Рішення № 90584714, 24.07.2020, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/1241/20

Пр. №2/621/630/20

Рішення

Іменем України

(заочне)

24 липня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Міненко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в заочному порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

14.05.2020, від представника АТ КБ "Приватбанк" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.07.2014 в розмірі 83119 грн 98 коп. та судових витрат в розмірі 2102 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.07.2014 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 900 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

При укладенні Договору сторони керувались частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ "Приватбанк", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем карткових рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з частиною 2 статті 642 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Договору, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Позивач АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статтями 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами банку", які викладені на сайті банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору, Клієнт сплачує Банку пеню, яка розраховується згідно "Тарифів Банку" на час порушення зобов`язання та може змінюватись у відповідності до п. 1.1.3.2.3 Договору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України та п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн (в еквіваленті 500 грн за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.12.11 Договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

У зв`язку з порушенням и відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 31.03.2020 за нею рахується заборгованість в - 103205,39 грн, яка складається з наступного: 900,00 грн - заборгованість за кредитом; 97237,82 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5031,57 грн - заборгованість за пенею.

Від цієї суми заборгованості віднімається сума, яка була задоволена рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04.05.2018, якою з ОСОБА_1 стягнуто на користь позивача 21589,68 грн, з яких: 900,00 грн - заборгованість за кредитом; 16085,41 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100,00 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1024,27 грн - штраф (процентна складова). Різниця становить: 83119,98 грн, яка складається з наступного: 81188,41 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1931,57 грн. - заборгованість за пенею. Заборгованість до стягнення становить 83119,98 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача у позові зазначає, що не заперечує проти заочного розгляду справи, у разі виникнення обставин, які передбачають можливість ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлялась про час та місце судового розгляду повторно в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подавала.

Згідно довідки голови Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області від 22.05.2020 за № 240/02-19, місцем реєстрації відповідача є адреса: АДРЕСА_1 (а. с. 90).

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно частини 1 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, повідомленої належним чином, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом установлено, що відповідно до договору б/н від 31.07.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а. с. 25 - 27, 28 - 74).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04.05.2018 з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 31.07.2014 в загальному розмірі 21589,68 грн, яка складається: 900,00 грн – заборгованості за кредитом; 16085,41 грн – заборгованості по процентам за користування кредитом, 3100,00 грн – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн – штраф (фіксована частина); 1004,27 грн – штраф (процентна складова) (а. с. 11 - 14). Рішення суду набрало законної сили.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 31.07.2014 вбачається, що станом на 31.03.2020 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 83119,98 грн, з яких: 81188,41 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1931,57 грн – заборгованість за пенею (а .с. 15 - 16).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 Цивільного кодексу України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні правові висновки узгоджуються також з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 18.09.2019 по справі № 387/1133/15-ц.

Оскільки у 2018 році кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.

Вимоги про стягнення коштів на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем не заявлено.

За таких обставин, позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 284, 351, 352, 354, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено та підписано 24 липня 2020 року.

Позивач: Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: В.В. Шахова