Рішення № 90586243, 16.07.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6268/20

Провадження № 2/752/4892/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.07.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Друга Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 2/6 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 , як дружина спадкодавця, є єдиною спадкоємницею першої черги за законом, заявила про прийняття спадщини та фактично прийняла її. До складу спадщини входить: 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 , яку померлий отримав у спадок від своєї першої дружини; 2/6 частки від 1/2 квартири АДРЕСА_2 , яку померлий отримав у спадок як обов`язкову частку у спадщині від своєї першої дружини, право власності на яку визнано за спадкодавцем на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2009 року та ухвали від 08.08.2011 року. Позивачу, Другою Київською державною нотаріальною конторою, видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спірної квартири. У відповідності до листа Другої Київської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 2/6 частки від 1/2 частини спірної квартири, оскільки рішення не зареєстроване в БТІ та рекомендовано для вирішення даного питання звернутися до суду.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.04.2020 відкрито провадження по даній справі, призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі за наданими доказами, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач надала заяву, в якій зазначила, що проти позовних вимог не заперечує та просить провести розгляд справи за її відсутності.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила без повідомлення причин неявки, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, будь-які заяви, пояснення на позов не подавали.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

Статтею 41 Конституції України, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб за серія НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві від 21.06.2007 року було зареєстровано 03.11.2000 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюб.

Вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19.06.2009 року по справі № 2-335/09, із урахуванням ухвали про виправлення описки Голосіївського районного суду міста Києва від 08.08.2011 року, було присуджено ОСОБА_3 за життя як непрацездатному в якості обов`язкової частки у спадщині та визнано його право власності на 2/6 частки від 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_4 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в порядку спадкування за законом. Вищезазначені судові рішення набрали законної сили та їх не було скасовано.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За нормою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкуванням за ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

За статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Позивач як дружина спадкодавця заявила про прийняття спадщини до Другої Київської нотаріальної контори та фактично прийняла спадщину, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.08.2013 року, за реєстровим номером 47815336.

Згідно копії паспорту з відміткою про реєстрацію місця проживання, позивач прописана і мешкала на час відкриття спадщини в спільній квартирі спільно з померлим ОСОБА_3 , а томі згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом шестимісячного строку не подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщина.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, Друга Київська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

У відповідності до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч. 1 ст. 1268 ЦК України, стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 у справі «Пайн Веллі Девелопментс ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.08.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 11-2033 (спадкова справа № 776/2009) спадкоємницею зазначеною у цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/2 частини квартири під АДРЕСА_3 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом комітетом Московської районної Ради народних депутатів м. Києва від 14.11.1995 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 14.11.1995 року № 11088.

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

Як вбачається з довідки від 29.06.2012 року № 2113/02-31, виданій позивачу Другою Київською державною нотаріальною конторою, повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка позивача - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , неможливо, оскільки документи, які б свідчили про належність спадкового майна на праві власності померлому - пред`явлені, а також в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, право власності за померлим на частку квартири - не зареєстроване.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем за змістом заявленого позову доведено та відповідачем в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи те, що позивач в нотаріальному порядку не має можливості оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, відповідач проти позовних вимог не заперечує, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями статті 142 ЦПК України, передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Друга Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/6 частки від 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов`язання Управління державної казначейської служби України у м. Києві повернути сплачений судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., внесений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) згідно з квитанцією від 24 березня 2020 року № 48565249, отримувач УК у Голосіївському районі/Голосіївський район/ 22030101, отримувач Казначейство України, код отримувача 38039757.

Роз`яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур