Рішення № 90581505, 23.07.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1453/20

23 липня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Безкоровайної О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області про стягнення вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Прокуратури Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просить стягнути з Прокуратури Тернопільської області на його користь із розрахункового рахунку з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам прокуратури, вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 111877,74 грн.

Позов обґрунтований тим, що наказом прокурора Тернопільської області від 28.04.2020 №262к його звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 ЗУ “Про прокуратуру” з 30.04.2020.

Однак, вихідну допомогу при звільненні йому виплачено не було.

Позивач вважає, що оскільки Законом України “Про прокуратуру” не регульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні, тому вважає, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених Кодексом законів про працю України, з дотриманням ст. 44 цього Кодексу, відповідно до якої при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Вважає, що має право на вихідну допомогу при звільненні. Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути дану вихідну допомогу.

Ухвалою суду від 24.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 23.07.2020.

Відповідач подав 14.07.2020 відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України є Закон України “Про прокуратуру”. Норми даного Закону є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України, а тому саме вони підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У пп. 2 п. 19 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” зазначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру” за умови у т.ч. настання такої події, як рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Наказ про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури від 28.04.2020 №262к на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру” мотивовано рішенням №76 кадрової комісії №1 від 02.04.2020 про неуспішне проходження ним атестації. Тобто, позивача звільнено виключно з підстави, що визначена спеціальним Законом.

Випадки виплати вихідної допомоги при припиненні трудового договору визначені ст.44 Кодексу законів про працю України, положеннями якої, серед іншого, передбачено, що виплата вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку здійснюється при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1, 2 і 6 ст.40 цього Кодексу.

Закон України “Про прокуратуру” та Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” не передбачають виплати вихідної допомоги у разі звільнення з підстави, визначеної п. 9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру”.

Тому вважає, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, що визначені Законом України “Про прокуратуру”, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, тому позивач не набув права на її отримання.

Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши вступне слово сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 , проходив службу в органах прокуратури з 14 липня 1997 року по 28 квітня 2020 року на різних посадах.

Прокуратурою Тернопільської області 28 квітня 2020 року було видано наказ №262к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру” з 30 квітня 2020 року.

Підставою для прийняття вказаного наказу стало рішення №76 кадрової комісії №1 від 02 квітня 2020 року “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використання комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора”, згідно з яким позивач неуспішно пройшов атестацію.

Вихідна допомога при звільненні йому ненарахована та невиплачена. Однак позивач вважає, що має право на таку допомогу, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України “Про прокуратуру”.

Частиною 3 ст. 16 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді визначені ст. 51 вказаного Закону.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру” прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Статтею 60 Закону України “Про прокуратуру” врегульовано питання звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Так, згідно з вказаною статтею прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п`ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

25.09.2019 набрав чинності Закон України від 19.09.2019 № 113-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, яким (абз. 4 п. 2 розд. II Закону) дію статті 60 Закону України “Про прокуратуру” зупинено до 01 вересня 2021 року.

За приписами п. 7 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

На виконання вказаних положень Закону №113-ІХ (п. 9 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення”) наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок).

Як випливає із матеріалів справи, офісом Генерального прокурора 14.04.2020 на адресу прокуратури Тернопільської області скеровано рішення кадрової комісії № 1 від 02.04.2020 № 76 про неуспішне проходження ОСОБА_2 .Р. атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 (в редакції відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.12.20219 № 336) передбачено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру”.

Згідно із вимогами підпункту 1 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ, на підставі рішення кадрової комісії № 1 від 02.04.2020 № 76, наказом прокурора Тернопільської області від 28.04.2020 № 262к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Тернопільської області та органів прокуратури з 30.04.2020 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-УІІ.

Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні. Відділом фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області за результатами проведеного розрахунку виплачено ОСОБА_1 усі належні йому кошти при звільненні, а саме: заробітну плату за 20 відпрацьованих днів та компенсацію щорічної відпустки за 122 дні.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 40 КЗпП України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Пунктом 1 цієї статті передбачено розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас, статтею 44 КЗпП України визначено перелік підстав припинення трудового договору, в яких передбачено виплату вихідної допомоги. Зокрема, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

При цьому слід зауважити, що Законом № 113-ІХ статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

Такими законами, що регулюють статус прокурорів та відповідно мають статус спеціальних, є Закон України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ.

Разом з тим, наказ прокурора Тернопільської області № 262-к від 28.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 не містить посилань на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, як на підставу звільнення.

Застосування положень ст. 44 КЗпП України до прокурорів, які звільняються з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», Закон не передбачає.

Тобто, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», який є спеціальним та визначає статус прокурорів, виплату вихідної допомоги у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 вказаного Закону не визначено.

Таким чином, суд зазначає, що положення Законів № 1697-УІІ та № 113-ІХ, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України.

Згідно з приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1991 № 1-рп/9 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, з дня набрання чинності Законом № 113-ІХ, а саме з 25.09.2019, особливості застосування до прокурорів положень п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40, статей 42, 42-1, ч. ч. 1-3 ст. 49-2, ст. 74, ч. З ст. 121 КЗпП України, на які посилається позивач, встановлюються Законом № 1697-УІІ. Тому з 25.09.2019 саме цей закон, а не КЗпП України, поширюється на правовідносини між ОСОБА_1 та прокуратурою Тернопільської області.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 (справа № 820/1119/16). Верховний Суд вказав на те, що норми Закону № 1697-УІІ є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовано спірних правовідносин або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

Законом України № 1697-УІІ визначено, що у разі звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 цього Закону не передбачено виплату вихідної допомоги. У свою чергу, ст. 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УІІ.

Норми цього Закону є пріоритетними перед нормами КЗпП України, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

Відтак, суд вважає, що позивач помилково ототожнює звільнення з посади прокурора на підставі спеціального закону та розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 звільнено з підстав та в порядку, визначених Законами № 1697-VII та № 113-ІХ, якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УІІ), права на її отримання він не набув.

Відповідно до ст. 147 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017№2136-УІП органом конституційної юрисдикції, який вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, є Конституційний Суд України.

На теперішній час Конституційним Судом України рішення щодо визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про прокуратуру» та Закону № 113-ІХ (в частині підстав звільнення прокурорів та особливостей застосування до них положень окремих статей КЗпП України) не ухвалено, а відтак вони підлягають обов`язковому виконанню.

За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контрПри цьому слід зауважити, що порушені позивачем питання стосуються першочергово норм Закону № 113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019 та на цей час є чинним.

Відповідно до п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України, прокуратура Тернопільської області це бюджетна установа, яка повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету.

Статтею 4 Закону України «Про оплату праці» визначено, що джерелом коштів на оплату праці для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Усі бюджетні установи повинні неухильно дотримуватися принципів, закріплених статтею 7 Бюджетного кодексу України та відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, здійснюючи розрахунок при звільненні ОСОБА_1 , відповідач керувався виключно нормами діючого законодавства.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру», який є спеціальним та визначає статус прокурорів, права на виплату вихідної допомоги при звільненні на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 вказаного Закону позивач не набув, відповідно підстави для виплати вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України, відсутні.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість вчинених ним дій та прийняття спірного рішення.

За таких обставин, суд системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а відтак, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області про стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам прокуратури - в сумі 111 877 грн 74 коп., - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1

відповідач:

-Прокуратура Тернопільської області місцезнаходження/місце проживання вул. Листопадова,4,м. Тернопіль,46001 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ;

Повне судове рішення складено 23 липня 2020 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.