Рішення № 90581059, 24.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року м. Одеса Справа №420/4673/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000057/2 від 18.05.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00244 від 18.05.2020 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що між ним та фірмою "ARDACAM DIS TIC. A.S." (Турція) 09.01.2020 року укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №353, відповідно до п.2.1. якого Постачальник зобов`язується в строк, в порядку та на умовах, встановленими даним Договором, передати товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його. Для митного оформлення вантажу уповноваженою особою позивача ОСОБА_1 16.05.2020 року до митного органу подано митну декларацію №UА500070/2020/217460, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору, та надано належний та достатній пакет документів, на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів та які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Mитного кодексу України (далі – МК України). 18.05.2020 року відповідачем ухвалено рішення №UА500070/2020/000057/2 «Про коригування митної вартості товарів» (далі – Рішення), у якому митну вартість товару визначено за резервним методом у розмірі 2,51 долар США за кг, що становить 0,653 долари США за од. (замість заявленого декларантом - 1,556 доларів США за кг), та, на підставі цього рішення, видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картка відмови) №UА500070/2020/00244. Однак Рішення не містить інформації який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умов поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Оскільки декларантом при митному оформленні надані усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, ідентифікували оцінюваний товар та не містили розбіжностей, а також оскільки митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів, та враховуючи, що відповідачем витребувано додаткові документи у декларанта за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, позивач вважає прийняті Рішення та Картку відмови незаконними та необґрунтованим. Крім того представник ТОВ «Таврія-В» вказує, що може надавати до митного органу лише прайс-лист, який був підготовлений Постачальником індивідуально саме для ТОВ «Таврія-В», оскільки торгові відносини є різноманітними та безліч обставин можуть впливати на ціну товару, а також цінова політика будь-якої компанії по відношенню до кожного клієнта являє собою комерційну таємницю. Тому зауваження митного органу про те, що прайс-лист, підготовлений Продавцем спеціально та індивідуально для контрагента ТОВ «Таврія-В» не дає змогу визначити, чи актуальна дана цінова пропозиція для інших учасників ринку, є недоречним та некоректним. За таких обставин, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Одеської митниці Держмитслужби надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих разом з митною декларацією №UА500070/2020/217460 від 16.05.2020 року, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, та не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відсутня інформація про вартість упаковки, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; в наданій довідці про транспортні витрати відсутні дані про витрати із завантаження; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, позивачем 18.05.2020 року надано прайс-лист, цінову довідку, тестовий рапорт, декларацію відповідності та повідомлено про неможливість подання інших документів, та за наслідками проведених консультацій між органом та декларантом обрано додатковий метод визначення митної вартості товарів – резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару №1 є більшим - МД від 18.02.2020 року №UА100300/2020/402728 та становить 2,51 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 1,556 дол. США/кг), а тому прийнято Рішення №UА500070/2020/000057/2 від 18.05.2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500070/2020/00244 від 18.05.2020 року.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Таврія-В» (покупець) та фірмою "ARDACAM DIS TIC. A.S." (Турція) (продавець, постачальник) 09.01.2020 року укладено зовнішньоекономічний договір поставки (контракт) №353, відповідно до п.2.1., 2.2. якого Постачальник зобов`язується в строк і в порядку, встановленими даним Договором, передати товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його постачальнику. Умови договору (найменування, асортимент і кількість товару, ціна за одиницю товару, порядок оплати, умови поставки та інші умови) визначаються цим договором та специфікаціями. Специфікації підписуються сторонами щодо однієї або декількох поставок конкретної партії (партій) товару та є невід`ємними частинами договору (а.с.36-43).

В рамках виконання контракту №353 від 09.01.2020 року, відповідно до специфікації №1 від 04.05.2020 року (а.с.44) фірмою "ARDACAM DIS TIC. A.S." поставлено позивачу на умовах поставки EXW «Istanbul/Turkey» «Стамбул/Туреччина» товар відповідно до комерційного інвойсу (Commercial invoice) №АІН2020000000131 від 12.05.2020 року на загальну суму 6720,00 доларів США (а.с.33), а саме: салатник ArdaCam Dolche 22 см скл. арт.10992 – 3000 шт., 0,72 дол. США за од.; салатник ArdaCam Larissa 22 см скл. арт.10993 – 3000 шт., 0,72 дол. США за од.; салатник ArdaCam Dolche 12 см скл. арт.10963 – 6000 шт., 0,20 дол. США за од.; салатник ArdaCam Larissa 12 см скл. арт.10964 – 6000 шт., 0,20 дол. США за од.

При цьому ціна за вказані товари визначена відповідно до прайс-листа фірми "ARDACAM DIS TIC. A.S." для ТОВ «Таврія-В» від 21.02.2020 року, складеного за умови поставки EXW - Istanbul і включає вартість палет (а.с.47).

12.05.2020 року товар вартістю 6720,00 дол. США, вага брутто 5382,00 кг, вага нетто 4680,00 кг, оформлені в Туреччині у митному режимі експорт, що вбачається з митної декларації країни відправлення №20341300EX281036 (а.с.46). Вказана вага збігається з вагою вказаною в пакувальному листі №АІН2020000000131 від 12.05.2020 року (а.с.32).

Вантаж доставлений з Туреччини автомобілем держ. номер НОМЕР_1 , за міжнародною автотранспортною-накладною (CMR) №1008 від 12.05.2020 року (а.с.34).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію №UА500070/2020/217460 від 16.05.2020 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 6720,00 доларів США (а.с.30-31).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: пакувальний лист №АІН2020000000131 від 12.05.2020 року; комерційний інвойс (рахунок-фактура) (Commercial invoice) №АІН2020000000131 від 12.05.2020 року; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №1008 від 12.05.2020 року; сертифікат проходження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP)) №D0078134 від 12.05.2020 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 14.05.2020 року; зовнішньоекономічний договір поставки (контракт) №353 від 09.01.2020 року; специфікацію №1 від 04.05.2020 року; митну декларацію країни відправлення №20341300EX281036 від 12.05.2020 року.

З метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком та ТОВ «Таврія-В» додатково надала прайс-лист, цінову довідку, тестовий рапорт, декларацію відповідності, копії вказаних документів наявні в матеріалах справи. Також позивач повідомив митний орган про неможливість подання інших документів та просило здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.

18.05.2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500070/2020/000057/2, яким скориговано митну вартість товару, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості є більшим та становить 2,51 дол. США за кг, 0,653 дол. США за од., ніж заявлено декларантом 1,556 дол. США/кг, тобто митну вартість товару визначено за резервним методом у розмірі 11754,00 дол. США (18 000 одиниць товару) (а.с.27-28).

Скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митних декларацій: №UA100300/2020/402728 від 18.02.2020року та № UA500070/2020/209272 від 11.03.2020 року.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 18.05.2020 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500070/2020/00244 (а.с.29-30).

18.05.2020 року позивачем подано митну декларацію №UA500070/2020/217721 з метою випуску товару у вільний обіг (а.с.30-31).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.

Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.

При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.

Одеська митниця у якості підстав витребування документів у ТОВ «Таврія-В» зазначила наявність розбіжностей у документах, та те, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте із зазначених в рішенні про корегування митної вартості товарів від 18.05.2020 року обставин, жодна не вказує на наявність розбіжностей щодо визначення митної вартості товару.

Розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару.

В той же час в договорі, митній декларації, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей у вартості, кількості чи вазі товару не міститься.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).

При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов`язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500070/2020/000057/2 від 18.05.2020 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (п. « 2а» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.59 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів (п. « 2б» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.60 МК України) не застосовані, так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами. Другорядний метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (п. « 2в» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.62 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) (п. « 2г» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.63 МК України) не застосовані, так як у митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Другорядний метод визначення митної вартості ? резервний метод (п. « 2ґ» ч.1 ст.57 МК України, ст.64 МК України), передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT/ГATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Таким чином розрахунок митної вартості товару відповідачем виконаний за резервним методом. А отже, митну вартість Одеською митницею Держмитслужби скориговано до рівня 11754,00 доларів США (а.с.95-96).

Судом встановлено, що Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв`язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відсутня інформація про вартість упаковки у контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; в наданій довідці про транспортні витрати відсутні дані про витрати із завантаження; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, з огляду на наступне.

Як вбачається з п.4.2. зовнішньоекономічного договору від 09.01.2020 року №353, загальна вартість партії товару визначається відповідно до умов поставки згідно з Інкотермс 2010 і включає в себе, в тому числі, вартість товару, упаковки, маркування та транспортування до місця призначення, узгодженого Сторонами, і інші необхідні витрати Постачальника. Розділом 6 вказаного контракту передбачені вимоги до тари, упаковки та маркування товару продавцем.

Тобто можна дійти висновку, що вартість упакування вже включена продавцем у ціну товару та відображена у інвойсі у розмірі 6720,00 USD та як вбачається з пакувального листа №АІН2020000000131 від 12.05.2020 року, весь товар, що постачався позивачу упакований у 1250 коробках. Так в окремих графах пакувального листа міститься інформація щодо кількості одиниць товару в одній коробці, кількість коробок окремого виду товару, та загальна кількість одиниць товару і загальна кількість коробок (а.с.32). Крім того у сертифікаті проходження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP)) №D0078134 від 12.05.2020 року в графі 7 щодо типу упакування вказані загально: палети (а.с.35).

Через те, що вартість такого упакування вже включена у вартість товару, згідно договору №353 від 09.01.2020 року, а відтак не підлягає додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не може вплинути на правильність визначення митної вартості, тобто, витрати на пакування не є складовими митної вартості, оскільки є виключно частиною ціни, яку позивач не повинен доводити.

Не зазначення у контракті, інвойсі, пакувальному листі вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, на думку суду, жодним чином не впливає на митну вартість та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару.

Також відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення не враховано, що вартість навантаження була включена позивачем до митної вартості товару.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного органу зокрема подано довідку про транспортно-експедиторські витрати від 14.05.2020 року Вих.№14/05/01, видану ТОВ «Форсаж Кинг», відповідно до якої транспорті витрати з перевезення вантажу автомобілем держ. номер НОМЕР_2 по маршруту м. Стамбул (Туреччина) – м. Чорноморськ (Україна) становлять 15000,00 грн. (а.с.45). А також окремо зазначено, що страхування вантажу за даним маршрутом відсутнє. Суд зазначає, що дана сума вказувалася позивачем у митній декларації та в подальшому відображена і у Рішенні про коригування митної вартості товарів, як складова митної вартості нарахування до ціни договору.

Як вказано позивачем, 02.01.2018 року між ним та ТОВ «Форсаж Кинг» укладено договір №02/01/2018 на транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до якого ТОВ «Таврія-В» надаються комплексні транспортно-експедиторські послуги, в тому числі завантаження, перевезення вантажу. Замовником ТОВ «Таврія-В» та Експедитором ТОВ «Форсаж Кинг» включено вартість перевезення автомобільним транспортом зі складу Продавця до складу Замовника, та вартість усіх послуг з експедирування, у тому числі завантаження Товару на складі Продавця.

За надані транспортно-експедиторські послуги, позивачем сплачується експедитору встановлена ним вартість, за усі надані послуги в цілому, яка і відображається в довідці, та жодних додаткових витрат на завантаження товару на транспортний засіб на складі продавця позивачем не понесено, а тому вони не є складовими митної вартості товару.

Крім того, в матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №1008 від 12.05.2020 року, яка є документом стандартної форми, прийнятої у міжнародній практиці, на перевезення вантажу, який засвідчує його завантаження, перевезення і право на отримання та відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Суд зауважує, що товарно-транспортна накладна встановлює факт навантаження товару, а також підтверджує зобов`язання перевізника перевезти вантаж у пункт призначення і видати його відповідній особі. Вказаний документ виконує три основні функції: підтверджує укладення договору перевезення вантажу автомобільним транспортом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу, засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення, а також є товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов`язковою ознакою таких витрат є невключення їх до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо за твердженням позивача, ним не понесено додаткових витрат на упакувку та навантаження товару, то декларант не повинен доводити цей факт, а повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що такі витрати додатково позивачем все ж таки здійснювалося (а значить витрати включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на упаковку та навантаження товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15.

Також суд враховує, що довідка про транспортно-експедиторські витрати Вих.№14/05/01 від 14.05.2020 року є документом, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та враховувалася Одеською митницею Держмитслужби при прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500070/2020/00244 від 18.05.2020 року, а відтак суд не враховує твердження відповідача, про не надання до митного оформлення разом з митною декларацією документів, що підтверджують витрати на транспортування чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Аналогічним чином, враховуючи надання позивачем до митного оформлення міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №1008 від 12.05.2020 року, яка є перевізним документом та також враховувалася Одеською митницею Держмитслужби при прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500070/2020/00244 від 18.05.2020 року, суд не враховує твердження відповідача, про не надання до митного оформлення разом з митною декларацією документів транспортних (перевізних) документів.

Суд враховує, що МК України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 810/2784/18.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 року у справі №810/2839/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

У даному випадку, інформація про маршрут руху вантажу та автомобільний транспорт, яким здійснювалось перевезення товару, зазначена у довідці транспортно-експедиторські витрати Вих.№14/05/01 від 14.05.2020 року узгоджується з інформацією, що зазначена у товарно-транспортній накладній (CMR) №1008 від 12.05.2020 року. При цьому, маршрут руху, умови перевезення відповідають умовам поставки, що були передбачені контрактом.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ТОВ «ТАВРІЯ-В» митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ТАВРІЯ-В» митної вартості товару судом не встановлено.

Крім того, суд враховує, що відомості, які містяться у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовують обставини, які вказані позивачем. Більше того, деякі обґрунтування відповідача, викладені у відзиві, не стосуються предмету даного спору.

За таких обставин відповідачем не доведено, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, так само не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів крім номера та дати митних декларацій (№UA100300/2020/402728 від 18.02.2020року та № UA500070/2020/209272 від 11.03.2020 року), які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.11 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Одеською митницею Держмитслужби вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом ціною договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000057/2 від 18.05.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №UА500070/2020/217460 від 16.05.2020 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00244 від 18.05.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваних рішення та картки відмови, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем до суду надано платіжні доручення №256, №257 від 25.05.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову на загальну суму 4204,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Таврія-В», суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 4204,00 грн. з Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці Держмитслужби задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000057/2 від 18.05.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00244 від 18.05.2020 року

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (65009, м. Одеса, вул. Гагарінське плато, 5/3, код ЄДРПОУ 19202597) витрати по сплаті судового збору у сумі 4204,00 грн. сплачені по платіжним дорученням №256, №257 від 25.05.2020 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.