Рішення № 90580665, 24.07.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/746/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Плюс" (далі – позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.142-152), визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 р.:

- №00000190510, в частині донарахування 115 000,00 грн. основного зобов`язання та 28 749,00 грн. штрафних санкцій за платежем: податок на додану вартість;

- №00000120510, в частині донарахування 126 001,00 грн. основного зобов`язання та 31 500,00 грн. штрафних санкцій за платежем: податок на прибуток приватних підприємств;

- №0000513305, яким донараховано 595,77 грн. основного зобов`язання, 440,12 грн. штрафних санкцій та 170,89 грн. пені за платежем: військовий збір;

- №0000493305, яким донараховано 7149,72 грн. основного зобов`язання, 5279,84 грн. штрафних санкцій та 2050,72 грн. пені за платежем: податок на доходи фізичних осіб.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що із висновками контролюючого органу не погоджується та вважає прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, оскільки висновки акту документальної виїзної перевірки та прийнятті на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними (т.1 а.с.158-180).

Представник позивача відповідь на відзив до суду не подавав.

Ухвалою суду від 19.06.2020 р. витребувано додаткові письмові докази по справі (т.1 а.с.181, а.с.186-192, 193-210, 214-228, 229-250, т.2 а.с.1-19).

Дослідивши подані документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.

З матеріалів справи встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Інтеграл-Плюс" з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період 01.07.2016 по 30.06.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27.02.2013 по 30.06.2019, іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 15.11.2019 № 30/11-28-05-10/38614120 (т.1 а.с.14-62).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1) п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", ствердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 157 951 грн., в т.ч. по періодах:

- І квартал 2017 р. на суму 31950 грн.,

- IV квартал 2018 р. на суму 126001 грн.,

2) п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 150 500 грн.. в т.ч. по періодах:

січень 2017 р. на суму 16194 грн.,

лютий 2017 р. на суму 19306 грн.,

грудень 2018 р. на суму 47310 грн.,

січень 2019 р. на суму 67690 грн.,

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1668 грн.. у тому числі за червень 2019 р. на суму 1668 грн.;

3) п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в частині ненарахування та неперерахування податку на доходи фізичних осіб (оренда нерухомою майна) в сумі 7149,73 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2016 р. – 240,91 грн., за 2017 рік – 2188.29 грн., за 2018 рік – 3147,02 грн., за 6 місяців 2019 р. – 1573,51 грн. та відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахована пеня в сумі 2050,72 грн.;

4) п.16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення", п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в частині ненарахування та неперерахування військового збору (оренда нерухомого майна) в сумі 595,82 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2016 р. – 20,08 грн., 2017 рік – 182,36 грн., 2018 рік – 262,25 грн., за 6 місяців 2019 р. - 131,13 грн. та відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахована пеня в сумі 170,89 грн..

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.12.2019 р.:

- №00000120510, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 197439 грн., з яких: 157951 грн. – основний платіж, 39488 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

- №00000190510, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 188125 грн., з яких: 150500 грн. – основний платіж, 37625 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

- №0000493305, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 14 480,28 грн., з яких: 7149,72 грн. – основний платіж, 5279,84 грн. – штрафні (фінансові) санкції, 2050,72 грн. – пеня;

- №0000513305, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору в сумі 1206,78 грн., з яких: 595,77 грн. – основний платіж, 440,12 грн. – штрафні (фінансові) санкції, 170,89 грн. – пеня (т.1 а.с.63-74).

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін (т.1 а.с.87-93).

Позивач не погоджується з податковими повідомлення-рішеннями від 11.12.2019 р. частково, а саме:

- з №00000190510 в частині донарахування 115 000,00 грн. основного зобов`язання та 28 749,00 грн. штрафних санкцій за платежем: податок на додану вартість;

- з №00000120510 в частині донарахування 126 001,00 грн. основного зобов`язання та 31 500,00 грн. штрафних санкцій за платежем: податок на прибуток приватних підприємств;

- з №0000513305 щодо донарахування 595,77 грн. основного зобов`язання, 440,12 грн. штрафних санкцій та 170,89 грн. пені за платежем: військовий збір;

- з №0000493305 щодо донарахування 7149,72 грн. основного зобов`язання, 5279,84 грн. штрафних санкцій та 2050,72 грн. пені за платежем: податок на доходи фізичних осіб.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов до таких висновків.

Перевіркою позивача було встановлено документальне оформлення господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ "Алан Корпорейт" за листопад 2018 р. в сумі 700006 грн., в т.ч. ПДВ – 116668 грн..

Для проведення перевірки позивачем надано документи щодо взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом-постачальником за вказані періоди (договори, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення).

Перевіркою встановлено, що позивачем не виконано умови визначених у договорі купівлі-продажу нафтопродуктів №73 від 01.11.2018 і не здійснено перерахування коштів ТОВ "Алан Корпорейт".

Залишок кредиторської заборгованості по рах.631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" по контрагенту ТОВ "Алан Корпорейт" станом на 30.06.2019 року становить – 700005,73 грн..

Фактично, у ТОВ "Алан Корпорейт" відсутнє придбання сировини, товарів та послуг, що необхідні для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, не встановлено придбання послуг по оренді землі, офісних та складських приміщень, оренди техніки, залучення сторонніх організацій та інше.

Отже, на думку відповідача, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ "Алан Корпорейт", вказує, що метою його функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди третіми особами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит – це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а").

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (надалі – Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність – це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт та/або послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час вирішення справи.

При вирішенні спору щодо правомірності формування платником даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів і підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, також слід враховувати, що відповідно до ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т.1 а.с.128-136).

Позивачем як покупцем у межах своєї господарської діяльності укладено договір купівлі-продажу від 01.11.2018 року № 73 з продавцем ТОВ "Алан Корпорейт", предметом якого була поставка нафтопродуктів – палива дизельного (т.1 а.с.94-96).

Згідно до видаткової накладної № РН-00000068 від 13.11.2018 р. поставлено паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 в кількості 11090 літрів на суму 350000,40 грн., в т.ч ПДВ – 58333,40 грн. (т.1 а.с.97).

Згідно до видаткової накладної № РН-00000071 від 14.11.2018 р. поставлено паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 в кількості 5303 літрів на суму 167362,68 грн., в т.ч. ПДВ – 27893,78 грн. (т.1 а.с.98).

Згідно до видаткової накладної № РН-00000073 від 15.11.2018 р. поставлено паливо дизельне ЄВРО СОРТ Е клас К5 в кількості 6387 літрів на суму 182642,65 грн., в т.ч. ПДВ – 30440,44 грн. (т.1 а.с.99).

Послуги по транспортуванню товару надавались ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) (а.с.т.1 а.с.100-102, 126-127, 189-191).

ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) також підтверджено ці правовідносини з позивачем (т.1 а.с.193-210).

ТОВ "Алан Корпорейт" виписано позивачу податкові накладні: №9 від 13.11.2018 р. на загальну суму 350000,40 грн., в т.ч. ПДВ – 58333,40 грн. (т.1 а.с.103); №10 від 14.11.2018 р. на загальну суму 167362,68 грн., в т.ч. ПДВ – 27893,78 грн. (т.1 а.с.104); №11 від 15.11.2018 р. на загальну суму 182642,65 грн., в т.ч. ПДВ – 30440,44 грн. (т.1 а.с.105).

ПДВ в загальній сумі 116667,62 грн. віднесено до складу податкового кредиту в листопаді 2018 року (т.1 а.с.119-122).

Залишок кредиторської заборгованості по рах.631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" по контрагенту ТОВ "Алан Корпорейт" – 700005,73 грн. (т.1 а.с.106).

ТОВ "Алан Корпорейт" підтверджено ці правовідносини з позивачем (т.1 а.с.214-228).

Вищевказані документи, містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на момент їх складення сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, що не заперечується.

Судом з`ясовано, що ТМЦ поставлені контрагентом, було використано в оподатковуваних операціях позивача з метою подальшої реалізації (т.1 а.с.107-112). При цьому, в акті перевірки вказаним обставинам не було надано належної оцінки.

Як вбачається з акту, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентом ТОВ "Алан Корпорейт" ґрунтуються на інформації з автоматизованих інформаційних систем ДФС. Так, представником відповідача подано суду "Узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ "Алан Корпорейт" (код ЄДРПОУ 42237026) за звітний період декларування ПДВ жовтень, листопад 2018 року" від 19.06.2019 №280/05-99-14-15-09/42237026 (т.2 а.с.10-19), з якої встановлено неправомірне:

- визначення сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг за жовтень 2018 р. на загальну суму 6 465 873,09 грн.;

- визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг на загальну суму 8 631 740,74 грн..

Водночас, така інформація, отримана за результатами податкового контролю контрагентів, у даному випадку, не є такою, що може свідчити про безтоварність господарських операцій. Крім того, до матеріалів справи відповідачем не надано документів на підтвердження проведення відносно вказаного контрагента будь-яких документальних перевірок.

Суд зазначає, що узагальнена податкова інформація з інформаційних баз даних ДПС стосовно ТОВ "Алан Корпорейт" не стосується діяльності позивача. При цьому, висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарської операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин.

Відповідачем не надано жодного доказу щодо проведення зустрічної звірки контрагента позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у цього контрагента позивача, відповідачем не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства. Крім того, як видно з акту перевірки позивача, первинні документи щодо подальшої реалізації отриманого позивачем товару також не досліджувались в ході перевірки.

Слід також зазначити, що згідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відповідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами тягне відповідальність та негативні наслідки саме для вказаних осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені чинним законом умови стосовно отримання такого відшкодування і має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Також, контрагент позивача на час вчинення господарської операцій мав чинний статус платника ПДВ, повідомлення про відсутність за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не були внесені, а тому наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведені та не підтверджені жодними письмовими доказами.

Щодо посилання відповідача в акті на відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів слід зазначити, що відсутність у контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, сама по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже контрагент може здійснювати реальні господарські операції та не обов`язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів контрагента, є передчасними.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суд дійшов до висновку про помилковість тверджень контролюючого органу щодо нереального характеру правовідносин позивача із ТОВ "Алан Корпорейт", підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Отже, висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення від 11.12.2019 р. №00000190510, в частині донарахування 115 000,00 грн. основного зобов`язання та 28 749,00 грн. штрафних санкцій за платежем: податок на додану вартість; №00000120510, в частині донарахування 126 001,00 грн. основного зобов`язання та 31 500,00 грн. штрафних санкцій за платежем: податок на прибуток приватних підприємств є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіркою також встановлено, що на порушення п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.176.2 ст.176 та п.16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, позивачем ненараховано та неперераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб (оренда нерухомою майна) в сумі 7149,73 грн. та військового збору (оренда нерухомого майна) в сумі 595,82 грн..

Так, підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно пункту 171.2 статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку – для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Крім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно до п.п.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, а саме: фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи-нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти.

Відповідно пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема, для резидента – загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

За вимогами п.п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (п.п.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Досліджуючи питання правомірності визначення відповідачем до нарахування сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору, накладення штрафу і пені, суд дійшов висновку, що відповідачем невірно визначена суть правових відносин, що склались між позивачем та гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в межах укладених ними договорів оренди нерухомого майна.

Перевіркою було встановлено, що для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Інтеграл-Плюс" використовує орендоване приміщення під офіс, відповідно до договорів оренди від 16.12.2013 року №3, від 15.11.2016 року №5, укладених з фізичною особою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Зокрема, на підставі договору оренди від 15.11.2016 №5 підприємство орендувало нежитлове приміщення загальною площею 55 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно до п.5.1 цього Договору, розмір місячної орендної плати складає 15 грн. за 1 кв.м., що в сумі становить 825 грн. 00 коп. за місяць.

Протягом двох банківських днів з моменту підписання Договору Орендар зобов`язується сплатити Орендодавцеві орендну плату за перший місяць.

Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковому порядку на поточні рахунки Орендодавця не пізніше 25 числа кожного місяця (п.5.2 Договору).

Орендоване майно передано на підставі акту прийому-передачі (т.1 а.с.113-115).

15.12.2016 р. між позивачем та гр. ОСОБА_2 було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору оренди приміщення №5 від 15.11.2016 р. про наступне:

1. Викласти п.5.2 "Орендна плата та розрахунки" за Договором викладено в новій редакції, а саме:

"п.5.2 Орендна плата сплачується Орендарем, в готівковому чи безготівковому порядку, на користь Орендодавця, по закінченню строку дії Договору, але не пізніше 15.11.2019 року";

2. Всі інші пункти Договору залишаються без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (т.1 а.с.116).

Як зазначалось, згідно з підпунктами 168.1.1 - 168.1.2 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

В ході перевірки позивача не встановлено нарахування (виплату або надання) ним оподатковуваного доходу на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за Договором від 15.11.2016 №5.

При цьому, з матеріалів справи було встановлено, що нарахування та перерахування орендної плати за вказаним договором та, відповідно, утримання податку із суми такого доходу проведено товариством у строки, встановлені договором оренди (до 15.11.2019) (т.1 а.с.117-118, 192).

Отже, висновки перевірки про порушення п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.176.2 ст.176 та п.16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення від 11.12.2019 р. №0000493305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 14 480,28 грн., з яких: 7149,72 грн. – основний платіж, 5279,84 грн. – штрафні (фінансові) санкції, 2050,72 грн. – пеня; №0000513305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1206,78 грн., з яких: 595,77 грн. – основний платіж, 440,12 грн. – штрафні (фінансові) санкції, 170,89 грн. – пеня, також є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України).

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.139 КАС України сплачений судовий збір в сумі 4754,06 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (т.1 а.с.12-13, 141).

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 11 грудня 2019 року №00000190510, в частині донарахування 115 000,00 грн. основного зобов`язання та 28 749,00 грн. штрафних санкцій за платежем: податок на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 11 грудня 2019 року №00000120510, в частині донарахування 126 001,00 грн. основного зобов`язання та 31 500,00 грн. штрафних санкцій за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 11 грудня 2019 року №0000513305 про донарахування 595,77 грн. основного зобов`язання, 440,12 грн. штрафних санкцій та 170,89 грн. пені за платежем: військовий збір.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 11 грудня 2019 року №0000493305 про донарахування 7149,72 грн. основного зобов`язання, 5279,84 грн. штрафних санкцій та 2050,72 грн. пені за платежем: податок на доходи фізичних осіб.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Плюс" (код ЄДРПОУ – 38614120) судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 4754,06 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 43142606).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько