Рішення № 90580731, 20.07.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/1486/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606)провизнання протиправними та скасування рішення та вимоги, -ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправними та стасувати:

- рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 27.11.2019 №0111165107 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 2284,50 грн. та нараховано пеню у розмірі 2145,30 грн.;

- вимогу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 10.03.2020 року №Ф-148643-51 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 4427,90 грн., в тому числі штрафу в сумі 2284,50 грн. та пені в сумі 2143.40 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що за період з липня 2017 року по вересень 2018 року позивачем вчасно та у повному обсязі здійснено відрахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, отже у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваних рішення та вимоги.

05.06.2020 року до суду відповідачем подано відзив на позов. В задоволенні позову відповідач заперечив з підстав, що відповідно до ст.25 Закону №2464, передача платникам єдиного внеску своїх обов`язків з цього сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Як вбачається з платіжних доручень, платником єдиного соціального внеску зазначена інша особа. Враховуючи наведене, контролюючим органом правомірно нараховано штрафні санкції та пеню, а також винесено рішення №0111165107 від 27.11.2019 року.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.30).

05.06.2020 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.35-36).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця (а.с.11).

Позивачу стало відомо, що за даними інтегрованої картки за платежем 71010000 "Єдиний соціальний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомогу по тимчасовій втраті працездатності" виник борг у вигляді штрафних санкцій та пені в розмірі близько 4500,00 грн., які нараховані в зв`язку із винесенням контролюючим органом податкового повідомлення рішення.

12.02.2020 року позивач звернувся із заявою до Новоукраїнського управління ГУ ДПС у Кіровоградській області щодо отримання копії прийнятого та не врученого йому як платнику рішення податкового органу (а.с.5)

17.02.2020 року заступником начальника Новоукраїнського управління ГУ ДПС у Кіровоградській області позивачу надано відповідь за вих.№691/ФОП/11-28-51-07, якою роз`яснено вид санкцій, що рахуються на інтегрованій картці платника податків та відмовлено у видачі копії рішення в зв`язку з тим, що воно направлялось поштою та повернулось до Новоукраїнського управління 24.12.2019 року з поміткою «відсутній адресат» (а.с.6).

На адвокатський запит від 27.02.2020 року контролюючим органом разом з листом від 04.03.2020 року позивачу надано податкове повідомлення – рішення №0111165107 від 27.11.2019 року щодо нарахування позивачу штрафу у розмірі 2284,50 грн., та пені у розмірі 2145,30 грн., а також надано розрахунок штрафних санкцій (а.с.8-10).

10.03.2020 року контролюючим органом винесено вимогу №Ф-148643-51 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 4427,90 грн., в тому числі штраф 2284,50 грн. та пеня 2143,40 грн. (а.с.12).

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями відповідача оскільки практично всі платежі за період з 22.08.2017 року по 19.04.2019 року по сплаті єдиного внеску здійснювались своєчасно та в повному обсязі, шо підтверджується копіями платіжних документів.

Як стверджує позивач, єдине несвоєчасне внесення по вказаному платежу відбулось за результатами нарахування за жовтень 2018 року, прострочення сплати мало місце в межах одного місяця, що підтверджується квитанцією №0.0.1218445780.1 від 20.12.2018 року, де зазначено призначення платежу - ЄСВ на суми заробітної плати за жовтень-листопад 2018 року на суму 1661,22 грн.

Незгода із прийнятим відповідачем рішенням обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 ПК України, єдиний внесок нараховується (базою нарахування є) на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Пунктом 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ст. 25 Закону №2464 рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

З наданих до суду копій платіжних доручень та розрахунку штрафних санкцій та пені судом встановлено наступне.

За період липня 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення №335 від, 18.08.2017 року сплачено суму 469,39 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 року з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 22.08.17 р. по 05.10.18 р. (а.с.13).

За період серпня 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення №341 від 19.09.2017 року сплачено суму 704,00 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 року з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.09.17 р. по 05.10.18 р. (а.с.14).

За період вересня 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення №351 від 18.10.2017 року сплачено суму 705,10 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 року з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.10.17 р. по 05.10.18 р. (а.с.15).

За період жовтня 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення №361 від 17.11.2017 року сплачено суму 706,20 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 року з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.11.17 р. по 05.10.18 р. (а.с.16).

За період листопада 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення №372 від 18.12.2017 року сплачено суму 707,30 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 року з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.12.17 р. по 05.10.18 р. (а.с.17).

За період грудня 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення №387 від 18.01.2018 року сплачено суму 708,40 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 року з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.01.18 р. по 05.10.18 р. (а.с.18).

За період січня 2018 року позивачем відповідно до платіжного доручення №397 від 16.02.2018 року сплачено суму 819,06 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 року з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.02.18 р. по 05.10.18 р. (а.с.19).

За період лютого 2018 року позивачем відповідно до платіжного доручення №408 від 20.03.2018 року сплачено суму 821,26 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 року з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.03.18 р. по 05.10.18 р. (а.с.20).

За період березня 2018 року позивачем відповідно до квитанції №JBKL14EO0X35XN від 13.04.2018 року сплачено суму 822,36 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.04.18 р. по 05.10.18 р. (а.с.21).

За період квітня 2018 року позивачем відповідно до платіжного доручення №426 від 18.05.2018 року сплачено суму 823,46 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 22.05.18 р. по 05.10.18 р. (а.с.22).

За період травня 2018 року позивачем відповідно до платіжного доручення №427 від 14.06.2018 року сплачено суму 824,56 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.06.18 р. по 05.10.18 р. (а.с.23).

За період червня 2018 року позивачем відповідно до платіжного доручення №440 від 19.07.2018 року сплачено суму 825,66 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.07.18 р. по 05.10.18 р. (а.с.24).

За період липня 2018 року позивачем відповідно до платіжного доручення №449 від 17.08.2018 року сплачено суму 826,76 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.08.18 р. по 05.10.18 р. (а.с.25).

За період серпня 2018 року позивачем відповідно до платіжного доручення №459 від 18.09.2018 року сплачено суму 827,86 грн., проте, зараховано відповідачем 05.10.2018 з нарахуванням штрафних санкції та пені за період з 21.09.18 р. по 05.10.18 р. (а.с.26).

За період жовтень – листопад 2018 року позивачем відповідно до квитанції №0.0.1218445780.1 від 20.12.2018 року сплачено суму 1661,22 грн. та зараховано відповідачем 20.12.2018 року разом із нарахуванням штрафних санкцій та пені за період 21.11.2018 р. по 20.12.2018 р.

Інших платіжних доручень чи квитанцій про сплату єдиного соціального внеску до матеріалів справи не надано.

З розрахунку штрафних санкцій та пені до рішення №0111165107 від 27.11.2019 року судом встановлено, що 19.04.2019 року контролюючим органом зараховано сплату єдиного соціального внеску у розмірі 1,10 грн. в рахунок погашення боргу за терміном сплати 20.03.2019 р. та нараховано штрафних санкцій та пені за період 21.03.2019 р. по 19.04.2019 р.

У своєму відзиві представник відповідача посилається на те, що відповідно до ст.25 Закону №2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. А як вбачається з доказів наданих позивачем, а саме платіжних доручень, платником єдиного соціального внеску зазначена ОСОБА_2 . Внаслідок чого, оскільки позивачем ЄСВ не було сплачено, було нараховано штрафні санкції та пеню, а також винесено оскаржуване рішення №0111165107 від 27.11.2019 року.

З наданих до суду копій платіжних доручень та квитанцій судом встановлено, що у графі призначення платежу зазначено "201:2564200097; ЕСВ 22%- ЗА НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ (період);;; ОСОБА_1 " (а.с.13-26).

Крім того, з наданої до суду картки особового рахунку ОСОБА_1 з єдиного внеску за 2017-2020 роки судом встановлено, що суми єдиного соціального внеску зараховувались на рахунок позивача у день проведення платежу банком (а.с.44-65).

Додаткових платежів єдиного соціального внеску у період 2017-2019 року ОСОБА_1 не проведено.

Пояснень щодо зарахування раніше сплачених платежів єдиного соціального внеску саме 05.10.2019 року відповідачем не надано.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані рішення та вимога відповідача не можна вважати правомірними в частині нарахування позивачу штрафних санкцій пені, однак в частині визначення позивачу розміру штрафних санкцій та пені за несвоєчасне нарахування та сплату єдиного внеску в розмірі 1,10 грн. за період з 21.03.2019 по 19.04.2019 року та в розмірі 830,05 грн. за період 21.11.2018 року по 20.12.2018 року судом не встановлено порушень контролюючим органом вимог Закону №2464, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи інші справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З огляду на вищевикладене, суд вважає достатніми підстави для часткового скасування оскаржуваного рішення та вимоги, враховуючи встановлені в даному рішенні обставини.

Інші аргументи сторін не спростовують вищенаведених висновків суду, а також не потребують дослідження у межах даного предмету спору.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції від 04.05.2020 №0.0.1695721986.1 (а.с.1).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 4236,74 грн., сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області становить – 2011,25 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 27.11.2019 №0111165107 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 2118,46 грн. та нараховано пеню у розмірі 2118,28 грн.

3.Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 10.03.2020 року №Ф-148643-51 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 4236,74 грн., в тому числі штрафу в сумі 2118,46 грн. та пені в сумі 2118,28 грн.

4.В іншій частині в позові відмовити.

5.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2011,25 грн. дві тисячі одинадцять гривень двадцять п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.07.2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук