Рішення № 90580603, 23.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року № 320/4187/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області по неправильному врахуванні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб які втратили працездатність при виплаті перерахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2019;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 недоплачену пенсію за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 у розмірі 43294 (сорок три тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 72 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійний орган при здійсненні перерахунку його пенсії невірно розрахував її розмір, - помилково застосувавши обмеження максимальним розміром пенсії в період підрахунку тим самим змінив послідовність дій, що в свою чергу суттєво вплинуло на розмір отриманої позивачем пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що пенсійний орган при здійсненні розрахунку пенсії позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач не спростував послідовність обмеження максимальним розміром: спочатку нараховується пенсія, а потім обмежується десятьма прожитковими мінімумами. Просив суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Васильківським МВГУ МВС України в Київській області.

ОСОБА_1 з 06.04.1994 є пенсіонером Збройних Сил України, якому призначена пенсія відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу було проведено перерахунок пенсії з урахуванням довідки Київського обласного військового комісаріату в якій зазначені такі види грошового забезпечення: посадовий оклад 3810,00 грн., окладу за військове звання 1340,00 грн. та надбавки за стаж служби (50%) 2575,00 грн., всього 7725,00, включаючи всі підвищення та надбавки до пенсії загальний розмір пенсії становив 16986,25 грн. Розмір підвищення відповідно до положень постанови № 103 складав 3386,09 грн., та обраховувався пенсійним органом як різниця між максимальним розміром пенсії станом на 01.01.2018 та максимальним розміром пенсії станом на 01.12.2017. Відповідно до положень постанови № 103, позивачу виплачувалось 50 % підвищення пенсії.

01 січня 2019 позивачу знову було проведено відповідний перерахунок пенсії з урахування положень постанови № 103, згідно з якою загальний розмір пенсії становив 17031,25 грн.; розмір підвищення відповідно до положень постанови № 103 складав 3469,57 грн., та обраховувався пенсійним органом як різниця між максимальним розміром перерахованої пенсії та максимальним розміром пенсії станом на 01.12.2017.

Відповідно до положень постанови № 103, позивачу виплачувалось 75 % підвищення пенсії.

Зазначене підтверджується розрахунками пенсії за вислугу років по пенсійній справі №1001015338.

У січні 2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій, зокрема, зазначив про помилкове визначення розміру підвищення до його пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019.

Листом від 06.02.2020 №1000-0235-8/5495 відповідач повідомив позивачу, що його пенсія перерахована згідно норм чинного законодавства.

Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини стосуються проведення перерахунку і виплати пенсії особі, якій призначено пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб," із обмеженням максимальним розміром.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі – Закон №2262) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених КМ України.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону №2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із ст. 2 Закону №3668 (у редакції, чинній на час перерахунку пенсії) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до <...> законів України <...> "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", <...> не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668 визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (абз. 1).

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набирання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Пунктом 1 постанови КМ України №103 (у редакції, чинній на час проведення перерахунку) було визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262 до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови КМ України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Як встановлено судом, розмір пенсії позивача після перерахунку з 01.01.2018 склав 16986,25 грн., проте при розрахунку розміру підвищення пенсії відповідно до постанови КМ України №103 відповідачем враховано не підсумковий розмір пенсії, а максимальний – 13730,00 грн., внаслідок чого розмір підвищення пенсії склав 3386,09 грн. та обраховувався як різниця між максимальним розміром та розміром пенсії позивача до перерахунку (13730,00 грн. - 10343,91 грн.).

Аналогічний порядок розрахунку розміру підвищення пенсії був застосований відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2019, а саме: основний розмір пенсії 17031,25 грн.; сума підвищення 4626,09 грн. (різниця між максимальним розміром пенсії 14970,00 грн. та розміром пенсії позивача до перерахунку - 10343,91 грн.).

Водночас, постанова Кабінету Міністрів України №103 не передбачала врахування чи застосування максимального розміру пенсії при визначенні розміру підвищення пенсії, а стаття 2 Закону №3668, на яку посилається відповідач, лише визначає максимальний розмір пенсії, але не встановлює умов застосування його при проведенні перерахунку пенсії.

Отже, з урахуванням вимог п. 2 постанови КМУ № 103, сума підвищення пенсії позивача повинна складати: з 01.01.2018 - 6642,34 грн. = (16986,25 грн. - 10343,91 грн.); з 01.01.2019 - 6687,34 грн. = (17031,25 грн. - 10343,91 грн.)

З огляду на вищевикладене, відповідач не довів правомірність застосування при визначенні розрахунку підвищення пенсії саме максимального розміру пенсії, а не підсумкового розміру пенсії позивача, перерахованого відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №103, а отже не спростував доводів позивача про помилковий розрахунок такого підвищення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо помилкового визначення відповідачем розміру підвищення пенсії у період з 01.01.2018 по 31.12.2019, що призвело до нарахування і виплати позивачу пенсії у меншому розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь позивача недоплаченої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 у розмірі 43294,72 грн. з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, оскільки судом встановлено, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області при проведенні перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 у частині помилкового визначення розміру підвищення до пенсії, тому належним, правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні, та з урахуванням фактично проведених виплат.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в частині помилкового визначення розміру підвищення до пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні, та з урахуванням фактично проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.