Рішення № 90589011, 24.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2020 року м. Київ № 640/8925/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Національного агентства з питань запобігання корупції (бул. Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452)

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.04.2019 року №1054 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.04.2019 року №1060 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного агентства з питань запобігання корупції.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» подано щорічну декларацію за 2015 рік, шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті відповідача. 29.03.2017 року відповідачем прийнято рішення №120 «Про проведення повної перевірки декларацій, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, в тому числі, поданої позивачем, народним депутатом України.

За результатами проведення повної перевірки поданої позивачем декларації за 2015 рік, відповідачем прийнято рішення:

-від 12.04.2019 року №1054 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання»;

- від 12.04.2019 року №1060 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного агентства з питань запобігання корупції.

Вважає, що названі рішення відповідача є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті не на підставі Закону України «Про запобігання корупції», Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням НАЗК від 10.02.2017 року №56, Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року №3, з перевищенням наданих повноважень, поза межами строку прийняття таких рішень, без врахування пояснень позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає ним було проведено повну перевірку декларацій позивача з урахуванням принципів верховенства права, об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноважених ним осіб, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання та використання такої інформації. Також, відповідач зазначає, що подані позивачем через електронний кабінет пояснення від 25.01.2017 року були враховані уповноваженою особою відповідача під час проведення повної перевірки декларації позивача за 2015 рік.

Звертає увагу на те, що затвердження обґрунтованого висновку рішенням №1060 від 12.04.2019 року та направлення його до спеціального уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції не є свідченням вчинення суб`єктом декларування кримінального правопорушення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» подано щорічну декларацію за 2015 рік, шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті відповідача.

Перевірка декларацій за 2015 рік, поданої позивачем була розпочата 29.03.2017 року відповідно до рішення №120 «Про проведення повної перевірки декларацій, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII».

За результатами проведення повної перевірки поданої позивачем декларації за 2015 рік, відповідачем прийнято рішення:

-від 12.04.2019 року №1054 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання»;

- від 12.04.2019 року №1060 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до зазначених рішень від 12.04.2019 року, за результатами повної перевірки декларації позивача за 2015 рік встановлено, що:

- суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про посаду, місцезнаходження об`єктів нерухомого майна, які належать йому та члену сім`ї (дружині), вартість на дату набуття, дату набуття права, загальну площу щодо об`єктів нерухомого майна, які належать члену сім`ї (дружині) на праві власності, вартість за останньою оцінкою, загальну площу, тип права щодо об`єктів нерухомого майна, які належить йому на праві власності, ідентифікаційний номер, вартість на дату набуття у власність автомобіля, який належить члену сім`ї (дружині) на праві власності, дату набуття права, номінальну вартість цінних паперів, джерела доходів, отриманих ним та членом сім`ї (дружиною), кошти, розміщені на банківських рахунках, а також не зазначив відомості про об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності члену сім`ї (дружині), всіх співвласників об`єкта нерухомого майна, який належить йому на праві спільної власності, про об`єкти нерухомого майна, які використовували члени сім`ї (дочки, син) для проживання на кінець звітного року, про доходи члена сім`ї (дружини), кошти, розміщені на банківських рахунках члена сім`ї (дружини), про правочини, на підставі яких у нього припинилося право власності на квартиру та виникло право власності на цінні папери, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 4, 7, 8, 10, підпунктів «а», «б» пункту 3 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»;

- суб`єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів, що свідчить про наявність в діях суб`єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України;

- суб`єкт декларування не дотримав вимоги частини 5 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», недостовірно відобразивши вартість за останньою оцінкою нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, вартість на дату набуття у власність автомобіля, який належить члену сім`ї (дружині) на праві власності, номінальну вартість цінних паперів, розмір коштів, розміщених на банківських рахунках, які належать йому на праві власності.

Як вбачається із рішення відповідача №1054 від 12.04.2019 року щодо розділу 3 «Об`єкти нерухомості декларації», а саме: у пункті 2.1 рішення передбачено, що позивач зазначив відомості про садовий (дачний) будинок загальною площею 664,3 кв.м., вартість на дату набуття - 1 грн., вартість за останньою оцінкою - 7 016 004 грн., який належить позивачу на праві спільної власності (відсоток власності 30,5%). Згідно з доданою до пояснень суб`єкта декларування копією свідоцтва про право власності від 26.04.2017 садовий будинок належить суб`єкту декларування на праві приватної власності.

В письмових поясненнях суб`єкт декларування зазначив, що у декларації було помилково зазначено тип права - «спільна власність», вказаний будинок належить суб`єкту декларування на праві власності.

Пункт 2.2 рішення: суб`єкт декларування зазначив відомості про офіс загальною площею 597,6 кв.м., який належить йому на праві спільної власності (відсоток власності - 30,5%), не зазначивши інформацію щодо всіх співвласників.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суб`єкту декларування на праві спільної часткової власності (розмір частки 3050/10000) належать нежилі приміщення (групи приміщень №1) загальною площею 597,6 кв. м.

Відтак, як зазначає відповідач, позивач не зазначив відомості про усіх співвласників офісу, чим не дотримав вимоги пункту 2 частини 1 статті 46 «Про запобігання корупції».

Пункт 2.3 рішення - позивач зазначив поле «номер корпусу» та «номер квартири», які не застосовуються щодо вказаних об`єктів нерухомого майна згідно з наданими правовстановлюючими документами, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного земельного кадастру.

Пункт 2.4 рішення - суб`єкта декларування зазначив відомості про офіс загальною площею 88 кв. м., який належить члену сім`ї (дружині), дата набуття права - 01.01.2001, вартість на дату набуття - 276 050 грн.

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 23.12.2003 член сім`ї суб`єкта декларування (дружини) придбав нежиле приміщення загальною площею 44,4 кв.м, загальна вартість якого становила 276 050 грн.

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 22.01.2004 член сім`ї суб`єкта декларування (дружини) придбав нежиле приміщення загальною площею 43,6 кв.м, загальна вартість якого становила 271 080 грн.

В поясненнях суб`єкта декларування зазначив, що у декларації помилково зазначена спільна площа двох нежитлових приміщень, розташованих за однією адресою.

Факт перебування суб`єкта декларування у шлюбі з членом сім`ї (дружиною) станом на момент придбання вказаного об`єкта нерухомості під час перевірки не встановлено.

Пункт 2.5 рішення - суб`єкт декларування зазначив відомості про квартиру загальною площею 65,9 кв.м, яка належить йому на праві власності. Вартість за останньою оцінкою вказаної квартири зазначена 1 547 203 грн.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа квартири становить 65,88 кв.м.

Згідно з наданою копією висновку ТОВ «ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС» від 23.12.2015 ринкова вартість квартири становить 1 546 203,60 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на 1000,00 грн.

Пункт 2.6 рішення - суб`єкт декларування зазначив відомості про квартиру загальною площею 313,4 кв. м, яка належить йому на праві власності. Вартість за останньою оцінкою вказаної квартири зазначена 4 865 894 грн.

Згідно з наданою копією висновку ТОВ «ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС» від 23.12.2015 ринкова вартість квартири становить 4 875 894,26 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на 10 000,26 грн.

Пункт 2.7 рішення - суб`єкт декларування зазначив відомості про земельні ділянки загальною площею 2500 кв. м та загальною площею 2 291 кв.м., дата набуття права - 17.11.2009, які належать на праві власності члену сім`ї (дружині).

Згідно з державними актами датою виникнення права власності на зазначені земельні ділянки є 16.12.2009.

Відповідно до письмових пояснень суб`єкта декларування дата набуття права (17.11.2009) зазначена помилково як дата реєстрації акта в управлінні земельних ресурсів у Миронівському районі. Датою реєстрації акта в державному реєстрі є 16.12.2009.

Пункт 2.8 рішення - суб`єкт декларування не зазначив відомості про об`єкти нерухомого майна, які використовували члени сім`ї (дочки, син) для проживання на кінець звітного року.

Таким чином, позивач у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про місцезнаходження об`єктів нерухомого майна, які належать йому та члену сім`ї (дружині), вартість на дату набуття, дату набуття права, загальну площу щодо об`єктів нерухомого майна, які належать члену сім`ї (дружині) на праві власності, вартість за останньою оцінкою, загальну площу, тип права щодо об`єктів нерухомого майна, які належать йому на праві власності, а також не зазначив відомості про об`єкти нерухомого майна, який належить на праві власності члену сім`ї (дружині), всіх співвласників об`єкта нерухомого майна, який належить йому на праві спільної власності, про об`єкти нерухомого майна, які використовували члени сім`ї (дочки, син) для проживання на кінець звітного року, які відрізняються від достовірних на суму 11 000,26 грн., чим не дотримав вимог пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Щодо недостовірних відомостей у розділі 6 «Цінне рухоме майно- транспортні засоби» декларації позивача за 2015 рік, відповідачем встановлено наступне.

Позивач зазначив у декларації за 2015 рік відомості про транспортний засіб Тойота Ленд Крузер 2013 року випуску (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ), що належить на праві власності члену сім`ї (дружині), дата набуття права власності 15.06.2013 року, вартість на дату набуття 894 952,00 грн.

На підставі інформації Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України відповідачем встановлено, що за членом сім`ї (дружиною) зареєстрований транспортний засіб Тойота Ленд Крузер 200, номер та серія знака НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_4.

Відповідно до доданої до письмових пояснень суб`єкта декларування копії договору купівлі-продажу від 01.06.2013 вартість вказаного транспортного засобу становила 854 952,00 грн.

В поясненнях позивач зазначив, що вартість транспортного засобу на дату набуття у власність (15.06.2013) становила 854 952 грн.

Таким чином, у розділі 6 «Цінне рухоме майно-транспортні засоби» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про ідентифікаційний номер, вартість на дату набуття у власність автомобіля, який належить члену сім`ї (дружині), чим не дотримав вимог підпунктів «а», «б» пункту 3 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Щодо недостовірних відомостей у розділі 7 «Цінні папери» декларації позивача за 2015 року, у рішенні відповідача №1054 від 12.04.2019 вбачається.

Позивач зазначив у декларації за 2015 рік відомості про акції у кількості 77 445 000 шт., дата набуття права 05.06.2015.

Відповідно до пункту 3.1 договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-20150605/00000001/1 від 05.06.2015 підтвердженням переходу прав власності на цінні папери, зазначені в договорі, є виписка Депозитарної установи на дату зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця.

Згідно з копією виписки про операції з цінними паперами суб`єкт декларування набув права власності на зазначені акції 18.08.2015 року.

В поясненнях суб`єкт декларування зазначив, що в декларації помилково вказана як дата набуття права 05.06.2015 дата договору купівлі-продажу цінних паперів. Операція по рахунках в цінних паперах відбулась 18.08.2015, тому саме цю дату необхідно вважати датою набуття права власності.

Позивач відобразив відомості щодо номінальної вартості цінних паперів, які належать йому на праві власності, у розмірах 3 750 407,00 грн., 6 570 958 грн., 7 744 500 грн., 2 697 534 грн.

Згідно з копією договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-20150605/00000001/1 від 05.06.2015 номінальна вартість одного цінного папера становить 0,10 грн.

Як зазначає відповідач, відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Відповідно до частини 6 статті 7 зазначеного Закону облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, кратну 1 гривні, а якщо це передбачено проспектом облігацій (рішенням про розміщення облігацій, а для державних облігацій - умовами їх розміщення), - в іноземній валюті, кратну одиниці такої іноземної валюти.

Згідно з визначенням номінальної вартості вказаних цінних паперів, у декларації має відображатися кількість таких цінних паперів та номінальна вартість одного цінного папера.

Таким чином, у розділі 7 «Цінні папери» декларації позивач зазначив недостовірні відомості про дату набуття права, номінальну вартість цінних паперів, чим не дотримав вимоги пункту 4 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Щодо недостовірних відомостей у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації позивача за 2015 рік відповідачем встановлено наступне.

Відповідачем під час проведення повної перевірки декларації позивача за 2015 рік на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розміру утриманого податку з доходів фізичних осіб) член сім`ї (дружина) у 2015 році отримала дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (ознака доходу « 106») у сумі 112 382,83 грн. та дохід у вигляді страхових виплат (ознака доходу « 151») у сумі 5 560,00 грн., про що не було зазначено у декларації позивача за 2015 рік.

Відповідно до пояснень суб`єкта декларування під час заповнення декларації член його сім`ї (дружина) не надала інформацію щодо доходу, отриманого від здачі приміщення в оренду.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 117 942,83 грн.

Як вбачається із пункту 5.3 рішення відповідача №1054 від 12.04.2019 позивач зазначив відомості про джерело доходів, вказавши себе джерелом доходу.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб) суб`єкт декларування отримав дохід від продажу (обміну) нерухомого майна (ознака доходу « 104») у сумі 4 119 000,00 грн.

В поясненнях позивач зазначив, що джерелом відповідного доходу є ТОВ «Бауер Груп Україна».

Згідно з копіями договору відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ПАЛАДІС» від 26.05.2015, договору відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статному капіталі ТОВ «Юридичний центр «ЕКВІТАС» від 26.05.2015 суб`єкт декларування отримав дохід у розмірі 10 000 грн. та 10 000 грн. відповідно від продажу часток у статутному капіталі товариств.

Також відповідно до наданої копії договору купівлі-продажу цінних паперів від 16.09.2015 суб`єкт декларування отримав дохід у сумі 10 000 грн. від ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «АРІВО ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ».

В поясненнях позивач зазначив, що в декларації помилково узагальнив дохід за трьома операціями і зазначив суму загального доходу.

Таким чином, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про джерела доходів, отриманих ним та членом сім`ї (дружиною), а також не зазначив відомості про доходи члена сім`ї (дружини) на загальну суму 117 942,83 грн., чим не дотримав вимог пункту 7 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Щодо недостовірних відомостей у розділі 12 «Грошові активи» декларації позивача за 2015 рік, відповідач у оскаржуваному рішенні №1054 від 12.04.2019 зазначає таке.

Позивач у розділі 12 «Грошові активи» декларації зазначив відомості про кошти, розміщені на банківських рахунках ПАТ «АСВІО БАНК» у розмірі 89 953 372 грн. та 840 000 доларів США.

Згідно з копією довідки ПАТ «АСВІО БАНК» від 13.12.2016 №2808 станом на 31.12.2015 залишки коштів на рахунках суб`єкта декларування становили 84 244 622,84 грн. та 840 014,34 дол. США.

Недостовірні відомості про залишок коштів, розміщених на банківських рахунках відрізняються від достовірних на суму 5 708 749,16 грн. та 14,34 дол. США (365,61 за офіційним курсом НБУ станом на 31.10.2016 - 2 549,5951 грн. за 100 дол. США).

Під час проведення повної перевірки декларації позивача відповідачем встановлено, що позивач не зазначив відомості про кошти члена сім`ї (дружини), розміщені на банківських рахунках.

Відповідно до довідки ПАТ «АСВІО БАНК» від 26.12.2017 №3184, станом на 31.12.2015 залишки коштів на рахунках члена сім`ї (дружини) становили 93 925,93 грн.

Таким чином, позивач у розділі 12 «Грошові активи» декларації зазначив недостовірні відомості про залишок коштів, розміщених на банківських рахунках, які відрізняються від достовірних на суму 5 708 749,16 грн. та 14,34 дол. США (365,61 за офіційним курсом НБУ станом на 31.10.2016 - 2 549,5951 грн. за 100 дол. США), а також не зазначив відомості про кошти, розміщені на банківських рахунках членам сім`ї (дружині) у сумі 93 925,93 грн., чим не дотримав вимоги пункту 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Не погоджуючись з даними рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон №1700-VII).

За приписами частини першої статті 4, частини першої статті 11 Закону №1700-VII, центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику є Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого належать, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 1 Закону №1700-VII суб`єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 45 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Частиною четвертою цієї статті Закону також передбачено, що упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

У разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Частиною першою статті 47 Закону №1700-VII визначено, що подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством.

Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089 (далі - Порядок).

Згідно пунктів 2, 4, 9 розділу ІІ Порядку суб`єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм.

Зареєстровані в Реєстрі суб`єкти декларування мають право подавати документи у разі їх відповідності технічним вимогам до форми і проходження логічних перевірок, переглядати подані ними документи.

Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Подання документа до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб`єкту декларування на адресу його електронної пошти, вказану під час реєстрації в Реєстрі, та до персонального електронного кабінету суб`єкта декларування.

Після отримання зазначеного повідомлення суб`єкт декларування зобов`язаний невідкладно, але не пізніше семи днів після дня отримання такого повідомлення, перевірити зміст поданого ним документа та у разі виявлення неповних або недостовірних відомостей в ньому подати виправлений документ відповідно до цього Порядку.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку зареєстровані в Реєстрі суб`єкти декларування мають право подавати виправлені документи у строки та в порядку, визначені в пункті 7 цього розділу.

Пунктом 7 розділу ІІ Порядку визначено, що суб`єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію упродовж семи днів після дня подання первинної декларації, до якої подається виправлена версія, шляхом створення та подання виправленого документа у Реєстрі.

У разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію або виправлену декларацію з достовірними відомостями у строк, визначений уповноваженою особою Національного агентства.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що після подачі відповідної декларації, суб`єкт декларування зобов`язаний невідкладно, перевірити її зміст та у разі виявлення неповних або недостовірних відомостей в ній подати виправлену декларацію. Зазначені дії можуть бути вчинені суб`єктом декларування виключно в межах семи днів з дня подання відповідної первинної декларації.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні даних суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, тому дотримання строків є обов`язковою умовою, зокрема, для суб`єктів на яких поширюється дія Закону №1700-VII.

При цьому, право подачі виправленої декларації у випадку самостійного виявлення декларантом недостовірних відомостей у первинній декларації поза цим строком норми чинного законодавства не передбачають.

Тобто, законодавець передбачив єдиний виняток, у якому суб`єкт декларування зобов`язаний та, відповідно, має можливість подати виправлену декларацію - після притягнення його до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 810/3202/17.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.02.2017 №56 (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень) (далі - Порядок №56), недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

В той же час достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

Механізм проведення повної перевірки декларації встановлено, зокрема, розділом ІІІ Порядку №56.

Пунктами 6-11 розділу ІІІ Порядку №56 визначено джерела інформації, які Національне агентство використовує під час повної перевірки декларацій, серед яких:

- відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

- відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Поряку №56 під час проведення повної перевірки декларації та прийняття Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації використовується лише інформація, отримана у законний спосіб. Крім того, при проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет. Це кореспондується з визначеними Порядком №56 принципами достовірності і повноти інформації, що застосовуються Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації, за якими здійснюється повна перевірка декларації.

Таким чином, суд вказує на те, що зазначені у декларації недостовірні відомості - це задекларовані відомості, які не відповідають відомостям, отриманим Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

Відповідно до пункту 3 Порядку №56 початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач 29.03.2017 року повідомив позивача через електронний кабінет Єдиного державного реєстру декларацій про початок перевірки. Даний факт повідомлення позивачем не заперечується.

Пунктом 12 Порядку №56 передбачено, що Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Відтак, повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів.

Суд зазначає, що системний аналіз пункту 6 розділу III Порядку № 56 дає підстави для висновку, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком № 56 строку законодавством не передбачено.

Отже, суд вважає помилковою позицію Національного агентства з питань запобігання корупції про відсутність чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації та зазначає, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав».

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім цього, цей принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке:

«Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України», заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];».

Отже, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Тому доводи Національного агентства щодо необмеження будь-якими строками (або в межах поняття «розумного строку») компетенції на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги. Національне агентство створюється відповідно до Закону № 1700-VII і зобов`язано діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, про що зазначено у ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Так, проведення перевірки відповідно до статей 48 та 50 Закону № 1700-VII визначено Порядком № 56. Згідно з цим порядком Національне агентство у особі відповідних структурних підрозділів за своїми обов`язками, які передбачені Законом № 1700-VII та Порядком № 56, повинне здійснювати контроль та повну перевірку декларації особи згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною у ньому.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Визначена цим Порядком № 56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює межі вчинення повноважень Національного агентства щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у п.3 розділу І Порядку №56 принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права.

Суд зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура проведення Національним агентством контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

Отже, позивач, з урахуванням положень Закону № 1700-VII та Порядку № 56 проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, правомірно очікував, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Аналогічні висновки у подібних відносинах, висловлені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 та у справі №640/1221/19 від 07 листопада 2019 року.

Зважаючи на те, що рішення відповідача №120 про призначення повної перевірки декларації позивача прийнято 29.03.2017 року, а оскаржуване рішення НАЗК №1054 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання» прийнято лише 12 квітня 2019 року, тобто лише на 743 день з дня прийняття рішення про проведення повної перевірки, суд дійшов до висновку, що відповідачем порушено строки проведення перевірки декларацій, передбачені пунктом 14 Порядку № 56.

Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку №3 від 10.06.2016 року, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції суб`єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію упродовж семи днів після дня подання первинної декларації, до якої подається виправлена версія, шляхом створення та подання виправленого документа у Реєстрі.

Якщо після спливання цього строку суб`єкт декларування виявить неповні чи неправильні відомості в поданій ним декларації (або у виправленій декларації), він повідомляє про це Національне агентство через персональний електронний кабінет та подає виправлену декларацію згідно з рішенням уповноваженої особи Національного агентства.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи і не заперечується відповідачем, позивач 25.01.2017 року через персональний електронний кабінет повідомив відповідача, що задекларовані позивачем відомості в розділі 12 «Грошові активи» декларації відрізняються від достовірних на суму 5 708 749,16 грн. та 14,34 доларів США, а також просив забезпечити можливість внести до декларації відповідні зміни та прийняти виправлену декларацію за 2015 рік.

Однак жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують прийняття/неприйняття або врахування виправленої декларації, чи надання позивачу відповіді за наслідками розгляду зазначеного повідомлення, відповідачем до суду не надано, що свідчить про неможливість реалізації прямого обов`язку декларування достовірних відомостей позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач намагався виправити/уточнити декларацію в частині недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму 5 708 749,16 грн. та 14,34 доларів США шляхом надання відповідачу пояснення від 25.01.2017 року з проханням надати можливість виправити декларацію за 2015 рік, втім відповідач, в порушення абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку №3 від 10.06.2016 року, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції не прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відтак, відповідач у рішенні від 12.04.2019 року №1054 дійшов помилкового висновку про те, що позивач подав недостовірні відомості у декларації, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів та свідчить про наявність в діях суб`єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов до висновку про протиправність прийнятих відповідачем рішень від 12.04.2019 року №1054 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання та №1060 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання».

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 73, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.04.2019 року №1054 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.04.2019 року №1060 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного агентства з питань запобігання корупції.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (бул. Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1536 грн. 80 коп. (одна п`ятсот тридцять шість грн., 80 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська