Рішення № 90582162, 23.07.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року Чернігів Справа № 620/1915/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2020 до розміру 8391 грн 88 коп., з урахуванням підвищення учаснику бойових дій (409 грн 50 коп.) та цільової грошової допомоги на прожиття (40 грн 00 коп.), зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити виплату пенсії з 01.05.2020 ОСОБА_1 у розмірі, визначеному рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.01.2018 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 по справі № 750/12654/17 станом на 01.01.2017, з урахуванням підвищення учаснику бойових дій (409 грн 50 коп.) та цільової грошової допомоги на прожиття (40 грн 00 коп.).

Позов мотивовано тим, що позивачу за рішенням суду визначений розмір пенсії, на який він має право, проте, за відсутності передбачених Законом підстав для зменшення розміру пенсії, бездіяльність відповідача порушує встановлене право позивача на отримання пенсії. У зв`язку з викладеним, вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить суд зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії у розмірі, визначеному рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.01.2018 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 по справі № 750/12654/17 станом на 01.01.2017, з урахуванням підвищення учаснику бойових дій (409 грн 50 коп.) та цільової грошової допомоги на прожиття (40 грн 00 коп.).

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що у оскаржуваних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

01.07.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано, позивач наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.01.2018, яке набрало законної сили, по справі № 750/12654/17, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок розміру пенсії позивача за нормами грошового забезпечення осіб начальницького складу управлінь державної пенітенціарної служби України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, згідно з довідкою Державної установи «Чернігівська виправна колонія № 44» від 23.11.2017 № 117, починаючи з 01.01.2017, тобто з урахуванням підвищення учаснику бойових дій (409 грн 50 коп.) та цільової грошової допомоги на прожиття (40 грн 00 коп.).

На виконання вказаного рішення суду від 17.01.2017 позивачу було здійснено перерахунок розміру пенсії, основний розмір якої становив 11696,18 грн, станом на 01.01.2018 з урахуванням підвищення учаснику бойових дій та цільової грошової допомоги на прожиття складав – 12099,18 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, як звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії за відповідною посадою, за нормами чинними на 01.01.2018, основний розмір пенсії становив 7942,38 грн, а з урахуванням підвищення учаснику бойових дій та цільової грошової допомоги на прожиття складав 8391,88 грн.

З 01.05.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплачувало позивачу пенсію у вказаному розмірі.

Представник позивача 08.05.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з проханням повідомити про підстави зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2020.

Листами від 15.05.2020 за вих. № 2500-0226-8/16149 та № 2500-0226-8/16147 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 проведений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та від 21.02.2018 № 103, а отже з 01.05.2020 його пенсія приведена у відповідність до вказаних норм (а.с. 4, 5-6).

Не погодившись з таким рішенням позивача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі – Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

У відповідності до ст. 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно п. 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас, відповідачем не обґрунтовано та судом не встановлено підстави для зменшення виплати позивачу пенсії, розмір якої встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили.

Крім того, жодних доказів з цього приводу відповідачем суду надано не було.

Що ж стосується посилань представника відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, суд вважає за необхідне звернути увагу на пріоритетність застосування вимоги статті 63 Закону № 2262-XII, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Проте, судом встановлено та сторонами не спростовується, що ОСОБА_1 станом на дату розгляду справи у суді не здійснюється пенсійні виплати за період з 01.05.2020 у розмірі, визначеному рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.01.2018 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 по справі № 750/12654/17 станом на 01.01.2017, з урахуванням підвищення учаснику бойових дій (409 грн 50 коп.) та цільової грошової допомоги на прожиття (40 грн 00 коп.).

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, право позивача на отримання пенсії з урахуванням підвищення учаснику бойових дій (409 грн 50 коп.) та цільової грошової допомоги на прожиття (40 грн 00 коп.), не потребує доказування.

В свою чергу, у рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

При цьому, Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Зважаючи на наведене вище судом встановлено, що припинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років є протиправним.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2020 до розміру 8391 грн 88 коп., з урахуванням підвищення учаснику бойових дій (409 грн 50 коп.) та цільової грошової допомоги на прожиття (40 грн 00 коп.).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити виплату пенсії з 01.05.2020 ОСОБА_1 у розмірі, визначеному рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.01.2018 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 по справі № 750/12654/17 станом на 01.01.2017, з урахуванням підвищення учаснику бойових дій (409 грн 50 коп.) та цільової грошової допомоги на прожиття (40 грн 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Повний текст рішення виготовлено 23 липня 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан