Рішення № 90592819, 02.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2020Справа № 910/5223/20За позовом Приватного акціонерного товариства « Авдіївський коксохімічний завод »

До Акціонерного товариства « Українська залізниця »

Про стягнення 8886,98 грн.

Суддя Пінчук В.І.

Представники сторін: ( без виклику )

Обставини справи

Позивач - приватне акціонерне товариство « Авдіївський коксохімічний завод » звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача - Акціонерного товариства « Українська залізниця » 8886,98 грн. збитків у вигляді нестачі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2020 р. відкрите провадження у справі №910/5223/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику ) сторін.

Також ухвалою встановлені строки для подання сторонами заяв, клопотань, відзиву та заперечень на відзив.

15.05.2020 р. через канцелярію суду представником відповідача поданий відзив на позовну заяву позивача.

У вказаному відзиві представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволені позову відмовити посилаючись на те, що позивачем не надано доказів понесених збитків, а саме не надані платіжні доручення, які підтверджують оплату рахунку - фактури від 09.11.2019 р. № 92917661.

Представник позивача у відповіді на відзив відповідача, яка надійшла до суду 02.06.2020 р. повідомляє суд, що рахунок - фактура від 09.11.2019 р. № 92917661 сплачений приватним акціонерним товариством « Авдїївський коксохімічний завод » шляхом попередньої оплати 24.07.2019 р. ( платіжні доручення: № 4500031630 та № 4500031631 ), що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд -

В С Т А Н О В И В:

09.11.2019 р. державне підприємство « Морський торгівельний порт « Чорноморськ » завантажило, згідно накладної №42013839 вугілля полум`яке битумізоване високолетуче коксівне марки « SEMI SOFT » у вагоні № 56812829 в кількості 69350 кг та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці.

Після прибуття вказаних вагонів на станцію Авдіївка органом транспорту проведено комісійне переважування маси вантажу на підставі ст. 52 Статуту залізниць України.

За результатами переважування 15.11.2019 р. був складений комерційний акт №482803/331

Відповідно до комерційного акту №482803/331 при контрольному переважуванні вагону № 56812829 на справних 100-тонних електронних вагах виявилось брутто - 88500 кг, тара - 21900 кг, нетто - 66600 кг, що менше ваги зазначеної у накладній на 2750 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нерівномірна, від рівня бортів до нижче бортів 20 см, розрівняна, маркова вапном. В вагоні над 5-7 люками ліворуч є виїмка 450 см х 80 см х 50 см. У місці виїмок маркування порушене.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем - акціонерним товариством « Українська залізниця » своїх обов`язків щодо здійснення перевезень вантажу, а саме, щодо його збереження до моменту видачі останнього вантажоотримувачу. Враховуючи нестачу вантажу, яка виникла під час здійснення відповідачем перевезення вантажу, позивач просить суд стягнути з останнього вартість нестачі вантажу у загальному розмірі 8886,98 грн.

Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). ( ст. 920 ЦК України )

Відповідно до ст. 23 Закону України « Про залізничний транспорт » перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 ст. 114 Статуту передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи є специфікація № 201 до договору № 0103/11606 від 01.11.2017 р., який укладений між позивачем та приватним акціонерним товариством « Металургійний комбінат « Азовсталь » ( постачальником ), а також акт прийому - передачі № 92917661 від 09.11.2019 р. та рахунок - фактура № 92917661 від 09.11.2019 р., які підтверджують, що вартість 1 тони вугільної продукції становить: по накладній №42013839 - 3602,05 грн. без ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі ( сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто ) становить для коксу 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Як встановлено судом, вартість 1 тони вантажу у вагоні № 56812829 відповідно до специфікації № 201 до договору № 0103/11606 від 01.11.2017 р. та рахунку - фактури № 92917661 від 09.11.2019 р. постачальника - приватного акціонерного товариства « Металургійний комбінат « Азовсталь » складає 3602,05 грн. без ПДВ.

Згідно з комерційним актом №482803/331 від 15.11.2019 р. нестача у вагоні №56812829 склала 2750 кг.

Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69350 кг х 1% = 694 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 2750 кг - 694 кг = 2056 кг ( 2,056 т ), а сума втраченого вантажу у вагоні № 56812829 складає: 2,056 т х 3602,05 грн. = 7405,82 грн. без ПДВ ( разом з ПДВ сума втраченого вантажу складає: 8886,98 грн. )

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати причинені цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до статті 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі, згідно з правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження ( втрату, нестачу, псування і пошкодження ) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність в розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 74 ГПК України та ст. 314 Господарського кодексу України відповідач не надав суду належних доказів того, що нестача отриманого для перевезення вантажу сталася не з його вини.

Твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем не надано доказів понесених збитків суд вважає безпідставними, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

Згідно ст. 115 зазначеного Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження завданих збитків позивачем до матеріалів справи надані докази оплати рахунку - фактури від 09.11.2019 р. № 92917661, а саме банківська виписка від 24.07.2019 р.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що у накладній № 42013839 від 09.11.2019 р. відправником зазначений ДП « Морський торговельний порт « Чорноморськ », а не приватне акціонерне товариство « Металургійний комбінат « Азовсталь » з яким у позивача укладений договір купівлі - продажу від 01.11.2017 р. № 0103/11606 суд до уваги не приймає, з наступних підстав:

Згідно п. 3.1 вказаного договору поставка ресурсів здійснюється на умовах вказаних у специфікації.

Згідно специфікації поставка здійснюється - FCA порт « Чорноморськ ».

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства « Українська залізниця » ( 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815 ) на користь приватного акціонерного товариства « Авдіївський коксохімічний завод » ( 86065, м. Авдіївка, Донецької області, проїзд Індустріальний, 1, код 00191075 ) 8886 ( вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість ) грн. 98 коп. вартості нестачі вантажу, 2102 ( дві тисячі сто дві ) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 21.07.2020

Суддя В.І.Пінчук