Рішення № 90594409, 27.07.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2020 р. Справа № 924/589/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 207 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс", м. Вишневе Київської області

до державного підприємства "Красилівський агрегатний завод", м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 292710,49 грн., з яких 272822,50 грн. основної заборгованості, 15141,12 грн. пені, 4746,87 грн. 3% річних,

представники сторін: не з`явилися

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020р. відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.07.2020р. постановлено прийняти заяву про зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи вести з її урахуванням. Крім того, даною ухвалою закрито підготовче провадження у справі № 924/589/20 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" 272822,50 грн. основної заборгованості, 15141,12 грн. пені, 4746,87 грн. 3% річних на підставі договору поставки № 07/02/19 від 07.02.2019р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на виконання договору поставки № 07/02/19 від 07.02.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" передало у власність покупця товар на загальну суму 322822,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 38658 від 18.10.2019р., рахунком-фактурою № 72530 від 09.10.2019р. та товарно-транспортною накладною № ВР0037008 від 18.10.2019р. Однак, в порушення умов договору поставки відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар у строк, передбачений договором. Відповідачем лише частково оплачено товар в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань відповідач станом на час розгляду справи не здійснив оплати вартості товару у розмірі 272822,50 грн.

Також відповідачу на суму основного боргу нараховано за період з 08.11.2019р. по 07.05.2020р. 15141,12 грн. пені та 4746,87 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте відзиву на позов не подав та причин неподання відзиву не повідомив.

Представник відповідача 20.07.2020р. подав клопотання про закриття (припинення) провадження у справі № 924/589/20 у частині стягнення з державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" 30000,00 грн. боргу та винесення ухвали про повернення позивачу частини сплаченого судового збору.

Суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання відповідача, оскільки ухвалою суду від 15.07.2020р. суд задовольнив заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" про зменшення розміру позовних вимог від 08.07.2020р. саме на суму 30000,00 грн., що були сплачені відповідачем, та постановив, що заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 46 ГПК України, не суперечить інтересам позивача, приймає заяву про зменшення позовних вимог та зазначає, що подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням. Тобто, вказана сума, в частині стягнення якої відповідач просить суд закрити провадження у справі, станом на час розгляду даної справи не є предметом розгляду. При цьому, клопотання відповідача в частині повернення судового збору позивачу з підстав закриття (припинення) провадження у справі є помилковим, оскільки в даному випадку таке повернення частини сплаченого судового збору може бути повернуто з підстав п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (зменшення розміру позовних вимог).

Стосовно клопотання відповідача від 17.07.2020р. № 72-18/560 про перенесення розгляду справи на іншу дату судом відмічається, що ухвалою суду від 15.07.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 924/589/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 27 липня 2020 року. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі № 922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі № 914/6968/16. Таким чином, зважаючи на неявку представника відповідача у засідання 10.06.2020р., 30.06.2020р. та 15.07.2020р., враховуючи приписи статті 202 ГПК України, а також розгляд справи по суті, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату. При цьому, будь-яких клопотань про необхідність подання додаткових доказів по справі, вчинення інших дій відповідачем не заявлено. Стосовно необхідності надання пояснень (про що зазначено в клопотанні про відкладення), судом звертається увага заявника, що підготовче провадження у справі неодноразово відкладалося, однак відповідачем відзиву на позов не було подано, як і не було повідомлено причин неможливості вчинення даної дії.

Враховуючи вищевикладене, належне повідомлення відповідача, положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.06.2020р. № 1006734760 державне підприємство "Красилівський агрегатний завод" зареєстровано за адресою: Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів, вул. Щаслива, 1, ідентифікаційний код 14307831.

07.02.2019р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (продавець) та державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" (покупець) укладено договір поставки № 07/02/19, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію згідно специфікацій або рахунків-фактур (товар), кількість та вартість якого визначається специфікаціями, накладними та/або рахунками-фактурами постачальника, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість товару, що поставляється за даним договором складає суму грошових коштів, включаючи ПДВ, всіх видаткових накладних та/або рахунків-фактури постачальника (в тому числі ПДВ), пакування, завантаження, маркування, страхування, митне очищення, сертифікація, доставка на склад покупця у місто Красилів, вул. Щаслива, 1.

Згідно п. 2.2. договору ціна одиниці товару та умови розрахунку фіксуються у специфікації або рахунку-фактурі, яка підписується сторонами, засвідчується печатками юридичної особи та є невід`ємною частиною даного договору. У випадку, якщо між сторонами не укладено специфікації на окрему поставку, розрахунок проводиться на протязі 14 банківських днів з дня отримання товару.

Пунктом 2.3. договору передбачено порядок оплати: безготівковий розрахунок шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або в іншому порядку та формі, що не суперечить діючому законодавству України. Не допускається зміна ціни оплаченого, але не отриманого товару.

Як передбачено п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця м. Красилів, вул. Щаслива, 1) за попередньою заявкою покупця на протязі 5 днів або у термін передбачений у специфікації.

Умовами п. 5.1. договору визначено, що кількість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати попередній заявці покупця, видатковим накладним та/або рахункам-фактурам постачальника.

У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором, останній сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості неоплаченого товару. Дія даного пункту не поширюється на випадки, коли несвоєчасне виконання зобов`язання було пов`язане з виникненням обставин непереборної сили (п. 6.4. договору).

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього договору та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Згідно акта звірки розрахунків (одностороннього) за договором № 07/02/19 від 07.02.2019р. станом на 13.05.2020р. залишок заборгованості державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" складає 302822,50 грн.

На підтвердження поставки товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (постачальником) на підставі договору № 07/02/19 від 07.02.2019р. державному підприємству "Красилівський агрегатний завод" (одержувач) товару (листи г/к) на загальну суму 322822,50 грн. позивачем надано рахунок-фактуру № 72539 від 09.10.2019р.

Відповідно до видаткової накладної № 38658 від 18.10.2019р. товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (постачальником) на підставі договору № 07/02/19 від 07.02.2019р. поставлено державному підприємству "Красилівський агрегатний завод" (одержувач) товар на загальну суму 322822,50 грн. (лист г/к 6,0х1500х6000 мм; ст. 3сп5 в кількості 13595 на суму 186931,25 грн.; лист г/к 3,0х1250х2500 мм; ст. 1-3 сп/пс в кількості 3970 на суму 54587,50 грн.; лист г/к 2,0х1250х2500 мм; ст. 1-3 пс/сп в кількості 2000 на суму 27500,00 грн.).

Згідно товарно-транспортної накладної № ВР0037008 від 18.10.2019р. представником державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" (вантажодержувач) Дидюком А.В. (фахівець з закупівель) на підставі довіреності КАЗ № 457 від 18.10.2019р. (дійсна до 27.10.2019р.) отримано в пункті розвантаження (м. Красилів, вул. Щаслива, 1) від товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (замовник) металопрокат масою 19565 на загальну суму 322822,50 грн.

Як вбачається із банківської виписки АТ "Альфа-Банк" від 19.03.2020р., державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" перераховано згідно рахунку-фактури № 72530 від 09.10.2019р. та договору № 07/02/19 від 07.02.2019р. товариству з обмеженою відповідальністю "Вартіс" кошти в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до податкової накладної від 18.10.2019р. № 3444 загальна сума коштів, що підлягають сплаті державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" товариству з обмеженою відповідальністю "Вартіс" складає 322822,50 грн.

Згідно банківської виписки від 02.06.2020р. державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Вартіс" 30000,00 грн. згідно договору № 07/02/19.

Як вбачається із акта звірки розрахунків (одностороннього) товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" за договором від 07.02.2019р. станом на 08.07.2020р. заборгованість державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" складає 272822,50 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по товариству з обмеженою відповідальністю "Вартіс"; статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (нова редакція), затвердженого протоколом № 04/2019 загальних зборів учасників ТОВ "Вартіс" від 14.06.2019р., наказу № 03-К від 10.08.2016р. про призначення директора ТОВ "Вартіс", протоколу № 03/16 від 09.06.2016р. загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метас".

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем не виконано свої зобов`язання щодо оплати вартості товару згідно договору поставки № 07/02/19 від 07.02.2019р., позивач звернувся з позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію відповідно до специфікацій або рахунків-фактур (товар), кількість та вартість якого визначається специфікаціями, накладними та/або рахунками-фактурами постачальника, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

У п. 2.2. договору сторонами погоджено, що ціна одиниці товару та умови розрахунку фіксуються у специфікації або рахунку-фактурі, яка підписується сторонами, засвідчується печатками юридичної особи та є невід`ємною частиною даного договору. У випадку, якщо між сторонами не укладено специфікації на окрему поставку, розрахунок проводиться на протязі 14 банківських днів з дня отримання товару.

Таким чином, виходячи із наявних матеріалів справи, п. 2.2. договору, зважаючи на відсутність погодженої сторонами специфікації щодо умов розрахунку, в даному випадку строк розрахунку відповідача у відповідності до другого речення п. 2.2. договору настає зі спливом 14 банківських днів з дня отримання товару (по 07.11.2019р.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки № 07/02/19 від 07.02.2019р. поставив відповідачу товар (листи г/к) на загальну суму 322822,50 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 38658 від 18.10.2019р., товарно-транспортною накладною № ВР0037008 від 18.10.2019р., довіреністю № 457 від 18.10.2019р.

В подальшому державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" частково здійснено оплату за поставлений товар на суму 20000,00 грн. (19.03.2020р.) та на суму 30000,00 грн. (02.06.2020р.), що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку.

Таким чином, сума боргу за поставлений товар складає 272822,50 грн. (322822,50 грн. - 50000,00 грн.).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" за договором поставки № 07/02/19 від 07.02.2019р. 272822,50 грн. заборгованості в погоджені сторонами у договорі строки, тому суд приходить до висновку, що вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку 15141,12 грн. пені та 4746,87 грн. 3% річних, що нараховані за період з 08.11.2019р. по 07.05.2020р.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у п. 6.4. договору передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором, останній сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості неоплаченого товару.

Судом здійснено перерахунок пені у системі "Законодавство" по видатковій накладні від 18.10.2019р., зважаючи на обмеження встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого суд вважає підставним до стягнення суму пені в розмірі 38296,75 грн. (за період з 08.11.2019р. по 18.03.2020р. на суму боргу 322822,50 грн. пеня становитиме 30486,25 грн.; за період з 19.03.2020р. по 07.05.2020р. на суму боргу 302822,50 грн. = 7810,50 грн.). Однак, зважаючи на погоджені сторонами у п. 6.4. договору обмеження нарахування пені, а саме не більше 5% вартості неоплаченого товару (302822,50 грн. * 5% = 15141,12 грн.), суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 15141,12 грн. пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних, дійшов висновку, що підставною для стягнення є сума 3% річних у розмірі 4737,83 грн. (за період з 08.11.2019р. по 18.03.2020р. на суму боргу 322822,50 грн. 3% річних становитимуть 3496,75 грн.; за період з 19.03.2020р. по 07.05.2020р. на суму боргу 302822,50 грн. = 1241,08 грн.). Таким чином, у задоволенні 09,04 грн. 3 % річних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 272822,50 грн. основного боргу, 15141,12 грн. пені, 4737,83 грн. 3% річних. У задоволенні 09,04 грн. 3 % річних суд відмовляє.

Стосовно поданої державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" заяви про розстрочення виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості протягом року рівними частинами (22735,20 грн.), судом враховується наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст. 331 ГПК за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу вищенаведеного суд вбачає, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" здійснено перерахування частини заборгованості в сумі 30000,00 грн., а також листом відповідач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" з проханням погодити добровільну сплату суми заборгованості в розмірі 272822,50 грн., розділивши її по місяцях до повного погашення. Також відповідач звертає увагу на складну економічну ситуацію, яка склалася на території України із запровадженням карантину та скрутним економічним становищем самого державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" у зв`язку із зупиненням реалізації продукції власного виробництва, зменшенням надходження коштів від реалізації товарів.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Враховуючи вищезазначені судом обставини у сукупності, в тому числі недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання рішення суду, беручи до уваги норми законодавства та судову практику, які врегульовують та тлумачать вказані правовідносини, оцінивши подані сторонами пояснення та заперечення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення слід відмовити повністю.

Враховуючи вищезазначені судом обставини у сукупності, в тому числі вину відповідача у виникненні спору, відсутність належних обґрунтувань необхідності розстрочення виконання рішення суду, а саме не наведено та не підтверджено доказами наявності виключних обставин, які об`єктивно свідчать про неможливість виконання рішення на даний час, а розстрочення виконання рішення у даному випадку призведе до затягування виконання рішення суду, суд вважає за належне у задоволенні заяви державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 08.07.2020р. представник позивача просив суд також при винесенні рішення вирішити питання розподілу судових витрат, враховуючи переплачену позивачем суму судового збору у розмірі 450,00 грн.

Суд, розглянувши клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору, зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що предмет позову станом на дату розгляду заяви про повернення судового збору, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка судом прийнята до розгляду, становить 292710,49 грн. Ціна позову на дату його подання до суду становила 322710,49, відповідно до якої судовий збір, що підлягав сплаті складав 4840,66 грн. Отже, судовий збір, який підлягає сплаті після зменшення розміру позовних вимог до суми 292710,49 грн. фактично складає 4390,66 грн., оскільки за приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підтвердження понесення витрат на оплату судового збору позивачем до справи подано платіжне доручення № 4064 від 13.05.2020р. на суму 4840,66 грн.

У зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог (суми боргу), у відповідності до ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір у розмірі 450,00 грн., що є різницею між первинно сплаченим судовим збором та тим, що підлягає сплаті після зменшення позовних вимог (4840,66 грн. - 4390,66 грн.), підлягає поверненню платнику з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс", м. Вишневе Київської області до державного підприємства "Красилівський агрегатний завод", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 292710,49 грн., з яких 272822,50 грн. основної заборгованості, 15141,12 грн. пені, 4746,87 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" (Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів, вул. Щаслива, 1, ідентифікаційний код 14307831) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 21, корпус В, п. 1, ідентифікаційний код 34350636) 272822,50 грн. (двісті сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять дві гривні 50 коп.) основного боргу, 15141,12 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок одну гривню 12 коп.) пені, 4737,83 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять сім гривень 83 коп.) 3% річних, 4390,52 грн. (чотири тисячі триста дев`яносто гривень 52 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні 09,04 грн. 3% річних відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 21, корпус В, п. 1, ідентифікаційний код 34350636) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 450,00 грн. (чотириста п`ятдесят гривень 00 коп.), сплачений платіжними дорученнями № 4064 від 13.05.2020р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 4 розділу Х ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.07.2020р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 21, корпус В, п. 1 );

3 - відповідачу (31000, м. Красилів, Хмельницька обл., вул. Щаслива, 1).

Всім рекомендованим з повідомленням.