Рішення № 90594283, 23.07.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2020 Справа № 920/153/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Заєць С.В.,

розглянув матеріали справи № 920/153/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601,

код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДПОСТАЧ"

(вул. Вирівська, 60, м. Конотоп, Сумська область, 41600,

код ЄДРПОУ 31589837)

про стягнення 589 483 грн. 51 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук В.О.;

від відповідача: Дерев`янко О.В.;

при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М.

УСТАНОВИВ:

12.02.2020 позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 589483,51 грн., у тому числі: основний борг у сумі 338242,90 грн., пеня в сумі 114347,29 грн., три проценти річних у сумі 64810,67 грн., інфляційні втрати у сумі 72082,65 грн. та судові витрати, а саме 8842,25 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.03.2020.

10.03.2020 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог у в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, зазначаючи, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, грошові зобов`язання між його сторонами в частині, яку держава компенсувала за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування, чинність яких не залежить від того чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Тому підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України АТ «НАК «Нафтогаз України» погодився про зміну порядку та строків проведення розрахунків за договором.

Ухвалою суду від 17.03.2020 відкладено підготовче засідання на 09.04.2020.

30.03.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 14/4-2056-20 від 26.03.2020, відповідно до якої просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

07.04.2020 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 09.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.05.2020.

Ухвалою суду від 05.05.2020 за клопотанням сторін відкладено розгляд справи на 12.05.2020.

Ухвалою суду від 12.05.2020 відкладено підготовче засідання на 26.05.2020.

13.05.2020 відповідачем надано до суду заяву від 07.05.2020, відповідно до якої просить долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» основної суми боргу у розмірі 338242 грн 90 коп. (платіжне доручення № 254 від 25.03.2020).

Ухвалою суду від 26.05.2020 відкладено підготовче засідання на 04.06.2020.

Ухвалою суду від 04.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 23.07.2020 представники сторін надали усні пояснення в обґрунтування своїх позицій по справі. Позивач в свою чергу просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 6050/1718-ТЕ-29 від 19.09.2017, позивач зобов`язується поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а останній, в свою чергу, оплатити природний газ на умовах передбачених договором.

Природний газ, що постачається за договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. договору у редакції додаткової угоди № 3 від 04.04.2018).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2017 - квітень 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 13394365 грн 84 коп. (а.с. 32-38).

Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. Договору, через що має заборгованість в сумі 338242 грн 90 коп.,

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі N 1-26/2011, сторони повинні фактично виконувати умови договору, а не ухилятись від виконання обов`язків з формальних причин.

Судом встановлено, що сторони уклали договір поставки. Позивач поставив товар, а відповідачем товар був прийнятий. Відповідачем зобов`язання по оплаті товару не виконано, а саме не сплачено 338242 грн 90 коп., чим порушено вищезазначені норми матеріального права.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 викладено третій абзац п. 6.1. договору в наступній редакції: Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 6.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Згідно із п. 6.3. договору, оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1)споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 191 Закону України «Про теплопостачання»;

2)в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3)з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4)шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5)оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 6.4. договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі (ухвала від 13.02.2020) відповідачем було здійснено погашення суми основного боргу: 338242 грн 90 коп. відповідно до платіжного доручення № 254 від 25.03.2020.

Таким чином, після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено 338242 грн 90 коп. основного боргу, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача 338242 грн 90 коп. основного боргу підлягає закриттю відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

При цього судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2017 по квітень 2018 року, загальною вартістю 13394365 грн 84 коп., оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

У пункті 8.3. договору, сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 15.01.2018 до договору, викладено пункти 8.2. та 8.3. договору у новій редакції.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Додаткова угода діє з 01.01.2018.

У п. 10.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

З матеріалів справи, зокрема довідки про операції за договором, виписок по рахунку позивача та розрахунку позивача вбачається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 з позивачем проведені розрахунки на суму 233 122 грн 42 коп 31.01.2018, 1757847 грн 58 коп. 31.01.2018, 1120796 грн 39 коп. 27.02.2018, 608786 грн 83 коп. 27.02.2018, 30395 грн 52 коп. 27.02.2018, 729702 грн 42 коп. 23.03.2018, 3958 грн 74 коп. 23.03.2018, 1672 699 грн 26 коп. 25.04.2018, 810628 грн 74 коп. 25.04.2018, 42175 грн 74 коп. 25.04.2018, 933145 грн 19 коп. 30.05.2020, 15654 грн 57 коп. 30.05.2018, 3983 грн 26.06.2019, 382442 грн 31 коп. 26.06.2018, 3405 грн 34 коп. 26.07.2018, 316374 грн 26.07.2018, 3551 грн 27.08.2018, 279389 грн 36 коп. 27.08.2018, 2901 грн 57 коп. 27.09.2018, 184231 грн 55 коп. 27.09.2018, 68590 грн 45 коп. 27.09.2018, 74667 грн 68 коп. 24.10.2018.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З 01.01.2018 механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема і природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджету визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі по тексту - Порядок № 256).

Отже, з 01.01.2018 розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку № 256.

Згідно з пунктами 2, 4 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1 Порядку № 256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Відповідно до абзаців 21, 22, 25, 28 пункту 8-1 Порядку № 256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі Призначення платежу платіжних доручень додатково зазначають постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256 та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Тобто, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Виходячи з викладеного, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.07.2019 у справі № 913/334/18, від 24.09.2019 у справі № 927/894/18.

Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положення норм постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 114347 грн 29 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за жовтень, грудень, 2017 року, січень, лютий, березень, квітень 2018 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Відповідач контрозрахунку пені суду не надав, проте проти стягнення пені заперечує, посилаючись на те, що позивачем неправомірно здійснено нарахування пені оскільки розрахунки відбувалися на підставі Спільних протокольних рішень. Підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України АТ «НАК «Нафтогаз України» погодився на зміну порядку та строків проведення розрахунків за договором.

Дану позицію відповідача суд оцінює критично. З матеріалів справи вбачається, що дійсно на виконання спільних протокольних рішень на рахунок позивача було зараховано кошти за період грудень-листопад 2017 року. Проте, за зазначені платежі позивачем, до подано розрахунку, і не здійснено нарахувань пені.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем нараховувалась пеня на вартість природного газу оплаченого відповідачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 за січень 2018 року.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку загальна сума пені становить 107331 грн 45 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 64810 грн. 67 та інфляційне збільшення у розмірі 72082 грн 65 коп. виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Як встановлено судом, розрахунок за договором частково був проведений між сторонами в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Правові підстави для нарахування відповідачу трьох відсотків та інфляційних втрат на суму коштів, що були сплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 з дотриманням встановлених вищевказаними нормативно-правовими актами строків, відсутні.

Без нарахування на суми оплат, проведених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором, 3% річних складають 28808 грн 48 коп., інфляційні втрати 72082 грн. 65 коп.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 107331 грн. 45 коп. пені, 28808 грн. 48 коп. 3% річних, 72082 грн. 65 коп. інфляційних втрат.

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2020; результати долучені до матеріалів справи.

В частині стягнення з відповідача 36002 грн. 19 коп. 3% річних, 7015 грн 84 коп. пені, вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки нарахування здійснене позивачем на суми оплат, проведених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %. Суд бере до уваги наступне: 1) позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору; 2) відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг; 3) стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат, в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 53665 грн 73 коп. пені, 28808 грн 48 коп. 3 % річних, 72082 грн 65 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення пені.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення суми основного боргу в сумі 338242 грн 90 коп. провадження у справі закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДПОСТАЧ" (вул. Вирівська, 60, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 31589837) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 53665 грн. 73 коп. пені, 28808 грн. 48 коп. 3% річних, 72082 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 3123 грн 33 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.07.2020.

Суддя С.В. Заєць