Рішення № 90582145, 23.07.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2524/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження з урахуванням правил для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Борзнянського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Борзнянського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020 (ВП №62301872), винесену головним державним виконавцем Борзнянського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Заєвською Маргаритою Леонідівною, якою з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у сумі 9446,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду про передачу автомобіля ОСОБА_2 виконано позивачем добровільно до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того зазначив, що оскаржувана постанова винесена через 12 днів після відкриття виконавчого провадження і містить помилки, які не виправлені.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з урахуванням правил для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 ; встановлено відповідачу 3-денний строк з дня отримання на електронну пошту останнім ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що оскільки від боржника документальне підтвердження про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження не надійшло, то державним виконавцем правомірно 24.06.2020, на підставі статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення виконавчого збору, а тому підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Третя особа правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву не скористалась.

Ухвалами суду від 22.07.2020, без виходу до нарадчої кімнати, занесеними секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача та поновлено позивачу строк звернення до суду, оскільки конверт з оскаржуваною постановою повернувся відповідачу неврученим позивачу 14.07.2020 з відміткою оператора поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання»; відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, оскільки докази, які він просив витребувати, надав відповідач разом з відзивом на позов; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у цей же день о 14:00 год.; відкладено розгляд справи по суті на 14:00 год. 23.07.2020 у зв`язку з неявкою сторін.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представники позивача та відповідача подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, третя особа причини неявки суду не повідомила.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на таке.

Так, судом встановлено, що Бахмацьким районним судом Чернігівської області 20.05.2020 видано виконавчий лист №730/556/17 про витребування у ОСОБА_1 належного ОСОБА_2 автомобіля марки VOLKSWAGEN Т4 2001 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , та повернення його ОСОБА_2 (а.с.44-45).

Рішення суду набрало законної сили 22.04.2020.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2020, на підставі заяви стягувача про примусове виконання та виконавчого листа №730/556/17, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області 20.05.2020, головним державним виконавцем Борзнянського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Заєвською Маргаритою Леонідівною (далі – державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62301872 (а.с.43-45,50-51).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена позивачу 12.06.2020 рекомендованим листом та 14.07.2020 повернута у зв`язку з закінчення встановленого строку зберігання (а.с.63,64).

Також 12.06.2020 державним виконавцем винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 138,00 грн. (а.с.52-53).

24.06.2020 державним виконавцем, на підстав статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 9446,00 грн. (а.с.54).

01.07.2020 та 14.07.2020 державним виконавцем були винесені постанови про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме у постанови: про відкриття виконавчого провадження, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, щодо даних транспортного засобу (а.с.55-60).

Копії винесених державним виконавцем постанов, у тому числі про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2020 та про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020, отримано представником позивача 01.07.2020 (а.с.62).

Також судом встановлено, що 01.07.2020 державним виконавцем складено акт прийому-передачі автомобіля при примусовому виконанні виконавчого листа №730/556/17, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області 20.05.2020, який підписано державним виконавцем, сторонами виконавчого провадження та понятими (а.с.65-66).

Вважаючи оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020 протиправною та такою, яка підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ).

Приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З аналізу вищевикладеного випливає, що примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Положеннями вказаної статті (частина 5) визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону №1404-VIII в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.

У Законі №1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина 5 статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).

В останньому випадку йдеться про частину 9 статті 27 Закону №1404-VIII, за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відповідно розпочато примусове виконання рішення).

Питання про закінчення виконавчого провадження, та, відповідно, про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з`ясує, що для цього є відповідні підстави.

З огляду на правове регулювання спірних відносин, з яких виник цей спір, на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим документом.

Отже стягнення з боржника виконавчого збору під час відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах від 23.01.2019 (справа №703/1086/17) та від 132.02.2019 (справа №295/13991/16-а), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2020 представник позивача надіслав ОСОБА_2 пропозицію про добровільне виконання рішення суду 30.05.2020 з 09:00 год. до 11:00 год. за адресою: вул. Поліська, 35, м. Борзна Чернігівської області, яку адресат отримав 28.05.2020 (а.с.13-14,46).

Проте з матеріалів справи не вбачається, що відбулась добровільна передача спірного автомобіля ОСОБА_2 30.05.2020.

12.06.2020 державним виконавцем відкрито виконавче провадження (ВП №62301872) з виконання виконавчого листа №730/556/17, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області 20.05.2020.

Рішення виконано в повному обсязі 01.07.2020, що підтверджується актом прийому-передачі автомобіля (а.с.65-66).

Тобто на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.

Аналізуючи вищевказані норми суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Судом встановлено, що постанови державного виконавця від 12.06.2020 про відкриття виконавчого провадження (ВП №62301872), про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження позивачем в судовому порядку не оскаржені, є чинними.

Отже примусове виконання рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19.09.2018 у справі №730/556/17 розпочато 12.06.2020, тобто до фактичного виконання позивачем рішення суду – 01.07.2020.

Зважаючи на те, що рішення суду фактично виконано 01.07.2020, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі, тобто після відкриття виконавчого провадження (постанова про відкриття виконавчого провадження 12.06.2020), то в даному випадку не може йти мови про добровільне виконання рішення суду, оскільки з відкриття виконавчого провадження розпочато примусове виконання рішення суду.

За наведених обставин суд відхиляє посилання позивача на той факт, що рішення суду про передачу автомобіля виконано позивачем добровільно до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору.

Крім того суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята в межах виконавчого провадження, є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження та на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №750/7624/17.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в даному випадку жодних передбачених Законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено.

Суд звертає увагу на положення, викладені в статті 124 Конституції України, а саме: судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Щодо доводів позивача про порушення строку прийняття постанови про стягнення виконавчого збору (через 12 днів після відкриття виконавчого провадження), то суд зауважує, що відповідно до частини 5 статті 13 Закону №1404-VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020 (ВП №62301872), винесеної головним державним виконавцем Борзнянського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Заєвською Маргаритою Леонідівною, якою з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у сумі 9446,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Борзнянського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені частиною 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 287, 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу«Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Борзнянський районний відділ Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Ганни Барвінок, 7, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, код ЄДРПОУ - 34945187).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).

Суддя В.В. Падій