Рішення № 90585702, 24.07.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/16610/19

Провадження №2/712/865/20

16 липня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання – Олефіренко В.В.

представника позивача адвоката Никітенка - Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради про відібрання малолітньої дитини у матері з передачею батьку та визначення місця проживання дитини з батьком,

В С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог та аргументів учасників справи

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Благовісна, 170) про відібрання малолітньої дитини та визначення місця проживання, посилаючись на те, що позивач є громадянин Туреччини, 17 жовтня 2013 року зареєстрував шлюб з відповідачем. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2016 року шлюб між ними було розірвано. Від даного шлюбу в них народилась дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час шлюбу вони разом проживали в м. Стамбул, де його дружина та донька були на його матеріальному забезпеченні. Термін проживання був необмежений, оскільки донька отримала громадянство, а відповідач отримала посвідку на постійне місце проживання. З 2015 року відповідач почала виїжджати на довгий термін до України. Після чого повідомила, що хоче проживати в Україні, на що отримала згоду, але він також зазначив, що потрібний деякий час для підготування та приведення справ у норму. На що вона зазначила, що не має наміру чекати, поки він розбереться зі своїми справами. Вона отримала дозвіл на вивезення малолітньої дитини та повернулася до України. Після повернення позивач продовжував матеріально утримувати свою доньку та відповідача.

Після повернення в Україну відповідач почала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною. Після довготривалих перемовин стосовно перешкод у спілкуванні, жодної домовленості вони не дійшли, оскільки відповідач не бажала домовлятися.

Таким чином, він був змушений звернутися до районної державної адміністрації для прийняття рішення про участь у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , 2013 року народження. За результатами розгляду було прийняте Розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області № 130 від 25.05.2016 року, в якому було визначено порядок побачень. Але, як тільки відповідач була проінформована про дане розпорядження, вона зазначила, що не має наміру його виконувати. Дане розпорядження не виконувалося жодного разу. Але були поодинокі випадки коли відповідачу потрібні були додаткові кошти, або матеріальні речі, в такому випадку мені надавалася приблизно одна година в приміщенні ТЦ, поки відповідачка займалася закупівлями. Також хочу зазначити, що попри вчинення перешкод, він продовжував надавати матеріальну підтримку.

Протягом року, він не бачив і не чув власної доньку. Виключно телефонні дзвінки та повідомлення від відповідача, в яких вона зазначала, що більше не має наміру з ним спілкуватися та, тим більше, давати дочці спілкуватися з ним.

Після цього, він звернутися до суду, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини. Соснівський районний суд м. Черкаси задовольнив його вимоги та прийняв рішення від 05 листопада 2018 року. Дане рішення відповідач не виконує, що призвело до відкриття виконавчого та кримінального провадження. Дані провадження в даний час знаходяться на виконанні.

З тої інформації, що відома позивачу, відповідач не має постійного місця роботи у зв`язку з чим не має змоги забезпечити дитину та надати стійке та спокійне середовище, оскільки знаходиться в постійному русі та пошуку. Відповідач не дає бачитись та спілкуватися, не виконує розпорядження районної державної адміністрації, не виконує рішення Соснівського районного суду м. Черкаси та погрожує, тому він хоче, щоб його донька проживала разом з ним

Просить суд відібрати малолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачки ОСОБА_2 та передати її позивачу, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_7 , стягнути з відповідача судові витрати.

15.05.2020 року представник відповідача адвокат Комерзан З.Д. скерував до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.10.2017р. по справі №712/10312/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 - визначено місце проживання ОСОБА_6 з матір`ю - ОСОБА_2 , дане рішення суду набрало законної сили. А тому ОСОБА_6 на законних підставах проживає разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 . У 2018 році ОСОБА_7 особисто надав згоду на виїзд своєї доньки ОСОБА_8 до Італії в супроводі своєї матерії ОСОБА_2 , а тому позивач був не проти виїзду його сім`ї за кордон. Окрім того позивач - ОСОБА_7 регулярно спілкується зі своєю донькою - ОСОБА_9 за допомогою Інтернету та відеозв`язку, а відповідачка ніяким чином не перешкоджає його спілкуванню із дитиною. Стосовно особи батька ОСОБА_10 , який вимагає передати йому дитину, відповідачка ОСОБА_2 просить зосередити увагу суду на подіях, що мали місце у квітні-травні 2017році в Туреччині, куди ОСОБА_7 запросив гр. ОСОБА_2 разом із дочкою. Після їх приїзду він насильно їх утримував, погрожував та застосовує насилля, забрав паспорта і знищив їх не даючи можливості виїхати назад в України. ОСОБА_2 побоюючись за своє життя та життя своєю дитини переховувалася у консульстві України в Туреччині, дані факти підтверджені в судовому документі, що виданий Туреччиною.

Після того що сталося в Туреччині у квітні-травні 2017 року відповідачка ОСОБА_2 була вимушена виїхати до Італії, а їхня дочка - ОСОБА_6 страшенно боїться свого батька ОСОБА_10 . Відповідачка стверджує, що ОСОБА_7 неодноразово вживав наркотики, та алкоголь що зумовлювало його неадекватну поведінку. То ж відповідачка наполягає на тому, що така людина не може виховувати дитину.

На даний час ОСОБА_9 постійно проживає в Італії зі своєю матір`ю, так як вони отримали дозвіл на проживання в даній країні, ОСОБА_2 має постійну роботу в Італії та працює на контрактній основі, а її донька ОСОБА_11 відвідує перший клас державної школи, де має відмінні результати, досконало знає італійську мову, а також відвідує перший приватної школи де вивчає українську мову та культуру, бере участь в гуманітарних гуртках та повноцінно розвивається. Дитина не бажає повертатися до свого батька ОСОБА_10 .

Окрім того незважаючи на все, що відбулося раніше, на даний час позивач ОСОБА_7 має змогу регулярно спілкуватися зі своєю донькою - ОСОБА_9 за допомогою Інтернету, телефону та відеозв`язку, а ОСОБА_2 не перешкоджає їхньому спілкуванню.

Просить суд відмовити в задоволенні позову.

09.06.2020 представник позивача адвокат Никітенко Р.П. скерував до суду відповідь на відзив, яку обґрунтував тим, що відповідач вводить суд в обману, оскільки позивачем в позовній заяві не ставиться питання про позбавлення батьківських прав. Також відповідач повідомляє про те, що донька боїться позивача, однак потім вказує на те, що позивач регулярно спілкується з дитиною. Відповідач вказує на те, що позивач вживає наркотики та алкоголь, однак у позивача є довідки про те, що він не перебуває на диспансерному обліку та не звертався за медичною допомогою. Відповідач зазначає, що постійно проживає в Італії та дитина ходить в державну школу, однак відповідно до відповіді Генерального консульства України на консульському обліку, відомості щодо офіційного перебування відповідача на території Італії відсутні.

Представник позивача ОСОБА_12 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовні заяві. Додатково вказав, що відповідачка зрідка надає можливість відповідачу спілкуватись з донькою телефонним зв`язком, при цього вимагаючи сплати коштів на утриманні дитини. Будучи обмеженим тривалий час в особистому спілкуванні з дитиною внаслідок ухилення відповідачки від виконання судового рішення про встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою, відповідач наразі немає інформації, в яких умовах проживає дитина та чи має відповідачка офіційні джерела доходів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про відкладення розгляду справи, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 16 липня 2020 року.

Представник третьої особи ОСОБА_13 . ОСОБА_14 у наданій суду заяві просила розглянути справу в її відсутність, у вирішенні позову покладалась на розсуд суду.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Хід розгляду справи

22 січня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано висновок Органу опіки та піклування Черкаської міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

07 квітня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси клопотання адвоката Никітенка Ростислава Павловича про долучення доказів та виклик свідків задоволено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21 травня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

2.Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_1 , громадянина Туреччини, та ОСОБА_2 , громадянки України, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Чигиринським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 115.(а.с.3)

Розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 25.05.2016 року № 130 визначено порядок побачень батька ОСОБА_1 , 1981 року народження, із дочкою ОСОБА_5 , 2013 року народження в присутності матері ОСОБА_2 , 1988 року народження, за адресою: АДРЕСА_3 , щосуботи та щонеділі, а також на святкові неробочі дні, передбачені чинним законодавством України з 10-00 год. до 15-00 год.(а.с.4)

У відповіді Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 20.07.2018 року № 01-01-25/2407 зазначено, що службою було здійснено виїзди 02.04.2018, 13.04.2018, 10.04.2018, 02.05.2018 року за адресою АДРЕСА_3 , про що складено відповідні акти, згідно яких ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вдома не було, зі слів сусідів, останнім часом вдома їх не бачили. 06.06.2018 року до служби надійшов лист від служби у справах дітей ЧМР від 06.06.2018 року № 1613-30-02-49, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 з донькою не проживають. Зі слів сусідів, вона разом з донькою перебувають за межами України.(а.с.5)

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.11.2018 року зобов`язано відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити ОСОБА_1 спосіб спілкування та участі у вихованні з донькою : перші та другі вихідні місяця по суботах з 10-00 до 15-00 годин, у присутності матері дитини з урахуванням обставин, які можуть виникнути. Відповідно до повідомлення адвоката Антонюк І.А. про рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.11.2018р. в справі № 712/6109/18 ОСОБА_2 булла адвокатом Антонюк І.А. проінформована засобами телефонного зв`язку після проголошення резолютивної частини рішення 05.11.2018р. Оригінал вказаного рішення був переданий адвокатом довіреній особі ОСОБА_2 (а.с.8,9)

Відповідно до характеристик ОСОБА_1 від 24.07.2018 року він працює в компанії ТОВ «Солджар Ото Кіралама, Куюмджулук, Іншаат, Турізм», добре ладнає з колегами, не має шкідливих звичок, доброзичливий. Проживає за АДРЕСА_4 , ладнає з сусідами та надає їм допомогу. Спокійний, доброзичливий, його люблять сусіди та люди навколо, проживає вже 25 років, досі щодо нього не було чутно нічого негативного (а.с.10-13).

Згідно з акту обстеження умов проживання № 124 від 23 квітня 2019 року служби у справах дітей Черкаської міської ради за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, будинок винаймається із загальною площею 162 м2. Помешкання умебльоване, проведений сучасний ремонт, з центральним водопостачанням та водовідведенням. В наявності необхідна побутова техніка, предмети домашнього вжитку є два санвузла в задовільному стані. Зі слів батька на другому поверсі відведена окрема кімната, де є двоспальне ліжко, стіл, комод. Є місце для ігор та відпочинку.(а.с.14)

Відповідно до висновку органу опіки та піклування м. Черкаси від 24.02.2020р. № 96, орган опіки і піклування вважає за можливе проживання малолітньої ОСОБА_6 у батька

ОСОБА_15 приводу ОСОБА_2 рішення суду від 05.11.2018р. в справі № 712/6109/18 складені акти державного виконавця від 02.03.2019 р., 09.03.2019 р., 04.04.2019р., 06.04.2019р., 08.04.2019р., 13.04.2019р., 04.05.2019р., 28.10.2019р., 31.10.2019р.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.12.2019 р. за поданням державного виконавця оголошено у розшук боржника ОСОБА_2 , як боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.11.2018р. в справі № 712/6109/18.

Відповідно до довідок від 20.06.2018р. та 21.06.2018 року відповідач не перебуває на обліку у наркологічному диспансеру Черкаської обласної ради та Черкаському обласному психоневрологічному диспансері.

Відповідно до характеристики, наданої 25 травня 2020 року головою комітету самоорганізації населення мікрорайону «Кривалівський» ОСОБА_16 дійсно проживає в орендованому житлі по АДРЕСА_1 є приватним підприємцем. Згідно опитування сусідів урівноважений, ввічливий, без шкідливих звичок. На громадянина ОСОБА_17 скарг не надходило.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 дали покази про те, що в їх присутності відповідач телефонним зв`язком спілкувався з донькою, з висловлювань дитини було зрозуміло, що вона прив`язана до батька, бажає з ним спілкуватись, відповідачка в якості умови спілкування позивача з донькою висувала вимоги про перерахування їм коштів на утримання.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного та сімейного законодавства.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Правовідносини, які виникли між сторонами спору регулюються положеннями Глави 13 СК України (ст.ст. 151, 153, 155, 157-159 СК України).

Вирішуючи даний спір, суд враховує положення частин восьмої та дев`ятої статті 7 СК України про те, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє ві д обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 вказаного Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Відповідно до положень ч.4 ст.159 СК України, у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Частиною 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що, батьки, які проживають окремо від дитини, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, суд враховує положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в тім, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд у своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Таким чином, оцінка найкращих інтересів дитини повинна здійснюватися з врахування усіх вищенаведених елементів з оцінкою значимості кожного з них у порівнянні з іншими.

Отже, із вищевикладеного, суд робить висновок, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Звертаючиcь до суду із позовом, позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка ухиляється та не виконує рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.11.2018 р. в справі № 712/6109/18, яким її було зобов`язано не чинити перешкоди у спілкуванні батька з малолітньою донькою та встановлено способи участі батька у вихованні, спілкуванні.

Відповідно до ч.4 ст.159 СК України у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Разом із тим, вказана правова норма передбачає право суду, а не обов`язок передати дитину для проживання тому з батьків, хто проживає окремо у разі ухилення від виконання рішення суду.

При вирішення цього спору слід враховувати як факт ухилення від виконання рішення суду щодо способів участі у вихованні дитини одного з батьків, так і інші обставини, а саме інтереси дитини, її вік, сталі соціальні зв`язки.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному спокійному та стійкому середовищі.

Як встановлено, від народження і по даний час дитина постійно проживає разом з матір`ю, а тому відібрання дитини від матері проти її волі може мати психотравмуючий вплив для дитини, оскільки у внутрішньому психологічному сприйнятті дитини це насильницька зміна сталих сімейних зв`язків, які склались, коли дитина проживала з матір`ю.

Те, що батько дитини за матеріальним становищем та соціальними характеристиками спроможний забезпечити належний рівень фізичного, духовного, інтелектувального, культурного, соціального розвитку дитини, не є визначальними обставинами для вирішення спору, що виник між сторонами.

При відхиленні доводів позивача суд виходить виключно з інтересів малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки зміна усталеного способу життя дитини, її звичайного оточення може вкрай негативно вплинути на несформовану психіку дитини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини і в першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже потім права батьків.

На підставі вищевикладеного, ст. 7, 151, 153, 155, 157-159 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись Перехідними положеннями ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої ОСОБА_5 у матері з передачею батьку та визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата виготовлення повного тексту рішення 24 липня 2020 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

Третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул.Благовісна, 170)