Ухвала суду № 90581277, 21.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

21 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2531/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, скасування подання та наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області /далі – відповідач, ГУ ДСНС України у Полтавській області/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі – третя особа, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, які вчинені під час оформлення Подання про призначення пенсії № 17-15.1/9341 від 21 грудня 2010 року, в частині незарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду його навчання в Харківському пожежно-технічному училищі МВС СРСР ім. Г.І. Петровського на заочному відділенні з 23 вересня 1981 року по 01 липня 1982 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

- зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області зарахувати період навчання в Харківському пожежно-технічному училищі МВС СРСР· ім. Г.І. Петровського на заочному відділенні з 23 вересня 1981 року по 01 липня 1982 року до вислуги років ОСОБА_1 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

- скасування Подання про призначення пенсії № 17-15.1/9341 від 21 грудня 2010 року в частині зазначення вислуги років ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2010 року для призначення йому пенсії станом на 21 грудня 2010 року для призначення пенсії « 28 років 07 місяців 22 дні», зазначивши вислугу років для призначення пенсії ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2010 року « 29 років 00 місяців 11 днів».

- скасування наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про звільнення № 447 від 21 грудня 2010 року в частині зазначення вислуги років ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2010 року для призначення йому пенсії станом на 21 грудня 2010 року для призначення пенсії « 28 років 07 місяців 22 дні», зазначивши вислугу років для призначення пенсії ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2010 року « 29 років 00 місяців 11 днів» /а.с. 1-2/.

Позов обґрунтований тим, що позивач є пенсіонером органів МНС України з 2010 року, отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На підставі наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про звільнення № 447 від 21 грудня 2010 року позивача було звільнено зі служби. Під час ознайомлення з матеріалами пенсійної справи у грудні 2019 року позивач дізнався, що у Поданні про призначення пенсії № 17-15.1/9341 від 21 грудня 2010 року не враховано до вислуги років служби позивача періоду його навчання в Харківському пожежно-технічному училищі МВС СРСР ім. Г.І. Петровського на заочному відділенні з 23 вересня 1981 року по 01 липня 1982 року. Наказом №92 о/с від 23 вересня 1981 року позивача зараховано на заочне відділення Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. Г.І. Петровського, а наказом №61 о/с від 30 червня 1982 року його переведено на денне відділення вказаного училища із присвоєнням спеціального звання курсанта. 30 червня 1984 року позивач закінчив повний курс навчання в Харківському пожежно-технічному училищі МВС СРСР· ім. Г.І. Петровського із присвоєнням йому спеціального офіцерського звання лейтенанта внутрішньої служби згідно наказу МВС СРСР №339о/с від 29 червня 1984 року. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 2 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року, до вислуги років особам складу органів і підрозділів цивільного захисту додатково зараховується час навчання (у тому числі заочно) у навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Неврахування до вислуги років позивача періоду його навчання в Харківському пожежно-технічному училищі МВС СРСР· ім. Г.І. Петровського на заочному відділенні з 23 вересня 1981 року по 01 липня 1982 року призвело до встановлення йому меншого відсотку розміру його пенсії на рівні 79 % від грошового забезпечення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.59-66/ зазначив, що наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області № 447 від 21 грудня 2010 року позивача було звільнено зі служби та оголошено його вислугу років в календарному обчисленні 28 років 05 місяців 20 днів та у пільговому обчисленні 28 років 07 місяців 22 дні. Згідно записів у послужному списку позивача, зробленому начальником відділу кадрів Харківського пожежно-технічного училища, з 01 липня 1982 року по 01 серпня 1984 року позивач був курсантом та після закінчення був відкомандирований УВС Полтавського обласного виконкому, проте запис про зарахування на навчання на заочне відділення з 23 вересня 1981 року не здійснено. Із вказаним послужним списком позивача було ознайомлено 10 жовтня 1985 року, 19 листопада 1996 року та 14 квітня 2004 року. Крім того, 21 грудня 2010 року складено подання про призначення пенсії, в якому вказано, що станом на 21 грудня 2010 року вислуга років для призначення пенсії складає 28 років 07 місяців 22 дні. Із поданням позивача ознайомлено, про що свідчить його особистий підпис. 24 грудня 2010 року складено грошовий атестат №28 із зазначенням його вислуги років, із яким під підпис ознайомлено позивача. Також 21 грудня 2010 року з позивачем було проведено дві бесіди, зміст яких відображений у листах бесід із прославленням позивачем свого підпису, зі змісту яких слідує, що позивач ознайомлений із тим, що вислуга років складає 28 років, майбутній розмір пенсії йому відомий та задовольняє, а рішення піти на пенсію обдумане. Перше офіцерське звання присвоєне позивачу наказом МВС СРСР №339о/с від 29 червня 1984 року у зв`язку із закінченням навчання як курсантом денної форми навчання, а тому вказаний період навчання з 01 липня 1982 року по 30 червня 1984 року зарахований до вислуги років позивача відповідно до статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За результатом навчання в Харківському пожежно-технічному училищі МВС СРСР ім. Г.І. Петровського на заочному відділенні з 23 вересня 1981 року по 01 липня 1982 року позивачу не було присвоєно жодного офіцерського звання і термін такого навчання становив менше року. Відтак, підстави для зарахування такого періоду навчання до вислуги років позивача були відсутні. Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду із цим позовом.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у письмових поясненнях на позов /а.с.44-46/ зазначило, що призначення пенсії позивача здійснено на підставі його особистої заяви та доданих до неї документів, в яких визначено його вислугу років тривалістю 28 років. Відсоток розміру пенсії позивача на рівні 79 % від грошового забезпечення встановлений на підставі подання про призначення пенсії №17-15.1/9341 від 21 грудня 2010 року, грошового атестату №28 від 24 грудня 2010 року, довідки про додаткові види грошового забезпечення для розрахунку пенсії №17-14/976 від 24 грудня 2010 року. Крім того, 30 червня 1982 року позивача призначено на посаду в органі МВС згідно наказу від 30 червня 1982 року із присвоєнням спеціального звання у зв`язку із прийняттям його на таку посаду, а не у зв`язку із закінченням навчання. Відтак, відповідачем правомірно здійснено початок розрахунку вислуги років саме з липня 1982 року.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало до суду клопотання про залишення позову без розгляду відповідно до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом без поважних причин, оскільки позивач 29 грудня 2010 року (під час подання до ГУ ПФУ в Полтавській області заяви та документів для призначення пенсії) був ознайомлений з відомостями про встановлену йому при звільненні вислуги років - 28 років та про встановлений відсотковий розмір його пенсії - 79 % від грошового забезпечення, 23 травня 2016 року (із довідки №249/03-51 від 23 травня 2016 року, яка йому надавалась на його запит) та 18 квітня 2018 року (з листа ГУ ПФУ Полтавській області №455/Б-03 від 18 квітня 2018 року).

Позивач у запереченнях щодо пояснень третьої особи /а.с.39-40/ не погоджується з доводами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та зазначає, що його було зараховано на навчання в Харківське пожежно-технічне училище МВС СРСР ім. Г.І. Петровського з 23 вересня 1981 року та 30 червня 1982 року його навчання продовжилось, проте на іншому відділенні. Та обставина, що Харківське пожежно-технічне училище МВС СРСР ім. Г.І. Петровського має статус училища, не створює перешкод для зарахування спірного періоду до вислуги років позивача.

Від позивача до суду надійшли письмові пояснення /а.с.133/, в яких позивач зазначив, що посилання відповідача на те, що позивача було ознайомлено із Поданням про призначення пенсії у 2010 році не відповідає фактичним обставинам, оскільки підпис у такому поданні здійснено не позивачем.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Наказом Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. Г.І. Петровського №92 від 23 вересня 1981 року /а.с. 7, 95-96/ зараховано ОСОБА_1 слухачем на ІІІ курс заочного відділення за результатами вступних іспитів.

Наказом Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. Г.І. Петровського №61 від 30 червня 1982 року /а.с. 6, 93-94/ зараховано ОСОБА_1 на І курс денного відділення курсантом навчального взводу 2 дивізіону, внаслідок переводу з ІІІ курсу заочного відділення, з 01 липня 1982 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ СРСР №339 о/с від 29 червня 1994 року /а.с.5/ присвоєно військові та спеціальні звання випускникам, які закінчили пожежно-технічне училище МВС СРСР, зокрема ОСОБА_1 .

У послужному списку МНС України ОСОБА_1 (особистий №М-864998) /а.с.73-79/ зазначено, зокрема що: перше офіцерське звання «лейтенант внутрішньої служби» присвоєне йому наказом МВС СРСР №339 л/с від 29 червня 1984 року; з 01 липня 1982 році по 01 серпня 1984 року навчався в Харківському пожежно-технічному училищі МВС СРСР ім. Г.І. Петровського (диплом серії НОМЕР_1 ). Із вказаним послужним списком ОСОБА_1 було ознайомлено 10 жовтня 1985 року, 19 листопада 1996 року та 14 квітня 2004 року, що підтверджується його особистими підписами /а.с. 79-зворот/.

21 грудня 2010 року уповноваженою особою ГУ МНС України в Полтавській області було проведено бесіди з ОСОБА_1 , зміст яких відображений у листах бесід /а.с.117-118/, на яких ОСОБА_1 проставлено особистий підпис. У листах бесід із ОСОБА_1 від 21 грудня 2010 року зокрема зазначено, що: ОСОБА_1 ознайомлений з умовами пенсійного забезпечення та тим, що вислуга його років складає 28 років, майбутній розмір пенсії йому відомий та його задовольняє, а рішення піти на пенсію обдумане /а.с.117-118/.

Головним управлінням МНС України в Полтавській області сформовано подання про призначення пенсії №17-15.1/9341 від 21 грудня 2010 року /а.с.8, 33/, в якому проведено розрахунок вислуги років при призначенні на пенсію ОСОБА_1 внаслідок звільнення його у запас наказом ГУ МНС України в Полтавській області №447о/с від 21 грудня 2010 року та встановлено, що вислуга років станом на 21 грудня 2010 року складає 28 років 07 місяців 22 дні, (в календарному обчисленні складає 28 років 05 місяців 20 днів). З вказаним поданням ОСОБА_1 ознайомлено під підпис 21 грудня 2010 року /а.с.8-зворот/. До вказаного подання було додано, зокрема заяву про призначення пенсії від 21 грудня 2010 року, витяг з наказу про звільнення від 21 грудня 2010 року, грошовий атестат від 24 грудня 2010 року, анкету пенсіонера від 21 грудня 2010 року /а.с.33-37/.

ОСОБА_1 з 22 грудня 2010 року призначено пенсію за вислугу років, виходячи із вислуги років 28 років у розмірі 79 % грошового забезпечення, що підтверджується протоколом ГУ ПФУ в Полтавській області від 06 січня 2011 року /а.с.32/.

Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області видано ОСОБА_1 довідку №249/03-51 від 23 травня 2016 року /а.с. 56/, в якій повідомлено, що пенсія йому призначена у розмірі 79 відсотків грошового забезпечення.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №755/Б-03 від 18 квітня 2018 року /а.с.57-58/ повідомлено ОСОБА_1 про те, що він отримує пенсію за вислугу років з 22 грудня 2010 року із врахуванням вислуги 28 років та обчислення пенсії було проведено на рівні 79% від грошового забезпечення.

Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

Абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, строк звернення до суду становить шість місяців, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд доходить висновку, що про порушення свого права щодо незарахування до його вислуги років періоду навчання в Харківському пожежно-технічному училищі МВС СРСР ім. Г.І. Петровського на заочному відділенні з 23 вересня 1981 року по 01 липня 1982 року, щодо визначення вислуги років у 28 років та щодо встановлення розміру пенсії на рівні 79 % від грошового забезпечення, позивач дізнався ще 21 грудня 2010 року та потім повідомлявся про ці обставини довідкою №249/03-51 від 23 травня 2016 року та листом ГУ ПФУ в Полтавській області №755/Б-03 від 18 квітня 2018 року.

Позивач звернувся до суду із цим позовом через канцелярію суду – 18 травня 2020 року (згідно відмітки щодо дати на штампі вхідної кореспонденції суду /а.с.1/.

Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовом.

Довід позивача про те, що він дізнався про своє порушене право лише під час ознайомлення з матеріалами пенсійної справи у грудні 2019 року, суд відхиляє, оскільки позивачем не надано жодних доказів на спростування того, що про визначення вислуги років у 28 років та про встановлення розміру пенсії на рівні 79 % від грошового забезпечення він знав ще з 2010 року, а потім повідомлявся про ці обставини в 2016 та 2018 роках. Натомість, наявні у справі докази підтверджують встановлені судом обставини та спростовують твердження позивача.

Посилання позивача на те, що підпис під його іменем у поданні про призначення пенсії №17-15.1/9341 від 21 грудня 2010 року проставлений не ним особисто, суд вважає недоведеним, а також таким, що не спростовує наведений висновок суду про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом, оскільки особисті підписи позивача на інших документах (зокрема листах бесід тощо) свідчать про те, що позивач дізнався про своє порушене право - 21 грудня 2010 року, а також у 2016 та 2018 роках.

Наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду встановлені частиною третьою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом позивач не подавав та про поважність причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду не зазначав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статями 123, 243, 256, 294, пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залишення позову без розгляду задовольнити.

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (вул. Маршала Бірюзова, буд. 26/1, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 38610079), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, скасування подання та наказу.

Роз`яснити, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України.

Суддя Н.І. Слободянюк