Рішення № 90584743, 24.07.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 520/4894/2020

Номер провадження 2-а/623/34/2020

РІШЕННЯ

іменем України

22 липня 2020 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря Костенко В.В.

представника позивача: Савіна О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюм справу № 520/4894/20 за адміністративним позовом Ізюмського міського голови ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), третя особа - Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікули Вікторії Юріївни про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

Позивач, Ізюмський міський голова Марченко В.В. звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову по виконавчому провадженню № 59862726 від 21 лютого 2020 року винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією Юріївною про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) на користь Ізюмського міського голови ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.02.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В. Ю. прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки, при прийняті рішення про накладення на позивача штрафу державний виконавець не взяв до уваги те, що управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області припинено, як юридична особа, 10 липня 2017 року, правонаступників не має, а тому не має об`єктивної можливості виконати рішення суду з підстав, що не залежать від Ізюмського міського голови.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 липня 2020 відкрито провадження у справі за правилами ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача підтримує позовну заяву , просить суд її задовольнити.

ОСОБА_2 надав суду заяву про залучення його в якості третьої особи, посилаючись на те, що ця справа стосується його інтересів.

Судом було розглянуто заяву ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої відмовлено у її задоволенні, оскільки, по – перше, ОСОБА_2 не зазначив сторону позивача або відповідача, на яку його слід залучити у відповідності до ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, по – друге, ОСОБА_2 не обґрунтував, яким чином ця справа стосується його інтересів, оскільки позивач оскаржує лише постанову про накладення штрафу, яка є процесуальною санкцією за невиконання рішення суду згідно ст. 75 ЗУ « Про виконавче провадження», сторонами в якій є лише позивач, відповідач та третя особа. А, отже, будь – які інтереси ОСОБА_2 цією постановою не зачіпаються.

Відповідач, третя особа у судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов, заперечення не надавали, у зв`язку з чим, суд, керуючись положеннями ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив розглянути справу за відсутності не з`явившихся учасників судового процесу.

Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи, судом встановлено, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) перебуває виконавче провадження ВП№ 59862726 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 623/1052/16-а, виданого 08.08.2019 року Ізюмським міськрайонним судом про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області.

23 серпня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В.Ю, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику, та зобов`язано боржника виконати рішення суду. Станом на 21 лютого 2020 року рішення суду не виконано.

Листом № 421 від 10.09.2019 року державному виконавцю було повідомлено, що відповідно до рішення Ізюмської міської ради Харківської області № 0508 від 26 серпня 2016 року було вирішено ліквідувати юридичну особу – управління молоді та спорту Ізюмської міської ради та створено відповідну ліквідаційну комісію, яка здійснювала процедуру ліквідації ( а.с.17-19). Юридична особа – управління молоді та спорту Ізюмської міської ради не існує з 10 липня 2017 року. Таким чином Ізюмська міська рада не має можливості виконати поставу державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23 серпня 2019 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області в зв`язку з незалежними від неї обставинами. ( а.с.20).

24 грудня 2019 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікула В.Ю. звернулась до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з заявою про заміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 623/1052/16-а, в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради, в якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що був звільнений з посади начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с.22,23).

За фактом невиконання боржником рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області 623/1052/16-а в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області, держаний виконавець в рамках виконавчого провадження № 59862726 прийняв постанову від 21.02.2020 року про накладення штрафу на Ізюмського міського голову ОСОБА_1 у розмірі 3400 грн, зобов`язав виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Позивач вважаючи, що державним виконавцем протиправно прийнято рішення про накладення на нього штрафу, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок виконання рішень, за якими боржник повинен вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлено статтею 63 Закону №1404-VIII.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно частини першої статті 75 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 по справі №640/11079/19.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен був встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.

При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону № 1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов`язків.

Зокрема, частиною 1 ст.18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. При цьому, відповідно до п.6 ч.5 ст.19 Закону № 1404-VIII боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.

З аналізу вищевикладених приписів Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте, не зробив цього.

Водночас, у постанові про накладення штрафу державним виконавцем причини невиконання рішення суду та питання щодо їх поважності взагалі не досліджувались державним виконавцем.

Більш того, у діях державного виконавця Пікули В.Ю. відсутня логічна послідовність вчинення виконавчих дій з накладення штрафу. Державний виконавець Пікула В.Ю. у своїй заяві про заміну способу та порядку виконання судового рішення особисто вказує про неможливість виконання рішення суду. При цьому, не дочекавшись рішення по своїй заяві, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, про неможливість виконання якого сама зазначає у своїй заяві. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що заява державного виконавця була розглянута лише 23 червня 2020 року, за наслідками якої задоволено заяви державного виконавця про відкликання заяви. Також, поважність невиконання рішення суду про поновлення на роботі суд враховує і обставину, про яку зазначив Ізюмський міський голова у своїй заяві – ліквідація управління молоді та спорту Ізюмської міської ради.

Окремо суд, зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, у зв`язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Ізюмського міського голови ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по виконавчому провадженню № 59862726 від 21 лютого 2020 року, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією Юріївною про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61022, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26) на користь Ізюмського міського голови ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.uа.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого адміністративного апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня вручення копії апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 24 липня 2020 року.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк