Рішення № 90584777, 23.07.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1913/20

н/п 2/953/1416/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Якуші Н.В.,

за участю секретаря судових засідань – Петрової Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області про визнання договору купівлі–продажу автомобіля недійсним,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Суркова В.М. звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним Договір купівлі–продажу, укладений з суб`єктом господарювання №7284/20/005721 від 14.01.2020 року, виданий ВП «Харківська філія ТОВ «Дімітрел», за яким ОСОБА_2 перереєструвала на ОСОБА_3 автомобіль марки Toyota Corolla 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; скасувати державну реєстрацію автомобіля Toyota Corolla 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 за ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 01.03.2013 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 15.01.2020 року рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №953/25063/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, проте питання щодо поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не було вирішено. За час перебування у шлюбі спільними зусиллями та за спільні кошти сторонами було придбано майно автомобіль TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , який за спільною домовленістю було зареєстровано на ім`я дружини ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 від 27.05.2016 р. З дня придбання вищезазначеного автомобіля TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 фактичним володільцем та користувачем автомобіля був ОСОБА_1 , він же здійснював поточний ремонт автомобілю, оплачував страховку. Вказав, що з моменту подачі позову до суду про розірвання шлюбу ОСОБА_2 заволоділа документами і ключами від автомобілю TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , забрала автомобіль з місця стоянки і сховала його, мотивуючи це тим, що вона є власницею зазначеного автомобіля, оскільки свідоцтво про реєстрацію видано на її ім`я. 14.01.2020 позивач в особі представника - адвоката Суркова В.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 15.01.2020 року Київським районним судом м. Харкова була винесена ухвала про забезпечення позову із забороною відчуження вказаного автомобіля, проте така ухвала не могла бути виконана, з огляду на те, що у резолютивній частині даного рішення власником даного автомобіля була вказана ОСОБА_2 , а станом на 15.01.2020 року власник автомобіля змінився, адже 14.01.2020 відповідач ОСОБА_2 без відома, дозволу і згоди позивача перереєструвала автомобіль марки TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 на свою матір - ОСОБА_3 на підставі Договору, укладеному в суб`єкті господарювання №7284/20/005721 від 14.01.2020 оку, виданий ВП «Харківська філія ТОВ «Дімітрел». Вказали, що ОСОБА_2 , будучи повідомленою про спір щодо майна подружжя, діючи недобросовісно та не визнаючи право позивача на даний транспортний засіб, здійснила відчуження спільного майна без згоди позивача. При цьому, ОСОБА_3 знала про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі та мають двох доньок, була присутня під час багатьох свят, повинна була значи, що автомобіль був придбаний позивачем і її дочкою в період шлюбу за спільні кошти, що він не давав згоди на його відчуження і, таким чином, сприяла незаконній операції, порушивши права позивача, передбачені ст.60 СК України. Наголошував, що зазначений договір купівлі-продажу відповідачами був укладений з метою позбавити ОСОБА_1 його права власності, приховавши незаконну угоду, тобто відповідачі діяли недобросовісно, тому він є фіктивним і не передбачає настання правових наслідків. Також зазначив, що в межах розгляду іншої цивільної справи 21.01.2020 року позивач звернувся до суду ще з однією заявою про забезпечення позову про визнання договору недійсним шляхом накладення арешту на автомобіль TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , який вже належить ОСОБА_3 22.01.2020 року Київським районним судом м. Харкова було винесено ухвалу про забезпечення позову із забороною відчуження вказаного автомобіля. Зазначили, що оспорюваний договір купівлі–продажу був укладений відповідачами з метою позбавити позивача права власності, адже після його продажу автомобіль вже не є спільною сумісною власністю подружжя та не може бути предметом спору про поділ майна подружжя.

02 березня 2020 року представник третьої особи регіонального сервісного центру МВС в Харківській області надали письмові пояснення по справі, в якому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування пояснень зазначили, що відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, який є складовою частиною НАІС, автомобіль TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску номер кузова НОМЕР_2 білого кольору, 27.05.2016 року зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в ТСЦ №6341 РСЦ МВС в Харківській області на підставі Договору купівлі–продажу №0006/05/16 від 27.05.2016 року, виданого ТОВ «Артсіті». На транспортний засіб закріплено номерні знаки НОМЕР_1 та оформлено свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 . 14.01.2020 року в ТЦС №6342 РСЦ МВС в Харківській області вищевказаний автомобіль перереєстровано на ім`я гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі договору, укладеного у СГ №7284/20/005721 від 14.01.2020 року, виданого ВП «Харківська філія ТОВ «Дімітрел». На транспортний засіб оформлено свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерні знаки не змінювались. 23.01.2020 року на вищевказаний автомобіль накладено обтяження на проведення реєстраційних дій, відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова. Зазначили, що на території України реєстраційні дії з транспортними засобами здійснюються у відповідності до ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух» та згідно з Постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року в редакції ПКМУ №1371 від 23.12.2009 року «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів». Враховуючи наведене, РСЦ МВС в Харківській області немає права самостійно змінювати Порядок реєстрації транспортних засобів, ніякого відношення до відчуження вищевказаного транспортного засобу немає і реєстраційні дії з автомобілем проведені у відповідності до цього Порядку.

25 лютого 2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Тарасенко Д.Ю., в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач не довів обставини, на які він посилається як на підстави своїх вимог. Для встановлення того, чи дійсно автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя недостатньо визначити дату придбання автомобіля, що відповідає даті перебування у шлюбі. Необхідно встановити на підставі якого правочину автомобіль був придбаний. Позивач зазначає лише, що автомобіль був придбаний за договором купівлі–продажу, але відповідні докази в матеріалах справи відсутні. Крім того, довідкою Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області визначена дата правочину 14.01.2020 року, а у витязі з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобі зареєстрована дата державної реєстрації 27.05.2016 року. Твердження позивача, що договір купівлі–продажу відповідачами був укладений з метою позбавити його права власності є лише припущенням позивача, яке не відповідає дійсності. Також зазначила, що законодавством не встановлено обмежень щодо вчинення правочинів між родичами і сам по собі факт родинних стосунків не може бути підтвердженням недобросовісності сторін. Також, ОСОБА_3 не має юридичної освіти та не обізнана про норми законодавства щодо спільної сумісної власності подружжя. Її воля була спрямована виключно на набуття нею права власності на автомобіль.

04 березня 2020 року до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 , в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначила, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна та третя особа-контрагент за таким договором діяли недобросовісно. Позивач в позовній заяві не вказав на якій підставі та за яким правочином, ким і коли було придбано автомобіль TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 та не надав підтвердження таким обставинам доказів. Також наголосила, що позивач не надав доказів оплатного придбання автомобіля та осіб, які здійснили таке придбання. Також, позивачем не надано до суду договір купівлі–продажу автомобіля TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , який він просить визнати недійсним. Також, позивачем не зазначено та не надано доказів того, що відповідачі діяли недобросовісно. Зокрема не надано доказів того, що ОСОБА_3 знала чи не могла знати про те, що спірний автомобіль належить позивачу ОСОБА_1 та їй на праві спільної сумісної власності та про те, що має бути згода на розпорядження вказаним автомобілем позивача і що така згода не надавалась. Крім того, позивачем надані до суду суперечливі документи щодо дати реєстрації автомобіля в державному реєстрі за ОСОБА_3 Довідкою Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області визначена дата правочину 14.01.2020 року, а у витязі з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобі зареєстрована дата державної реєстрації 27.05.2016 року.

24 квітня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача. У відповіді на відзив зазначено, що посилання відповідача ОСОБА_2 на відсутність документів, які б свідчили про укладення договору купівлі–продажу автомобіля є безпідставними та спростовуються наданими ВП «Харківська філія ТОВ «Дімітрел» документами. Такі документи підтверджують продаж автомобіля ОСОБА_2 своїй матері ОСОБА_3 без його згоди за допомогою ВП «Харківська філія ТОВ «Дімітрел» шляхом укладення 14 січня 2020 року договору комісії і того ж дня договору купівлі–продажу з подальшою перереєстрацією автомобілі на ОСОБА_3 у Регіональному сервісному центрі МВС України в Х/о. Зазначив, що отримані від продажу автомобіля кошти ОСОБА_2 звернула на свою користь. Також, відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві жодним чином не спростувала наявність договору купівлі–продажу транспортного засобу, а лише наголошувала на відсутності доказів, які б підтверджували його укладення та взагалі його існування. Крім того, 14 січня 2020 року було укладено Акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини №7284/20/005721, відповідно до якого на підставі договору комісії №7284/20/005721 від 14.01.2020 року комісія провела огляд технічного стану, комплектності та оцінку транспортного засобу, за якою була визначена ціна у розмірі 49000 грн. Дана ціна є заниженою від реальної вартості майже в 7 разів. Відповідно до Інтернет ресурсу «Авто Ріа», ціна на автомобіль TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, який відповідає заявленим в Акті огляду реалізованого ТЗ №7284/20/005721 від 14.01.2020 року коливаються від 12 000 дол. США до 18 000 дол. США. Така ціна є лише бажанням відповідачів приховати факт того, що ОСОБА_3 не буде передано ОСОБА_2 коштів за договором купівлі–продажу автомобілю, враховуючи п.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ№148 від 29.12.2017 року. З огляду на те, що розмір коштів, який підлягав сплаті за автомобіль є меншим 50 000 грн., відповідачі мали право здійснити такий розрахунок готівкою, не звертаючись до банків або банківських установ, у зв`язку з чим докази, які б підтверджували факт передачі 49000 грн. відсутні. Посилання відповідача ОСОБА_3 на необізнаність умов придбання автомобіля є хибними, оскільки вказаний автомобіль був придбаний ним та її донькою під час перебування у шлюбі, за спільні кошти. Наголосив, що між відповідачами існувала попередня домовленість щодо фіктивного переходу права власності на автомобіль до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів. Оскільки автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_2 не мала права його відчужувати без згоди іншого співвласника.

11.06.2020 року на адресу суду надійшов повторний відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 , в якому остання зазначила, що підтримує відзив іншого відповідача у повному обсязі, вказала, що права позивача вона не порушувала, діяла добросовісно, і що позивач був обізнаний про відчуження автомобіля.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2020 року відкрито загальне позовне провадження, по справі призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2020 року задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2020 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

ІІІ. Пояснення учасників справи в судовому засіданні.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 , який діяв на підставі ордеру, не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань чи заяв до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи Регіонального сервісного центру МВС України в Х/о в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце слухання справи належним чином. Надали заяви про слухання справи за їх відсутності та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

У процесі судового розгляду встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.03.2013 року по 15.01.2020 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №953/25063/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Під час шлюбу сторони придбали майно, а саме: легковий автомобіль марки - TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , який за спільною домовленістю був зареєстрований на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 27.05.2016 р.

З відповіді Регіонального сервісного центра МВС в Харківській області № 31/20-195 від 22.01.2020 та вбачається, що легковий автомобіль TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , який був зареєстрований з 27.05.2016 року за ОСОБА_2 , перереєстровано на іншого власника - на ім`я ОСОБА_3 , 14.01.2020 року на підставі договору укладеному в суб`єкті господарювання №7284/20/005721 від 14.01.2020 року, виданий ВП «Харківська філія ТОВ «Дімітрел». Номерні знаки не змінювались.

Згідно копії договору комісії №7284/20/005721 від 14.01.2020 року вбачається, що між ВП «Харківська філія ТОВ «ДІМЕТРЕЛ» (комісіонер) в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_2 (комітент) було укладено договір, за яким комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , який зареєстрований за комітентом 27.05.2016 року.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу транспортного засобу №7284/20/005721 від 14.01.2020 року суб`єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним номером №7284 ВП «Харківська філія ТОВ «ДІМЕТРЕЛ», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договору комісії №7284/20/005721 від 14.01.2020 року в особі відповідального ОСОБА_8 з однієї сторони і ОСОБА_3 (покупець) а особі ОСОБА_3 , з другої сторони уклали договір про передачу у власність транспортний засіб марки TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 27.05.2016 року.

Також з матеріалів справи вбачається наявні акт огляду реалізованого транспортного засобу від 14.01.2020 року з відомостями про суб`єкта господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами, власника, покупця та відомості про транспортний засіб, який реалізується; акт технічного стану транспортного засобу №7284/20/005721 від 14.01.2020 року за участі цих же сторін та заява від ОСОБА_2 від 14.01.2020 року про те, що остання підтверджує, що протягом 2020 року нею не проводились операції з продажу чи обміну об`єктів рухомого майна, відповідальність залишає за собою.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.01.2020 року у справі №953/594/20 було частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 в особі адвоката Суркова В.М. від 14.01.2020 року про забезпечення позову до подачі позовної заяви, а саме накладено арешт на автомобіль марки TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 із забороною відчуження вказаного автомобіля (а.с.13-14).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.01.2020 року у справі №953/1016/20 було задоволено заяву представника ОСОБА_1 в особі адвоката Суркова В.М. про забезпечення позову до подачі позовної заяви, а саме накладено арешт на автомобіль марки TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 (а.с.11-12).

Відповідно до отриманої на ухвалу суду про витребування доказів від 25.03.2020 року копії актового запису про народження №67 від 21.01.1992 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вбачається, що батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

V. Норми права, що підлягають застосуванню.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України презюмується, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначена презумпція може бути лише спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч.3 ст. 65 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно,набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу України (ст.68 СК України).

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Закон не встановлює недійсність правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду України у справі від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.

Відповідно до ст.328, ч.5 ст.656 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200, та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200, оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Згідно з п. 7, 8, 40, 42 Правил державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власники транспортних засобів що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків. Зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду. У разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв`язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації".

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

VІ. Позиція суду та висновки суду за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що спірний автомобіль, що зареєстрований за ОСОБА_2 , був набутий нею за час шлюбу з позивачем, тому за змістом ст. 70 СК України цей автомобіль належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Доказів того, що він був придбаний не за спільні кошти подружжя, матеріали справи також не містять. Тягар доказування обставин для спростування презумпції спільності права власності подружжя на транспортний засіб покладався на ОСОБА_2 .

Більш того, належних та допустимих доказів того, що фактичне розпорядження спірним автомобілем відповідачем ОСОБА_2 було здійснене з відома позивача матеріали справи не містять, а позивач в категоричній формі це заперечує. Реєстрація спірного автомобіля на відповідача ОСОБА_2 при його придбанні не замінює собою необхідності отримання саме письмової згоди другого з подружжя на вчинення стосовно даного автомобіля договору його відчуження, оскільки автомобіль є цінним майном.

Матеріали справи містять дані про те, що 15.01.2020 року рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, при цьому 14.01.2020 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив суд накласти арешт на спірний автомобіль із забороною на його відчуження, посилаючись при цьому на обставини, що подружжя не може дійти згоди щодо розподілу спільного майна. Договір купівлі продажу спірного автомобіля був вчинений відповідачами саме в день звернення позивача із заявою про забезпечення позову – 14.01.2020 року.

Ствердження відповідача ОСОБА_2 про те, що в цей же період часу позивач не заперечував проти продажу спірного автомобілю, при відсутності належних та допустимих доказів цього та категоричного заперечення цього зі сторони позивача, не можуть прийматися судом до уваги, як належний доказ, оскільки пояснення сторони по справі, викладені у відзиві, не можуть бути прийняті як докази по справі, так як враховуючи положення ст. 77, 78 ЦПК України про належність та допустимість доказів, а також положення ст. 92 ЦПК України про те, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків, пояснення відповідача в даному випадку, які отримані не за процедурою допиту свідків (ст. 234 ЦПК України) не можуть використовуватися як засіб доказування.

Крім того, як вказувалося вище, покупець за спірним договором купівлі - продажу від 14.01.2020 – ОСОБА_11 , є матір`ю продавця відповідача по справі ОСОБА_2 , тому очевидним є та обставина, що ОСОБА_11 було відомо про розлучення сторін, про те, що автомобіль придбаний сторонами у шлюбі, тобто є спільною сумісною власністю.

Таким чином, по справі достовірно встановлено, що ОСОБА_2 під час укладення договору щодо спільного майна подружжя та третя особа-контрагент за таким договором ОСОБА_11 діяли недобросовісно. Тому, враховуючи недобросовісну поведінку відповідача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_11 , а саме те, що остання на час укладення угоди достовірно знала, що її донька та позивач мають намір розірвати шлюб, суд погоджується з доводами позивача, що укладення договору купівлі-продажу автомобіля, який є цінним майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, без відома та згоди позивача, викладеній в передбаченій законом формі, є суттєвим порушенням майнових прав ОСОБА_1 та вчинено з порушенням вимог ч. 3 ст. 65 СК України.

Отже, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 63, 65, 68, 71 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 22.02.2017р. у справі № 6-17цс17, від 30.03.2016р. у справі № 6-533цс16, суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідачів проти задоволення позову, тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області про визнання договору купівлі–продажу автомобіля недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7284/20/005721 від 14.01.2020 року, укладений між суб`єктом господарювання ВП «Харківська філія ТОВ «ДІМІТРЕЛ», діючий як комісіонер на підставі укладеного з ОСОБА_2 ( НОМЕР_6 281680 від 25.04.2013 р.) договору комісії №7284/20/005721 від 14.01.2020 року, та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на автомобіль марки TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Скасувати державну реєстрацію автомобіля марки TOYOTA COROLLA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Стягнути в частковому порядку з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь позивача ОСОБА_1 (1102.1974 р.н., РНОКПП НОМЕР_9 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно–телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ,

представник позивача –адвокат Сурков Вячеслав Миколайович, адреса для листування: м. Харків, вул. Полтавський шлях б. 31 оф. 408

відповідачі – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

третя особа – Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області, код ЄДРПОУ 40112097, адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка 26.

Повний текст судового рішення складено 24.07.2020 року.

Суддя -