Рішення № 90584834, 20.07.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13738/18

н/п 2/953/1812/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.,

при секретарі Куценко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1 Д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 02.08.2018 звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 26.04.2007 в розмірі 41200,94 грн. та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Заочним рішенням від 05.12.2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2020 року було поновлено строк звернення до суду із заявою про скасування заочного рішення, скасовано заочне рішення, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог, банк посилається на те що, відповідно до укладеного договору б/н від 26.04.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 17000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, про що підписав заяву б/н від 26.04.2007 разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», що викладені на офіційному сайті банку, що складає Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №б/н від 26.04.2007 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит. Однак, через порушення зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість, яка до теперішнього часу ним не погашена, в зв`язку з чим банк був змушений звернутися до суду з даним позовом. АТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 14.06.2018 року за кредитним договором №б/н від 26.04.2007 року складає 41200,94 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3789,84 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 23731,24 грн., пені у розмірі 11241,72 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн. (фіксована частина), та у розмірі 1938,14 грн.(процентна складова).

01.06.2020 відповідачем подано до суду відзив, в якому ОСОБА_2 посилається на неналежне, несвоєчасне ознайомлення ним з умовами кредитного договору, нечитабельність заповненої ним в 2007 році анкети-заяви, відсутності доказів обізнаності споживача про істотні умови споживчого кредитування, та просить врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17 та відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову, з огляду на не ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, невідповідність наведених позивачем розрахунків фактичним обставинам справи, мінливість відсоткової ставки.

30.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив від АТ КБ «Приватбанк», в якій позивач зазначає, що підписанням анкети-заяви б/н від 26.04.2007 з метою отримання банківських послуг відповідач отримав кредит у розмірі 17000 грн. та приєднався до нових Умов та правил надання Банківських послуг, що відповідає ч.1 ст.634 ЦК України, який зафіксовано в декількох документах та складається з: заяви позичальника Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів. В відповіді на відзив позивач посилається на те, що відповідач користується кредитними коштами, частково виконував умови договору, погашував заборгованість, наводить формули, використані позивачем для розрахунку заборгованості, посилається на умови договору щодо зміни відсоткової ставки, зміни кредитного ліміту, черговості погашення заборгованості, розрахунку неустойки, договірного списання.

В судове засідання представник позивача неодноразово не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку з чим вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками, подав на адресу суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між сторонами виникли правовідносини щодо виконання умов кредитного договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н від 26.04.2007, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 17000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копію анкети-заяву про отримання платіжної картки «Універсальна», з кредитним лімітом суми дві тисячі шістсот гривень, приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами(а.с. 10), також надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг.(а.с. 11-24)

Долучений до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку в загальних положеннях містить таку інформацію: «ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТРО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», що діє на підставі Ліцензії Національного банку України №22 від 29.07.2009, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг».(а.с.11)

Судом вбачається, що вказана редакція Умов та правил надання банківських послуг є пізнішою, ніж дата підписання відповідачем ОСОБА_2 анкети-заяви б/н від 26.04.2007 року.(а.с.10 звор.)

Таким чином, позивачем до суду не представлена саме та редакція Умов та правил надання банківських послуг, що діяла на момент укладення з відповідачем ОСОБА_3 договору б/н від 26.04.2007, до якого приєднався заповненням заявки відповідач.

Надані до суду роздруківки Наказів про затвердження умов та правил надання банківських послуг для ПриватБанка, змін до них містять дати 2009 року та пізніші, проте договір з відповідачем укладений банком у 2007 році.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, у відповідача станом на на 14.06.2018 року за кредитним договором №б/н від 26.04.2007 року заборгованістьскладає 41200,94 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3789,84 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 23731,24 грн., пені у розмірі 11241,72 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн. (фіксована частина), та у розмірі 1938,14 грн.(процентна складова).

При цьому, у самій анкеті-заяві від 26.04.2007 про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо процентів та штрафних санкцій немає.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Із норм ст. 549, 551, 1048-1050ЦК України випливає, що в разі укладення договору, кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, пред`являючи вимоги погашення кредиту, просив у тому числі, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини договору.

Проте, витягу з Тарифів Банку, що діяли на момент укладення договору з відповідачем до позовної заяви не надано.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років (пункт 1.1.7.31 Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку, також неможливо застосувати до правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду з позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, щонайбільш сприятливі для задоволення позову.

Суд звертає увагу, що після скасування заочного рішення суду, отримання відзиву відповідача, в якому ОСОБА_2 зазначає про нечитабельність анкети-заяви та неналежність доказів щодо представлених суду умов, нечіткості встановлених банком тарифів, порядку погашення заборгованості, позивачем до суду не було Умови та тарифи станом на момент укладення договору.

Таким чином судом встановлено, що позивачем не надано підтверджень про конкретні, запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутні у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем витяг з Умов та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил,чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів, пені, штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, так як Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, та з огляду на відсутність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року(Справа № 342/180/17, Провадження № 14-131цс19) вказала, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження, зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Також суд вказує, що фактично отримані та використані позичальником кошти АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати повернути, так як їх неповернення, буде свідчити про порушення його прав, і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Доказів на спростування отримання грошових коштів за кредитною карткою відповідач до суду не подав, зустрічних вимог не пред`являв.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. До такого висновку також дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані сторонами докази, в тому числі щодо терміну дії останньої картки відповідача «до 03.2021 року» та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача 3789,84 грн. заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 41200,94 грн. Позов задоволено на загальну суму 3789,84грн. Відтак на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог(9%), а саме – 158,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 141, 258, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 598, 599, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Київським МРВ ХМУ УМВС України в Харківській області 27.08.1996) на користь акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299) заборгованість станом на 14.06.2018 за тілом кредиту №б/н від 26.04.2007 року у розмірі 3789,84 грн (три тисячі сімсот вісімдесят дев`ять гривень, 84 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Київським МРВ ХМУ УМВС України в Харківській області 27.08.1996) на користь акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299) судовий збір в сумі 158,58 грн (сто п`ятдесят вісім гривень, 58 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України (в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя : Я.В. Губська