Рішення № 90580567, 24.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2020 р. справа № 300/831/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА206070/2019/000435/2 від 03.12.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206070/2019/00487 від 03.12.2019, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2020 товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА206070/2019/000435/2 від 03.12.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206070/2019/00487 від 03.12.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару – мандарини-клементини, та обраний метод його визначення, а саме основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Вказав, що з метою митного оформлення даного товару відповідачу було подано митну декларацію UA206070/2019/009023 якою було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 12539,00 ЄВРО та документи, перелік яких визначений Митним кодексом України, для застосування першого методу визначення митної вартості товарів. Однак декларація UA206070/2019/009023 посадовими особами Галицької митниці Держмитслужби була не прийнята та поставлена під сумнів, на підставі чого 03.12.2019 Галицькою митницею Держмитслужби (м/п Калуш) було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2019/000435/2, яким митну вартість товару було визначено за резервним методом (ст. 64 МКУ). Того ж дня було винесено картку відмови UA206070/2019/00487. Однак, товариство не погоджується із підвищенням митної вартості товару, адже фактично понесло додаткові збитки по сплаті податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 11555,79 грн. Звернув увагу суду, що у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів не було, оскільки були відсутні розбіжності у поданих митному органу документах. Вважає, що митним органом безпідставно визначено митну вартість товару за резервним методом. З огляду на вказане, позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

12.05.2020 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 14.05.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.06.2020 та міститься в матеріалах справи. Проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши, що сумнів достовірності заявлених даних під час митного оформлення склали розбіжності в числових значеннях між рахуноком-фактурою 7/С/2019 і банківським платіжним документом №1392JBKLJ1, оскільки в рахунку-фактурі вказано сума до оплати 12539,00 євро, і це засвідчено в перекладі даного документу, а банківський платіжний документ на суму 10000,00 євро, у зв`язку з цим посадовою особою митниці скеровувалось електронне повідомлення. Ще однією підставою для коригування митної вартості стали умови поставки товару FCA. Так, Декларантом надано до митного оформлення CMR, в якій перевізником вказано Р. ОСОБА_1 Firtsak, однак також надано інший документ, а саме рахунок-фактуру на транспортування, де перевізником вказано вже ТзОВ «Захід-Логістік», сума транспортних витрат до кордону України становить 69000,00 грн. Відтак, наведений документ не може підтвердити фактичну суму оплати транспортних витрат, оскільки згідно ч.2ст.53 МКУ не є банківським чи платіжним документом, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. В зв`язку із наведеним Галицька митниця Держмитслужби вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.102-109).

ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" 15.06.2020 на адресу суду надано відповідь на відзив, в якому зазначило, що зауважень щодо розбіжностей у поданих документах на момент винесення оскаржуваного рішення і картки відмови не було і вони не покладені в основу таких рішень як підстава їх винесення. Також, позивачем вказано, що відповідно до повідомлення, яке було надіслане відповідачем декларанту, митне оформлення було зупинене «В зв`язку з перевіркою митної вартості товарів, наявною ціновою, інформацією ЦБД, та з метою підтвердження числових значень складових митної вартості», хоча така причина є незаконною та не може бути підставою до зобов`язання надання додаткових документів. Крім того, звертає увагу суду, що товариством першочергово був наданий рахунок - фактура № ІТ-00172 від 29.11.2019, який був виставлений ТОВ «Захід-Логістик» - компанією, що надає позивачу послуги транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до договору № 081215 від 08.12.12.2015, в якому було зазначено, що вартість транспортування товару становить 79 000,00 грн (69 000,00 грн - за межами України, 10000,00 грн - по території України). Надати документ про оплату вартості перевезення при митному оформленні у позивача не було можливості, оскільки послуги перевезення на момент розмитнення були неоплаченими, а їх оплата відбулась на наступний день. Тобто 04.12.2019 товариство перерахувало ТОВ «Захід-Логістик» 79 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1396 від 04.12.2019. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.134-140).

Позивачем вищенаведена відповідь на відзив 12.06.2020 була надіслана відповідачу, що підтверджується квитанціями про відправлення. Однак, заперечення у строк, встановлений судом відповідач не подав, поважних причин ненадання заперечень у встановлений судом строк не повідомив.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

28.11.2016 між ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" та AGRUMI GR DI GAETANO RAO укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №2811/16 (а.с. 84-87).

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту на митну територію України відповідно до рахунок-фактуру №7/С/2019 від 28.11.2019 було ввезено товар мандарини-клементини на загальну суму 12539,00 Євро (а.с.19,78). Товар, що розмитнювався складався із чотирьох позицій:

Товар №1. Клементини свіжі «калібр 04» 8080 кг за ціною 5252 Євро (0,65 Євро/кг);

Товар №2. Клементини свіжі «калібр 03» 2420 кг за ціною 1815 Євро (0,75 Євро/кг);

Товар №3. Клементини свіжі «калібр 05» 7290 кг за ціною 4009,5 Євро (0,55 Євро/кг);

Товар №4. Клементини свіжі «калібр 06» 3250 кг за ціною 1462,5 Євро (0,45 Євро/кг).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідачу була подана декларація митної вартості UA206070/2019/009023 від 03.12.2019, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 12539,00 Євро (а.с. 15-15).

Разом із декларацією митної вартості позивачем подано сертифікат відповідності № 19100891092 від 28.11.2019, рахунок-фактуру (інвойс) 7/С/2019 від 28.11.2019, автотранспортну накладну (CMR) №5 від 28.11.2019, фітосанітарний сертифікат UE/IT/1012433 від 28.11.2019, декларацію про походження товару 7/С/2019 від 28.11.2019, банківський платіжний документ № 1392JBKLJ1 від 25.11.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг ІТ-00127 від 29.11.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору № б/н від 22.11.2019, зовнішньоекономічний договір № 2811/16 від 28.11.2016, інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю №4901415, інші некласифіковані документи № 13/15 від 29.11.2019.

Судом встановлено, що згідно повідомлення від 03.12.2019, під час митного оформлення, у зв`язку з перевіркою наявної інформації ЦБД та з метою підтвердження числових значень складових митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України позивачу запропоновано надати документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом 03.12.2019 додатково надано прайс-лист виробника товару, що містить цінову інформацію про товар що розмитнюється(а.с.33-34).

В подальшому декларант повідомив відповідача про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження митної вартості(а.с. 35).

Митним органом у повідомленні від 03.12.2019, під час митного оформлення, зазначено, що у зв`язку із ненаданням всіх додаткових документів які вимагались для підтвердження заявленої митної вартості, проведено консультацію з митним брокером та визначено митну вартість товару №1 - 0,8167 Євро/кг, товару №3 - 0,8167 Євро/кг, товару №4 - 0,8167 Євро/кг(а.с.36)

У зв`язку з тим, що декларант повідомив відповідача про відсутність додаткових документів, Івано-Франківською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА206070/2019/000435/2 від 03.12.2019, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований, у зв`язку з відсутністю в документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари 2-5 методи визначення митної вартості (ст.59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливо визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Не подання декларантом додаткових документів в повному обсязі для підтвердження митної вартості товарів: висновку про якісні та вартісні характеристики підготовлені спеціалізованим експертним органом Джерело інформації на товар №1 №3 №4 цінова інформація ЦБД ЄАІС ДФС-ЕМД №UA209180/2019/079384 від 27.11.2019 проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст 55 та Главою 4 Митного кодекс України (а.с.11-12).

Також, Івано-Франківською митницею ДФС у відповідності до частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206070/2019/00487 від 03.12.2019, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару (а.с.13-14).

В подальшому, в порядку ст. 55 МК України, позивачем 20.12.2019 подано до митниці висновок ДП «Держзовнішформ» № 21/1174 від 10.12.2019, яким підтверджено ціни товару, та копії ВМД, щодо розмитнення позивачем поточної партії товару, за трьома поставками здійсненими після коригування митної вартості за аналогічних умов та за однаковою ціною.

Однак, листом від 08.01.2020 Галицька митниця Держмитслужби повідомила, що із врахуванням додатково поданих документів митний орган не може переконатися у достовірності та точності використаної для розрахунку митної вартості інформації, тому відповідно до ст. 55 МК України, відповідачем залишено без змін рішення про визначення митної вартості від 03.12.2019 № UА206070/2019/000435/2(а.с.43-44).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогами визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судом встановлено, що декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , в інтересах позивача, було надано митному органу наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: сертифікат відповідності № 19100891092 від 28.11.2019, рахунок-фактуру (інвойс) 7/С/2019 від 28.11.2019, автотранспортну накладну (CMR) №5 від 28.11.2019, фітосанітарний сертифікат UE/IT/1012433 від 28.11.2019, декларацію про походження товару 7/С/2019 від 28.11.2019, банківський платіжний документ № 1392JBKLJ1 від 25.11.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг ІТ-00127 від 29.11.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору № б/н від 22.11.2019, зовнішньоекономічний договір № 2811/16 від 28.11.2016, інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю №4901415, інші некласифіковані документи № 13/15 від 29.11.2019.

При цьому, суд погоджується з доводами представника відповідача, що у рахунку-фактурі вказано суму 12539,00 Євро, яка і заявлена до розмитнення, тоді як платіжне доручення від 25.11.2019 вказує на оплату 10 000, 00 Євро, що не є обставиною для коригування вартості товару, а вказує на часткову оплату позивачем товару, що зумовлено порядком ведення господарської діяльності позивача, а саме п. 3 Додаткової угоди до контракту купівлі-продажу № 2811/16 від 22.11.2019.

Також, в порядку ст. 55 МК України, для підтвердження відповідності ціни визначеної згідно договору №2811/16 від 28.11.2016 рівню цін, які склалися на ринку подано інший некласифікований документ, а саме копію відповіді ДП “Держзовнішінфорум” від 10.12.2019 №21/17 щодо відповідності цінових умов контракту №2811/16 від 28.11.2016 поточній кон`юктурі ринку.

Відтак суд зазначає, що зміст вищенаведених документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару.

Щодо посилання сторони відповідача на умови поставки FCA та не належне підтвердження сум транспортних витрат до кордону України в розмірі 69 000 грн., то суд зазначає наступне.

Як вбачається із повідомлень митного органу від 03.12.2019, під час митного оформлення та з метою підтвердження числових значень складових митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України позивачу не було запропоновано подати документи для підтвердження сум оплати транспортних послуг чи інших додаткових документів на підтвердження транспортно-експедиційних послуг.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, така зміна кваліфікації підстави прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови, як актів індивідуальної дії, суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, що призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури (інвойс) 7/С/2019 від 28.11.2019, що в сукупності з усіма іншими за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Окрім того, у пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 Митного кодексу України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відтак законодавство з питань митної справи зобов`язує митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 вказаної статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 вказаної статті Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Суд зазначає, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, подані документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206070/2019/00487 від 03.12.2019.

Окрім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія висновку ДП “Держзовнішінфорум” від 10.12.2019 №21/17, згідно змісту якого, рівень цін на клементини, країна виробництва Італія, що постачаються згідно з додатковою угодою від 22.11.2019 до контракту №2811/16 від 28.11.2016, відповідає відпускним цінам виробника на даний товар при поставках в Україну (а.с. 42).

В той же час, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) 7/С/2019 від 28.11.2019.

Відтак, суд зазначає, що ті розбіжності у поданих документах та про які зазначає представник відповідача, не є обставиною для коригування вартості товару, оскільки такі розбіжності не мали впливу на формування ціни за одиницю продукції, яка поставлялась та зафіксована у первинних документах.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 53 МК України, документом, що підтверджує митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс), тому подані позивачем документи та їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару, а зазначені відповідачем розбіжності не мають значення для визначенні рівня митної вартості товару.

Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару – мандарини-клементини за ціною рахунку-фактури (інвойс) 7/С/2019 від 28.11.2019. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості не за ціною рахунку-фактури (інвойс) 7/С/2019 від 28.11.2019 як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1-4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування з огляду на відмінність якісних характеристик товару № 1, № 3 та №4.

Таким чином, визначення в даному випадку відповідачем митної вартості товару відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, є необґрунтованим та безпідставним. При цьому, відповідач не обґрунтував і не підтвердив належними доказами виникнення правових підстав для застосування другорядного - резервного методу та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту, а також її визначення за методами, що передують резервному.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відтак, відповідач, приймаючи оскаржувані картку та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА206070/2019/000435/2 від 03.12.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206070/2019/00487 від 03.12.2019, є протиправними та такими, що підлягають до скасуванню, а позовні вимоги ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" слід задоволити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно платіжних доручень № 1461 від 09.04.2020 та № 1464 від 30.04.2020 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) за подання до суду цього адміністративного позову, які за наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача(а.с.1, 2).

Щодо вирішення питання понесення позивачем інших витрат пов`язаних з розглядом справи, то суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 3, 5, 6 статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Водночас, частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що представником позивача на вимогу ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 надано належним чином оформлені та засвідчені переклади проведені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 сертифікату відповідності №19100891092 від 28.11.2019, рахунку-фактури (інвойс) №7/С/2019 від 28.11.2019, товарно-транспотної накладної №5 від 28.11.2019, фітосанітарного сертифікату CE/IТ 1012433 від 28.11.2019, договору купівлі продажу № 2811/2016 від 28.11.2016, додаткової угоди до контракту купівлі-продажу № 2811/16 від 22.11.2019, некласифікованого документу № 13/15 від 29.11.2019, прайс-листа 2019-2020 від 04.11.2019 № 10/15 складених іноземною мовою.

На підтвердження здійснення оплати за переклад текстів документів з італійської на українську позивачем надано акт прийому-передачі послуг № 01/04-2020 від 04.05.2020 з найменуванням робіт – переклад 13 сторінок текстів документів з італійської, англійської та російської мов на українську мову на суму 1800,00 грн (а.с. 91), рахунок згідно акту прийому передачі № 01/04-2020 від 04.05.2020 на суму 1800 грн (а.с.90) та платіжне доручення №1466 від 05.05.2020, згідно якого позивач за переклад згідно рахунку до акту № 01/04-2020 від 04.05.2020 оплатив ФОП ОСОБА_3 кошти у розмірі 1800,00 грн. (а.с. 95).

Таким чином, позивач документально підтвердив здійснені ним витрати, пов`язані із залученням перекладача, а тому понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача в сумі 1800.00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Відтак, за наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 6004,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206070/2019/00487 від 03.12.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА206070/2019/000435/2 від 03.12.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" сплачений судовий збір в розмірі 6004(шість тисяч чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" (код ЄДРПОУ 36609344, вул. Каракая, 26 Ж, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300);

відповідач: Галицька митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.