Ухвала суду № 90587313, 24.07.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8253/20

У Х В А Л А

про повернення заяви про забезпечення позову

24 липня 2020 року місто Київ

Подільський районний суд м.Києва у складі судді Ларіонової Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до відкриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , до відкриття провадження у справі, зазначаючи відповідачем Подільський РВ ДВС у м.Києві, звернувся до районного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить: 1) зупинити дію постанови виконавця № 56574467; 2) зупинити стягнення на підставі постанови № 56574467; 3) заборонити виконавцю вчиняти арешти майна та коштів ВП № 56574467; 4) заборонити іншим особам виконавчої служби арештовувати майно та кошти ВП № 56574467. Одночасно в заяві міститься клопотання про звільнення або відстрочку по сплаті судового збору.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.152 ч.4 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно ч. 1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст.4 ч.2 п.1 п.п.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою заяви про забезпечення позову позов сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,4 грн.

Як вбачається із вищевказаної заяви, позивачем взагалі не обгрунтовано клопотання про звільнення (відстрочення) сплати судового збору та не зазначено, чому позивач не може сплати судовий збір, який становить 420,4 грн., а додана лише копія свідоцтва про народження малолітньої дитини.

Стосовно вирішення питання про звільнення (відстрочення) позивача від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

При розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Тлумачення статті 133 ч.1 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

При цьому, у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», перераховано вичерпний перелік осіб та умов, за яких суд може відстрочити сплату судового збору.

Відповідно до даної правової норми, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є, зокрема, члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї (п.«г»); або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Позивачем не надано суду жодного документа, який б свідчив про фінансовий стан позивача та неможливість сплатити судового збору в розмірі 420,0 грн.

Враховуючи викладене та виходячи з того, що безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом, клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи те, що підстави для відстрочення позивачам сплати судового збору за заявою про забезпечення позову відсутні, то вказана заява не відповідає вимогам ст.152 ч.4 КАС України.

Відповідно до ст.154 ч.7 КАС України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.152 ЦПК України, повертає її заявнику без розгляду.

В зв`язку з наведеним, вищевказана заява позивача на підставі ст.154 ч.7 КАС України підлягає поверненню позивачу.

Повернення заяви не позбавляє права позивача, при необхідності, повторно звернутись до суду у встановленому законом порядку із заявою про забезпечення позову, яке допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

Крім того, слід звернути увагу позивача на те, що вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені ст.152 ч.1 КАС України. Між тим, позивачем у заяві не зазначено дати постанови державного виконавця, дію якої та стягнення на підставі якої просить зупинити. При цьому до заяви подані дві різні постанови державного виконавця, ухвалені у виконавчому провадженні ВП № 56574467 (від 24.09.2018 р. та 15.07.2020 р.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.154 ч.7, 241-243, 294, 295 КАС України, п.15.5 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 щодо звільнення (відстрочення) сплати судового збору за заявою про забезпечення позову - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до відкриття провадження у справі, - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена позивачем в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 24.07.2020 р.

СуддяН. М. Ларіонова