Рішення № 90580561, 24.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2020 р. справа № 300/1199/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.03.2020 за № 562 та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2020 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за № 562 від 22.03.2020; зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з 01.02.2020.

09.06.2020 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявлені позовні вимоги позивача, мотивовані тим, що відповідач протиправно, за наявності у позивача підтверджуючих документів про наявність пільгового стажу, відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. Вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасування, у зв`язку із чим просить зобов`язати відповідача призначити з 01.02.2020 пенсію за віком на пільгових у мовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» за №211 від 11.03.2020, та подальшими змінами до неї, на усій території України установлено карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» за № 540-IX від 30.03.2020 у Кодексі адміністративного судочинства України розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3, яким під час дії карантину, строки, визначені статтями 162 – 164 цього Кодексу, інші процесуальні строки, в тому числі строки розгляду адміністративної справи, продовжено на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Тому, суд продовжив процесуальні строки в даній адміністративній справі.

Враховуючи, що розгляд даної адміністративної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій справ незначної складності, встановленими статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій заявами по суті справи є: позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив), і учасники справи належним чином виконали покладені на них обов`язки та реалізували надані їм процесуальні права щодо подання заяв по суті справи, визначених статтею 263 цього Кодексу, тому, суд вважає про відсутність необхідності продовжувати строки розгляду даної адміністративної справи до закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, та, з метою забезпечення вирішення даного спору, суд ухвалив продовжити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Відзив відповідача на позовну заяву викладено із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

31.01.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності загального стажу роботи 35 років 1 місяць, з них більше 10 років пільгового стажу, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням відповідача за № 563 від 22.03.2020 визначено страховий стаж позивача 35 років 1 місяць, в тому числі 11 років 5 місяців стаж роботи за Списком № 2 та відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскаржуване рішення за № 563 від 22.03.2020 щодо призначення позивачу пенсії за віком за списком № 2, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 за № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), обґрунтоване відсутністю порядку виконання вказаного рішення Конституційного Суду України.

Предметом заявленого адміністративного позову є відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з підстав відсутності порядку виконання рішення Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Враховуючи Рішення Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020, необхідною умовою для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення 50 років, стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років за списком №2.

Таким чином, суд встановив, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у неї був наявний необхідний вік, стаж роботи більше 20 років, з них більше 10 років на пільгових умовах за списком № 2.

Як наслідок, позивачу належить призначенню пенсія за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.02.2020.

При цьому суд зазначає, що Висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі за № 520/15025/16-а, провадження 11-1207апп19, встановлено, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Щодо твердження відповідача про відсутність порядку виконання вказаного рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 за № 1-р/2020, суд зазначає, що висновками Конституційний Суд України у рішенні за N 15-рп/2000 від 14.12.2000 встановлено, що виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов`язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає адміністративний позов позивача обґрунтованим, тому позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 840, 80 гривень, згідно квитанції за № 75.19039.1/231390878 від 22.05.2020, та витрати в розмірі 7 000 гривень, пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) адвокатом Лютак Людмилою Леонідівною згідно договору про надання правової допомоги за № 24/04 від 24.04.2020, акту прийому-передачі послуг за № 06/07 від 06.07.2020, та квитанції за № 418619 на суму 7 000 гривень.

Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню сплачений судовий збір в розмірі 840, 80 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення за № 562 від 22.03.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) призначити з 01.02.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.