Рішення № 90591752, 16.07.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/11762/19

Провадження № 2/359/1314/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Степаненко А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 В. ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», з проханням : скасувати наказ державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 21 листопада 2019 року № 11-07/1-2382/п про звільнення його з роботи з 21 листопада 2019 року за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку служби авіаційної безпеки в державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та стягнути з державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 листопада 2019 року (а.с.1-3).

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. В 2008 році його було прийнято на роботу в державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на посаду оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку служби авіаційної безпеки. Наказом від 21.11.2019 № 11-07/1-2382/п його звільнено з роботи з 21.11. 2019 за прогул без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. З вказаним наказом він не погоджується та вважає його незаконним. У наказі про звільнення наведений перелік документів, які стали підставою для його звільнення, копії яких відповідач йому не надавав. Виходячи зі змісту документів, його звинувачують в прогулі, відсутність на роботі 29.08.2019 (акт відсутності працівника на робочому місці від 30.08.2019 № 93.1-26/5- 2) та 02.09.2019 (акт відсутності працівника на робочому місці від 02.09.2019 № 93.1-26/5-3).

Також позивач зазначає, що 25.08.2019 він улетів до ОСОБА_6 та придбав зворотній квиток. 29.08.2019 він повинен був виходити на роботу в денну зміну, тому зворотній квиток придбав на 29.08.2019 на ранок. 29.08.2019 він пройшов паспортний контроль, про що свідчить відповідна відмітка у його закордонному паспорті, але запізнився на літак, і повернувся до м. Бориспіль в ніч з 30 на 31.08.2019. Дату вильоту з Туреччини визначала самостійно авіакомпанія TURKISH AIRLINES, авіаперевізними послугами якої він користувався, в залежності від вільних місць на найближчі рейси. З 29 по 31.08.2019 він знаходився на режимній території аеропорту в Стамбулі.

Крім того позивач зазначає, що в період з 02 по 11.09.2019, а також з 12 по 18.09.2019 він хворів, що підтверджується відповідними лікарняними листами, які він надав відповідачу одразу ж після виходу на роботу. З цих підстав позивач вважає, що причини його невиходу на роботу є поважними, а тому - звільнення його з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним.

13.02.2020 до суду надійшов відзив від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (а. с. 26-29), за змістом якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та зазначає наступне. За фактом довготривалої відсутності позивача на роботі та його подальшого виходу на роботу, в ДП МА «Бориспіль» проведено службову перевірку, за наслідками якої оформлено відповідний акт від 11.11.2019 року № 95-26-36. Позивач у період з 25.08. по 19.10.2019 включно був відсутній на роботі, що відображено у табелях обліку використання робочого часу працівників ВКПБ САБ ДП МА «Бориспіль» за серпень, вересень, жовтень 2019 року. Після 25.09.2019, на наступні робочі зміни: денну - 29 серпня та нічну - з 30 на 31 серпня 2019 року, позивач також не вийшов, що підтверджується актами відсутності працівника на робочому місці. В подальшому, протягом вересня і до 19 жовтня 2019 року включно, позивач на роботі також був відсутній. Щодо свого місця перебування та причини відсутності на роботі з 29.08.2019 позивач нікого не інформував. На неодноразові дзвінки заступника начальника ВКПБ, начальника зміни № 1 ВКПБ, на мобільний телефон позивача, ніхто не відповідав.

Крім того зазначено, що 20.10.2019 позивач вийшов на роботу у складі денної зміни № 1 та надав ряд документів та пояснення щодо причин своєї відсутності на робочому місці з 25.08. по 20.10. 2019. Також позивачем були надані письмові пояснення, в яких зазначено, що 25 серпня 2019 він мав заступити на денну зміну, однак у зв`язку з різкою біллю звернувся до стоматолога в м. Києві в клініку «Амадей». Про даний факт позивач попередив старшого зміни ОСОБА_7 та надав довідку. Так як на вечір позивач почував себе краще, то він вирішив в особистих справах відлетіти до Туреччини. Оскільки в довідці клініки «Амадей» вказано, що приступити до роботи йому необхідно 28.08.2019, за іншими довідками до лікувальних закладів він не звертався. Позивач вказав, що він мав приступити до роботи з 8 год. 00 хв., так як мав прилетіти на початок своєї робочої зміни. У зв`язку з нібито поганим самопочуттям позивач спізнився на посадку 29.08.2019, тому він замінив квиток та посадковий талон на 30.08.2019. При цьому, до медзакладу в м.Стамбул позивач не звертався, а про свою відсутність попередив ОСОБА_7 по телефону. Надалі позивач перебував на лікарняному. Крім того, позивач вказав, що оскільки він є донором, йому зранку зателефонували і попросили здати кров 19.09.2019 в «Інституті серця», про що є також документи. Про даний факт він керівництво не попередив, так як хотів звільнитись з роботи, яка йому набридла. У своєму поясненні від 28.10.2019 ОСОБА_8 підтвердила пояснення позивача і повідомила, що 29.08.2019 вона поінформувала ОСОБА_9 щодо відсутності позивача на робочому місці, у зв`язку з запізненням на літак. Старший інспектор зони контролю ВКПБ САБ ОСОБА_9 , який з 21.08. по 10.09.2019 виконував обов`язки начальника 1-ї зміни ВКПБ, в поясненнях від 05.11.2019 повідомив, що його в телефонному режимі повідомив позивач щодо перебування на лікарняному. 29 серпня 2019 року, оператор ТЗК на безпеку ВКПБ ОСОБА_8 інформувала його, що позивач спізнився на літак і не встигає на робочу зміну. Одночасно, ОСОБА_9 намагався зателефонувати позивачу на його особистий номер телефону, але зв`язок був відсутній. В подальшому, ОСОБА_9 щодо перебування на лікарняному позивача, ні він, ніхто інший до відома не ставив і підтверджуючих документів не надавав.

Як вбачається з наданих позивачем корінців посадкових талонів авіакомпанії «Turkish Airlines», позивач мав вилетіти з Стамбулу до Києва 29.08.2019 о 6 год. 40 хв. рейсом ТК 457, а фактично вилетів 31.08.2019 о 00 год. 55 хв. рейсом ТК1257. Також, позивачем було надано чотири листка непрацездатності по увільненню від роботи, а саме: з 02. по 11 вересня - приступити до роботи 12.09.2019; з 12 по 18 вересня - приступити до роботи 19.09.2019; з 23 вересня по 18 вересня - приступити до роботи 03.10.2019; з 4 по 18 жовтня - приступити до роботи 19.10.2019. Крім того, позивачем надано довідку щодо надання донорам пільг від 19.09.2019 видану ДУ «Інститут серця МОЗ України». Начальник зміни № 1 ВКПБ САБ ОСОБА_10 в наданих поясненнях від 05.11.2019 повідомив, що він після свого виходу на роботу з відпустки з 10.09. по 19.10. неодноразово телефонував позивачу, щодо з`ясування його місця перебування і отримання інформації про причини відсутності на роботі. Однак, на дзвінки позивача ніхто не відповідав. Про свої наміри здати 19.09.2019 кров, позивач ОСОБА_10 не інформував, будь-яких документів на підтвердження поважності причин відсутності в денну зміну 29.08., нічну зміну з 30 на 31.08. та денну 22.09.2019, позивачем не надано. За результатами службової перевірки встановлено зокрема, що неявки позивача на роботу в денну зміну 29 серпня, нічну зміну з 30 на 31 серпня та денну 22 вересня 2019 року, вчинені без поважних причин і є прогулом. Відсутність позивача у вказані дати на роботі на підприємстві, яке є об`єктом критичної інфраструктури з безперервним графіком роботи, створювала передумови до кризової ситуації, яка могла бути використана для вчинення актів незаконного втручання у діяльність цивільної авіації.

З огляду на викладені вище обставини, враховуючи відсутність позивача на роботі без поважних причин в денну зміну 29 серпня, нічну зміну з 30 на 31 серпня та денну 22 вересня 2019 року, позивача звільнено за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (наказ від 21.11.2019 № 11 -07/1-23 82/п).

Ухвалою від 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 17-18).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити. Позивач надав пояснення аналогічні за змістом викладеним в позовній заяві. Щодо відсутності на робочому місця 19 та 22 вересня 2019 року пояснив, що є донором і 19 вересня він звернувся Інституту серця МОЗ України, де здав кров, тому в цей день на роботу не вийшов, оскільки по Закону «Про донорство крові та її компонентів» мав право на день відпочину. 22 вересня 2019 року він вирішив взяти додатковий день відпочину, який йому надається за законом. Він визнає, що керівництво не попереджав, проте таке було і раніше, ніколи зауважень до нього не було. Представник позивача звертає увагу суду, що відповідачем порушений місячний термін на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач неодноразово грубо порушив трудовий розпорядок та трудову дисципліну, без будь-яких поважних причин виїхав за кордон, самонадіяно розраховував, що зможе повернутися вчасно, внаслідок чого пропустив дві трудові зміни. Також, не повідомивши керівництво не вийшов на робочу зміну 22 вересня 2019 року, внаслідок чого відповідачі треба було вживати організаційні заходи, щоб забезпечити нормальну роботу служби з покладенням виконання трудових обов`язків Вважає, що строк накладення дисциплінарного стягнення ними не порушений, оскільки проводилось службове розслідування, за результатами якого було складено Акт перевірки від 11 листопада, підготовлено службову записку, затверджену 19.11.2019. Крім того, свої пояснення щодо причин відсутності на роботі в зазначені дні, позивач подав 24.10.2020. Наказ про звільнення позивача виданий у місячний термін з моменту, коли роботодавцю – керівництву підприємства стало відомо про відсутність позивача на робочому місці без поважних причин.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 233 КЗпП, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку служби авіаційної безпеки, звільнено з роботи 21 листопада 2019 року за прогул без поважних причин на підставі ч. 1 п. 4 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом по особовому складу від 21.11.2019 № 11-07/1-2382/п (а. с. 4).

За змістом наказу вбачається, що підставою звільнення ОСОБА_1 слугувало : службова записка від 11.11.2019 № 93-10-178, акт службової перевірки за фактом порушення з боку співробітника ВКПБ САБ від 11.11.2019 № 95-26-36, рапорт Кривохижи Ю.М. від 20.10.2019, пояснення ОСОБА_1 від 20.09.2019, акт відсутності працівника на робочому місці від 30.08.2019 № 93.1-26/5-2, акт відсутності працівника на робочому місці від 02.09.2019 № 93.1-26/5-3, акт перевірки дотримання режиму на період тимчасової непрацездатності від 08.10.2019 № 93.1-26/3-10, посадова інструкція оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку від 18.01.2019 № 93.1-05/1-4, пояснення ОСОБА_10 від 05.11.2019, пояснення ОСОБА_9 від 05.11.2019 пояснення ОСОБА_1 від 25.10.2019, пояснення ОСОБА_11 від 28.10.2019, подання щодо звільнення працівника ДП МА «Бориспіль» від 13.11.2019 № 11-22-256, згода ПК (а. с. 4).

Позов до суду подано 21 грудня 2019 року, тобто у строк визначений ст. 233 КЗпП.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках : прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Частино 3 даної статті визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно ст. 21 КЗпП, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Встановлено, що позивач не був на робочому місті без поважних причин: в денну зміну 29 серпня, нічну зміну з 30 на 31 серпня та денну 22 вересня 2019 року.

Зазначені обставини підтверджуються наданими відповідачем доказами: службовою запискою від 11.11.2019 № 93-10-178, актом від 11.11. 2019 № 95-26-36, рапортом начальника зміни № 1 ВКПБ САБ Кривохижи Ю.М. від 20.10.2019, актом від 30.08.2019 № 93.1-86/5-2, актом від 02.09.2019 № 91.1-26/5-3, актом від 08.10.2019 № 93.1-26/3-10, поясненнями начальника ВКПБ САБ ОСОБА_10 , поясненнями старшого інспектора ВКПБ САБ Шульги П.М. від 05.11.2019, поясненнями оператора ТЗК на безпеку ОСОБА_11 від 28.10.2019 (а. с. 30 – 41, 63-65, 82-85).

Так, згідно службової записки від 11.11.2019 т.в.о. начальника служби авіаційної безпеки ОСОБА_12 , ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці на зміні: денній -29.08., нічній з 30 на 31.08.2019 та про причини відсутності на роботі нікого не інформував (а. с. 30-33).

Суд не сприймає доводи позивача як поважну причину його неявки, а саме: у зв`язку з виїздом за кордон та запізненням на рейс з Туреччини. Так, з наданих документів вбачається, що 25.08.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся за стоматологічною допомогою та, згідно з довідкою лікаря, зазначено: «стати до роботи 28.08.2019» (а.с.43)

Той факт, що згідно з робочим графіком він мав вийти на роботу в денну зміну 29 серпня 2019 року з 8.00години ранку та в нічну зміну з 20.00годин 30 серпня 2019 року, визнаний позивачем.

З копії долученого авіаквитка та посадкового талону (а.с.44) встановлено, що позивач придбав квиток на зворотній рейс зі Стамбулу до Києва на 29 серпня 2019 року, який мав відбутись о 06 год.40 хв. (посадка о 05:40).

Отже, усвідомлюючи, що обраний рейс залишав йому обмежений час перед початком робочої зміни для вчасного прибуття на робоче місце, він, як пояснив позивач, запізнився на посадку. Доказів поганого самопочуття позивач не надав.

Суд погоджуються з доводами відповідача, що такі дії не можуть визнаватись як поважна причина відсутності на роботі понад визначений законом час, оскільки позивач допустив прогул не тільки 29 серпні 2019 року в денну робочу зміну, а також в нічну зміну з 30 на 31 серпня 2019 року.

Факт відсутності на робочому місці в зазначені зміни позивачем не оспорюється.

Крім того, встановлено, що позивач ОСОБА_1 допустив неявку на роботу без поважних причин 22 вересня 2019 року.

Так, факт відсутності на роботі в цей день позивачем не оспорюється та підтверджується табелем обліку використання робочого часу за вересень 2019 року (а.с.54-58).

Той факт, що 19 вересня 2019 року ОСОБА_13 здав кров, хоч і без попере дження роботодавця, та в силу вимог Закону України «Про донорство крові та її компонентів» отримав звільнення від роботи, підтверджується довідкою ДУ «Інститут серця МОЗ України» (а.с.47), що було в подальшому враховано відповідачем в ході проведеної службової перевірки та відображено в Акті службової перевірки за фактом порушення з боку співробітника ВКПБ САБ від 11.11.2019 №95-26-36 (а.с.34-40).

Також встановлено, що 22 вересня 2019 року позивач не з`явився на робочому місці в денну зміну, що ним не заперечується. Водночас, доводи позивача, що він використав своє право на додатковий день відпочинку, на яке він має право відповідно до Закону України «Про донорство крові та її компонентів», суд вважає необґрунтованими,враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» в день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку. Донори з числа студентів вищих навчальних закладів та учнів професійних навчально-виховних закладів у зазначені дні звільняються від занять.

Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

Водночас, відповідно до вимог ч.1 ст.14 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» особа, яка виявила бажання здати кров та (або) її компоненти, зобов`язана не пізніше ніж за три дні до дня медичного обстеження, що проводиться перед даванням крові та (або) її компонентів, повідомити письмовою заявою адміністрацію за місцем роботи чи навчання або командування військової частини, де вона проходить службу, про свій намір пройти таке обстеження і здати кров та (або) її компоненти. У такій заяві зазначена особа має визначити додатковий день відпочинку, передбачений частинами другою та третьою статті 9 або частинами третьою та четвертою статті 11 цього Закону. Зазначена заява не подається у випадках, коли особа, яка виявила бажання здати кров або її компоненти, перебуває у відпустці, відрядженні, або у разі, коли її кров терміново необхідна для надання невідкладної медичної допомоги хворому, та у випадках, передбачених частиною першою статті 19 цього Закону.}

Як визнав позивач, він не попереджав роботодавця, в тому числі свого безпосереднього керівника, що 19 вересня 2019 року буде здавати кров, а також, що хоче використати право на додатковий день відпочинку 22 вересня 2019 року. Заяв з цього приводу позивач не подавав.

Крім того, до 18 вересня 2019 року позивач знаходився на лікарняному та 19 вересня 2019 року мав стати до роботи. Про обставини, що його кров терміново була необхідна для надання невідкладної медичної допомоги хворому, або з інших невідкладних підстав, позивач не стверджував, доказів наявності таких підстав не подавав.

В будь-якому випадку відповідно до вимог ч.6 ст.9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» підставою для надання зазначених в цій статті пільг ( у т.ч. надання додаткового дня відпочинку ) є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів.

Як встановлено, таку довідку позивач отримав, проте вчасно адміністрацію за місцем роботи не повідомив про наявність такої довідки а також про визначений ним додатковий день відпочинку не повідомив.

Також встановлено, що в період з 2по 11 вересня, з 12 по 18 вересня та з 23 вересня по 3 жовтня, з 4 жовтня по 18 жовтня ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, що підтверджується наданими ним роботодавцю листками непрацездатності (а.с.45,46,48,49).

Також встановлено, що з приводу відсутності на роботі позивачем були надані письмові пояснення: 20.09.2020 на ім`я заступника генерального директора з авіаційної безпеки ОСОБА_14 . (а.с.42) про те, що він 29.08.2019 повинен був вилетіти до аеропорту Бориспіль та через погане самопочуття спізнився на посадку на літак, після чого його квиток представник авіакомпанії поміняв на 30.08.2019; а також 24.10.2019 на ім`я заступника генерального директора з авіаційної безпеки ДП МА «Бориспіль» Хлівного М.В. (а.с.84) про те, що 25 серпня 2019 мав заступити в денну зміну та у зв`язку з різкою біллю звернувся до стоматологічної клініки «АМАДЕЙ», попередивши старшого по зміні, так як на вечір він почував себе краще, вирішив в особистих справах вилетіти до Туреччини, 29.08.2019 року мав заступити на денну зміну та у зв`язку з поганим самопочуттям запізнився на літак, також зазначив, що про факт здачі крові 19.09.2019 він керівництво не попередив, так як хотів звільнитись з роботи.

Згідно з висновками, викладеними в Акті службової перевірки за фактом порушення з боку співробітника ВКПБ САБ від 11.11.2019 №95-26-36 (а.с.34-40) комісії у складі голови комісії – начальника ВВБ САБ – Смуся В.І., членів комісії: заступника начальника ВВБ САБ – Лозко С.В., заступника начальника ВКПБ САБ – ОСОБА_15 , провідного фахівця ВВБ САБ – Дуда С.В. ,- дійшли висновку, що за порушення вимог пункту 4.16 Посадової Інструкції оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку від 18.01.2019 №93.1-05/1-4, відповідно до вимог п.4 ст.40 КЗпП України , оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку служби авіаційної безпеки ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, шляхом розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації підприємства.

Також встановлено, що про ці обставини в своїй службовій записці від 11.11.2019 за №93-10-178 т.в.о. начальника служби авіаційної безпеки Погребняк П.В., за погодженням з т.в.о. заступника генерального директора з авіаційної безпеки Галатенко А.А., та начальником юридичної служби Зіньковським О.А.(а.с.87-89) повідомлено генерального директора Рябікіна П.Б.

Згідно з пункту 4.16 Посадової Інструкції оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку від 18.01.2019 №93.1-05/1-4, з якою позивач був ознайомлений (а.с.79-80,81), на позивача були покладені обов`язки завчасно (за 15 хвилин) до початку робочої зміни прибувати на інструктаж, отримувати від старшого інспектора зони контролю, начальника зміни завдання на період робочої зміни та сумління його виконувати.

Встановлені в судовому засіданні беззаперечні факти свідчать проте, що своїх обов`язків, покладеним на нього посадовою інструкцією позивач належним чином не виконував та допустив неодноразове грубе порушення своїх трудових обов`язків.

Статтею 139 КЗпП визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Статтею 148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з витягу з наказу від 11.04.2019 № 11-07/1-738 пп. 1 від 12.04.2019 (а. с. 86) на підставі службової записки начальника служби авіаційної безпеки, оголошено догану ОСОБА_1 оператору технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку служби авіаційної безпеки, у зв`язку з порушенням ним вимог п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.6., посадової інструкції оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку від 08.01.2019 № 93.1-05/1-4, п. 5.1, 5.3, 5.4 Правил «Про внутрішній трудовий розпорядок працівників підприємства» від 12.12.2013 № 01-06-1, затверджених протоколом конференції трудового колективу підприємства від 12.12.2013 № 08.3-27-18 та додатку до нього – графіка змінності працівників служб та підрозділів ДП МА Бориспіль, відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України (а. с. 86).

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

За поданням директора з персоналу Джеваги Н.П. від 13.11.2019 № 11-22-256 (а. с. 90) про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку служби авіаційної безпеки, за прогул без поважних причин, Професійною спілкою Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль надано дозвіл на звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 1 п. 4 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується також витягом з протоколу № 74 від 19.11.2019 № 301-01-272 (а. с. 90-91).

Таким чином, порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем не порушений: отримано пояснення працівника, згода профспілкової організації на звільнення, враховано, що позивач ОСОБА_1 вже притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани протягом року перед звільненням.

Всупереч твердженням позивача, строк накладення дисциплінарного стягнення відповідачем також не порушений, оскільки уповноважена власником особа – генеральний директор отримав висновки про наявність підстав для звільнення (викладені в Акті службової перевірки та службовій записці) - 11.11.2019 року, наказ про звільнення виданий – 21.11.2019 року.

При наведених вище встановлених обставинах, суд не вбачає підстав для скасування наказу про звільнення позивача, оскільки наказ є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням процедури звільнення. Тому відсутні підстави для поновлення позивача на роботі.

У зв`язку з відмовою в позові про поновлення на роботі відсутні і підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку.

З урахуванням вище викладеного у позові слід відмовити у повному обсязі.

Суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, інші понесені сторонами судові витрати по справі не значаться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 266 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про скасування наказу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 21 листопада 2019 року №11-07/1-2382/п про звільнення з роботи з 21 листопада 2019 року за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, поновлення його на роботі на посаді оператора спеціальних технічних засобів контролю на безпеку відділу контролю пасажирів на безпеку служби авіаційної безпеки в державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», зареєстроване місце знаходження: Київська область, с. Гора, вул.Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069.

Третя особа: ОСОБА_5 , генеральний директор Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», місце роботи: Київська область, с.Гора, вул.Бориспіль-7.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 24.07.020.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів