017, він є змішаним та містить елементи договору поставки та підряду, отже до спірних правовідносин судом застосовуються умови чинного законодавства, що регулюють відносини саме підряду, а не будівельного підряду, оскільки порядок виконання робіт, усунення недоліків та прийняття робіт за зазначеними договорами є різним і регулюється різними правовими нормами, дана позиція Верховного Суду не може бути застосована до даних правовідносин.

Однак, враховуючи, що п.3.14 Договору № 250717 від 25.07.2017 року, сторони погодили, що по закінченню монтажу, налагодження та навчання персоналу, сторони підписують приймально-здавальний акт про виконання робіт, суд погоджується з позицією позивача та вважає, що у разі наявності заперечення проти підписання надісланого акту чи відмови від підписання акту, відповідна інформація повинна бути зазначена в акті й акт має бути підписаний іншою стороною.

Проте матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність мотивованого заперечення (відмови) проти(від) підписання Акту здачі-приймання робіт №КК-0000023 від 15.12.2017. Акт здачі-прийняття робіт №КК-0000023 від 15.12.2017 підписаний лише позивачем, зазначено про відсутність претензій сторін одна до одної, про відмову однієї зі сторін від підписання акту не зазначено.

При цьому, суд наголошує, що в Акті здачі-приймання робіт №КК-0000023 від 15.12.2017 зазначено про виконання позивачем монтажу обладнання та автоматизації без пробної сушки та навчання. Отже, даний Акт не може бути розцінений судом як належний та допустимий доказ виконання позивачем робіт, визначених Договором № 250717 від 25.07.2017 в повному обсязі та відповідної якості.

При цьому суд зазначає, що постановою Верховного суду в даній справі встановлено, що сторонами не заперечується виконання монтажних робіт, а існує спір лише щодо якості та повноти виконаних монтажних робіт обладнання.

Згідно ч.4 ст. 853 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Сторонами в ході розгляду даної справи не заявлялись клопотання про проведення експертизи, яка б могла встановити недоліки виконаної роботи з монтажу та наладки обладнання або їх причини.

За відсутності акту здачі-приймання робіт виконаних в повному обсязі відповідно до Договору, підписаного однією із сторін договору із зазначенням в ньому про відмову від підписання акту іншою стороною, а також висновку експертизи щодо встановлення недоліків (або їх причини) виконаної роботи з монтажу та наладки обладнання, суд вважає, що позивачем не доведено факт виконання ним монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також пробної сушки належним чином та відповідної якості, в зв`язку з чим у відповідача не виникло обов`язку сплатити підрядникові п`ятий платіж у розмірі 158750,00 грн. Тому в задоволенні позовних вимог в даній частині має бути відмовлено.

Твердження відповідача про розірвання договору на підставі ч.3 ст.849 Цивільного кодексу України судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.849 Цивільного кодексу України якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Отже, із змісту вказаної норми вбачається, що у замовника право відмовитися від договору підряду виникає після невиконання підрядником вимоги замовника про усунення у встановлений строк недоліків роботи.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів надсилання та отримання позивачем вимоги про усунення у встановлений строк недоліків виконаних робіт. Лист відповідача від 30.08.2018, оформлений як відповідь на претензію позивача, не розцінюється судом як вимога про усунення недоліків у встановлений строк, оскільки в даному листі міститься вимога лише про направлення у триденний строк представника для складання та підписання акту про недоліки, допущені позивачем під час монтажу зернової сушарки.

Відтак, відсутні правові підстави для встановлення факту відмови відповідача від договору.

Оскільки судом встановлено, що у відповідача виник обов`язок по сплаті позивачу 158750,00 грн платежу четвертої черги, відносно цієї заборгованості наявні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій та мір відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відносно платежу п`ятої черги в розмірі 158750,00 грн такі підстави для застосування штрафних санкцій та мір відповідальності за порушення грошового зобов`язання відсутні.

Позивачем заявлено до стягнення 28435,08 грн пені. Як вказує позивач розрахунок пені здійснено ним за період з 03.10.2017 року до 03.10.2018 року ( в межах річного строку позовної давності відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України). Розрахунок пені здійснюється за формулою: сума санкцій = С х 0,1%/7 х Т, де «С» - сума договору 3827500,00 грн; « 0,1%/7» - розмір договірної пені за тиждень; «Т» - кількість тижнів прострочення.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору № 250717 від 25.07.2017 визначено, що у разі порушення «Покупцем» строків оплат, «Покупець сплачує на користь «Продавця» пеню у розмірі 0,1% від суми Договору за кожний тиждень прострочення і «Продавець» призупиняє свої зобов`язання за Договором до виконання «Покупцем» своїх порушених зобов`язань.

Пунктом 8.3 Договору № 250717 від 25.07.2017 термін дії договору в частині фінансових розхрахунків і гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Договором № 250717 від 25.07.2017 сторони погодили інший порядок нарахування штрафних санкцій.

Судом встановлено, що у відповідача обов`язок виконання договору в частині сплати п`ятої черги платежу не виник, отже сумою Договору слід вважати зазначений розмір в Договорі зменшений на суму п`того платежу (3827500,00грн - 158750,00 грн = 3668750,00 грн) , тобто 3668750,00 грн.

Як вже зазначалось судом, четвертий платіж мав бути здійснений відповідачем до 03.10.2017 включно. Тобто прострочення грошового зобов`язання встановлено з 04.10.2017. Відповідачем, заявою № 168 від 15.03.2019 року заявлено про застосування спеціального строку позовної давності, передбаченим п.1ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України до вимог позивача про стягнення пені за Договором № 250717 від 25.07.2017 року.

Згідно частин 3-4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положення ст.259 Цивільного кодексу України визначають, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 8.3 Договору № 250717 від 25.07.2017 термін дії договору в частині фінансових розхрахунків і гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене, до вимог позивача про стягнення пені за Договором № 250717 від 25.07.2017 року не можуть бути застосовані положення щодо застосування позовної давності в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: «З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПКУ господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Судом здійснено розрахунок пені:

Період з 04.10.2018 до 03.10.2018, сума договору 3668750,00 грн, кількість тижнів прострочення 52.

Розрахунок здійснюється за формулою визначеною позивачем:

Сума санкцій = С х 0,1%:7 х Т, де

С - сума договору 3668750,00 грн;

0,1%/7 - розмір договірної пені за тиждень;

Т - кількість тижнів прострочення

3668750,00 х 01%:7 х 52=27253,57 грн

Всього пеня становить 27253,57 грн

Позивачем заявлено до стягнення 114056,44 грн процентів за користування чужими коштами. В обгрунтування даної вимоги позивач посилається на ч.5 ст. 694 (Продаж товару в кредит), ч.1 ст. 8 (Аналогія) та ч.1 ст. 1048 (Проценти за договором позики) Цивільного кодексу України.

В даному рішенні, судом встановлено, що за своєю правовою природою Договір №250717 від 25.07.2017 є змішаним та містить елементи договору поставки та підряду. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, у відповідних частинах.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому суд в даному рішенні вже встановив, що відповідачем 02.10.2017 повністю сплачено вартість обладнання (згідно специфікації №1), а постановою Верховного суду в даній справі встановлено, що існує спір лише щодо якості та повноти виконаних монтажних робіт обладнання. Також судом встановлено, що до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства, що регулюють відносини підряду..

Враховуючи необгрунтованість заявлених вимог у розмірі 114056,44 грн процентів за користування чужими коштами, у їх задоволенні має бути відмовлено.

Позивачем заявлено до стягнення 44447,71 грн втрат внаслідок інфляційних процесів та 13021,85 грн 3% річних., з розрахунку суми боргу 317500,00 грн

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що оржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦКУ нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено, що відповідач станом на 04.10.2017 року прострочив платіж четвертої черги в розмірі 158750,00 грн, згідно договору № 250717 від 25.07.2017 року, вимога позивача стосовно сплати суми втрат внаслідок інфляційних процесів та 3% річних підлягає задоволенню з розрахунку суми боргу 158 750,00 грн.

Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат:

Період (04/10/2017 - 13/02/2019) Індекс інфляціїжовтень 2017101,20листопад 2017100,90грудень 2017101,00січень 2018101,50лютий 2018100,90березень 2018101,10квітень 2018100,80травень 2018100,00червень 2018100,00липень 201899,30серпень 2018100,00вересень 2018101,90жовтень 2018101,70листопад 2018101,40грудень 2018100,80січень 2019101,00

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) = 1.14347374

Інфляційне збільшення:

158 750,00 x 1.14347374 - 158 750,00 = 22 776,46 грн.

Всього втрати внаслідок інфляції становлять 22776,46 грн.

Судом здійснено розрахунок 3% річних:

Період (04/10/2017 - 13/02/2019), сума заборгованості 158750,00

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання: Кількість днів у періодіз 04/10/2017 до 13/02/2019 158 750,00 x 3 % x 498 : 365 : 100 = 6497,88 грн 498Всього 3% річних складають 6497,88 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.1, 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з розглядом даної справи позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду у сумі 7761, 93 грн, за подання апеляційної скарги у сумі 11642,90 грн, за подання касаційної скарги у сумі 15523,87 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної і касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки заявлені позовні вимоги задоволено частково в сумі 215277,91 грн (158750,00 грн заборгованості зі сплати платежу четвертої черги, 27253,57 грн пені, 22776,46 грн втрат внаслідок інфляції та 6497,88 грн річних), сплачений судовий збір підлягає частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 3228,42 грн за подання позову, 4842,64 грн за подання апеляційної скарги, 6456,85 грн за подання касаційної скарги.

Відповідачем у відзиві на позов наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, а саме: витрат на правову допомогу у розмірі 27000грн.

На підтвердження факту понесення ним вказаних витрат відповідачем надано суду договір про надання правової допомоги від 02.01.2019, додаток №2 від 05.03.2018 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2019 із зазначенням виду та вартості послуг, а також платіжне доручення №176 від 13.03.2019 про сплату 27000,00 грн в якості оплати за надання правової допомоги по справі №927/174/19. На підтвердження наявності у Паламарчука О.М. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №4668/10 від 27.10.2011.

В судовому засіданні 22.06.2020 року судом залучено до матеріалів справи подані адвокатом Паламарчуком О.М. ордер серії КС № 491224 від 22.06.2020 року, договір про надання правової допомоги від 03.01.2020, додаток №1 від 25.03.2020 до договору про надання правової допомоги від 03.01.2020 із зазначенням виду та вартості послуг, а також виписку з банку про сплату 23000,00 грн в якості оплати за підготовку відзиву на позовну заяву ТОВКК «ДЛМЗ», заяв по суті та інших документів по справі №927/174/19. На підтвердження наявності у Паламарчука О.М. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №4668/10 від 27.10.2011

У зв`язку з відсутністю опису робіт, здійснених адвокатом, їх обгрунтованого розрахунку, акту приймання-передачі наданих послуг, а також з врахуванням того, що спір виник з вини відповідача, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст.13, 73, 75, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "КОЛОС" (вул. Незалежності, 103, м. Остер, Козелецький район, Чернігівська область, 17044, ідентифікаційний код 03799280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (вул. Сім`ї Сосніних, 3, м. Київ, 03134, ідентифікаційний код 38760006) 158750,00 грн заборгованості, 27253,57 грн пені, 22776,46 грн втрат внаслідок інфляції та 6497,88 грн річних.

3. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "КОЛОС" (вул. Незалежності, 103, м. Остер, Козелецький район, Чернігівська область, 17044, ідентифікаційний код 03799280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (вул. Сім`ї Сосніних, 3, м. Київ, 03134, ідентифікаційний код 38760006) 3228,42 грн судового збору за подання позову, 4842,64 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 6456,85 грн судового збору за подання касаційної скарги.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 27.07.2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/