Рішення № 90581836, 23.07.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3118/20

РІШЕННЯ

іменем України

23 липня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.10.2019 №222030005168 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно зі ст.86 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 10.09.2019 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII згідно із заявою від 10 вересня 2019 року відповідно до довідки прокуратури Хмельницької області від 16.09.2019 за №18-620 вих. 19 про заробітну плату ОСОБА_1 за 60 календарних місяців такої роботи підряд незалежно від наявності перерв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 28.08.1997 ОСОБА_1 призначено на посаду стажиста старшого помічника прокурора Хмельницького району, і з того часу вона працює в органах прокуратури на різних посадах, а саме: стажиста-старшого помічника прокурора Хмельницького району, старшого помічника прокурора Хмельницького району, старшого прокурора організаційно-контрольного відділу, начальника відділу з питань захисту прав і свобод неповнолітніх, старшого помічника прокурора області з питань захисту прав і свобод неповнолітніх, начальника відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави, начальника відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави, начальника організаційно-контрольного відділу прокуратури області. Вказала, що на сьогодні ОСОБА_1 працює в прокуратурі Хмельницької області (регіональній прокуратурі) на посаді начальника відділу організаційного та правового забезпечення.

10 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та надала довідку прокуратури Хмельницької області від 16.09.2019 за №18-620 вих. 19 про її заробітну плату за 60 календарних місяців такої роботи підряд незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Зазначила, що відповідачем за результатами розгляду звернення їй було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з посиланням на те, що статтею 15 вказаного Закону визначено посади в прокуратурі, робота в яких надає особі статус прокурора.

Вказала, що до стажу роботи в органах прокуратури для визначення пенсії ОСОБА_1 відповідачем зараховано лише роботу на окремих посадах в органах прокуратури тривалістю станом на день звернення 12 років 8 місяців 28 днів при загальній вислузі років 24 роки 5 місяців.

Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивач вважає незаконними, тому звернулась в суд з цим позовом за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Суд, ухвалою від 01.07.2020 року відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ст. 15 Закону України "Про прокуратуру" визначено посади в прокуратурі, робота в яких надає особі статус прокурора. Такими посадами в прокуратурі є, зокрема, посади заступника керівника, керівника підрозділу обласної прокуратури, прокурора, слідчого та старшого слідчого. Посади помічника і старшого помічника положенням вказаної статті не передбачені. Зазначив, що підстав для зарахування до стажу роботи прокурора періоду роботи ОСОБА_1 з 28.08.1997 року по 24.02.1998 рік на посаді стажиста-старшого помічника прокурора Хмельницького району, з 24.02.1998 року по 24.09.2004 року на посаді старшого помічника прокурора Хмельницького району та з 17.03.2011 року по 26.07.2012 року на посаді старшого помічника прокурора області з питань захисту прав і свобод неповнолітніх немає. Вказав, що оскільки, станом на 10.09.2019 року стаж роботи позивача на посадах, передбачених ст.15 Закону України "Про прокуратуру", складає 12 років 8 місяців 28 днів при необхідних 14 роках, підстав для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" немає. Вважає, що в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не вбачається будь-якої неправомірності, у спірних правовідносинах управління здійснює свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років як працівнику прокуратури відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ.

За результатами розгляду звернення відповідачем прийнято рішення від 31.10.2019 №222030005168, яким відмовлено позивачеві у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах прокурорів менше 14 років 6 місяців.

Крім того, оскаржуване рішення мотивоване тим, що тривалість страхового стажу ОСОБА_1 становить 30 років 3 місяці 27 днів, в тому числі на посадах прокурорів 12 років 9 місяців.

Також, листом від 23.12.2019 за №43697/03 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомлено позивача, що до стажу роботи на посадах прокурорів ОСОБА_1 зараховано періоди роботи з 24.09.2004 року по 28.12.2005 року, з 07.03.2008 року по 31.08.2019 року на посадах старшого прокурора, начальника відділу прокуратури області, загальною тривалістю 12 років 8 місяців 28 днів при загальній вислузі років 24 роки 5 місяців.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст. 22, 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У пункті 5 частини першої статті 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі Закон № 1697-VІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що незалежність прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

У ст. 15 Закону № 1697-VІІ закріплено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої). 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Частиною першою статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Відповідно до ч.6 статті 86 Закону № 1697-VІІ, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

В силу частин 2, 3 статті 86 Закону № 1697-VІІ, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ).

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.08.1997 позивач з 28.08.1997 по даний час працює в органах прокуратури.

В тому числі, ОСОБА_1 в спірні періоди з 28.08.1997 (наказ №322-о від 27.08.1997) по 24.02.1998 працювала на посаді стажиста - старшого помічника прокурора Хмельницького району, з 24.02.1998 (наказ №58-о від 24.02.1998) по 24.09.2004 працювала на посаді старшого помічника прокурора Хмельницького району, з 17.03.2011 (наказ №146к від 17.03.2011) по 26.07.2012 - начальника відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області.

Відтак, станом на 10.09.2019 року стаж роботи на посадах прокурорів, який дає позивачеві право на призначення пенсії за вислугу років складає понад 22 роки (при загальній вислузі років 24 роки 5 місяців).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано позивачеві періоди роботи з 28.08.1997 по 24.02.1998 на посаді стажиста - старшого помічника прокурора Хмельницького району, з 24.02.1998 по 24.09.2004 на посаді старшого помічника прокурора Хмельницького району, з 17.03.2011 по 26.07.2012 - начальника відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із ст. 86 Закону № 1697-VІІ.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 308/10033/16-а, від 27 березня 2020 року у справі № 501/2467/16-а.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи: наказу прокурора Хмельницької області №159-о від 10.05.2002 старшому помічнику прокурора Хмельницького району юристу 1 класу Морозюк Лесі Валеріївні надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 29.04.2002 по 14.02.2005; наказу прокурора Хмельницької області №549-о від 06.10.2003 - старшому помічнику прокурора Хмельницького району юристу 1 класу Морозюк Лесі Валеріївні, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, приступити до роботи 06 жовтня 2003 року; наказу прокурора Хмельницької області №1093к від 13.08.2015 начальнику організаційно-контрольного відділу прокуратури області старшому раднику юстиції Морозюк Л.В. надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 14.08.2015 по 26.06.2018; наказу прокурора Хмельницької області №122к від 19.01.2016 - припинено вказану відпустку та наказано ОСОБА_1 приступити до виконання службових обов`язків з 19.01.2016; наказу прокурора Хмельницької області №138к від 25.01.2016 позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 25.01.2016 по 26.06.2018; наказу прокурора Хмельницької області № 388к від 01.06.2018 - припинено відпустку з 01.06.2018.

В силу ст.181 Кодексу законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

З урахуванням викладеного, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у вказані вище періоди, підлягає зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону № 1697-VII, оскільки позивач на час виходу у вказану відпустку працювала на прокурорських посадах, тобто за спеціальністю.

Разом з цим, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

В той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд дійшов висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області від 31.10.2019 №222030005168 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі ст.86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 10.09.2019 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII згідно із заявою від 10 вересня 2019 року відповідно до довідки прокуратури Хмельницької області від 16.09.2019 за №18-620 вих. 19 про заробітну плату ОСОБА_1 за 60 календарних місяців такої роботи підряд незалежно від наявності перерв.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області від 31.10.2019 №222030005168 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 10.09.2019 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII згідно із заявою від 10 вересня 2019 року відповідно до довідки прокуратури Хмельницької області від 16.09.2019 за №18-620 вих. 19 про заробітну плату ОСОБА_1 за 60 календарних місяців такої роботи підряд незалежно від наявності перерв.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 липня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.М. Майстер